Маскування аеродрому 3 страница

Взаємозв’язок між оперативною і адміністративною організаціями ВПС забезпечується тим, що начальник штабу ВПС одночасно являється членом комітету начальників штабів, а керують підлеглими чи виділеними силами і засобами фактично одні і ті ж особи, які займають в цих організаційних структурах відповідне службове становище.

Таким чином, військово-повітряні сили США є важливим видом ЗС. Вони включають частини, з’єднання і об’єднання МБР, стратегічної, тактичної і військово-транспортної авіації, а також сили і засоби ППО, попередження про ракетно-ядерний удар і контролю за космічним простором.

8.1.2. Призначення, завдання та організаційна структура ОВПС НАТО

ОВПС призначені для виконання завдань на театрах воєнних дій.

На ОВПС НАТО покладаються наступні основні завдання:

- завоювання і утримання переваги в повітрі;

- авіаційна підтримка сухопутних військ;

- ізоляція району бойових дій;

- повітряна розвідка;

- перевезення військ і вантажів;

- забезпечення викидання (висадки) повітряних десантів.

Крім того об‘єднані авіація Повітряних Сил НАТО можуть використовуватись для виконання завдань по проведенню миротворчих та антитерористичних операцій, протидії розповсюдженню зброї масового ураження та ін.

За станом на 2003 рік управління Об’єднаними збройними силами НАТО має трирівневу структуру.

- перший рівень (стратегічний) – стратегічні командування (СК) ОЗС НАТО в Європі і на Атлантиці;

- другий (оперативно-стратегічний) – регіональні командування (РК);

- третій (оперативний) – видові (ОВПС, ОВМС) командування.

Стратегічному командуванню ОЗС НАТО в Європі підпорядковані два регіональних командування: ОЗС НАТО “Північ” і “Південь”.

Загальне керівництво об’єднаними збройними силами блоку в Європі здійснює верховний головнокомандуючий ОЗС НАТО (представник ЗС США) через штаб стратегічного командування, який знаходиться в м. Касто (Бельгія).

Зона відповідальності СК ОЗС НАТО в Європі включає території: Бельгії, Данії, Німеччини, Греції, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Іспа­нії, Турції, Польщі, Чехії і Угорщині, Болгарії, Румунії, Словаччини, Словенії, Латвії, Литви, Естонії, акваторії Північного, Ірландського, Норвезького, Балтійського, Середземного, Лігурійського, Тірренського, Іонічного, Адріатичного, Егейського, Мармурового, Чорного і Азовського морів, зони Балтійських і Чорноморських проток, Гібралтарської протоки, протоки Ла-Манш, Канарські о-ви, прибережні води і повітряний простір над ними.

Регіональному командуванню ОЗС НАТО “Північ” підпорядковані два видових командування (ОВПС “Північ” і ОВМС “Північ”).

До ОВПС НАТО “Північ” входять підрозділи і частини авіація Повітряних Сил Бельгії, Великобританії, Германії, Данії, Канади, Нідерландів, Норвегії, Польщі, США, Чехії. До регіонального командування ОЗС НАТО “Південь” входять видові командування (ОВПС “Південь” і ОВМС “Південь”).

До ОВПС НАТО “Південь входять передані в НАТО американські, грецькі, італійські, турецькі, угорські авіаційні й ракетні частини і окремі підрозділи англійських авіація Повітряних Сил на Кіпрі і Близькому Сході.

Сили і засоби ОВПС НАТО приймали активну участь в бойових діях МНС в зоні Перської затоки, а також в операціях проти Югославії.

Угрупування авіація Повітряних Сил в зоні Перської затоки включало:

- ВПС США: ескадрилій - близько 70; бойових літаків - близько 1200-1300;

- ВПС Великобританії: ескадрилій - 5; літаків - 113;

- ВПС Канади: ескадрилій - 1; літаків - 24;

- ВПС Італії: ескадрилій - 1; літаків - 18. Крім того, для ведення бойових дій залучалася авіація Франції, Німеччини, Бельгії.

Кількість літаків НАТО, що брали участь в операціях проти СРЮ, перевищило тисячу, причому 723 машини виділили США, 281 – їх союзники. Об’єктами постійних бомбардувань НАТО на території Югославії були нафтосховища та нафтопереробні заводи, в результаті чого величезні маси нафтопродуктів попали в Дунай, що привело до непоправних втрат в навколишньому середовищі.

