Референдум –спосіб прийняття законів та інших рішень з найважливішихпитань суспільного життя прямим волевиявленням громадян через усенародне голосування. 1 страница

Організація об’єднаних націй (ООН) – найбільш впливова і масова світова організація покликана забезпечувати міжнародний мир і безпеку, врегульовувати міжнародні конфлікти. Розпочала свою діяльність 24 жовтня 1945 р.. До неї увійшли 186 країн світу. Найважливішим органом ООН є Рада Безпеки рішення якої є вирішальними у міжнародних спорах і можуть включати як економічні санкції, так і застосування військової сили проти країни-агресора.

Європейський Союз (ЄС) – найбільш інтегральна організація в політичному, правовому, економічному аспектах, розпочала свою діяльність 9 травня 1950 р.. До неї входять: Бельгія, Данія, Німеччина, Франція, Греція, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Великобританія, Іспанія Кіпр, Мальта, Литва, Латвія, Естонія, Польща,Чехія, Угорщина, Словенія, Словаччина, Австрія, Фінляндія, Швеція. ЄС має: Європарламент, Раду міністрів, Суд, Єврокомісію. В економічному аспекті ЄС прагне створення спільного ринку, який передбачатиме знесення всіх митних бар’єрів, вільне переміщення товарів, капіталів і осіб, взаємне визнання наукових і професійних ступенів та дипломів, запровадження єдиних стандартів у промисловості та інше. На даному етапі існує єдиний паспорт для всіх громадян ЄС, вільні умови руху туристів і робітників всередині Союзу, а також єдина спільна європейська валюта - євро.

The Judiciary

The big four

The most recent State Duma election, held in December 2007, was contested by 11 political parties. Only four of them managed to clear the 7 per cent threshold to gain seats. The clear favorite in the race was the pro-Kremlin United Russia party. In second place, with almost 12 per cent, were the Communists.

The Liberal Democrats came third, winning slightly more than 8 per cent of the vote. The party describes itself as the opposition.

Bringing up the rear with almost 8 per cent was the patriotic-left Fair Russia.

The Moscow Kremlin

Three types of court make up the Russian judiciary:

• The courts of general jurisdiction (including military courts), subordinated to the Supreme Court;
• He arbitration court system under the High Court of Arbitration;
• The Constitutional Court (as well as constitutional courts in a number of federal entities)

The municipal court is the lowest adjudicating body in the general court system. It serves each city or rural district and hears more than 90 per cent of all civil and criminal cases. The next level of courts of general jurisdiction is the regional courts. At the highest level is the Supreme Court. Decisions of the lower trial courts can generally be appealed only to the immediately superior court.

Arbitration courts are in practice specialized courts which resolve property and commercial disputes between economic agents. The highest level of court resolving economic disputes is the High Court of Arbitration.

The Constitutional Court is empowered to rule on whether or not laws or presidential decrees are constitutional. If it finds that a law is unconstitutional, the law becomes unenforceable and governmental agencies are barred from implementing it. The judges of the Constitutional Court, the Supreme Court and the Higher Arbitration Court are appointed by the parliament’s upper house, the Federation Council.

3. Answer the following questions:

1. What date was t he Constitution adopted by national referendum?

2. Who is the head of the Russian state?

3. What Assembly is the legislature represented by?

4. How many chambers does the Federal Assembly have? What are they?

5. What way is the President of Russia elected?

6. What is the period of the President*s duties?

7. What are the President*s duties?

8. Who is the head of Russian government?

9. What are the duties of Russian government?

10. What branch of Russian power has the right to declare war?

11. The Federation Council of Russia is the lower house of the Russian Parliament, isn*t it?

12. Who is the Council consists of?

13. What special powers does The Federation Council have?

14. What is the period of being the State Duma deputy?

15. What is the big four?

16. What types of court make up the Russian judiciary?

4. Find in the text English equivalents for the following Russian phrases:

Президент – доминирующая фигура, исполнительная власть, глава государства избирается народным голосованием, после следующих выборов, основная внутренняя и внешняя политика, даровать помилование, обеспечивать исполнение, человеческие права и свободы, голос Российских федеративных субъектов, совет выбирается не на прямую, представители Российских федеральных субъектов, голосовать за проект законов, фаворит в гонке, включая военный суд, разрешать вопросы частной собственности и коммерческие споры, закон становится юридически недействительным, правительственные учреждения.

