Пояснювальна записка.

Культура визначає рівень розвитку суспільства, критерій створення ним матеріальних і духовних цінностей. Вона є соціальним явищем людського суспільства, полем різноманітної, активної творчої діяльності людини на шляху до її самовдосконалення. Відтак вивчення цього феномену в полі зору багатьох дослідників, зокрема філософів, істориків, антропологів, соціологів, етнографів, фольклористів, мовознавців, мистецтвознавців. Вони об‘єднали свої зусилля у дослідженні культури яка цілісної системи, як синтези знань про сутність і закономірності розвитку людського суспільства, його матеріальну і духовну сфери і таким чином виокремили порівняно нову галузь гуманітарних наук.Самостійність даної галузі визначається потребою вивчення історії національної культури як культури самобутньої і яка заклала підвалини української нації. З огляду на значення цієї галузі гуманітарних знань історія української культури як нормативна навчальна дисципліна вивчається на перших курсах вищих начальних закладах. Її вивчення проводиться згідно структури культурологічних знань з врахуванням комплексного підходу до викладення матеріалу із застосуванням інноваційних технологій.

3. Навчальна програма.

Тема 1. Сутність та витоки української культури

Основний зміст даної теми складають питання, що розкривають витоки української культури, зокрема культуру найдавніших племен і державних утворень, які знаходилися на території сучасної України і заклали початкову основу формування української культури, культуру східнослов’янських племен дохристиянської доби. При цьому необхідно зазначити, що в силу географічних умов, українська культура формувалася, як синтез культур різних народів, які населяли територію сучасної України. Зокрема культурні надбання племен трипільської та чорноліської культури, а також культури кіммерійців, скіфів, сарматів, стародавніх еллінів, кельтів тощо стали тими культурними екстрактами, які в синтезі і сформували унікальність і самобутність української культури її відособленість від культур інших слов’янських народів.

Тема 2. Культура періоду княжої доби

За своїм характером українська культура належить до культур слов’янського типу. Вивчення даної теми сприятиме залученню нинішніх студентів до стародавньої духовної спадщини наших предків, дасть їм можливість зрозуміти, що запровадження християнства вивело давніх українців на новий якісний щабель у засвоєнні ними нових культурно-етичних цінностей, які є основою сучасної європейської цивілізації та збагатили скарбницю духовного життя українського народу, вивели його культуру на широкі простори світової цивілізації, поставили в один ряд із найрозвинутішими тогочасними культурами. Саме в цей період були закладені основи давньоукраїнської свідомості, що знайшло своє найбільш повне вираження в „Слові про закон і благодать” митрополита Іларіона, „Повісті минулих літ” монаха Нестора, „Молінні” Данила Заточеника тощо. В цей період також сформувався унікальний давньоукраїнський архітектурний стиль. Особливої уваги також заслуговує і процес формування власне української правової культури, яка з самих початків була наповнена гуманістичним змістом.

Важливе місце в розвитку культури княжої доби займає культура Галицько – Волинського князівства, яка після моголо-татарської навали стала спадкоємцем культури Київської Русі.

Тема 3. Культура періоду литовсько-польської доби

В цей період українська культура розвивалася в надзвичайно складних умовах. До них слід віднести роз’єднаність українських земель, відсутність єдиного політичного центру, соціальне і національне гноблення з боку польських, литовських, угорських, турецьких та інших іноземних загарбників. Разом з цим, період литовсько-польської доби став періодом подальшого формування українського народу, активізації його боротьби проти польсько-литовського панування. В цей період на історичній арені України появляється українське козацтво, яке стає одним із найбільш самобутніх політико-культурних явищ і з яким безпосередньо стає пов’язаними як політичний так і культурний розвиток українського народу. В цей період розпочинається процес формування української мови, активно розвивається український національно-культурний рух, та українська світська література, засновуються перші українські вищі навчальні заклади у вигляді Острожської академії та Києво-Могилянського колегіуму.

Тема 4: Розвиток української культури у часи Гетьманщини

Українська культура в даний період розвивалася в досить суперечливих умовах. Ліквідація в результаті визвольної війни польсько-шляхетського режиму і формування української козацької держави у вигляді Гетьманщини в цілому сприяли розвитку української культури. Однак, становлення Гетьманщини відбувалося в умовах постійних війн, які тривали протягом 60 років, які призводили до масового винищення культурних цінностей, загибелі носіїв і потенційних діячів культури, гальмували розвиток українського культурного процесу загалом. Відносне покращення культурної ситуації відбулося лише за гетьманування І. Мазепи і цей період по праву можна назвати ренесансом української культури, хоча він також тривав недовго.

Тема 5: Українська культура наприкінці XVIII – ХІХ ст.

Період кінця XVIII –ХІХ століття в історії української культури пов’язаний з українським національно – культурним відродженням. Національно-культурне відродження як поняття окреслює процес набуття етносом таких якісних рис, які дозволяють йому усвідомити себе нацією. Воно було характерним для тих етнічних спільнот, які в попередні часи втратили власну державність і самостійне національне життя взагалі. До числа таких спільнот відносилися і українці. Соціальним підґрунтям для українського національно-культурного відродження було українське село, яке зберігало головну його цінність-українську мову.

Наприкінці XVIII століття етно-історична територія України була поділена між Російською та Австрійською імперіями, що суттєво вплинуло на особливості формування української культури на східноукраїнських та західноукраїнських землях.

