Технологія виробництва та виробнича функція

Виробництво представляє собою основну область діяльності фірми. Фірми використовують фактори виробництва, які поєднуються у виробничому процесі. Існують різні альтернативні способи поєднання виробничих ресурсів для випуску продукції.

Наприклад, для виробництва окремого товару можна використовувати або дорогу ручну працю в поєднанні з мінімальними витратами на придбання обладнання, або поєднання капіталоємного способу виробництва з мінімальними витратами праці.

Взаємозалежність між вхідними факторами виробничого процесу та результативною вихідною продукцією описується виробничою функцією

Виробнича функція показує максимально можливі результати виробництва, яких може досягнути фірма в результаті виробництва продукції за кожним конкретним співвідношенням факторів виробництва. Під максимальними результатами виробництва розуміють максимальний обсяг випуску продукції, Q, максимальна виручка, Д, або прибуток від реалізації цієї продукції, П. В загальному вигляді виробничу функцію можна описати математично наступним чином:

,

де - природні ресурси; - людські ресурси (праця); - інвестиційні ресурси (капітал); - інформаційні ресурси.

Тобто, кінцеві результати виробництва , знаходяться у функціональній залежності від факторів виробництва, що споживаються: природних та матеріальних ресурсів, використаної праці, інвестиційних ресурсів та інформації.

Кількісне значення цієї функції, тобто кінцевих результатів виробництва, повинно прямувати до максимально можливого свого значення при споживанні заданих ресурсів. Виробнича функція характеризує вид поєднання усіх факторів виробництва у виробничому процесі та характеризує підприємницький талант управляючого бізнесом.

Виробнича функція націлює підприємця на більш ефективне використання факторів виробництва при їх оптимальному співвідношенні.

Ефективне використання факторів виробництва передбачає технологічну та економічну ефективність.

Спосіб виробництва є технологічно ефективним, якщо не існує жодного іншого способу, при якому за даного обсягу виробництва продукції підприємство витрачає меншу кількість ресурсів (в крайньому випадку одного виду) за умови, що витрачається не більша кількість ресурсів інших видів. Тобто, якщо вироблений обсяг продукції є максимально можливим за умови використання співвідношення обсягів ресурсів.

Економічно ефективним є спосіб виробництва певного заданого обсягу продукції за умови мінімізації альтернативної вартості ресурсів, які використовуються в процесі виробництва.

Взаємозв’язок між змінним фактором та обсягом випуску, що кількісно змінюються, не означає, що останній завжди зростає пропорційно до цього фактору. Найбільш значне збільшення сукупного продукту дають початкове збільшення змінного фаактору. Потім наступає момент, після якого те ж його збільшення призводить до ефекту, який постійно зменшується.

Є реальною ситуація, коли на певному етапі збільшення змінного фактору обсяг продукції буде зменшуватися. Наприклад: фірма придбала один з виробничих факторів (капітал), кількість якого у виробничому процесі є постійним. Виникає питання: скільки наймати працівників? Для цього треба знати як зростатиме обсяг випуску за умови збільшення змінного фактору - праці.

До певного моменту збільшення фактору – праця буде супроводжуватися все більш зростаючим обсягом виробництва. Це пояснюється дією ефекту розділу праці та можливістю покращення організації виробництва. Проте, з часом обов’язково настає такий момент, коли резерви розділу праці будуть вичерпані і тоді кожна додаткова одиниця змінного фактору стане приносити все меншу добавку до сукупного продукту, тобто сукупний продукт почне знижуватися.

Коли ж обладнання буде завантажене повністю, додаткові робочі вже нічого не зможуть додати до обсягу продукції, що виробляється. Якщо найм робочих буде продовжуватися, то в кінцевому результаті вони будуть заважати один одному та обсяг випуску зменшиться. Вище вказане представимо графічно (рис.4.2.).

Рис.4.2. Динаміка граничної продуктивності змінного фактору

Закон спадаючої продуктивності діє в короткостроковому інтервалі, коли хоча б один виробничий фактор залишається незмінним. Слід підкреслити, що дія наведеного закону передбачає незмінний стан техніки та технології виробництва. Технічний прогрес може змінити межі дії цього закону. Якщо у виробничому процесі будуть застосовані новітні винаходи або інші технічні удосконалення, то зростання обсягу випуску може бути досягнуто при використанні тих самих виробничих факторів. Виробництво залежить від потреб суспільства.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 101; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!