Фіксація результатів огляду місця події.

Огляд трупа.

Огляд трупа — це слідча дія, що провадиться слідчим або особою, яка провадить дізнання, на місці знаходження трупа з метою виявлення ознак, що дозволяють встанови­ти особу потерпілого, місце, час, обставини і причини смерті, а також для знайдення ознак, які вказують на мо­жливого злочинця. Огляд трупа провадиться в присутності двох понятих і за участю судово-медичного експерта (або іншого лікаря). Порядок огляду трупа регламентований ст.192 КПК.

При огляді трупа встановлюють фактичні дані, доступ­ні безпосередньому спостереженню, фіксуються положен­ня і поза трупа, стать, приблизний вік, особливості одягу і взуття, предмети, сліди, документи, що є на трупі і біля нього, а також тілесні ушкодження та трупні зміни.

Огляд трупа складається з двох етапів — загального і детального. При загальному огляді досліджуються: 1) поза трупа і його положення на місці події; 2) зовнішній стан одягу на трупі; 3) знаряддя заподіяння смерті, що знаходяться на трупі (Рис.31).

Рис.31. Огляд трупа експертом.

При детальному огляді досліджуються: 1) ложе трупа (ділянка підлоги або ґрунту під трупом); 2) одяг трупа; 3) тіло трупа та ушкодження на ньому.

При огляді оголеного трупа фіксуються: 1) угодованість, колір шкіри, статура, вік і стать; 2) трупні явища (охолодження, висихання тіла, трунні плями, ознаки гниття); 3) вид голови та обличчя; 4) вид живота; 5) індивідуальні особливості, які спостерігаються на тілі; 6) ушкодження на трупі.

Частини трупа описуються в такій послідовності: голо­ва — обличчя — шия — груди — живіт — спина — руки — ноги.

При огляді одягу і взуття на трупі звертається увага на те, що саме одягнуто та в якій послідовності; стан одягу і взуття; ушкодження (розриви, розрізи, відірвані части­ни) і забруднення; конфігурація країв ушкодженого одягу (рівні, нерівні та ін.); вміст кишень.

Труп фотографують, складають схеми, виготовляють зліпки і відбитки слідів, беруть зразки волосся, крові, тка­нин тіла, відбитки пальців.

Основним способом фіксації результатів огляду міс­ця події є складання протоколу. Методами фіксації та­кож є плани (схематичні чи масштабні), фотознімки, що ілю­струють місце події, його окремі вузли, сліди, речові докази.

Складання протоколу огляду місця події вимагає до­держання певних вимог. Протокол має бути повним, місти­ти детальний опис окремих слідів, інших обставин злочи­ну. Протокол огляду місця події складається з трьох час­тин: вступної, описової та заключної.

Відносно виявлених слідів і предметів у протоколі вка­зуються: найменування виявленого, його місцезнаходжен­ня, розмір, форма, колір, а також окремі ознаки. У випад­ках, коли названі об'єкти фіксуються, у протоколі вказу­ються місце і способи їх виявлення, а також способи фік­сації.

Заключна частина протоколу повинна містити відо­мості про вилучені предмети і сліди, умови їх фіксації (фо­тозйомка, відеозапис, умови їх виконання, кількість кад­рів, дані про чутливість плівки, видержку).

При складанні протоколу огляду місця події необхідно дотримуватись вимог щодо термінології. Не слід вживати невизначених понять: «біля», «неподалік», «ліворуч», «пра­воруч», «поряд» тощо.

У протоколі також не можуть мати місця чіткі найме­нування тих предметів чи слідів, характеристика яких у період огляду не визначена. Наприклад, не слід писати «плями крові», «гільза від патрона пістолета «Макарова», «шматочки мозкової речовини» тощо. У таких випадках у протоколі виявлене треба зазначати виразами типу «пля­ми, що нагадують кров», «шматочки речовини, що нагадує мозкову речовину».

Протокол повинен відбивати свого роду логіку огляду місця події, тобто послідовність усіх виконаних дій. Такий опис дозволить досить повно уявити картину місця події, а отже, й побудувати уявну модель події злочину.

Одним із методів фіксації місця події є фотозйомка та відеозапис. Додатками до протоколу огляду місця події можуть бути плани та схеми (Рис. 32). План — це графічне площинне зо­браження (креслення) даного місця, виконане у масштабі чи схематично (у вигляді схеми). Різниця між планом і схемою полягає в тому, що перший виконується у масшта­бі, другий — без масштабу, орієнтовно, із зазначенням розмірів об'єктів, їх форм та відстаней між ними.

Рис. 32. Бланк схеми до протоколу огляду місця події.

Плани та схеми можуть бути загальними, що охоплю­ють приміщення чи значну частину місцевості, та окреми­ми, що відображають лише безпосередньо місце події або його найважливішу частину (наприклад, кімнату, де вчи­нено злочин (Рис.33).

Рис 33. План (схема) місця події.

Залежно від місця події складаються плани відкритої місцевості і приміщень. План приміщень може бути площинним простим або розгорнутим. На останньому зображують не тільки підлогу кімнати з роз­ташованими на ній речами, а й в розгорнутому вигляді стіни кімнати з усіма предметами і слідами, що на них є, а також стелю, коли на ній є якісь ознаки, що підлягають фіксації. У разі потреби на стіни наносять проекцію пред­метів обстановки, що розташовані біля них.

На кожному плані або схемі повинні бути: заголовок із зазначенням, що саме накреслено, стрілка з позначенням «північ — південь» для орієнтування на сторони світу, ма­сштаб (на планах), пояснювальні написи про те, що явля­ють собою ті чи інші зображені об'єкти.

При складанні плану чи схеми використовують умовні позначення.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 147; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!