Держава як суб’єкт інвестиційної діяльності

⇐ Предыдущая 3 4 5 678 9 10 11 Следующая ⇒

Суб’єктом інвестиційної діяльності може бути держава в особі державних органів влади й управління і державних підприємств [36], які на відповідних рівнях максимізують частину національного доходу від інвестиційної діяльності, мінімізують інвестиційні ризики й забезпечують темпи економічного зростання країни (галузей, регіонів, міст).

Держава здійснює свою участь у інвестиційному процесі як прямо через державний сектор економіки, так і опосередковано через органи влади
(табл. 1.12 і табл. 1.13).

Інвестиційна політика держави полягає в забезпеченні оптимальної організаційної структури суспільного виробництва й здійснення структурної національної економіки.

Таблиця 1.9 - Класифікація інвесторів [1, 3, 9, 33, 45]

Вид інвестора	Визначення

1. За спрямованістю основної господарської діяльності
а) індивідуальний інвестор	конкретна юридична або фізична особа, що здійснює інвестиції для розвитку своєї основної господарської (операційної) діяльності
б) інституційний інвестор	юридична особа - фінансовий посередник, що акумулює кошти індивідуальних інвесторів і здійснює інвестиційну діяльність, спеціалізовану, як правило, на операціях з цінними паперами. Основними інституційними інвесторами виступають інвестиційні компанії, інвестиційні фундації і т.п.
2. За метою інвестування
а) стратегічний інвестор	суб'єкт інвестиційної діяльності, що ставить за мету придбання контрольного пакета акцій (переважної частки статутного капіталу) для забезпечення реального управління підприємством відповідно до власної концепції його стратегічного розвитку
б) портфельний інвестор	суб'єкт інвестиційної діяльності, що вкладає свій капітал у різноманітні об'єкти (інструменти) інвестування виключно з метою отримання інвестиційного прибутку. Такий інвестор не ставить за мету реальну участь в управлінні стратегічним розвитком підприємствами-емітентами
3. За орієнтацією на інвестиційний ефект
а) інвестор, орієнтований на поточний інвестиційний дохід	формує свій інвестиційний портфель переважно за рахунок короткострокових фінансових вкладень, а також окремих довгострокових інструментів інвестування, що приносять регулярний поточний доход (наприклад, купонних облігацій)
б) інвестор, орієнтований на приріст капіталу в довгостроковому періоді	вкладає свій капітал переважно в реальні операційні активи підприємства, а також у довгострокові фінансові інструменти інвестування (акції, довгострокові безкупонні облігації та ін.)
в) інвестор, орієнтований на позаекономічний інвестиційний ефект	такий інвестор, який вкладаючи свій капітал у об'єкти інвестування, ставить перед собою соціальну, екологічну та інші позаекономічні цілі, не розраховуючи на отримання інвестиційного прибутку

Продовження табл. 1.9


4. За ставленням до інвестиційних ризиків
а) інвестор, не схильний до ризику	суб'єкт інвестиційної діяльності, який уникає здійснення середньо- й високоризикових інвестицій навіть не дивлячись на справедливе відшкодування зростання рівня ризику додатковим рівнем інвестиційного доходу
6) інвестор, нейтральний до ризику	суб'єкт інвестиційної діяльності, який згоден приймати на себе інвестиційний ризик тільки в тому випадку, якщо він буде справедливо компенсований додатковим рівнем інвестиційного доходу
в) інвестор, схильний до ризику	суб'єкт господарювання, схильний іти на інвестиційний ризик навіть у тих випадках, коли він недостатньо справедливо компенсований додатковим рівнем інвестиційного доходу
5 За менталітетом інвестиційної поведінки, яка визначається вибором інвестицій за шкалою рівня їх прибутковості й ризику
а) консервативний інвестор	суб'єкт господарювання, що вибирає об'єкти (інструменти) інвестування за критерієм мінімізації рівня інвестиційних ризиків, не дивлячись на низький рівень інвестиційного доходу, що очікується. Такий інвестор піклується перш за все про забезпечення надійності (безпеки) інвестицій
б) помірний інвестор	суб'єкт господарювання, що вибирає такі об'єкти (інструменти) інвестування, рівень прибутковості й ризику яких приблизно відповідають середньоринковим умовам (за відповідним сегментом ринку)
в) агресивний інвестор	суб'єкт господарювання, що вибирає об'єкти (інструменти) інвестування за критерієм максимізації поточного інвестиційного доходу, незважаючи на супутній їм високий рівень ризику
6. За відношенням до підприємства
а) власники	самостійно здійснює функції інвестиційної діяльності
б) найманий працівник	інвестиційний менеджер широкого профілю – здійснює практично всі функції інвестиційної діяльності
функціональний інвестиційний менеджер – здійснює спеціалізовані функції в одній із сфер інвестиційної діяльності
7. За приналежністю до резидентів виділяють вітчизняних і іноземних інвесторів

Таблиця 1.12 – Вплив держави на інвестиційний процес

Форми впливу	Державні органи впливу
1. Прямий вплив:
- адміністративна – пряме фінансування в формі дотацій; - цільова – конкретне фінансування підтримки інвестицій шляхом державних цільових програм
2. Опосередкований вплив:
- роздержавлення й приватизація; - ліцензування й квотування; - стандартизація; - антимонопольні заходи; - державне кредитування; - державні цінні папери; - податкове регулювання; - амортизаційна політика; - державний лізинг тощо	- Фонд державного майна України; - Державний антимонопольний комітет; - Національний банк України; - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку; - Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг; - Національний банк України тощо.

Таблиця 1.13 – Форми державного регулювання інвестиційної діяльності [1, 13, 33, 45, 59]

Види	Органи влади

1. Пряме управління державними інвестиціями
- прогнозування і планування обсягу державних інвестицій; - визначення умов і виконання конкретних дій щодо державного інвестування; - розміщення державних замовлень і контроль за їх виконанням	- Міністерство економіки України; - Державний комітет у справах будівництва та житлової політики; - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку; - Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг
2. Регулювання умов здійснення інвестиційної діяльності:
2.1 Організаційно – правові методи
- розробка відповідного нормативного законодавства; - розробка державних норм і стандартів у інвестиційній сфері; - ліцензування інвестиційної діяльності; - державна експертиза державних програм і проектів; - антимонопольні заходи; - приватизація й роздержавлення	- ухвалення законодавчих актів Верховною Радою України, нормативних актів Кабінету Міністрів України; - видання указів Президента, нормативних актів Національного банку України
2.2 Економічні методи:
- податковий механізм; - амортизаційна політика; - система ціноутворення; - надання фінансової допомоги	- Державна податкова інспекція; - Антимонопольний комітет; ЗУ «Про систему оподаткування» ЗУ «Про інвестиційну діяльність»

Продовження табл. 1.13


2.3 Грошово – кредитні методи
- встановлення нормативів обов’язкових резервів, що зобов’язані створювати банки для покриття ризиків, сприяючи активному використанню коштів для кредитування й інвестування;	Банківська система України на чолі з Національним банком України (положення «Про порядок формування банківсько
- операції на відкритому ринку з державними цінними паперами; - політика облікової ставки НБУ, за якою він продає кредитні ресурси банкам, збільшуючи чи зменшуючи обсяги кредитних джерел для фінансування інвестицій	ю системою України обов’язкових резервів»)
3. Контроль за законністю здійснення інвестицій усіма учасниками інвестиційної діяльності

⇐ Предыдущая 3 4 5 678 9 10 11 Следующая ⇒

Поделиться с друзьями:

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 73; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!

Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет