Вибіркового методу

Г л а в а 5. ВИБІРКОВИЙ МЕТОД

5.1. Зміст, призначення та сфера застосування

В и б і р к о в и й м е т о д – це метод дослідження, який дозволяє робити висновки відповідно до характеру розподілу ознак, що вивчаються, генеральної сукупності. Г е н е р а л ь н а с у к у п н і с т ь – це вся статистична сукупність об’єктів (явищ суспільного життя), одиниць відбору, яка вивчається і має загальні якісні ознаки чи кількісні перемінні на основі розгляду деякої її частини – вибіркової сукупності. Метод передбачає різноманітні засоби формування вибіркової сукупності, котра забезпечує можливість поширення висновків, отриманих у результаті її розгляду, на сукупності, що досліджуються.

Сьогодні ні одне масове соціологічне опитування не обходиться без застосування вибірки. Це особливо важливий етап розробки методичного розділу програми дослідження, від якого значною мірою залежить достовірність отриманої соціологічної інформації.

Таким чином, вибірка має такі переваги: 1) економія часу і коштів у результаті скорочення обсягу роботи; якщо опитується 1-2% генеральної сукупності, то обсяг роботи зменшується в 50-200 разів, що дуже знижує ціну дослідження; 2) зводиться до мінімуму негативний вплив на об’єкт соціологічного дослідження; 3) детально досліджується кожна одиниця спостереження при неможливості охоплення всіх одиниць (наприклад, вивчення бюджетів вільного часу сімей); 4) досягається найточніший результат обстеження завдяки зменшенню кількості помилок при реєстрації.

В и б і р к о в а с у к у п н і с т ь – це зменшена копія генеральної сукупності або її мікромодель, відібрана за чітко заданими правилами, вона містить усі важливі її ознаки і характеристики як цілого.

Програма застосування вибіркового методу є складовою частиною програми соціологічного дослідження.

Провідні завдання програми вибіркового дослідження:

– попередній збір інформації про сукупність, яка досліджується для створення основи вибірки, виділення одиниць відбору й аналізу;

– вибір і обґрунтування схеми вибірки;

– організація вилучення одиниць відбору з генеральної сукупності за обраною схемою відбору;

– розрахунок характеристик вибіркової сукупності;

– оцінка параметрів генеральної сукупності за результатами вимірювання ознак вибіркової сукупності.

Якщо г е н е р а л ь н а с у к у п н і с т ь являє собою чисельність об’єктів, котрі є предметом вивчення в межах, окреслених програмою соціологічного дослідження територією та часом, то в и б і р к о в а с у к у п н і с т ь – це модель генеральної сукупності, результат певним чином побудованого вилучення частини елементів генеральної сукупності, які виступають як об’єкти спостереження.

Важливо відзначити, що основу відбору складає перелік елементів генеральної сукупності, якщо він задовольняє вимогам повноти, точності, адекватності роботи, відсутності дублювання одиниць аналізу. Основою відбору в соціологічних дослідженнях можуть служити алфавітні списки співробітників установи, домові книги, картотеки відділу кадрів. Найбільш повно задовольняють вимогам відбору соціальні карти організацій, регіонів. С о ц і а л ь н а к а р т а – це широкий розподіл показників для певних організацій або регіонів. Вона включає в себе соціально-демографічні, соціально-економічні, соціально-політичні та інші показники.

Генеральна сукупність – це велика кількість елементів, які є об’єктом соціологічного аналізу. Так, якщо об’єктом вивчення є працездатне населення країни, то генеральна сукупність – усі жінки віком від 16 до 54 років і чоловіки віком від 16 до 59 років.

Одиниці вибору – елементи генеральної сукупності, які відбираються на кожному етапі вибірки.

Одиниці аналізу – елементи сформованої вибіркової сукупності, які піддаються безпосередньому дослідженню.

Основа вибірки – це список одиниць відбору, з якого витягується вибірка або певний ступінь у ній. Якщо, наприклад, на першому ступені вибірки здійснюється відбір підприємств, то основа вибірки – список підприємств. На другому ступені основою вибірки може бути вже алфавітна картка робітників окремого підприємства. Поняття “одиниця спостереження” означає елемент генеральної сукупності, з якої безпосередньо ведеться відбір соціальної інформації. Зазвичай у вибірковому опитуванні одиницею спостереження є окрема людина. Слід відрізняти одиницю спостереження від одиниці аналізу. Одиницею аналізу може бути сім’я як цілісний соціальний об’єкт, а одиницею спостереження в цьому випадку буде голова сім’ї.

Дисперсія – розкид значень ознак елементів генеральної або вибіркової сукупності (співвідношення чоловіків і жінок у колективі). При нульовій дисперсії усі одиниці вибору мали б однакові, рівні середньому значенню розподілу ознаки, і для вибірки достатньо було б однієї одиниці, щоб забезпечити репрезентативність даних. Чим більше дисперсія, тим більший обсяг вибіркової сукупності необхідний для подальшого дослідження.

Репрезентативність – риса вибіркової сукупності, яка дозволяє представляти параметри генеральної сукупності, що мають значення з точки зору завдань дослідження. Репрезентативність відбору означає, що з деякою наперед заданою або вирахуваною погрішністю можна ототожнити встановлений на вибірковій сукупності розподіл ознак, які вивчаються, з їх дійсним розподілом у генеральній сукупності. Репрезентативність оцінюється на основі аналізу і розрахунку помилок: процедурних (допущених під час реєстрації ознак) і випадкових, які залежать від ступеня мінливості ознаки, яка вивчається.

Помилка вибірки є мірою вибіркового розподілу від генеральної сукупності, тобто визначає відхилення вибіркових оцінок ознак від їх значень у генеральній сукупності. Випадкова помилка вибірки – це статистична погрішність, що являє собою відхилення характеристик вибіркового розподілу від генеральної сукупності. А систематична помилка вибірки, на відміну від випадкової, носить невипадковий характер і витікає із неадекватності сформованої вибірки завданням дослідження; незнання розподілу в генеральній сукупності й застосування процедур відбору, які можуть спаплюжити ці розподіли, свідомого відбору найбільш значних і “виграшних” для розв’язання завдань дослідження елементів генеральної сукупності, які, однак, не представляють її у цілому і т.д.

Розглянемо два типи об’єктів репрезентації. До першого віднесемо політико-адміністративні одиниці (країна, край, область, район, різні види населених пунктів, сільські ради та ін.), до другого – промислові підприємства (у тому числі сільські колективи і господарства), установи, навчальні заклади. На кожному проміжному ступені відбору процес виділення об’єктів репрезентації починається з їх угрупування за певними ознаками в типові групи, з яких потім виділяються визначеними засобами один чи декілька типових представників. Під способом районування виділених на проміжних ступенях відбору об’єктів репрезентації розуміємо алгоритми чи методи типологізації об’єктів репрезентації або одиниць спостереження в типові групи, з яких потім відбираються найбільш типові представники, характерні для даної групи.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 66; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!