Валютний ринок

Валютний курс

Валютний ринок.

Валютний курс.

4. Валютні операції.

1. Суть і характерні ознаки валюти

Валюта — грошові кошти, формування та використання яких прямо або опосередковано пов'язане із зовнішньоекономічною діяльністю.

Валютні цінності можна класифікувати за певними ознаками.

Валютний курс — ціна однієї валюти виражена в іншій. Валютний курс визначається на основі котирування. В основі валютного курсу лежить валютний паритет.

Історично валютний паритет існував у таких видах:

— золотий;
— золотодевізний;
— купівельної спроможності.

Сьогодні валютний паритет визначається на основі купівельної спроможності валют. Основними методами її визначення є:

— метод споживчого кошика;
— метод порівняння "ефективних" витрат — заробітної плати, ренти, позичкового відсотка тощо.

Валютний курс, як правило, відхиляється від валютного паритету. Це зумовлено впливом низки факторів:

1) станом платіжного балансу;
2) рівнем інфляції;
3) різниця в рівні відсоткових ставок;
4) політичними чинниками.

Валютні ринки є найбільш повною формою ринкових відносин у порівнянні з валютними біржами та аукціонами.

На валютних ринках проходить обмін однієї валюти на іншу шляхом купівлі-продажу. Це обумовлено відсутністю єдиного платіжного засобу при міжнародних розрахунках. Тобто, валютні ринки — це офіційні центри, де здійснюється купівля-продаж валют.

Попит і пропозиція на іноземну валюту виходять від:
— експортерів;
— імпортерів;
— транснаціональних компаній;
— банків;
— страхових організацій;
— фізичних і юридичних осіб, що мають зобов'язання щодо сплати дивідендів, погашення позик, кредитів і відсотків за ними.

Отже, основою для проведення валютних операцій на валютних ринках є міжнародна торгівля і пов'язані з нею послуги — міжнародний рух капіталів і кредитів.

Основними учасниками валютних ринків є:
1) банки;
2) брокерські фірми;
3) транснаціональні корпорації.

Всіх учасників ринку можна поділити на:
— пасивних — тих, у кого час від часу виникає необхідність у здійсненні валютних операцій, які проводяться за цінами інших банків;
— активних — тих, що встановлюють ціни тим банкам, які звертаються до них за котируванням.

Валютні ринки поділяються на:

1) міжнародні;
2) регіональні;
3) місцеві.

Міжнародні валютні ринки зосереджені у найкрупніших світових фінансових центрах. На таких ринках здійснюються операції з валютами, які широко використовуються в міжнародному платіжному обороті (наприклад, Лондон, Нью-Йорк, Токіо, Франк-фурт-на-Майні). На регіональних валютних ринках проводяться операції з обмеженою кількістю вільноконвертованих валют.

Під національним валютним ринком розуміють сукупність валютних операцій на території певної країни.

Інструменти угод на валютному ринку:

1. Кредитні засоби обігу і платежу:
1.1. Чеки.
1.2. Векселі.

2. Банківські перекази:
2.1. Телеграфний.
2.2. Поштовий.
3. Готівкова іноземна валюта.
4. Банківські депозити в іноземній валюті.

4. Валютні операції

Під валютними операціями розуміють купівлю-продаж валюти. Пропорції обміну валют встановлюються через валютне котирування. Валютне котирування — це визначення і встановлення валютного курсу іноземної валюти до національної.

Методи котирування:
— прямий;
— непрямий (опосередкований).

При прямому за одиницю або кратне число одиниць приймається іноземна валюта, яка співмірюеться з національною. Пряме котирування застосовується більшістю країн світу. Непряме котирування застосовується рідко, воно зворотне прямому. Перевага непрямого котирування — без жодних обчислень можна визначити різницю між курсами національної валюти на різних валютних ринках. Вид валютного котирування не впливає на рівень валютного курсу. В цьому випадку змінюється лише форма його вираження.

Валютні операції поділяються на:
— касові (spot);
— строкові (forward).

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 83; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!