Таким чином ОВПС НАТО є головною ударною силою ОЗС НАТО.

8.1.3. Класифікація та характеристика літальних апаратів військово-повітряних сил США та ОВПС НАТО

По прийнятій в США класифікації військово-повітряні сили поділяються:

а) по бойовому призначенню:

- на бойову авіацію;

- на допоміжну авіацію.

б) по цільовому призначенню:

- стратегічні наступальні сили;

- стратегічні оборонні сили;

- сили загального призначення.

До бойової авіації відносяться стратегічна і тактична авіація;

Стратегічна авіація входить до складу 8-ої й 12-ої повітряних армій бойового авіаційного командування (БАК) військово-повітряних сил США, а також 10-ої повітряної армії командування резерву ВПС. Стратегічна бомбардувальна авіація (СБА) організаційно зведена у важкі бомбардувальні авіа крила. У бойовому складі СБА знаходяться стратегічні бомбардувальники: В-2, В-1В, В-52Н. Літаки В-52Н здатні нести крилаті ракети повітряного базування (КРПБ) великої дальності.

Повітряну розвідку в складі БАК в інтересах ВПС й інших видів ЗС США здійснюють стратегічні розвідувальні літаки U-2, RC-135 і стратегічні БЛА RQ-4А „Глобал Хок”

Тактична авіація входить до складу сил загального призначення ЗС США й включає тактичні винищувачі й літаки РЕБ. Частини й підрозділи тактичної авіації організаційно зведені в три основних командування (БАК, ВПС США в Європейській зоні й ВПС США в зоні Тихого океану) і організований резерв ВПС США. Основу літакового парку тактичної авіації становлять тактичні винищувачі F-16, F-15, F-117, штурмовики„, А-10. Крім того, з 2001 року на озброєння надходять тактичні винищувачі нового покоління F/А-22 “Рептор”.

Допоміжна авіація забезпечує діяльність бойової авіації. Її основними компонентами є

військово-транспортна й заправна авіація, а також авіація спеціального призначення.

Військово-транспортна й транспортно-заправна авіація організаційно зведені в командування повітряних перекидань (КПП), що включає 18-ту повітряну армію регулярних ВПС. ДО КПП також приписані 4 й 22 ПА резерву ВПС й авіаційні крила ВПС Національної гвардії.

Авіація спеціального призначення включає авіатехніку, призначену для проведення спеціальних операцій: штурмовики спеціального призначення, диверсійно-транспортні літаки, пошуково-рятувальні, літаки-заправники й диверсійно-транспортні вертольоти.

Стратегічні наступальні сили включають МБР і стратегічну авіацію.

Стратегічні оборонні сили включають винищувальну авіацію ППО, засоби попередження про ракетно-ядерний удар і контролю космічного простору.

Сили загального призначення включають тактичну авіацію і авіацію спеціального призначення.

У відповідності з вирішуваними завданнями підрозділи, частини і з’єднання ВПС США мають на озброєнні відповідні типи ЛА наступних класів:

Стратегічна авіація:

- важкі стратегічні бомбардувальники В-1В, В-2А, В-52Н;

- стратегічні розвідники U-2S, RC-135$

- стратегічні БЛА RQ-4А „Глобал Хок”.

Тактична авіація:

- тактичні винищувачі F-15, F-16, F-117А; F/А-22 „Рептор”;

- штурмовики A-10A;

- тактичні БЛА RQ-1А та 1В „Предатор”.

Військово-транспортна та транспортно-заправна авіація:

- стратегічні військово-транспортні літаки С-5А і В, С-141, С-17;

- тактичні військово-транспортні літаки С-130 і ін.;

- легкі транспортні літаки С-20, С-21, С-22 і ін.

- літаки - заправники КС-135, КС-10;

Авіація спеціального призначення:

- штурмовики спеціального призначення АС-130;

- диверсійно-транспортні літаки МС-130.

- літаки РЕБ ЕС-130;

- літаки керування авіацією, ДРЛВ і ПКП Е-8,ОА-10, Е-3В/3С AWACS, Е-4В,Е-8С,ОА-10;

- вертольоти пошуку і рятування і інші.

