Соціальні статуси і соціальні ролі особистості

Поведінка людини в суспільстві, її взаємодія з іншими визначається соціальними нормами: моральними, правовими, політичними, релігійними і т. ін. Вони є загальними для всіх і зумовлюють появу диференційованих прав і обов'язків людей, що визначають їх місце в соціальній структурі, тобто статус.

У реальному житті особистість має не один, а декілька статусів (вдома, на роботі, у колі друзів вони різні).

Американський соціолог Р. Мертон назвав це явище статусним набором. У мінливих соціальних умовах домінуючим виявляється то один, то інший з них. Головним називається найбільш характерний для даного індивіда статус, за яким його виділяють оточуючі.

Існує два різновиди статусів: особистісний і соціальний. Особистісний статус −це становище, яке людина займає у малій, або первинній, групі. Воно формується під впливом оцінок індивідуальних якостей людини членами групи.

Соціальний статус −відображає становище, яке людина займає об'єктивно у соціальній структурі суспільства або як представник великої соціальної групи.

Якщо особистісний статус має більше значення у колі знайомих людей, то соціальний − у колі незнайомих.

Соціальний статус − це положення людини у суспільстві, встановлене через систему прав, обов'язків, привілеїв і свобод.

В залежності від того, одержує людина статусну позицію завдяки наслідуваним ознакам чи власним зусиллям, виділяють два види соціальних статусів: приписаний і досягнутий.

Приписаний статус −це об'єктивно задане положення людини у суспільстві, для досягнення якого їй не потрібно прикладати зусиль. Він визначається статтю, віком, соціальним походженням, положенням батьків і т. ін.

Досягнутий статус −це положення людини у суспільстві, яке залежить від її здібностей і особистих зусиль.

Принц, підліток, жінка − статус приписаний; депутат, директор, чемпіон світу − досягнутий.

Кожен з нас одночасно є членом декількох малих і великих груп, тому володіє набором соціальних і особистісних статусів, які можуть не співпадати. Тоді права і обов'язки, зумовлені різними статусами, вступають між собою в протиріччя (народний депутат і представник олігархії, чиновник і корупціонер і т. ін.).

Статус може розглядатись як місце в ієрархії, тоді він називається рангом (високим, середнім чи низьким).

Виділимо основні характеристики соціального статусу:

соціальний статус є в кожної людини;

протягом життя соціальний статус людини змінюється (у зв'язку з одержанням освіти, просуванням по службі, одруженням і т. ін.);

в кожному суспільстві існує ієрархія соціальних статусів;

ієрархія статусів і система просування по ній складають систему соціальної диференціації;

у кожній конкретній державі система диференціації може бути стабільною (стійкою) чи рухливою (хиткою);

держави зі стійкою системою диференціації називаються традиційними, у них процедура придбання соціального статусу добре відома, зрозуміла, визнана більшістю громадян;

держави з хиткою системою соціальної диференціації називаються динамічними, у них процедура придбання соціального статусу не відпрацьована, ясно не визначена і, отже, не завжди зрозуміла громадянам;

соціальний статус супроводжує складна система символів (корона, ковбойський джинсовий одяг, марка автомобіля, тип житла...), тому велика кількість людей прагне ілюзорно підвищити свій соціальний статус, здобуваючи речі-символи;

соціальний статус тісно пов'язаний з самооцінкою особистості, яка зазвичай прагне не тільки зберегти своє суспільне становище, але й приховати від інших вчинки, що не відповідають − статусу

В реальному житті соціальний статус проявляється в різних ролях, які виконує в процесі взаємодії з оточуючими особистість (член сім'ї, учасник трудового чи навчального процесу, покупець, пасажир, глядач, член партії).

Соціальна роль − це розроблена суспільством програма дій людини в певних обставинах.

Якщо статус вказує на місце в соціальній структурі, то роль − на спосіб поведінки.

В межах теорії соціальних ролей існує два підходи: перший, обґрунтований представником символічного інтеракціонізму Дж. Мідом, другий, − представником функціоналізму Р. Лінтоном (1936 р. нар.).

Дж. Мід вважав ролі результатом взаємодії індивідів, очікуваною поведінкою. Р. Лінтон − динамічною стороною соціального статусу, його функцією, пов'язаною з набором норм, у відповідності з якими індивід повинен вести себе.

Раніше вже йшла мова про статусний набір. Р. Мертон ввів в соціологію ще один термін − «рольовий набір», який означає сукупність ролей, асоційованих з одним статусом індивіда.

Соціальні ролі відрізняються одна від одної переліком ознак:

емоційністю (суддя − актор);

способом поведінки;

масштабом (сім'я − підприємство);

формалізацією (дипломатичний прийом − дискотека);

мотивацією.

Виділимо основні характеристики соціальної ролі:

соціальна роль не існує поза системою суспільних відносин (не буває керівника без підлеглих, актора без глядачів і т. п.);

кожна роль зумовлює певний набір правил поведінки, який виробляє суспільство. Ця зовнішня заданість називається «рольовим очікуванням»;

рольові очікування можуть бути більш чи менш жорсткими, зафіксованими звичаєм чи традицією; можуть усвідомлюватись людиною чи ні, але оточуючі завжди контролювали і будуть контролювати чіткість і точність дотримання правил поведінки; вони є сильним внутрішнім мотивом, який допомагає людині переборювати труднощі і досягати мети;

соціальна роль виступає одночасно і засобом, і метою самовираження.

Існує два різновиди соціальних ролей: конвенціальні і міжособистісні.

Перші включають стандартизовані права і обов'язки, що забезпечують шаблонну поведінку; другі означають конкретну реалізацію стандартизованих прав і обов'язків людиною, що має певні здібності і специфічні риси.

Міжсоціальними ролями особистості часто виникає неузгодженість: одна роль вступає в протиріччя з іншою − тоді виникають рольові конфлікти.

Рольовий конфлікт − це зіткнення цінностей, що лежать в основі мотивів ролі. Виходом з рольового конфлікту може бути надання переваг якомусь одному мотиву.

Тісний взаємозв'язок і взаємозумовленість соціальних ролей і соціальних статусів можна виразити в таких положеннях:

кожна людина має свій соціальний статус, який обслуговується набором соціальних ролей;

різноманіття ролей породжує рольові конфлікти, що проявляються як боротьба мотивів діяльності;

перемагає той мотив, який виявляється вагомішим у даний момент часу;

кожна особистість вибудовує піраміду своїх переваг (мотивів), але має обмежену свободу вибору черговості реалізації тих чи інших мотивів, бо постійно відчуває своєрідний соціальний тиск;

статуси і ролі утворюють механізм, функціонування якого дозволяє окремій людині стати часткою суспільства, виразником його культури, носієм його властивостей.

Дата добавления: 2013-12-14; Просмотров: 3572; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!