Соціальний конфлікт

Необхідність розуміння того, що мається на увазі під поняттям «конфлікт», диктується інтересами дослідження цього явища, практичною роботою по оптимізації соціальної взаємодії і, нарешті, вирішенням питання про те, на який рівень вдалося вийти сучасному конфліктологічному знанню.

Тут важливо виділити наявні на сьогодні тлумачення терміна «поняття». Аналіз різних словникових джерел дозволяє зробити висновок, що найбільш прийнятним у даній ситуації є його філософське розуміння як форми мислення, що відбиває істотні властивості, зв'язки і відносини предметів
і явищ шляхом виділення загального і відволікання від особистого.

Саме слово «конфлікт» прийшло з латини і означає зіткнення сторін, думок, сил. З плином часу дослідники прагнули доповнити початкову характеристику. Наприклад:

Л. Козер: конфлікт є один з видів соціальної взаємодії, «боротьба за цінності і домагання за статус, владу і ресурси, в ході якої опоненти нейтралізують, завдають шкоди або усувають своїх суперників».

А. Здравомислов: найважливіша сторона взаємодії людей в суспільстві,... форма відносин між потенційними або актуальними суб'єктами соціальної дії, мотивація яких зумовлена ​​протиставленням цінностей і норм, інтересів і потреб.

Д. Майерс: конфлікт - сприйнята несумісність дій або цілей. Перераховані приклади - лише мала частина різних підходів до визначення того, чим є конфлікт. Неодноразові спроби виявлення загальних підходів дозволяють виділити наступні ознаки конфлікту:

§ граничний випадок загострення соціальних протиріч;

§ форма відносин між суб'єктами соціальної дії з приводу вирішення гострих протиріч;

§ поведінковий антагонізм;

§ відкрита боротьба соціальних суб'єктів, спосіб взаємодії;

§ сприймана несумісність дій або цілей та ін.

Суперечності і протидія так чи інакше проходять через всі варіанти визначень. Враховуючи різноманіття наук, що вносять вклад у вивчення цих проблем, в найбільш загальному вигляді конфлікт можна визначити як спосіб розвитку і завершення протиріч.

Розглядаючи його в системі соціальної взаємодії, потрібно вказати на свідомий характер вчинюваних дій, на сприйняття протиріч суб'єктами конфлікту і самої ситуації в цілому.

В такому випадку соціальний конфлікт можна визначити як найбільш гострий спосіб розвитку і завершення протиріч, що виникають в процесі соціальної взаємодії, що полягає в протидії суб'єктів конфлікту і супроводжується негативними емоціями по відношенню один до одного. Слідуючи цьому, протиріччя, залишаючись головним рушійним елементом, повинно придбати в сприйнятті опонентів саме високозначимий характер, щоб сторони перейшли до такого способу, як протидія (у спілкуванні, поведінці, діяльності), при тому що інші способи вичерпали себе або не можуть бути реалізовані. Пережит і негативні емоції стають сполучним елементом, відображенням ставлення суб'єктів до проблеми, опонента, ситуації і характеру взаємодії.

Універсальна понятійна схема описання конфлікту

Системний підхід до дослідження конфлікту, що дозволяє об'єднати зусилля фахівців, які вивчають його, передбачає вихід на визначення універсальної для різних наук понятійної схеми опису конфліктної взаємодії.

Розробка власного розгорнутого понятійно-категоріального апарату являється, напевно, одним з найважливіших завдань розвитку сучасної конфліктологічної теорії і практики.

Розвиток загальних та власних теорій конфлікту виражається головним чином у розширенні і поглибленні понятійних схем опису цього явища, в переходах від одних понять до інших, котрі фіксують більш глибоку сутність конфлікту, а також раніше не вивчені його сторони.

По суті, завдання полягає у формуванні системи загальних категорій опису конфлікту. При цьому принциповим стає розуміння необхідності виділення підстав для визначення понять в якості
необхідних і достатніх, з урахуванням потреб і специфіки різних наукових напрямків. На сьогоднішній день у кожній з галузей конфліктології розроблені і розвиваються свої понятійні схеми опису конфлікту. Їх якість визначається часом та інтенсивністю дослідження конфлікту в тій
чи іншій науці. Однак розвиток конфліктології як самостійної дисципліни вимагає формування загальних уявлень з можливістю наступних уточнень з урахуванням специфічних завдань.

Ми вже відзначали, що конфлікт як самостійне явище в соціології вивчається з 1924 р., а у військових науках - з 1988 р. Інтенсивність вивчення проблеми конфлікту, яку нехай і формально, але можна визначити кількістю публікацій, впливає на стан розвитку понятійно-категоріального апарату
різних галузей конфліктології.

Крім того, істотні відмінності в поняттях викликані специфікою того предмета, який представники різних наук вибирають в загальному об'єкті дослідження - конфлікті.

У психології вперше понятійна схема опису була запропонована соціальним психологом Л. А. Петровською. Ця схема включала чотири категоріальні групи, що характеризують соціально-психологічний рівень аналізу конфлікту: структура конфлікту, його динаміка, функції і типологія. Крім цих основних понять, вона вказувала на практичне значення розробки поняття управління
конфліктом, яке поряд із запобіганням, профілактикою, ослабленням і вирішенням конфлікту передбачає його симптоматику, діагностику, прогнозування й контролювання.

У подальшому з розвитком теоретичної та дослідницької бази була запропонована схема з семи груп понять, яка була розвинена і включає на теперішній час одинадцять понятійно-категоріальних груп опису конфлікту.

Таким чином, для всіх наук, що вивчають конфлікт, можна запропонувати наступний варіант понятійно-категоріальної схеми його опису. Вона включає одинадцять основних категоріальних груп: сутність; класифікація; структура; функції; динаміка; еволюція; генезис; системно-інформаційний опис; попередження; завершення конфлікту; діагностика та дослідження.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 52; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!