У військовий час до складу ВТА ввійдуть цивільні вантажно-пасажирські літаки (наприклад Боїнг-747 і інші).

До недавнього часу ракетні частини і підрозділи ВПС були озброєні МБР „Піскіпер” МХ та “Мінітмен-3”. Після завершення у вересні 2005 року виводу із бойового складу сил МБР всіх 50 ракет МХ (американське найменування “Піскіпер”), у ЗС США залишилася одна стаціонарна ракетна система – “Мінітмен-3”, призначена перш за все для нанесення ядерних ударів по високозахищених стратегічних об’єктах, в тому числі по ШПУ. Основні характеристики МБР і деяких літаків ВПС США наведені в таблицях.

Основні характеристики МБР ВПС США

З’єднання і частини інших країн НАТО переважно озброєні американською АТ. Проте, в ряді найбільш розвинених країн на озброєнні є АТ власного чи спільного з іншими країнами виробництва.

ТТД деяких літаків ВПС США та ОВПС НАТО

Транспортні літаки

Досвід бойових дій авіаційного угруповання в зоні Перської затоки, Югославії, Афганістані показав, що літаки, які знаходяться на озброєнні ВПС НАТО, мають бойові властивості, які ефективно впливають на хід і кінцевий результат озброєної боротьби.

Основу бойової потужності об’єднаних ВПС НАТО складають військово-повітряні сили США, які спроможні вести бойові дії у всіх видах війни і військових конфліктах з високою ефективністю.

8.1.4. Основи бойового застосування стратегічної і тактичної авіації США та ОВПС НАТО

Стратегічна бомбардувальна авіація (СБА), як і раніше, вважається найбільш універсальним компонентом ядерної тріади, здатним ефективно вирішувати завдання у всіх видах воєн і військових конфліктів. У сучасних умовах відповідно до вимог стратегії національної безпеки пріоритетним завданням СБА стала підготовка до використанню в регіональних конфліктах із застосуванням звичайних засобів ураження.

Основними перевагами застосування стратегічних бомбардувальників у регіональних конфліктах є велика дальність польоту і бойове навантаження, що дозволяє у стислий термін ефективно вирішувати широкий спектр завдань у будь-якому регіоні земної чи кулі в декількох регіонах одночасно.

Одним з основних варіантів використання бомбардувальників у початковий період війни при раптовому її розв'язанні американське командування вважає їхнє застосування з авіабаз постійної дислокації на континентальній частині США з завданням нанесення в максимально стислий термін ударів по об'єктах супротивника, виведення з ладу яких здатне порушити керування військами супротивника, викликати паніку, дезорганізувати тилове забезпечення, зірвати просування військ супротивника і запобігти захоплення ним стратегічно важливих об'єктів (аеродромів і портів, проток і ін.). При цьому кожен літак СБА за один виліт здатний вивести з ладу кілька об'єктів.

Перевагами такого варіанту в порівнянні з розгортанням передових угруповань є можливість швидкого силового реагування на раптово виникаючі кризові ситуації і відсутність необхідності використовувати аеродроми в зоні конфлікту.

Найважливішим фактором успішного використання стратегічних бомбардувальників у регіональних конфліктах американське командування вважає подальше підвищення ефективності їхнього бойового застосування, що буде забезпечуватися за рахунок проведення ряду заходів, таких як:

- оснащення бомбардувальників новими високоточними боєприпасами в звичайному спорядженні (JDAM, JSOW, WCMD), що забезпечують високий ступінь враження цілей (у тому числі рухливих) при діях переважно без входу в зону ураження ППО супротивника;

- удосконалювання бортового устаткування РЕБ бомбардувальників В-1В з метою зниження їхньої уразливості від засобів ППО в умовах ведення бойових дій у будь-який час доби і при відсутності підтримки тактичної авіації;

- модернізація системи керування і, у свою чергу, забезпечення екіпажів бомбардувальників даними цілевказівки, що припускає удосконалення засобів і методів взаємодії бомбардувальників і літаків розвідки наземних цілей, наведення і керування Е-8С системи "Джистарс".

