Об'єктно-предметне поле конфліктології

Позиционные чередования согласных звуков

Позиционная мена согласных звуков наблюдается по следующим признакам:

1) мена согласных по звонкости – глухости.

Звонкий звук меняется на глухой в следующих случаях:

а) в абсолютном конце слова:

друга – дру г, дубы – ду б

[г] // [к], [б] // [п]

б) перед глухим согласным:

весь – в сё, низок – ни з кий

[в’] // [ф], [з] // [с]

Глухой согласный меняется на звонкий перед звонким:

просить – про с ьба, с окна – с горы

[с’] // [з’] [с] // [з]

2) мена согласных по твёрдости – мягкости.

Ср.: Мост – мо ст ик, езда – е зд ить, бант – ба нт ик.

[ст] - [с’т’], [зд] - [з’д’], [нт] - [н’т’].

3) мена согласных [з], [с] на шипящие перед шипящими звуками [ж], [ш].

Часто эта мена сопровождается меной согласных по звонкости – глухости.

Например: сшить - [ т’]: [c] [ш] + [ш] = [ ] долгий,

сжать - [ т’]: [с] [з] [ж] + [ж] = [ ] долгий.

4) Для системы согласных русского языка характерно явление упрощения групп согласных. Так называемые непроизносимые согласные наблюдаются в сочетаниях: стн, здн, лнц, рдц, стл, нтск, вств.

Например: [г’ | г | н с к’ j], [с | н ц ъ]

Можливість зв'язати в систему дослідження конфлікту, які ведуться в рамках психології, соціології, правознавства, мистецтвознавства, історії, математики, педагогіки, політології, соціобіології, філософії, військових та інших наук(наприклад, у психіатрії та економіці), базується на тому, що в основі будь-якого конфлікту лежить протиріччя, яке відіграє системоутворюючу роль як для різних видів конфлікту, так і для різних рівнів їх вивчення. Її створення вкрай необхідно, оскільки люди, органи управління, різні організації мають справу з цілісними реальними конфліктами, а не з окремими їх психологічними, правовими, філософськими, соціологічними та іншими аспектами
і наслідки їх носять найчастіше деструктивний характер.

Ці міркування обґрунтовують необхідність виділення самостійної науки - конфліктології.
Конфліктологія - наука про закономірності виникнення, розвитку, завершення конфліктів, а також про принципи, способи і прийоми їх конструктивного регулювання.

Об'єктом конфліктології є конфлікти в цілому.

Конфліктологію повинні цікавити два типи конфліктів: за участю людини (внутрішньоособистісні і соціальні) і зооконфлікти.

Центральним об'єктом конфліктології є соціальні конфлікти, а їх ядром - міжособистісні.

Дослідження міжособистісних конфліктів, менш складних за інші соціальні конфлікти, може розкрити основні причини конфліктної взаємодії, вивчити процеси, які відбуваються в психіці і передують конфліктній поведінці людини, дати можливість прогнозувати наслідки.

Предметом конфліктології є загальні закономірності виникнення, розвитку і завершення конфліктів, а також принципи, способи і прийоми управління ними.

Ядро предмета конфліктології формулюється в понятійній схемі опису конфліктів.

Потрібно зробити два уточнення.

П е р ш е - конфлікти виникають в основному в соціальній взаємодії, в яку доцільно включити взаємодію між тваринами. Це зумовлено роботами у сфері біосоціальної еволюції. Тому в об'єкт конфліктології можливо включити зооконфлікти. Не можна забувати і про внутрішньоособистісні конфлікти.

Д р у г е стосується суті конфлікту. Вона полягає не стільки в виникненні протиріччя, скільки в способі його вирішення, у протидії. Будь-які можливі суперечності виникають часто, але тільки частина вирішується шляхом конфлікту. Сутність конфлікту ширше цього зіткнення. Вона - у протидії
його суб'єктів.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 60; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!