Тема 6: Культура українського модерну і постмодерну ХХ – поч. ХХІ ст.

На початку ХХ століття ми можемо чітко прослідкувати наявність двох тенденцій, які визначили подальший розвиток української культури в умовах нової епохи. Перша тенденція полягала у збереженні тяглості української культурної традиції, яка була напрацьована в попередній період, зокрема в ХІХ столітті, у вигляді романтизму. Другу тенденцію становили основні впливи на українську культуру, які були пов`язані з катаклізмами ХХ століття. Оцінюючи ХХ століття загалом, слід зазначити, що до цього світова історія ще не зазнала такої кількості цивілізаційних потрясінь, яких відчуло на собі людство у цей період. До таких потрясінь насамперед належать: дві світові війни, жовтневий переворот 1917 року, загибель колоніальних, а також виникнення і крах тоталітарних режимів, поділ світу на два ворогуючих табори, поява зброї масового винищення, екологічна катастрофа, негативні наслідки політики глобалізації тощо.

Початок ХХ століття в історії культури ознаменувався появою нового художнього явища, яке отримало назву «модернізм», який з часом переріс у постмодерн.

4. Робоча програма навчальної дисципліни.

Мета:

Знати:

Сутність дисципліни, її структуру, основні етапи розвитку української культури, сучасні тенденції розвитку знань про українську культуру, найбільш відомих діячів української культури та їхній творчий доробок. Основні школи українського мистецтва, науки та літератури.

Вміти:

Порівнювати розвиток української культури з розвитком культур інших народів світу, зокрема культур народів Західної Європи. Орієнтуватися в основних напрямках сучасної української культури, а також вміти дати їм об’єктивну та науково обґрунтовану характеристику. Володіти основними елементами культурного етикету та виявляти свою всесторонню обізнаність в питаннях української культури. Використовувати набуті знання, вміння та навики в обраній за фахом практичній роботі.

Мати навички:

Вивчення та аналізу наукової літератури та першоджерел, пов’язаних з історією української культури;

дослідження основних культурних явищ, а також аналізу основних складових зовнішнього та внутрішнього світу сучасного українця;

аналізу і обґрунтування філософсько-культурологічних та соціально-політичних особливостей сучасного суспільства;

формування власної точки зору на основні події культурного життя в процесі виконання обов’язків практичної діяльності.

Бути ознайомленим:

З історією розвитку та сучасними світоглядно-методологічними напрямками розвитку української культурологічної думки; з основними проблемами соціокультурного розвитку та значенням знань з історії української культури для загальної культури майбутнього фахівця – юриста/психолога.

МЕТОДИ НАВЧАННЯ:

словесні, наочні, практичні; евристичний, частково-пошуковий, дослідницький, експериментальний, метод проблемного викладання; метод проекту; методи колективної розумової діяльності; методи самостійної роботи.

МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ:

вхідний контроль, оперативний контроль, поточний контроль, підсумковий контроль.

Метою курсу “Історія української культури” є набуття цілісних знань про структуру і зміст культурологічних знань вітчизняної культури, оскільки культура визначає рівень розвитку суспільства, критерій створення ним матеріальних і духовних цінностей. Культура українського народу є соціальним явищем нашого суспільства, що відзеркалює його якісну характеристику та збагачує духовне життя особистості. Вона є результатом творчої діяльності людини, спрямованої на пізнання оточуючого її світу та визначення свого місця в цьому світі. Разом з тим засвоєння духовних цінностей допомогає перетворенню природної людини в культурну, регулюванню соціальних відносин людей. Відтак опанування цими знаннями є необхідною умовою процесу формування кожної людини і тим більше фахівця будь-якого профілю.

Предметом курсу передбачається вивчення різних видів, форм і результатів буття людини та її діяльності в процесі виникнення й еволюції культури від Київської Русі до сучасності. Пропонується проблемно-хронологічне, порівняльно-ретроспективне, структурно-системне засвоєння курсу “Історія української культури” на засадах історизму, об’єктивності, орієнтації на загальнолюдські морально-культурні цінності.

Головними завданнями курсу є:

1. Ознайомлення з особливостями розвитку культури українського суспільства, нових аспектів і тенденцій її вивчення.

2. Вироблення вміння визначити оптимальні шляхи і засоби розвитку української культури, ефективно впливати на цей розвиток.

3. Привернення уваги до оціночної та інформаційної функцій знання історії української культури.

4. Формування:

- широкого загальнокультурного гуманістичного світогляду;

- високого рівня культури особистості;

- високих моральних якостей громадянина України та патріотично настроєної особистості;

- готовності до захисту і примноження матеріальних і духовних цінностей Батьківщини.

Підґрунтям до оволодіння курсу “Історія української культури” є такі дисципліни, як “Історія України”, “Філософія”, «Культурологія». Водночас курс “Історія української культури” є однією з основ для вивчення таких дисциплін, як “Культурологія”, “Етика”, “Естетика”, “Релігієзнавство” та ін.

Модульний тематичний план (структура залікового кредиту курсу)

5. Плани лекційних занять.

Змістовий модуль 1. “Витоки української культури та її розвиток у період княжої та литовсько-польської доби”

Тема 1. «СУТНІСТЬ І ВИТОКИ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ»

Лекційне заняття – 2 години.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 47; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!