Таким чином, американське військове керівництво, вважаючи стратегічну бомбардувальну авіацію ефективним засобом силового реагування на виникнення кризових ситуацій, проводить планомірну підготовку її до можливого застосування в глобальному масштабі в будь-якому регіоні, де може виникнути погроза інтересам США.

Тактична авіація за останні десятиліття придбала нові якості. Насамперед це здатність широко застосовувати ВТО, а також наносити удари в будь-який час доби, використовуючи автоматизовані системи бойового керування і дані космічної розвідки.

Застосування ВТЗ в операціях ВПС США і їхніх союзників

У сучасних умовах у зв'язку з низьким ступенем ймовірності розв'язання ядерної війни роль тактичної авіації значно зросла. Її широкі можливості дозволяють наносити удари по військових і державних об'єктах супротивника і виконувати завдання завоювання переваги в повітрі, безпосередньої авіаційної підтримки, ізоляції району бойових дій і повітряної розвідки. У діях тактичної авіації ВПС США в залежності від конкретних умов обстановки може бути зроблений упор на виконання цього чи іншого завдання. Наприклад, у війні проти Югославії (1999) переважно наносилися повітряні удари по об'єктах у глибині території супротивника, а в операції США і їхніх союзників проти Іраку (2003), навпаки, до 80 відсотків вильотів тактичної авіації ВПС виконувалося для надання безпосередньої авіаційної підтримки сухопутним військам і морській піхоті шляхом знищення іракських військ і техніки на незначному віддаленні від лінії зіткнення (переднього краю).

Аналіз участі американської авіації в регіональних війнах останніх років показує наявність стійкої тенденції збільшення частки високоточної зброї в загальній кількості застосовуваних авіаційних засобів ураження (див. таблицю). Зокрема, у бойових діях проти Іраку в 2003 році частка ВТО була в 8,5 разів вище, ніж у 1991-м.

У цілому у воєнній операції ПС США і їхніх союзників проти Іраку в порівнянні з попередньої – "Буря в пустелі" застосування авіації антиіракської коаліції було значно більш результативним. Зробивши приблизно однакову кількість бойових вильотів (41 тис. в операції 1991 року і 46 тис. в операції 2003-го) і використовувавши в обох операціях практично однакове число високоточних засобів враження, вона, за даними, опублікованим в американській пресі, вразила майже в 4.5 разів більше цілей, ніж 12 років тому (4 500 і 19 900 відповідно).

Це було викликано значним підвищенням ефективності високоточної зброї і засобів розвідки. При цьому, якщо в першій війні проти Іраку тільки деякі американські літаки, такі як F-117, F-111 і F-15Е, були обладнані для застосування ВТЗ, то в другий практично всі ударні літаки і багато вертольотів США були здатні точно вражати цілі. По заявах представників американського командування, у 1991 році приходилося вирішувати питання про те, скільки літако-вильотів необхідно призначити для знищення назначеної цілі, а в 2003-му задача планувальних органів, як правило, полягала в тому, щоб.визначити, скільки цілей призначити літаку для враження в одному вильоті.

Подальше підвищення ефективності бойового застосування тактичної авіації керівництво ВПС США зв'язує з масовим надходженням на озброєння частин тактичної авіації малопомітних, що мають великий радіус дальність дії й оснащених новітнім устаткуванням літаків нового покоління F-22 і F-35, а також розвідувальним і ударними БЛА "Предатор", "Глобал Хок" і UCAV, що відповідно до планів повинне початися в найближчі роки.

Питання для самоконтролю

1. Призначення військово-повітряних сил США.
2. Призначення ОВПС НАТО.
3. Які завдання покладаються на ВПС США?
4. Основні завдання, які вирішує ОВПС НАТО.
5. Класифікація ВПС США по цільовому призначенню.
6. Характеристика літальних апаратів ВПС США та ОВПС НАТО.
7. Основи бойового застосування стратегічної і тактичної авіації США та ОВПС НАТО.

Питання для підготовки до модульної контрольної роботи №2

1. Суть управління.

2. Мета управління.

3. Вимоги, що пред'являються до управління.

4. Структура органів управління АПЧ, основні їх завдання.

5. Складові частини системи управління.

6. Що належить до пунктів управління?

7. Пункти управління, які створюються в авбр?

8. Складові частини засобів зв'язку і РТЗ управління.

