Призначення і завдання, що вирішують ракетно-артилерійські кораблі

ВМС України є видом Збройних сил держави. Вони призначені для захисту суверенітету і державних інтересів України на морі, розгрому угрупувань ВМС противника в своїй операційній зоні самостійно і у взаємодії з іншими видами збройних сил, підтримці Сухопутних військ України на приморському напрямі. Операційною зоною ВМС є акваторії Чорного і Азовського морів, ріки Дунай, Дніпро, Днестр, а також інші райони морів, в яких є інтереси держави.

Основними завданнями ВМС є:

а) у мирний час: підтримка оперативного режиму в операційній зоні; забезпечення захисту морської діяльності держави; участь спільно з морськими силами Прикордонних військ України у захисті виняткової (морської) економічної зони, морського кордону України і боротьбі з тероризмом на морі; участь в миротворчих операціях.

б) у воєнний час: участь в ППО держави і Збройних Сил України; боротьба з ударними угрупуваннями противника на морі; пошук і знищення підводних човнів противника; боротьба з морськими десантами противника; порушення морських перевезень противника; оборона районів базування і морських комунікацій; підтримка Сухопутних військ України на приморських напрямках і ріках; висадка морських десантів; блокада проливних зон і гирла великих рік.

ВМС України складаються з: органів військового управління, надводних сил, підводних сил, морської авіації, берегових ракетно-артилерійських військ, морської піхоти.

Також до складу ВМС входять спеціальні з'єднання і частини оперативного (бойового) забезпечення, частини і установи технічного, медичного забезпечення, військово-учбових і наукових закладів. ВМС територіально розташовані в двох морських районах – Західному і Південному.

Надводні сили призначені для:

- пошуку і знищення корабельних угрупувань противника;

- пошуку і знищення підводних човнів;

- захисту пунктів базування і морських комунікацій;

- постановки мінних і сіткових загороджень, ведення протимінних дій;

- порушення морських комунікацій противника;

- участі у вогневій підтримці сухопутних військ на побережжі і ріках;

- забезпечення висадки морських десантів і ведення ними бойових дій на побережжі;

- ведення розвідки і радіоелектронної боротьби;

- блокадних дій проти ВМБ, окремих районів побережжя противника, проливних зон і гирла рік;

- наведення своїх і взаємодіючих сил і видачі їм цілевказівок;

- пошуку і порятунку екіпажів літальних апаратів, надводних кораблів і судів, підводних човнів, які потерпіли аварію;

- матеріально-технічного забезпечення сил.

Основним тактичним об'єднанням надводних сил є бригада. У військовий час надводні сили посилюються за рахунок з'єднань морських сил Прикордонних військ і призовом судів за мобілізаційним планом.

Основні тактичні властивості ракетних кораблів: значні дальності застосування ударної зброї і можливості масованого застосування ракет групою кораблів із високою імовірністю влучення в обрану ціль; значна потужність ударів, що наносяться за рахунок формування залпів з декількох кораблів з одного напрямку; висока мореплавність, автономність і дальність плавання, що дозволяють виконувати завдання в складних гідрометеорологічних умовах, у віддалених районах; висока бойова усталеність ударних груп; висока маневреність, скритність і раптовість дії ракетних катерів і малих ракетних кораблів.

Нестачі ракетних кораблів: відносно мале число ракет у залпі з одного корабля; слабке артилерійське озброєння; тривалість перезарядження пускових установок і необхідність перезарядження окремих класів у пунктах базування; відносно малі мореплавність, дальність плавання і автономність ракетних катерів і малих ракетних кораблів.

Артилерійські кораблі призначаються для нанесення артилерійсько-торпедних ударів по надводних кораблях і берегових об'єктах противника, вогневої підтримки сухопутних військ на березі. Малі артилерійські кораблі зводяться в дивізіони, бригади, а артилерійські і торпедні катера – у ланки, дивізіони і бригади.

Основні тактичні властивості артилерійських кораблів: висока готовність артилерійських комплексів до стрільби; мала залежність ефективності вогню від засобів РЕБ противника; великий боєкомплект; високі маневрені і морехідні якості; спроможність вирішувати вогневі завдання по поразці надводних, повітряних і берегових цілей, маючи перевагу в дальності над артилерійськими системами ймовірного противника.

Нестачі артилерійських кораблів: слабість власних ЗОС і засобів РЕБ; відносно мала скорострільність; необхідність у спеціальному артилерійському забезпеченні при веденні стрільби по береговим цілям; обмеження в скорострільності за рахунок дотримання теплового режиму стовбурів при тривалій стрільбі.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 60; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!