Навчальна діяльність учня у психол. Структурі навчання

Аналіз результатів

Контроль і регулювання

Планування. Воно охоплює створення календарно-тематичних і поурочних планів.

Майбутнім учителям на першому етапі необхідно планувати уроки детальніше: фіксувати питання, які будуть використані для опитування, записувати зміст основних видів навчальної роботи тощо.

3. Стимулювання Основна його мета - зосередити увагу учнів, пробудити в них зацікавленість, пізнавальний інтерес (розкрити практичну значущість змісту навчального матеріалу). Для цього використовують яскраві приклади, факти, нетрадиційні прийоми і форми роботи.. В єдності стимулювання і мотивації закладена сила стимулююче - мотиваційного компоненту.

У цих елементах структури діяльності вчителя передбачено спостереження за діяльністю учнів, відповіді на запитання, виконання вправ, індивідуальні співбесіди з дітьми, перегляд письмових робіт, зошитів. Контроль дає змогу виявити типові недоліки і труднощі процесу навчання, своєчасно зреагувати на них. Учитель оцінює свій варіант організації навчання, ступінь його реалізації. Це забезпечує можливість коригувати, регулювати процес навчання за допомогою додаткових пояснень, конкретних вправ, урахування індивідуальних особливостей учнів.

Цей компонент завершує цикл викладання. Під час аналізу важливо не тільки визначити рівень знання учнями фактів і визначень, а й уміння застосовувати знання для розв'язання практичних завдань. Аналіз передбачає зіставлення навчальних цілей із досягнутими результатами, виявлення причин недоліків.

У процесі навчання учні здійснюють специфічну діяльність - учіння, що охоплює систему пізнавальних дій, спрямованих на розв'язання навчальних завдань. Навчання передбачає предметну і внутрішню (психічну) діяльність учня. Психічна діяльність особливо ефективна тоді, коли навчання передує розвитку, враховує зону найближчого розвитку особистості, тобто орієнтується не на наявний рівень, а на вищий, якого можна досягти.

Формування компонентів навчально-пізнавальної діяльності учнів здійснюється за умов партнерства, спів-управління, суб'єкт-суб'єктних відносин. У процесі такої взаємодії розв'язуються завдання розвитку ціннісних орієнтацій, творчого потенціалу учнів, прагнення до самореалізації; оптимального добору форм, методів і засобів навчальної взаємодії; урахування індивідуальних особливостей. Ефективність навчально-пізнавальної діяльності залежить від особистих якостей учня: його активності, самостійності, ініціативності, а також бажання вчитися (наявності стійкої мотивації). Основний смисл такої навчально-пізнавальної діяльності, її результат - це зміни в інтелектуальному, моральному, особистісному розвитку учнів, а її предметом е процес і результат формування механізмів самоорганізації.

Кожний віковий період має свій провідний вид діяльності: у дошкільному віці - гра, в молодшому шкільному - учіння, в середньому шкільному - суспільно корисна діяльність у всіх її варіантах (навчальна, трудова, художня, спортивна), у старшому шкільному віці - особлива форма навчальної діяльності, яка має профорієнтаційний характер.

Передумовами навчальної діяльності учня є наявність мети, фізіологічна і психологічна готовність до навчання, бажання вчитися, зосередження уваги на навчальній діяльності та належний рівень розвитку.

Існують два основні варіанти навчальної діяльності учнів: під керівництвом учителя і самостійна.

Під керівництвом учителя учні працюють на уроці і здійснюють такі дії:

- прийняття навчальних завдань і плану дій, запропонованих учителем;

- здійснення навчальних дій і операцій для розв'язання завдання;

- регулювання навчальної діяльності (під впливом учителя і шляхом самоконтролю);

- аналіз результатів навчальної діяльності (під керівництвом учителя).

До самостійної навчальної діяльності належать такі дії:

- планування чи конкретизація завдань своєї навчальної діяльності;

- планування методів, засобів і форм навчальної діяльності;

- самоорганізація навчальної діяльності;

- самоконтроль;

- саморегулювання учіння;

- самоаналіз результатів навчальної діяльності.

Одночасно з процесом викладання й учіння відбувається внутрішній процес засвоєння знань і способів діяльності.

Засвоєння - пізнавальна активність особистості, внаслідок якої формуються знання, уміння та навички.

Засвоєння становить внутрішній, психологічний зміст процесу учіння. Внаслідок засвоєння знань, уміння, способи інтелектуальної та практичної діяльності трансформуються у внутрішній досвід особистості, входять до її структури (М. Сметанський).

Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 640; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!