Музична студія

І звичайно слід відзначити розвиток культурно-мистецького життя м.Львова, так званого культурного центру західної України.

Упродовж віків Львів формував свою самобутню культуру та мистецтво, які поєднали багато місцевих традицій із культурними впливами інших народів.
Як місто з віковою спадщиною Львів багатий на музеї, яких у місті налічується понад два десятки. Справжньою перлиною є Національний музей, заснований з ініціативи великого митрополита Андрея Шептицького. Серед його експонатів -найбільша у світі колекція українського іконопису. Далеко за межами України знають Львівську галерею мистецтв. Не можна оминути на мальовничих схилах Шевченківського гаю Музей народної архітектури та побуту - унікальний музей під відкритим небом, де зібрані найкращі зразки української дерев’яної архітектури.
Мистецька палітра сьогоднішнього Львова багата на таланти. Львів зберіг багато цікавих народних звичаїв, традицій, легенд, ремесел. Тут знаходяться осередки ткацтва, вишивки, писанкарства, ковальства, виготовлення ґердану, кераміки, гутного скла, художньої обробки металу, шкіри та інше. З метою відродження ковальства - традиційного українського мистецтва, розвитку сучасного художнього металу та гутного скла проводиться мистецька акція «Ковальські імпрези», Міжнародний фестиваль «Замкові брами», Міжнародний симпозіум гутного скла.
Сучасне життя Львова багате на різноманітні культурно-мистецькі події. Це і виставки сучасного мистецтва, і театральні дійства, і концерти, і різноманітні літературні акції, і традиційні свята.
Місто славиться талановитими митцями, теат-ральними, музичними, художніми колективами. У місті діють 9 театрів, філармонія, зал органної та камерної музики, палаци культури, кіно-концертні комплекси, концертно-танцювальні зали, клуби, цирк.
Дедалі міцніше утверджуючи себе як місто європейської культури, Львів народжує усе нові мистецькі перлини. Активно розвивається театральне мистецтво. Історія театру у Львові налічує кілька сотень років. Перші з них виникли при школах та колегіях - ставропігійській, домініканській та єзуїтській. Професійний український театр «Руська бесіда» розпочав свої вистави в березні 1864 р.

Перший театральний будинок постав у першій половині XIX ст. на кошти мецената графа Скарбка. Нині в ньому діє Національний драматичниий театр ім. М. Заньковецької. Наприкінці XIX ст. збудовано один з найкрасивіших в Європі оперний театр. На сценах львівських театрів виступали: Паганіні, Ліст, Равель, Заньковецька, Курбас, Крушельницька, Мишуга, Менцинський, Дідур, Батістіні, Каррузо, Делінчіоні. Нині шанувальники Мельпомени можуть вибрати на свій смак усе, що цікавить - від італійської опери до найсміливіших експериментів театрів ім. Леся Курбаса та «Воскресіння».

1.4. Висновки до розділу

Простір — слово, що використовується в багатьох комбінованих термінах в таких науках, як філософія, математика і фізика, а також архітектура.

На рівні архітектурного сприйняття простір інтуїтивно розуміється як арена дій, загальне спільне місце для всіх об'єктів, певне єство усіх систем.

Архітектура (грец. αρχη — тут: основа, походження; і лат. tectum — будинок, укриття) - одна з самих всеосяжних областей людської діяльності, що займається організацією простору і вирішає будь-які просторові задачі, від розробки стратегій розвитку агломерацій до дизайну дверних ручок.

В класичному трактуванні розвиток історії культури і архітектури зокрема розглядається лінійно: спочатку були єгиптяни, за ними «з’явились» греки, за греками прийшли римляни і таким чином архітектура доходить до сучасного мистецтва.

, на підставі аналізу пам'яток, джерел, історичних хронік та наукових розвідок можна визначити спільні ознаки на користь автохтонного походження українців. Назвемо головні з них:

• спільний фізично-етнічний тип;

• мовний фактор, грунтовно досліджений і вивчений мовознавцями, особливо топоніми і гідроніми;

• археологічні пам'ятки, які мають спільні риси, характерні лише для однієї території;

• основні види господарської діяльності — землеробство і скотарство, що спостерігаються по всій історичній вертикалі;

• мистецькі твори, зокрема кераміка, що мають характерні ознаки тільки певного географічного ареалу;

• світоглядно-обрядова система, що сформувалась і функціонувала протягом тривалого часу у праслов'янських і слов'янських народів.

Мистецькі культурні центри є невід`ємним елементом соціального життя і духовного розвитку суспільства будь-якої країни.

Культура світу сприймається сьогодні як цілісне явище, в якому кожна окрема країна має свій внесок. Іноді ця складова частина існує як скарбниця мистецьких творів, іноді вона є вартісною на рівні художніх ідей. Аналіз зв'язків культур і традицій є чи не найцікавішим аспектом сучасних мистецтвознавчих досліджень, безумовним свідченням відкритості до діалогу з "іншим", що призводить до глибшого культурного самопізнання.

Вихідним моментом наукової періодизації розвитку української культури є чітке визначення її носія — українського народу та української нації, передусім історичних умов їх формування. Це пов'язано з тим, що для аналізу уявлень, цінностей та ідеалів етносу, традицій його суспільного життя, форм культурної діяльності та звичаїв, слід зрозуміти історичні умови їх формування і розвитку, тобто чітко простежити періодизацію української культури.

Дата добавления: 2015-06-29; Просмотров: 603; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!