Інфляція: її сутність, причини й соціально-економічні наслідки

V

P ·Q

V

P ·Q

Ш

Існує декілька варіантів визначення кількості грошей, необхідних для обігу.

Закони грошового обігу

Грошовий обіг – це процес руху грошей в готівковій та безготівковій формах, що обслуговує реалізацію суспільного продукту. Обіг грошей, що здійснюється на основі притаманних йому законів, визначає кількість грошей, необхідних для обігу, враховуючи стійкий причинно-наслідковий зв’язок між кількістю грошей, товарною масою, рівнем цін та швидкістю обертання грошей.

1. Згідно класичної кількісної теорії:

М= СЦ – К + ПЛ – ВП,

де М – маса грошей, необхідних для обігу;

СЦ – сума товарних цін;

К – сума цін товарів, проданих у кредит;

ПЛ – сума платежів за борговими зобов’язаннями минулих періодів строк оплати по яким настав;

ВП – сума взаємопогашених безготівкових платежів;

Ш – кількість оборотів однойменних грошових одиниць за рік.

2. Згідно неокласичної теорії збалансованості грошової і товарної маси, запропонованої американським економістом І. Фішером:

М = ------------------,

де М – маса грошей в обігу;

P - середній рівень цін в країні;

Q –обсяг виробництва економічних благ за рік;

V – середня швидкість обертання грошей протягом року.

3. Згідно кейнсіанської теорії потреба в грошах не обмежується лише товарними угодами, а враховує і попит на гроші, зумовлений заощадженнями готівкових грошей.

М = -------------- · L(r),

де L – попит на гроші для здійснення заощаджень;

r – реальна ставка процента.

Усі вищенаведені формули визначають потребу в грошовій масі.

Грошова маса - це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівкових формулах, які забезпечують реалізацію товарів і послуг та всі нетоварні платежі в країні.

Структура грошової маси:

- готівкові гроші (розмінні білонні монети, банкноти та казначейські білети);

- безготівкові гроші (чекові внески, депозитні сертифікати, державні цінні папери та ін.).

Структура грошової маси відображає структуру і рівень розвитку економіки країни, що характеризується зростанням питомої частки грошових засобів, які обертаються через банківську систему.

Залежно від рівня ліквідності грошові засоби поділяються на грошові агрегати:

М0 = готівка: монети і банкноти, що перебувають в обігу поза банками;

М1 = М0+ поточні рахунки та інші безстрокові чекові депозити в комерційних банках;

М2 = М1+ заощаджувальні й невеликі строкові депозити в комерційних банках;

М3 = М2 + внески у спеціалізованих установах і великі строкові депозити в комерційних банках;

L = М3 + облігації, скарбниці векселі та інші кредитні інструменти.

Інфляція – знецінення грошей, спричинене диспропорціями в економіці, порушенням законів грошового обігу, яке супроводжується стійким зростанням цін на товари та послуги.

Причини інфляції:

- порушення законів грошового обігу ( надмірна емісія грошей, не узгоджена з товарною масою );

- порушення пропорцій відтворення (між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією товарів).

- значне зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу, зумовлених непродуктивними державними витратами;

- збільшення податкового тягаря на товаровиробників;

- випередження темпів зростання заробітної плати порівняно з темпами продуктивності праці;

- монополізація виробництва (встановлення монопольно високих цін);

- зовнішньоекономічні фактори (подорожчання цін на імпортовану сировину, що продукує

зростання собівартості продукції).

Види інфляції:

Інфляція попиту – це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту. Збільшення сукупного попиту відбувається за рахунок державних замовлень, попиту підприємців на засоби виробництва в умовах повної зайнятості й майже повної завантаженості виробничих потужностей, зростання купівельної спроможності населення внаслідок зростання заробітної плати. Усе це спричиняє утворення надлишку грошей порівняно з кількістю товарів, що і призводить до підвищення цін.

Інфляція пропозиції характеризується зростання цін внаслідок підвищення витрат виробництва чи скорочення сукупної пропозиції. Збільшення витрат відбувається за рахунок зростання цін на сировину, енергоносії, підвищення заробітної плати, монопольних тенденцій в економіці та ін.

Стагфляція – це інфляція, що супроводжується стагнацією виробництва й одночасно зростанням рівня цін і безробіття.

Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 351; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!