Правам громадян в адміністративних процедурах кореспондують обов'язки адміністративного органу.

По-перше, це такі загальні обов'язки, як роз'яснення учасникам адміністративної процедури їхніх прав та обов'язків; надання учасникам процедури інформації про рух справи та доступу до матеріалів справи; завчасне повідомлення про час і місце слухання у справі; повідомлення про результати розгляду справи і роз'яснення строків та порядку оскарження прийнятого рішення тощо.

Надзвичайно важливим є обов'язок залучати до розгляду та вирішення справи заінтересованих осіб з тим, щоб кінцеве рішення було найоптимальнішим як з точки зору закону, так і з точки зору врахування позицій та наслідків для заінтересованих осіб. Таке рішення буде найменш конфліктне, а отже, зменшується ймовірність його наступного оскарження та «підвішування» у судових інстанціях.

Тому адміністративний орган зобов'язаний вжити заходів щодо встановлення заінтересованих осіб та повідомити їх про початок провадження; надати можливість учасникам процедури ознайомитися із матеріалами справи та подати пояснення і зауваження у письмовій формі або вислухати цих осіб. У випадках, якщо коло заінтересованих осіб велике, про початок процедури та її суть можна повідомляти через засоби масової інформації. У такому повідомленні необхідно зазначати порядок ознайомлення з проектом рішення, іншими матеріалами справи і порядок подання пояснень та зауважень заінтересованих осіб. Про рішення у справі адміністративний орган повинен повідомляти всім заінтересованим особам. У необхідних випадках таке рішення також має оголошуватися публічно.

Проблема інформування приватних осіб про адміністративну процедуру загалом та про справу зокрема заслуговує окремої уваги серед масиву обов'язків адміністративного органу. Крім суто процедурних норм, пов'язаних з рухом справ, важливими є і загально-організаційні вимоги до публічної адміністрації. Адміністративний орган повинен оприлюднювати інформацію про повноваження, організацію та порядок діяльності відповідного органу. Максимально повинні облаштуватися засобами для отримання інформації місця прийому громадян. Правила процедури, зразки документів, контактні телефони, відомості про місця знаходження струк­турних підрозділів, посадових осіб повинні бути легкодоступними. При цьому обсяг інформації має бути достатнім для звернення особи до адміністративного органу без сторонньої допомоги.

Для задоволення потреб приватної особи в інформації щодо вирішення конкретних справ має широко використовуватися механізм консультування. Можливості для консультування також повинні бути якомога різноманітнішими. Ідеально, щоб таку консультацію можна було отримати у спеціальному консультаційному підрозділі даного органу протягом усього часу роботи органу.

Досить ефективним інструментом швидкого вирішення справи може бути такий етап адміністративної процедури, як слухання, тобто усний розгляд справи адміністративним органом в присутності інших учасників адміністративної процедури та осіб, що сприяють розгляду справи. Питання доцільності запровадження слухань в адміністративній процедурі залишається дискусійним, адже іноді вважається, що це буде надмірним ускладненням адміністративної процедури та її наближенням до судових процесів з притаманними для них «судовими засіданнями».

Проте вважаємо, що, по-перше, слухання може (має) застосуватися у незначній кількості справ (зокрема, якщо позиції учасників є різними (конфліктними)); а по-друге, саме в цих випадках слухання може реально прискорити та спростити адміністративну процедуру, адже протягом однієї зустрічі можна з'ясувати і максимально узгодити позиції всіх учасників, що сприяє швидкому і всебічному розгляду справи. При цьому приватні особи мають додаткову можливість отримати ще більше інформації у справі та про можливі наслідки її вирішення.

Слухання в адміністративній процедурі повинно бути досить гнучким та застосовуватися з урахуванням принципу ефективності. Адміністративний орган повинен мати достатні можливості щодо спрямування ходу слухання, зокрема, предмету дослідження, черговості та тривалості виступів тощо. При цьому особі має бути забезпечена можливість висловити свою позицію.

Важливо також згадати про такий вид адміністративних процедур, як процедура адміністративного оскарження, тобто оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб в адміністративному порядку.

