Механізм функціонування організаційного потенціалу підприємства. Основні елементи

Тема 20. Оцінка організаційного потенціалу підприємства в системі параметрів організаційного проектування

20.1. Механізм функціонування організаційного потенціалу підприємства. Основні елементи

20.2. Роль методів і функцій управління в процесах формування організаційного потенціалу підприємства

20.3. Вибір раціональної оргструктури для цілей подолання проблем внутрішнього розвитку.

20.4. Вироблення критеріїв для оцінювання можливостей організаційної структури управління

Основним призначенням організаційних механізмів у складі комплексного механізму управління є формування й посилення організаційного потенціалу компанії як складової частини ресурсів управління, що забезпечують вплив на фак­тори виробництва.

Формування організаційного потенціалу досягається:

· проектуванням структури компанії й формуванням ком­панії як цілеспрямованої виробничо-господарської, соціотехнічної системи;

· організацією діяльності компанії відповідно до встанов­лених цілей діяльності, у тому числі створенням корпо­ративних норм;

· організацією управління діяльністю компанії, у тому числі плануванням та інформаційним забезпеченням діяльності;

· реструктуризацією компанії й реорганізацією її діяльності й управління діяльністю відповідно до змін потреб суспільства, цілей компанії й стану зовнішнього середо­вища;

· розвитком мотивації раціоналізації оргструктур і систем управління.

По природі основних параметрів організаційного процесу конкретні організаційні механізми можуть бути:

· організаційно-структурні, які здійснюють керуючі впли­ви шляхом формування організаційних структур та їхньої реструктуризації;

· організаційно-технічний, який здійснює вплив на
технічні, соціотехнічні й технологічні параметри виробничого процесу;

· організаційно-економічний, який здійснює вплив на економічні параметри виробничо-господарської діяль­ності;

· організаційно-адміністративний вплив на діяльність персоналу;

· комплексними, що володіють усіма або декількома названими ознаками.

Більшість організаційних механізмів на низовому (підприємство) і середньому (компанія) рівнях організації ви­робництва й управління ними є комплексними. Для цих рівнів управління характерний склад організаційних механізмів, пока­заний на рис. 3.1.

Рис. 4.1. Склад механізмів організаційного потенціалу підприємства

Дамо коротку характеристику цих механізмів.

1. Структурні механізми дають можливість визначити склад і характеристики факторів виробництва й виробничого процесу, необхідних для виготовлення потрібної продукції, шляхом: формування системи цілей компанії (підприємства) і визначення пріоритетів у їхньому досягненні; формування адекватної цим цілям структури діяльності (диверсифікованість або спеціалізація наукової й виробничо-господарсь­кої діяльності, бізнес на ринку цінних паперів, лізингова діяльність і т.д.) або її реструктуризації; формування струк­тури організації або її реструктуризації (науково-виробничі, виробничі й маркетингові структури); структуризації й (або) реструктуризації ринків (стратегічні зони господарювання компанії на товарних ринках, франчайзингові структури компанії й т.д.).

2. Організація управління покликана мобілізувати мож­ливості впливу всієї системи механізмів управління різної природи на всі сторони діяльності компанії (підприємства). У практиці мають місце: організація стратегічного управління, для якого в силу нестабільності зовнішнього середовища ком­панії характерні специфічні моделі програмного управління; організація оперативного й поточного управління, якому вла­стиве поєднання цільового й функціонального управління; ме­ханізм акціонерної демократії, рівень якої залежить від сфор­мованої в компанії моделі акціонерної власності. Цей механізм є субмоделлю в моделях стратегічного й оперативного уп­равління.

3. Механізм корпоративного планування, що є однією з
основних функцій управління. З погляду організації стратегічного управління доцільно виділити: стратегічне планування, оперативне планування, формування стратегічних програм і розробку бізнес-планів. Факторами поділу стратегічно­го й оперативного планування є важливість і невідкладність
вирішення завдань, а також можливість досягнення оптимальних рішень, прийнятих в умовах нестабільності зовнішнього середовища.

Важливі завдання, що потребують для ухвалення рішення і його реалізації тривалого періоду часу й довгострокові наслідки, що мають для компанії, належать до стратегічного планування. Завдання, вирішення яких необхідно для нор­мального функціонування виробництва в дійсному й най­ближчому майбутньому, належать оперативному плануванню.

У міру реалізації рішень стратегічні завдання можуть пе­реходити зі стратегічного плану в оперативний. Деякі закор­донні аналітики розглядають стратегічне планування як са­мостійну модель управління нарівні, наприклад, з моделлю цільового управління. Однак стратегічне планування не в змозі забезпечити реалізацію плану без виконання інших функцій стратегічного управління.

4. Організаційно-технічні й організаційно-адміністративні механізми включають: стандартизацію продукції й ор­ганізації виробництва, здійснювану в інтересах створення єди­ної організаційно-технічної основи спеціалізації й кооперування виробництва, забезпечення його ритмічності, досягнен­ня високих якісних показників, ефективності використання
виробничих ресурсів, розширення можливостей і прискорен­ня впровадження у виробництво нової техніки й технології, поліпшення умов і безпеки праці; сертифікацію відповідності продукції або послуги певному стандарту чи технічній умові, здійснювану в інтересах сумлінної конкуренції й захисту споживача; ліцензування діяльності компанії, здійснюване держа­вою за окремими видами діяльності з метою забезпечення й захисту життєво важливих інтересів особистості, суспільства й держави.

5. Інформаційні механізми дають можливість використо­вувати інформацію як специфічні ресурси, що впливають на науково-технічний розвиток і потік факторів виробництва.

До інформаційних механізмів належать: механізм еко­номічної інформації глобального, народногосподарського й га­лузевого характеру, що дозволяє формувати ефективну систе­му стратегій; механізм науково-технічної інформації, що за­безпечує повноцінне використання досягнень світового на­уково-технічного прогресу; механізм дифузії нововведень, ос­новою якого є інформація про радикальність нововведення й можливості його адаптації до конкретних умов; механізм мар­кетингової інформації, що дозволяє направити функції НДДКР і виробництва на досягнення успіху на ринках; ре­флексивна взаємодія сторін-суперників.

Цей механізм захищає компанію від помилкових рішень і дій, що мають місце під впливом суперників.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 93; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!