5. Find the right way of translation of the following words and word combinations:

6. Choose the right variant of the answer:

The executive power is split between…

a) The Constitutional Court and the State Duma

b) The Federation Council and the President

c) The President and the Prime Minister

The President’s working residence is…

a) in St. Petersburg Winter Palace

b) in the Moscow Kremlin

c) in London Westminster Abby

The State Duma is…

a) the lower house of the Russian Parliament

b) the higher house of the Russian Parliament

c) the middle house of the Russian Parliament

All bills must first be considered by

a) the President

b) the State Duma

c) the Supreme Court

The most recent State Duma election, held in December 2007, was contested by

a) 8 political parties

b) 11 political parties

c) 10 political parties

The judges of the Constitutional Court, the Supreme Court and the Higher Arbitration Court are appointed by

a) the Federation Council

b) the State Duma

c) big four

Загальнолюдські інтереси – базисні категорії для ряду суспільствознавчих наук. Їх теоретичну обробку і систематизацію здійснює галузь філософських наук – аксіологія (наука про вартість). Пріоритети політики осмислюються аксіологією через категорії етики, гуманізму, смисло-життєвого змісту діяльності. Проти примітивної політичної мотивації діяльності був спрямований відомий категоричний імператор І. Канта (XVIII ст.): “Роби так, щоб максима твоєї волі могла стати основою свого законодавства”. Життя сучасного людства, його основні елементи тісно взаємозв’язані й залежать значною мірою від міжнародних, воєнних, екологічних процесів. Відповідно право на життя, здоров’я, на мир, людську гідність, радість і щастя (як загально людські вартості) виявляється у прямій залежності від політичних цілей і засобів. Загально людські інтереси і вартості не мають альтернативи для виживання людства і дістали відображення у новому політичному мисленні.

Заколот – збройний виступ ворожих державній владі сил. На відміну від путчу, який при охоплені влади спирається на частину армії, у заколоту ширша соціальна база. Проте за розмахом і рівнем залучення мас він не досягає масштабів збройного повстання, хоча в умовах всебічної кризи суспільства може в нього перерости.

Закон - нормативно-правовий акт, що приймається з ключових питань суспільного, державного життя і має вищу юридичну силу.

Ідеологія – упорядкована, струнка система поглядів, які виражають ставлення до дійсності, цілі й програми, спрямовані на закріплення, розвиток чи зміну даних суспільних відносин. Ідеологія, як і політика, має універсальний характер, тобто здатна охоплювати найрізноманітніші галузі думки, діяльності, поведінки, визначати їх спрямованість, цілі й засоби. І. вказує політиці систему ідеалів та вартостей, до якої остання має прагнути. Тому виникає консервативна або ліберальна, прогресивна чи реакційна політика.

Імперія – велика держава, що об’єднує декілька підпорядкованих центральних влад країн або народів (колоній), примусово інтегрованих у єдину систему політичних, економічних соціальних і духовних взаємозв’язків.

Імпічмент – особливий порядок і встановлена законом процедура притягнення до відповідальності за грубі порушення закону вищих посадових осіб до завершення терміну одержаних ними внаслідок виборів повноважень.

Інавгурація – урочистий акт вступу на посаду голови держави або посвячення в сан.

Інновація політична – процес створення і впровадження нових форм організації влади, управління, що стосується здіснення політичного процесу.

Інсинуація – брехливі, наклепницькі звинувачення з метою знеславити, принизити політичного лідера чи якесь політичне угрупування.

Інституціоналізація – перетворення якогось політичного феномена чи руху в організовану установу, впорядкований процес з певною структурою відносин, ієрархією влади різних рівнів, дисципліною, нормами поведінки.

Інтеграція політична – згуртування, злиття громадських, державних структур у межах країни або у ширшу міждержавну спільність (наприклад, СНД). Міждержавна І. п. відбувається шляхом створення нових інститутів влади з делегуванням їм частини суверенних прав національних політичних органів.

