Логістична концепція організації виробництва

Інформаційного потоку.

Реквізит – елементарна одиниця повідомлення, подальший розподіл якої неможливий. Він характеризує якісну або кількісну складову інформаційної сукупності (назва організації, кількість товару тощо). Кожен реквізит подається як сукупність символів: літер, цифр, спеціальних позначок). За виникненням і роллю в процесі обробки реквізити поділяються на ознаки і підстави. Ознака характеризує якість об’єкта, наприклад: «місяць», «код». Підстава – це кількісна характеристика об’єкта, одержана в результаті обчислення або виміру, наприклад: «сума», «ціна».

Показник – це інформаційна сукупність, що складається з однієї підстави і декількох ознак, наприклад: «кількість готової продукції, зданої на склад, за лютий 2011 року».

Сукупність цих реквізитів описує операцію здачі готової продукції на склад і утворює елементарний документ – «накладну на здачу готової продукції», придатний для обробки в комп’ютеризованій системі управління.

Масив – це сукупність однорідних даних, об’єднаних єдиним смисловим змістом. Дані (процеси, явища, факти) подані в формалізованому вигляді, придатному для передачі по каналах зв’язку і для обробки на ПК. Основними елементами масивів, що визначають їх зміст, є записи. Саме записами оперують користувачі під час обробки інформації. Елементами записів, що мають один і той же смисл, є інформаційні поля.

Дані, що належать до одного і того ж масиву, записуються за одними і тими ж правилами. Тип масиву визначається його змістом (наприклад, масив постачальників сировини) і функціями в процесі обробки даних (вхідний, вихідний, проміжний). Інформаційний масив, якому надано символічне ім’я, називається файлом.

Всі процедури об’єднуються в логічну мережу, на підставі якої формується географія потоків необхідної інформації.

Інформаційна система поділяється на підсистеми, елементи і операції. Для кожної операції визначаються цілі, функції і зв’язки. Таким чином може бути організований контроль за функціонуванням ЛІС і забезпечення виконання всіх задач, поставлених перед ЛІС.

Логістична концепція організації виробництва базується на таких основних положеннях:

- відмова від надлишкових запасів;

- відмова від завищеного часу на виконання основних і транспортно-складських операцій;

- відмова від виготовлення серій деталей, на яких немає попиту;

- усунення простоїв устаткування;

- усунення нераціональних внутрішньозаводських перевезень;

- перетворення постачальників з конфронтуючої сторони у доброзичливих партнерів.

На відміну від логістичної, традиційна концепція організації виробництва припускає:

- ніколи не зупиняти основне устаткування і завжди підтримувати високий коефіцієнт його використання;

- виготовляти продукцію якомога більшими партіями;

- мати максимально великий запас матеріальних ресурсів «про усяк випадок».

Традиційна концепція орієнтована на ринок продавця, в той час як логістична концепція – на ринок покупця.

Успіх виживання підприємства на ринку залежить від гнучкості його адаптації до змін зовнішніх і внутрішніх умов. Розрізняють тактичну і стратегічну гнучкість. Перша вимірюється часом, необхідним підприємству для освоєння виробництва нового виробу чи для реконструкції (створення) нового підприємства, пов’язаного із нововведеннями в техніку, технології, тощо. Друга визначає значимість можливих капіталовкладень, ефекти, обсяг і час реконструкції підприємства.

Рух предметів праці повинен бути упорядкований у просторі таким чином, щоб він став односпрямованим. Для цього він проектується у вигляді типової схеми руху предметів праці (ТСР ПП). Односпрямований рух предметів праці є обов’язковою і достатньою умовою переходу від прогнозування до планування ходу виробничого процесу. ТСР ПП проектується по двох структурних групах параметрів: предметної і маршрутної. Предметна група параметрів забезпечує організацію односпрямованого руху предметів праці у виробництві. Маршрутна група визначає раціональну послідовність виробничих підрозділів, що беруть участь у виготовленні даної однорідної групи деталей і складальних одиниць (ДСО), а також раціональну послідовність типів і видів основного технологічного устаткування, що використовується в обробці даної однорідної групи ДСО у запроектованому чи досліджуваному виробничому підрозділі. Маршрутна група повинна забезпечити мінімізацію витрат на виробництво.

У діючих підприємствах предметна і маршрутна групи параметрів уже застосовуються, але часто відособлено. Тому виникає задача їх узгодження, уніфікації технологічних маршрутів усередині виробничих підрозділів за рахунок спеціалізації останніх на виготовленні однорідної групи деталей і на цій базі створити ТСР ПП.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 62; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!