Контрреформи в 1880-1890-х рр

Фінансова реформа

У 60-х рр. XIX ст. в Росії були здійснені перетворення у фінан­совій сфері, що спрямовувалися на її прилаштування до розвитку капіталістичних відносин.

У зв'язку з підготовкою та проведення селянської реформи були створені Селянський і Дворянський банки, а в 1860 р. - Державний банк і мережа комерційних банків. Відбувалося впорядкування державних фінансів: запроваджувався єдиний загальнодержавний бюджет. Усі гроші держави зосереджувались у Державному банку, що приймав вклади, надавав кредити, вів облік векселів тощо. Був скасований подушний податок із селян і міщан, ліквідовані винні відкупи й уведено вільний продаж горілки, але зі сплатою до казни акцизи. Запроваджені акцизи на багато товарів широкого вжитку. Згодом було встановлено державну монополію на винно-горілчані вироби.

До кінці XIX ст. здійснювалися заходи, спрямовані на зміцнення грошової системи. Зокрема, було введено золотий стандарт, тобто вільний обмін карбованця на золото (запроваджено золоті карбованці).

Із середини 70-х рр. XIX ст. спостерігався підйом селянського руху. 1 березня 1881 р. народовольці вбили імператора Олександр її. Царський уряд переходить до реакційної політики.

Контрреформи 1880-1890 рр. в Росії - це зміна внутрішньої політики, перегляд і відмова від багатьох прогресивних явищ, які були за­проваджені під час здійснення буржуазних реформ 60-70-х рр. XIX ст. Розпочинаються Контрреформи з прийняття в 1881 р. Положення про заходи з охорони державного порядку і громадянського спокою, що передбачали в разі посягань на державний лад або безпеку ви­значених осіб уведення на певній місцевості чи по всій країні стану посиленої або надзвичайної охорони. Уся повнота влади при цьому передавалася генерал-губернаторові, зростали права поліції та жан­дармерії, обмежувалися права громадян, застосовувалися карально-репресивні заходи проти правопорушників. Було створено Особливу нараду (міністр внутрішніх справ і чотири чиновники від Міністерства внутрішніх справ і Міністерства юстицій), що мала право застосову-вати адміністративні заслання.

У 1892 р. вийшов Закон "Про воєнний стан", який дозволяв запроваджувати режим воєнного стану в областях, де виникли революційні заворушення.

У 1889 р. було прийнято Положення про земських дільничних начальників, які замінювали мирових суддів. На них покладалися поліцейсько-судові функції (що суперечило принципам судової реформи 1884 р.).

У 1890 р. переглянуто Положення про повітові і губернські земські установи. Замість цензового принципу формування першої курії виборців був запроваджений становий. Відтоді курію утворювали тільки дворяни. Для міських виборців (друга курія) був підвищений майновий ценз. Щодо селянської курії, посилюється контроль адміністрації - губернатор сам призначав гласних від селян - виборщиків.

Губернатор або міністр внутрішніх справ одержали право при­зупиняти чи скасовувати будь-яке рішення органів місцевого само­врядування.

Згідно з прийняттям у 1892 р. нового "Міського положення", виборчі права мали лише ті міщани, котрі володіли нерухомістю, а також власники торговельно-промислових підприємств, які мали гільдійські посвідчення. Рішення міських дум піддягали затвердженню губернським управлінням.

У 1866 р. з компенсації суду присяжних були вилученні справи про пресу, в 1874 р. із відання загальних судів-справи про протизаконні громадські утворення й участь у них, у 1878 р. - справи про протидію чи опір владі. Усі ці та багато інших категорій справ були передані до військово-окружних суддів. У1887 р. суду було надано право розглядати деякі категорії справ таємно, за закритими дверима.

Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 893; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!