Інтернаціоналізм – система поглядів і відповідна політика, що виражає збіг корінних інтересів або прагнення до поєднання зусиль різних держав, націй чи соціальних груп і верств. Об’єктивна основа І. – процес інтеграції у галузі виробництва, інформаційного обміну, науково-технічному, культурного розвитку. І. зумовлює поступовий глобальний поворот від національного розвитку до національної співпраці. Розробка і реалізація І. як ідейно-політичної основи взаємодій, необхідної для виживання людства, потребують балансу інтересів націй, етносів, соціальних груп.

Інтрига політична – збіг у часі й просторі низки різнопорядкових політичних подій і процесів, який створює якісно новий напрямок розвитку політичної ситуації. І. п., як правило, є результатом цілеспрямованих зусиль, гри політичних сил або окремих політичних діячів для досягнення власних політичних цілей. Подекуди І. п. призводить до політичної змови, заколоту, путчу, перевороту і т. ін.

Інфантилізм політичний – політична незрілість, нездатність правильно орієнтуватися у політичному житті, що робить людину політичною іграшкою або прирікає на політичну пасивність.

Інфократія – влада інформації. Інформованість правлячих кіл, на відміну від решти суспільства, про діяльність кожного громадянина, соціальної групи, підприємства, фірми, політичного угрупування завдяки використанню комп’ютерних телекомунікаційних мереж. Це посилює виконавчу владу і зменшує реальну владу виборних структур. Здатність одержувати точну і всеохоплюючу інформацію уможливлює широке маніпулювання масовою свідомістю.

Квота – мінімум голосів, необхідних для отримання на виборах депутатського мандата.

Клерикалізм – політична течія, яка спрямована на посилення впливу релігії і церкви на всі сфери суспільного життя.

Коаліція – союз політичних партій або угруповань для суспільної участі у виборах або створення суспільного (коаліційного) уряду.

Компроміс – знаходження різними силами, групами, політичними партіями взаємоприйнятного рішення, примирення позицій шляхом взаємних поступок для досягнення певних політичних цілей.

Комюніке – офіційне повідомлення про хід і наслідки переговорів між державами і громадськими діячами, делегаціями у міжнародних відносинах.

Конвенціоналізм політичний – ідейна платформа консенсусу, погодження позицій осіб, груп, держав та їх лідерів, усіх політичних сил щодо взаємоприйнятних умов існування, а по змозі й політичного курсу. Конструктивний К. п. спирається на ключові моменти демократичного процесу. Це і процедура створення, здіснення і тлумачення статей угод, договорів, конвенцій, пактів, настанова на погашення думок як основу для прийняття рішень. Як політична філософія К. п. – ознака “відкритості” суспільства, адекватний спосіб виходу з кризових ситуацій. К. п. – важлива ідейна платформа міжнародного права.

Конвенція – різновид міжнародного договору, простого за формою і одно предметного за змістом. К. встановлює взаємні права та обов’язки держав, як правило, у певній галузі.

Консенсус – 1) політична і практична позиція, ідеї, питання, які дають змогу різним політичним силам, суб’єктам політики на переговорах досягти згоди, взаємоприйнятних рішень, встановити взаєморозуміння і взаємодію в певному відношенні; 2) процедура досягнення узгодженого рішення.

Консерватизм – політична ідеологія і практика, яка орієнтується на захист, збереження і підтримку існуючих традиційних засад і форм суспільного життя, морально-правових основ, заперечує революційні змани, необхідність народних рухів і т. ін.

Конституція - основний закон держави, що закріплює суспільний і державний устрій, порядок утворення, принципи організації та діяльності державних органів, виборчу систему, основні права та обов'язки громадян.

Конституційна монархія – форма державного устрою, за якою влада монарха обмежена конституцією, законодавці функції передані парламенту, а виконавча влада – уряду.

Конфедерація – союз самостійних держав, які об’єднуються для певних цілей, зокрема координації дій у сфері політики (переважно у зовнішньополітичних і військових справах).

Конформізм – згода, примирення, пристосовництво до різних думок і позицій, пасивне сприйняття існуючого ладу, панівних тенденцій, брак власної позиції у політиці.

Концепції – система ідей, підходів, поглядів на певне явище, викладена у теоретичних положеннях.

Кон’юнктура політична – момент співіснування різнорідних політичних і соціальних сил і тенденції його зміни. Орієнтація на використання сприятливих політичних обставин, на новизну, заперечуючи спадкоємність. Врахування К. п. – обов’язковий елемент вироблення політичної стратегії і тактики.

