Співвідношення права з іншими нормами

Дотримання норм права є моральним обов’язком громадянина, що визначається моральною і правовою культурою суспільства.

Загальне у норм права і норм моралі полягає в тому, що вони:

діють в єдиному полі соціальних зв’язків, тобто є соціальними нормами;

переслідують загальну ціль – встановлення і підтримання порядку в суспільстві;

мають єдине функціональне призначення – впливати на поведінку людей, регулювати їх відносини, формувати масштаби (еталони, стандарти) поведінки;

адресовані до всіх або до більшої групи людей, тобто є правилами поведінки загального характеру;

мають єдину духовну природу, загальний ціннісний стержень – справедливість.

Взаємодія норм права і норм моралі в процесі правотворчості:

1. Норми права створюються з урахуванням норм моралі, які панують в суспільстві, виступають як формально (офіційно) визначена міра справедливості, і тому право в широкому розумінні уявляє собою моральне явище (наприклад, заборона вбивства, неправда та ін.).

2. Норми права змінюються і розвиваються під впливом норм моралі (наприклад, зміна відношення до комерційної діяльності вимагала юридичного закріплення оскільки, норма яка забороняла комерційну діяльність в Україні, морально відпала).

3. Норми права відміняються у випадку невідповідності вимогам норм моралі які панують в суспільстві (наприклад, смертна кара в Україні).

Вплив норм моралі на правореалізаційну діяльність:

1. Норми права оцінюються громадянином який їх реалізує з точки зору моралі.

2. Норми права тлумачаться посадовою особою яка здійснює правозастосувальну діяльність, у відповідності з нормами моралі які панують в суспільстві (наприклад, справедливе обґрунтоване і законне судове рішення про наклеп, образу, хуліганство, статеві злочини залежить від урахування моральних норм які панують в суспільстві).

3. Правозастосувальний процес, включаючи його останню стадію – прийняття правозастосувального акту, здійснюється з урахуванням норм моралі.

Вплив норм права на норми моралі:

1. Норми права сприяють затвердженню прогресивних моральних уявлень (наприклад, ст. 21 КУ затверджую гуманістичні зачади справедливості: “Всі люди вільні та рівні у своїй гідності та правах”).

2. Норми права сприяють усуненню перешкод на шляху розвитку нових моральних норм (наприклад, норма про рівність форм власності).

3. Норми права виступають в якості засобу охорони і захисту норм моралі (наприклад, статті ЦКУ спрямовані на захист і охорону таких моральних цінностей, як добре ім’я, незаплямована репутація, честь, гідність).

Дотримання норм – звичаїв забезпечувалося мірами громадського впливу на порушника (страта, вигнання із роду, позбавлення вогню та води та ін.) або ухваленням мір, які застосовувалися до порушника з боку потерпілих, рідних або членів роду (кровна помста).

В державному суспільстві норми звичаїв були санкціоновані державою:

1. В процесі судової або адміністративної діяльності, коли звичай служив підставою для вирішення спору.

Для визнання норми звичаю правовим звичаєм, який захищається судом ця норма повинна була:

виражати тривалу правову практику;

відображати однакову практику – як дії так і бездії;

втілювати природну та розумну потребу в правовому регулюванні ситуації.

Необхідність застосування норми звичаю доказувалась в суді.

2. Шляхом включення звичаю в законодавчі акти рабовласницьких і феодальних держав, які складали стародавні прошарки права – звичаєве право.

Для придбання юридичної сили норма – звичай:

не повинна суперечити закону;

повинна його доповнювати і як би (оживляти);

не може підмінювати закон.

Після придбання нормою – звичаєм правового характеру, тобто санкціонування його державою (правовий звичай), його дотримання забезпечується примусовою силою держави.

Загальне у корпоративних норм і норм права складається в тому, що вони:

регулюють типові ситуації або вид відносин, а не окремий випадок або конкретне суспільне відношення;

мають багаторазове використання, тобто розраховані на багатократне повторення;

мають загальний не персоніфікований характер, тобто відносяться водночас до багатьох, поіменно не вказаним, особам;

викладається в письмових актах, які прийняті в офіційно встановленому порядку уповноваженими органами (державними органами, з’їздами, конференціями, зборами громадських об’єднань).

Корпоративні норми належить розглядати як норми, які заповнюють прогалини в нормативній системі права і мають субсидіарний (допоміжний) характер.

Корпоративні норми, які містяться в локальних нормативних актах, мають правовий характер і знаходяться в тісному зв’язку з нормами права, які видані державою, так як:

у виданих державою нормах права передбачається можливість колективу корпорації регулювати свою поведінку самостійно;

в нормах права визначається напрямки корпоративного регулювання за допомогою вказівки цілей і завдань загального і державного розвитку, того чи іншого нормативно-правового акту або призначення того чи іншого виду суспільної діяльності;

в нормах права вказуються межі корпоративного регулювання (наприклад, відповідно КЗпПУ, додаткові пільги для працівників можуть встановлюватися підприємствами тільки за рахунок особистих коштів);

від корпоративних норм як і норм права, які видані державою, вимагається відповідність природі права як мірі справедливості і свободи, принципам права;

норми права в певних випадках визначають і процедуру прийняття корпоративних норм;

корпоративні норми за своїм змістом не повинні суперечити нормам загальнодержавним;

корпоративні норми хоча й опосередкованим шляхом, забезпечується державним примусом.

Юридичне значення корпоративних норм полягає, насамперед, в тому, що вони визначають правосуб’єктність корпорації.

Співвідношення правових норм з іншими соціальними нормами визначимо на підставі порівняння їх ознак.

Місце норм права в системі соціальних норм визначається рядом їх ознак:

Правові норми:

а) виникають разом з виникненням держави;

б) встановлюються чи санкціонуються державою;

в) виражають волю керівної частини суспільства;

г) утворюють внутрішньо узгоджену цілісність, єдність (систему права);

д) існують у суспільстві як одна система норм;

е) формулюють правила поведінки у вигляді прав та обов’язків;

є) правила поведінки формально визначені за змістом;

ж) мають певні форми зовнішнього виразу;

з) точно визначені межі дії;

і) забезпечуються державним примусом і іншими засобами.

Інші соціальні норми:

а) існують у будь-якому суспільстві;

б) встановлюються чи санкціонуються іншими суб’єктами;

в) виражають волю різноманітних частин населення;

г) можуть існувати і безсистемно, не будучи внутрішньоузгодженими;

д) існують здебільшого у вигляді декількох відносно самостійних систем нормативного регулювання;

е) виражаються не тільки через права і обов’язки, але й через загальні принципи, цілі, гасла тощо;

є) позбавлені як правило формальної визначеності;

ж) можуть виражатися у будь-яких, не завжди фіксованих формах;

з) не завжди мають точно визначені межі дії;

і) забезпечуються звичкою, внутрішнім переконанням, моральним, громадським впливом та іншими недержавними засобами.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 83; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!