Держава, гарантуючи право на судовий захист, має пам'ятати, що до прямих переваг адміністративного оскарження належать його економічність, оперативність, порівняно невелика формалізованість. Крім того, лише в порядку адміністративного оскарження є можливість переглянути рішення на предмет його доцільності. В цьому сенсі адміністративне оскарження є додатковою гарантією захисту прав та законних інтересів приватної особи. За умов належної організації адміністративне оскарження також може знімати конфлікт між адміністративним органом та особою і не доводити справу до суду.

Власне процедура адміністративного оскарження також вимагає розвитку. По-перше, із запровадженням демократичних засад організації публічної влади на сьогодні є ціла низка органів, які не належать до жодної управлінської «вертикалі». Наприклад, місцеві ради чи місцеві голови не мають вищестоящих щодо себе органів або посадових осіб.

Для вирішення цієї проблеми в багатьох країнах окремо існує інститут «прохання про перегляд» або «заперечення» чи так званої неформальної скарги. Тобто особа звертається до органу, що прийняв рішення, із заявою про повторний розгляд цієї ж справи.

По-друге, вимагає вирішення проблема забезпечення принципу неупередженості. Іноземний досвід переконує нас у доцільності запровадження різних апеляційних органів чи структурних підрозділів в межах публічної адміністрації. В багатьох європейських країнах для розгляду скарг створюються апеляційні комісії або комітети, до складу яких входять не працівники (або не тільки працівники) адміністративного органу, а громадяни «ззовні». Навіть у випадках, коли рішення таких комісій носять рекомендаційний характер, їхня діяльність є дуже ефективною. «Громадський» спосіб організації комісій не лише забезпечує об'єктивний розгляд скарг, але й сприяє впровадженню духу партнерства між адмініст­рацією та громадянами, оскільки члени комісії розглядають такі скарги, керуючись, насамперед, принципом верховенства права - тобто на основі справедливості і гуманізму.

Слід додати, що більш детальної і повної регламентації потребують процедури, які здійснюються на стадії порушення справи і попереднього з'ясування її обставин. Сьогодні зазначена стадія обмежена визначенням порядку застосування примусових заходів, спрямованих на забезпечення провадження у справах про адміністративні проступки, порядку складення протоколу про адміністративний проступок.

Студентам треба мати на увазі, що розгляд справ про адміністративні правопорушення — центральна стадія, на якій вирішуються найважливіші завдання аналізованого провадження. Головна мета діяльності суб'єктів юрисдикції на цій стадії полягає у встановленні фактичних обставин справи і юридичній оцінці діяння особи, тобто у вирішенні справи по суті.

Встановлення процедури оскарження і перегляду постанови по справі про адміністративне правопорушення є однією з найважливіших процесуальних гарантій захисту прав громадян під час притягнення їх до адміністративної відповідальності. На відміну від інших стадій цього провадження стадія перегляду є факультативною, необов'язковою. Лише невелика кількість справ розглядається в порядку контролю. Проте вже сам факт існування такої стадій має велике превентивне значення, дисциплінує тих, кому доручено застосовувати адміністративні стягнення.

Загалом необхідно відзначити, що вище розглянуті лише деякі важливі проблеми здійснення адміністративних процедур. Законодавством має бути передбачено розв'язання цих та інших проблем в інтересах повноцінної реалізації громадянами своїх прав та законних інтересів, а також підвищення ефективності роботи органів публічної адміністрації.

Питання для самоконтролю та самоперевірки

1. Розкрийте поняття юрисдикційної діяльності?

2. Які види юрисдикційної діяльності Ви знаєте?

3. На який основі здійснюється розгляд адміністративно-правових спорів?

4. У чому полягає сутність адміністративно-юрисдикційних функцій?

5. Яким є співвідношення понять «учасники провадження» і «суб'єкти адміністративної юрисдикції»?

6. Надайте характеристику правовому статусу омбудсмена в Україні.

7. Визначте поняття «втручальна процедура» і «заявна процедура».

8. Яким чином необхідно розуміти фразу «розгляд адміністративних справ має відбуватися оперативно та неформально»?

9. Надайте характеристику усного розгляду справи.

10. Розкрийте поняття процедури адміністративного оскарження.

11. Охарактеризуйте розгляд справ про адміністративні правопорушення як центральну стадію провадження.

12. У чому полягає оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення?

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 80; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!