Кооптація – введення до складу виборного органу нових членів або кандидатів без проведення додаткових виборів.

Корупція – злочинна діяльність по використанню посадовими особами довірених їм прав і владних можливостей з метою власного благополуччя, збагачення. Типові прояви – підкуп чиновників, політичних діячів, хабарництво, протекціонізм.

Космополітизм – система поглядів, яка обґрунтовує байдуже ставлення до батьківщини, свого народу, національної культури, звідси вимога відмовитись від боротьби за національний суверенітет і незалежність.

Ксенофобія – невизначений страх перед незнайомими людьми, народами; негативне ставлення до інформації, що надходить з інших країн; ненависть до інших етносів, людей іншої національності. Різновиди: русофобія, антисемітизм і т. ін.

Культурно-національна автономія – одна з форм етнонаціональної само ідентифікації та самовизначення етнічних груп у поліетнічній державі, закріплена відповідними законодавчими актами і гарантована етнополітикою держави. Передбачає всебічне задоволення культурних потреб етнічної групи, що зберігає поряд з національною свою етнічну свідомість, стереотипи поведінки, має розвинуту релігійну і побутову обрядовість, прагне зберегти свою етнічну специфіку у державі-нації.

Латентні відносини – приховані відносини.

Легітимація – процедура суспільного визнання, пояснення і виправдання якоїсь дії особи, факту. Л. не означає юридично оформленої законності й цим відрізняється від легалізації.

Легітимність (законність, правомірність) - здатність політичного режиму досягти суспільного визнання й виправдання обраного політичного курсу, винесених ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурі влади.

Лібералізм – система соціально-економічних і політичних поглядів, яка захищає свободи і права особи, приватну власність, демократію, громадянське суспільство, договірний характер державної влади, конкуренцію тощо. У Л. головна настанова на таку організацію суспільного життя, яка визнає політичні і економічні права індивіда у межах діючих законів, що тлумачиться як узагальнення природних потреб нормальних цивілізованих людей. Л. – це насамперед уявлення про самодостатність та її прихильність свободі, що є вартістю сама по собі. Але специфіку Л. становить не сам по собі “дух свободи”, а розробка інституціонально-правових умов його забезпечення.

Лідер політичний – голова держави, керівник політичної партії, громадської організації, народного руху тощо, який має високий авторитет, реальну владу і здатний її здійснювати задля розв’язання соціальних і політичних завдань.

Лоббі – система організованого впливу різних верств суспільства на діяльність законодавчих органів з метою прийняття вигідних для даних груп рішень.

Лояльність – вірність обов’язку і зобов’язанням, повага до існуючого державного ладу, влади, вірність чинним законам.

Люмпени – декласовані й деморалізовані верстви населення, які опинились на “дні” суспільства і нездатні до самостійного організованого руху, хоча висувають завищені вимоги й претензії.

Макіавеллізм – спосіб політичної діяльності, який не обтяжений моральними та етичними нормами, припускає використання брехні, віроломства, жорстокості, будь-яких інших засобів заради досягнення поставленої мети тощо.

Маніпулювання – процес впливу на громадську думку та політичну поведінку для їх коригування у певному, необхідному для владних структур напрямку. Мета М. – спонукати маси до прийняття непопулярних засобів. Засоби: поширення політичних доктрин через засоби масової інформації, соціально-психологічний вплив та ін.

Маркетинг – одна з форм управління підприємством, що передбачає ретельний облік процесів, які відбуваються на ринку, для врахування їх у господарській діяльності; організація збуту товарів на зовнішньому ринку.

Масова свідомість – один з видів суспільної свідомості, конкретна форма реалізації останньої. Властива великим масивам людей. Характеризується збігом у певний момент і в певних умовах основних компонентів свідомості великої кількості різних суспільних груп. У М. с. дістають відображення знання, уявлення, норми, вартості, які поділяють маси і які вироблені в процесі спілкування, спільного сприйняття соціально-політичних реалій, інформації тощо. М. с. відрізняють загальносоціальні типовість, визнання, санкціонованість великою спільністю. Функціонує як на груповому, так і на індивідуальному рівні.

