Основні теорії міжнародної торгівлі

Засади теорії міжнародної торгівлі були сформульовані представниками класичної теорії - Адамом Смітом і Девідом Рікардо. У своїй програмній праці «Багатство націй» Сміт висунув теорію абсолютних переваг. Згідно з цією теорією країна має абсолютну перевагу у виробництві певного виду продукції за умов, якщо вона здатна її виробляти з меншими витратами ресурсів, ніж інші країни. Тому кожна країна повинна спеціалізуватися на експорті тих товарів, щодо яких вона має абсолютну перевагу та імпортувати ті товари, які виробляються з меншими витратами в інших країнах.

Нехай Україна на виробництво 1 т олії витрачає 10 одиниць ресурсів, а Білорусь - 20 одиниць; на виробництво 1 т картоплі Україна витрачає 12 одиниць ресурсів, а Білорусь - 10 одиниць. Отже, Україна має абсолютну перевагу у виробництві олії, а Білорусь - у виробництві картоплі. Тому Україна повинна експортувати олію у Білорусь та імпортувати картоплю з Білорусі. На думку Сміта, торгівля, що спирається на абсолютну перевагу, приносить вигоду обом країнам, оскільки в кожній з них забезпечується найефективніше використання обмежених ресурсів.

Проте чинник, що лежить в основі теорії Сміта, обмежує кількість країн, яким зовнішня торгівля може бути вигідною. За його теорією, зовнішня торгівля є вигідною лише тоді, коли країна має абсолютну перевагу щодо виробництва одних видів товарів і абсолютно поступається щодо виробництва інших товарів. Але якщо одна країна має абсолютну перевагу у виробництві всіх видів товарів, а інша не має абсолютної переваги у виробництві жодного з товарів, то згідно з теорією Сміта, такі країни не можуть мати мотивацію до зовнішньої торгівлі. Рікардо показав, що це не так. У монографії «Основи політичної економії» він доказує, що міжнародна торгівля може бути доцільною для всіх країн, якщо спиратися на відносні переваги.

Згідно з теорією порівняльних переваг, яку висунув Рікардо, кожна країна повинна спеціалізуватися на виробництві тих товарів, які мають нижчу відносну ціну порівняно з іншими країнами Для ілюстрації теорії порівняльних переваг звернемося до числового прикладу (табл. 10.1).

Припустимо, що на виробництво олії і картоплі в Україні витрачається менше ресурсів, ніж у Білорусі (табл. 10.1). Якщо спиратися на абсолютні витрати, то Україні невигідно купувати в Білорусі ні олію, ні картоплю. Але Рікардо пропонує враховувати не абсолютні, а відносні витрати, тобто відносну (мінову) ціну товарів. Згідно з теорією трудової вартості, на яку спирався Рікардо, відносна ціна товару визначається тією пропорцією, в якій товар обмінюється на інший товар залежно від абсолютних витрат на їх виробництво.

За даними табл. 10.1, відносна ціна олії становить в Україні 1,25 т картоплі (10: 8), у Білорусі - 2 т картоплі (20: 10). Отже, в Білорусі відносна ціна олії вища, ніж в Україні. Тому Білорусі вигідніше зменшити обсяг виробництва олії і купувати її в Україні. Відносна ціна картоплі в Україні становить 0,8 т олії (8: 10), у Білорусі - 0,5 т олії (10: 20). Це означає, що в Україні відносна ціна картоплі вища, ніж у Білорусі. Тому Україні вигідно скоротити обсяг виробництва картоплі і купувати її в Білорусі.

Таблиця 10.1

Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 307; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!