9. Складові частини засобів автоматизації і механізації управління.

10. Основні форми управління.

11. Основні способи управління.

12. Основи роботи командира і штабу по управлінню АПЧ.

13. Основні напрямки діяльності штабу авіаційної частини.

14. Суть і мета забезпечення бойових дій.

15. Суть оперативного забезпечення.

16. Мета і шляхи здійснення технічного забезпечення.

17. Мета та види тилового забезпечення.

18. Суть та зміст інженерно-авіаційного забезпечення бойових дій.

19. У чому полягають особливості інженерно-авіаційного забезпечення польотів?

20. Основні напрямки щодо організації захисту особового складу при веденні бойових дій з зараженого аеродрому.

21. У чому полягає робота особового складу стосовно забезпечення бойових дій з зараженого аеродрому?

22. Основні способи маскування аеродромів і авіаційних частин.

23. Основні прийоми маскування.

24. Мета та види медичного забезпечення.

25. Суть та види морально-психологічного забезпечення.

26. Що називають аеродромом?

27. Класифікація аеродромів.

28. Вимоги до базування авіаційних підрозділів і частин на аеродромах.

29. Основні елементи аеродрому.

30. Розміщення об'єктів авіаційної частини на аеродромі.

31. Заходи безпеки при русі особового складу й техніки по аеродрому.

32. Що таке протиповітряна оборона аеродрому?

33. Мета наземної оборони та охорони аеродрому.

34. Основний принцип побудови наземної оборони аеродрому?

35. Основні способи маскування.

36. Основні прийоми маскування.

37. Основні сили та засоби оборони аеродромів., організація наземної оборони аеродрому.

38. Охорона основних об'єктів авіаційної бригади на аеродромі.

39. Основні положення по перебазуванню.

40. Підготовка авіаційних підрозділів і частин до перебазування.

41. Перебазування авіаційних частин.

42. Порядок перебазування авіаційної частини.

43. Розрахунок необхідного часу для перебазування.

44. Визначення необхідної кількості транспортних засобів для перебазування.

45. Призначення військово-повітряних сил США.

46. Призначення ОВПС НАТО.

47. Які завдання покладаються на ВПС США?

48. Основні завдання, які вирішує ОВПС НАТО.

49. Класифікація ВПС США по цільовому призначенню.

50. Характеристика літальних апаратів ВПС США та ОВПС НАТО.

51. Основи бойового застосування стратегічної і тактичної авіації США та ОВПС НАТО.

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1. Бойовий статут Сухопутних військ. Частина 3. – Київ: Варта 1995.
2. Настанова по виконанню польотів (НВП-99). – Вінниця, 1999.
3. Наставление по штурманской службе авиации ВС Украины (НШС - 93).- Винница: 1992.
4. Наставлення з технічного забезпечення авіації ЗС України (НТЗ – 99).- Вінниця, 1999
5. Військові статути Збройних Сил України. –Київ: Варта,1999.
6. Герасименко О.И. Основы организации и боевого применения ВВС США и ОВВС НАТО.- Васильков, 1988.
7. Платонов Н.Е. Основы тактики частей ВВС.- Москва: Воениздат, 1971.
8. Резниченко В.Г. Тактика.- Москва: Воениздат, 1988.
9. Пилипович Г.Г. Перебазування авіаційноі ескадрильі у складі авіаційноі частини на новий аеродром.-Киів: НАУ, 2009р, 23с.
10. Советская Военная Энциклопедия.- Москва: Воениздат.
11. Иванов Д.А. Основы управления войсками.- Москва: Воениздат, 1971.
12. Опыт боевых действий авиации МНС в зоне Персидского залива. Учебное пособие.- Киев: КМУГА, 1995.

13. Военная авиация. Двухтомный справочник.- Минск: Попурри, 2000.

14. Зарубежное военное обозрение. Информационно-аналитический журнал МО РФ.-Москва: Красная Звезда.

15. Навчальний посібник. Військове виховання: історія, теорія та методика.- К.: КНУ ім Т.Г. Шевченка, 2002.

16. Наука і оборона. Науково-теоретичний та науково-практичний журнал. –К.: Вид. Техніка, №1 2005.