Мафія – незаконна злочинна організація, яка має вплив і зв’язки з поліцією, судовими чиновниками, певними політичними колами, адміністративними і господарськими структурами для досягнення протиправних політичних, економічних, кадрових змін.

Менталітет – спільна для соціально-політичної чи етнічної спільноти, організації своєрідна політико-психологічна сукупність понять, настанов, особливостей мислення та поведінки, яка дає змогу однаково сприймати соціально-політичні реалії, оцінювати їх і адекватно діяти, добре розуміючи один одного. М. є одночасно організуючим, консолідуючим чинником на основі такої єдності. М. сприяє підтриманню спадкоємності соціально-політичної групи, сталості поведінки її членів, особливо у кризових ситуаціях.

Мер – виборна службова особа, яка очолює місцеві органи самоврядування, муніципальні заклади; голова муніципалітету.

Міжнародні відносини - сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних та інших зв'язків між державами й системами держав, між головними соціальними, економічними, політичними силами, організаціями й громадськими рухами, які діють на світовій арені.

Міжнародне право – загальнодемократична, загально цивілізаційна система правових норм, що регулюють відносини між суб’єктами (державами, націями) з проблем розвитку людської цивілізації. Норми М. п. створюються шляхом погодження позиції учасників міжнародних відносин та забезпечують подекуди примусову з боку держав індивідуально чи колективно, а також міжнародними організаціями (наприклад, ООН) відповідно до їх статусів. Ці норми юридично обов’язкові і поділяються на диспозитивні (які можуть змінюватись або не застосовуватися на основі погодження позицій держав з певного питання) й імперативні (що не змінюються, а їх порушення тягне за собою відповідальність).

Містифікація – усне введення когось в оману, в політиці, як правило, із злісним намірами, з допомогою пропаганди, імітації дій тощо.

Міфологія політична – емоційно забарвлена свідомість, почуттєве уявлення про політичну діяльність, що витісняє реальне уявлення, справжнє знання. Сучасний політичний міф – про мудрого вождя, очікування змін, перетворень, що принесуть швидкий результат, - зникає разом з крахом об’єкта поклоніння чи його саморозкриття. М. п. – сильний аргумент легітимації влади та політики.

Монархія – форма правління, за якої верховна державна влада повністю або частково зосереджена в руках однієї особи і передається у спадок. Розрізняють М. абсолютну (необмежену) – Саудівська Аравія, Оман; конституційну (обмежену) – Бельгія, Данія, Великобританія, Швеція; виборну – федерація Малайзія, Об’єднані Арабські Емірати, Бутан; теократичну – Катар, Бахрейн.

Моніторинг політичний – процес спостереження, дослідження перебігу політичних процесів, попередження їх небажаного розвитку й прогнозування політичних ситуацій, їх можливого небажаного, негативного повороту.

Мораторій – відстрочення, затримка набуття чинності й виконання певного договору, закону, зобов’язання, вимоги, дії.

Муніципалітет – виборний орган місцевого самоврядування.

Народ -біологічна єдність, група, поєднана кровними, біологічними зв’язками.

Народна дипломатія – участь народу у вирішенні питань, пов’язаних з міжнародною співпрацею. Форми Н. д.: антивоєнні масові демократичні рухи, конференції, маніфестації, форуми, круїзи, телемости тощо.

НАТО (Організація Північноатлантичного пакту) – виконує оборонну функцію країн Заходу, відіграє функцію європейської інтеграції країн Східної і Центральної Європи. Розпочала свою діяльність 4 квітня 1949 р. До неї входять: Бельгія, Великобританія, Нідерланди, Греція, Данія, Іспанія, Ісландія, Канада, Люксембург, Німеччина, Франція, Норвегія, Португалію, Туреччина, США, Польща, Чехія, Угорщина, Італія, Румунія, Болгарія, Словаччина, Словенія, Литва, Латвія, Естонія.

Націоналізм – 1) світогляд і система політичних поглядів, яка проголошує пріоритети національних (етнічних) вартостей щодо усіх інших; 2) один з основних принципів державного устрою, коли нація розуміється як одержавлений етнос.

Національна безпека – стан соціальних інститутів, що забезпечує їх ефективну діяльність по підтриманню оптимальних умов для існування та розвитку особи й суспільства. Н. б. має три рівні: безпека особи, суспільства і держави. Їх співвідношення залежить від типу політичного режиму, розвитку демократичних традицій. Структурні елементи Н. б. – політична, економічна, воєнна, екологічна, інформаційна безпека та безпека культурного розвитку нації.

Національна ідея – акумулятор прогресивних національних програм, політичних ідей, гасел, вартостей, основа національно-визвольних рухів, змагань, національної само суверенізації. Н. і. становить платформу національної ідеології, визначає теоретичні засади національної свідомості.

Національна політика – система концепцій, засобів, заходів, які використовують різні політичні суб’єкти для вирішення національного питання всередині країни і врегулювання міжнаціональних відносин.

Національна самосвідомість – сукупність поглядів, оцінок, думок і відносин, що відображають рівень усвідомлення нацією в цілому чи окремою людиною своєї національної (поряд з етнічною) приналежності, суспільності історичної долі, своєрідності, неповторності геополітичних, духовних, соціальних, історичних чинників. Н. с. пов’язана із само ідентифікацією нації – усвідомленням себе як спільності політичної, полі етнічної, громадянської на основі осягнення національної ідеї та національних інтересів.

Національна свідомість – сукупність теоретичних, буденних, масових, елітних, власне національних і зарубіжних ідей, настанов, прагнень, культурних набутків, які сприяють прогресивному розвитку нації в усіх сферах її функціонування. Має основні рівні: буденний, теоретичний, політико-державний.

Національне питання – сукупність політичних, економічних, соціальних та інших проблем, пов’язаних з розвитком національних відносин, суперечностями у міжнаціональних і міжетнічних стосунках.

Національне примирення – комплекс різнобічних, насамперед соціально політичних, заходів щодо припинення внутрішньо національного конфлікту, умиротворення, досягнення згоди між конфліктуючими сторонами; припинення бойових дій і збройних акцій, встановлення національного миру і згоди.

Національне самовизначення – право націй на утворення власної держави; універсальний принцип розв’язання національного питання. Має декілька рівнів: право особи на особисту національну само ідентифікацію; вільний вибір державно-національних утворень, національно-територіальної автономії відповідно до волі населення; право на культурно- національну автономію.

Національний характер – сукупність основних для певної нації особливостей психіки, сприйняття світу, форм реакції на нього, емоційно-чуттєвих проявів. Н. х. виражається у темпераменті, менталітеті. Н. х. – складовий елемент і основа психічного складу нації та національної психології в цілому, що робить націю не схожою на інших.

Національні відносини – відносини між різними соціально-етнічними спільностями, з одного боку, й урядами, державними і політичними організаціями, установами – з іншого.

Нація – 1) історична соціоетнічна, політична, духовна суспільність людей з певною психологією, самосвідомістю, спільною територією, економічним життям, культурою, мовою; 2) сукупність громадян однієї держави.

Нейтралітет – політика, заснована на невтручанні у розвиток політичних колізій, конфліктів тощо. Держава із статусом нейтралітету принципово ухиляється від участі у війнах, військово-політичних союзах.

Неприєднання рух – міжнародне політичне об’єднання країн з різним політичним ладом, які прагнуть спільними зусиллями гарантувати національну, регіональну і глобальну безпеку. Нині до Н. р. входять як повноправні члени 102 країни Азії, Африки, Латинської Америки, Європи та Океанії.

Нігілізм – заперечення загально прийнятих вартостей, ідеалів, законодавчих норм, культури, форм соціально-політичного життя та ін.

Нувориш – людина, яка розбагатіла на спекуляції і махінаціях, пробилась завдяки цьому до вищих верств суспільства.

Обструкція – спосіб висловлення протесту, один з методів політичної боротьби, який полягає у спонуканні до зриву засідань або зборів (наприклад, шляхом вчинення галасу), щоб не допустити або затримати прийняття небажаного для опозиції рішення, законопроекту тощо.

Олігархія – політичне та економічне панування, правління невеликої групи людей, а також сама ця група.

Опозиція – 1) протиставлення своєї політики політиці інших політичних сил; 2) виступ проти думки більшості у законодавчих, партійних та інших структурах. Розрізняють О. помірковану, радикальну, лояльну, конструктивну, деструктивну (руйнівну).

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 77; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!