1. Довідник НАТО. – Offіce of іnformatіon and Press NATO – 1110 Brussels – Belgіum, 2001.
2. Брифінги НАТО. Серія. – NATO Publіc Dіplomacy Dіvіsіon, 1110 Brussels, Belgіum, серпень 2005.

Прийняті скорочення

АА – армійська авіація.

Бр ТА—бригада тактичноі авіаціЇ

авбр – авіаційна бригада.

ае - авіаційна ескадрилья.

АЗУ – авіаційні засоби ураження.

АО – авіаційне обладнання.

АОз – авіаційне озброєння.

АСУ – автоматизована система управління.

АТ – авіаційна техніка.

АТЗ – аеродромно-технічне забезпечення.

АТЧ – авіаційно-технічна частина.

БЛА (БПЛА) – безпілотний літальний апарат.

Б.п. –бойовий порядок

ВМС – військово-морські сили.

ВПС - військово-повітряні сили.

ВТА – військово-транспортна авіація.

ГКП – група керівництва польотами.

ДРЛВ – далеке радіолокаційне виявлення.

ЗБУ – залізобетонне укриття.

ЗВТ – засіб вимірювальної техніки військового призначення.

ЗКП – запасний командний пункт.

ЗКР – зенітна керована ракета.

ЗМУ- зброя масового ураження.

ЗПЗ – зброя масового знищення.

ЗНО ЗП – засоби наземного обслуговування загального притсосування.

ЗПС – злітно-посадкова смуга.

ЗРК – зенітно-ракетний комплекс.

ІАЗ – інженерно-авіаційне забезпечення.

ІАС – інженерно-авіаційна служба.

ІТС – інженерно-технічний склад.

КДП – командно-диспетчерський пункт.

КП – командний пункт.

КПА КАЗУ – контрольно-керівна апаратура керованих АЗУ

КР – крилата ракета.

ЛА – літальній апарат.

МБР – міжконтинентальна балістична ракета.

МЗ – матеріальні засоби.

НАР – некерована авіаційна ракета.

НВП – наставлення по виконанню польотів.

НТЗ – наставлення з технічного забезпечення.

ОСШР – об’єднані сили швидкого реагування.

ПВПУ – повітряні пункти управління.

ПММ – паливно-мастильні матеріали.

ПМУ – прості метеоумови.

ППО – протиповітряна оборона.

ПС – Повітряні Сили.

ПТКР – протитанкова керована ракета.

ПУ – пункт управління.

РД – руліжна доріжка.

РЕБ – радіоелектронна боротьба.

Рез – радіоелектронні засоби.

РЕО – радіоелектронне обладнання.

РЕП – радіоелектронна протидія.

РЛС – радіолокаційна станція.

РУК – розвідувально-ударний комплекс.

РХБЗ – радіаційний, хімічний, біологічний (бактеріологічний) захисти.

РЯЗ – ракетно-ядерні засоби.

СВ – сухопутні війська.

СКП – стартовий командний пункт.

СМУ – складні метеоумови.

ТА – тактична авіація.

ТЕЧ – технічно-експлуатаційна частина.

ТЕЧ АТ – техніко-експлуатаційна частина авіаційної техніки.

ШПУ – шахтна пускова установка.

Зміст

Вступ. 3

Розділ 1. Основи бойових дій авіації Повітряних Сил. 5

Глава 1. Призначення, завдання, склад і організація авіації Повітряних Сил. 5

§ 1.1. Призначення, завдання, склад і організація авіації Повітряних Сил. 5

1.1.1. Роль і місце Повітряних Сил у загальній системі застосування Збройних Сил України. Організація та склад Повітряних Сил. 5

1.1.2. Тактика авіації Повітряних Сил та її завдання. 6

1.1.3. Призначення, завдання, склад і організація авіації Повітряних Сил. 8

§ 1.2. Організаційна структура частин авіації Повітряних Сил. 10

1.2.1. Призначення, завдання та організація авіаційної бригади. 10

1.2.2. Призначення, завдання та організація тилу авіаційної бригади. 12

1.2.3. Призначення, завдання, склад та функції основних підрозділів забезпечення авіаційної бригади 13

Глава 2. Основи бойового застосування авіаційних підрозділів і частин. 15

§ 2.1. Основні принципи ведення бойових дій авіаційними підрозділами і частинами. 15

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 75; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!