Економічні аспекти керування якістю продукції

Моделі системи якості продукції

Можливі такі ступені перевірки якості продукції:

1. перевіряється відповідність готової продукції вимогам, що зафіксовані в узгоджених та затверджених нормативних документах;

2. перевіряється дотримання технологічного процесу виготовлення продукції, тобто сам спосіб виробництва;

3. перевіряється система контролю за виробництвом.

Вибір моделі системи якості здійснюється на основі рекомендацій стандартів ISO 9000 «Вимоги до систем якості» [57].

ISO 9001 використовується, коли відповідність встановленим вимогам повинна забезпечуватися у таких процесах: проектування, розробка, виробництво, монтаж і обслуговування. ISO 9001 використовують в разі перевірок і сертифікації тієї організації, яка має як виробничі, так і проектні підрозділи.

ISO 9002 враховує процеси виробництва і подає модель якості в разі виготовлення продукції і її встановлення у споживача.

ISO 9003 використовується для нормування і перевірки процесу остаточного контролю і випробувань.

ISO 9004 – методичний посібник, який містить рекомендовану структуру системи якості, характеристики основних функціональних елементів, вимоги до організаційної структури, економічні аспекти якості, питання аудиту. Він використовується для внутрішнього забезпечення якості і не використовується для сертифікації.

Для вибору моделі управління якістю в першу чергу потрібно визначити, що саме потрібно контролювати: готову продукцію, технологічний процес або весь етап виготовлення продукції.

З усього вище зазначеного випливає, що в системі управління якістю важливу роль відіграє нормативно-правове забезпечення. В багатьох випадках використання НД потребує створення спеціальних карт, номограм, шаблонів тощо. Все це повинно розроблятися паралельно з розробкою системи. До того ж обробка результатів контролю потребує розробки спеціального математичного забезпечення.

Високоякісна продукція повніше задовольняє різноманітний попит населення на споживчі товари. Лише постійний і зростаючий випуск конкурентоспроможної продукції (за технічним рівнем, дизайном, продажною ціною, експлуатаційними витратами) є необхідною умовою виходу підприємства на світовий ринок, формування сталого іміджу продуцента як економічно надійного партнера на ньому, розвиток зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення стабільного прибутку і фінансового становища.

Більш висока якість є більш коштовною. Це найпоширеніша думка щодо якості. Але новий погляд на механізми створення якості і процеси виробництва показав, що висока якість не завжди коштує дорожче. Важливо зрозуміти, як створюється якість виробу при сучасному масовому виробництві. На основі потреб ринку якість спочатку визначається на папері у вигляді проекту. Потім все це втілюється в реальний вибір за допомогою відповідних виробничих процесів. Вкладання більших коштів в наукові дослідження і дослідні розробки може дати в результаті помітне підвищення якості виробу. Акцент на якість веде до зменшення продуктивності. Думка, що якість може бути отримана тільки за рахунок кількості – широко розповсюджена серед керівників виробництва є помилковою. Ця точка зору є останньою з того періоду, коли управління якістю полягало у фізичному огляді кінцевого виробу. У цій ситуації більш жорсткі вимоги контролю призводили до відбракування більшої кількості готової продукції. Але зараз контроль якості став більш глибоким. В сучасній структурі управління якістю акцент змінився на попередження недоліків на стадіях розроблення і виготовлення. Тому дефектні вироби, перш за все, не виробляються. Зусилля, потрачені на те, щоб поліпшити якість і зберегти кількість, сприяли тому, що поліпшення якості призводить як правило, до більш високої продуктивності.

На якість впливає структура праці робочої сили. Виробники звертають вину за низьку якість своїх виробів на відсутність розуміння якості і низьку культуру праці своїх працівників. Більш глибокий аналіз цього питання показує, що працівники можуть нести відповідальність тільки в тому випадку, якщо керівництво забезпечило:

- всебічне навчання операторів обладнання;

- працівників детальними інструкціями щодо роботи;

- засобами для перевірки або оцінювання результатів дій цих робітників;

- засобами для регулювання обладнання або процесу у випадку, якщо результат являється незадовільним.

Правдива оцінка виробників скоріше всього покаже, що їх керівництво нездатне забезпечити ці дуже важливі вихідні умови на більшості робочих місць. І замість того, щоб шукати винних працівників, компаніям необхідно вивчити слабкі місця своїх систем управління.

Контроль був першим офіційним механізмом управління якістю на початку цього століття, і більшість виробників досі впевнені, що якість може бути поліпшена за допомогою суворого контролю. Слід відмітити, що перевірка може привести тільки до відокремлення якісних виробів від неякісних. Сама по собі вона не може поліпшити якість виготовленої продукції. Більш того, тоді як останні дослідження показали, що від 60 до 70% всіх дефектів, виявлених на виробництві, прямо або посередньо відносяться до помилок, допущенних на таких ділянках, як проектування, технологічна підготовка виробництва і закупівля матеріалів, майже всі перевірки і дії з управління якістю все-таки спрямовані на виробничу ділянку. Щоб бути ефективним, цей процес повинен охоплювати операції всіх відділів, включаючи ті, які займаються маркетингом, проектно-конструкторськими розробками, технологією, виробництвом, пакуванням, диспетчеризацією і транспортуванням.

Фактично, управління якістю повинно охоплювати діапазон від постачальників вихідного матеріалу до замовників. Важливо зрозуміти вимоги споживачів і мати точний зворотний зв’язок, який дає інформацію про їхнє сприйняття виробів, які вони отримують.

З метою підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, підтримки вітчизняних товаровиробників, захисту прав споживачів і сприяння інтеграції України у світову економіку Указом Президента України від 02.09.97 р. за № 942/97 було створено (як консультативно-дорадчий орган) Національну раду з питань якості при Президентові України, затверджено її склад у кількості 15 чол., та Положення про Національну раду.

Теоретичні викладки і практичний досвід показують, що діяльність з підвищення якості не обов’язково сприяє економічному успіху. Тому подібна діяльність повинна оцінюватися з позицій господарського прибутку, тобто необхідна оцінка прибутковості заходів з підвищення якості.

Вплив цих заходів на збільшення прибутків підприємства і зниження витрат, можна дослідити за допомогою так званого ланцюжка успіху підприємства в керуванні якістю. Збільшення прибутку досягається завдяки лояльності клієнта і його позитивної особистої комунікації з навколишніми, що сприятиме розширенню збуту продукції. Зменшення витрат є результатом удосконалення виробничого процесу і попередження помилок.

Значення керування якістю для підприємства доведено рядом емпіричних досліджень, але на практиці виявлено також і негативні приклади, коли підприємства не досягли успіху всупереч інтенсивним зусиллям з підвищення якості. Наявність стримуючих факторів обумовлює суттєве зменшення імовірності того, що кожен захід в області якості обов’язково викличе зростання задоволеності клієнта від прикладених зусиль, що врешті-решт призвело до збільшення прибутків виробника. Звідси випливає необхідність перспективного оцінювання капіталовкладень у відповідні заходи.

Витрати, пов’язані з якістю – це сукупність затрат, що зумовлені необхідністю досягнути або підтримувати певний рівень якості на підприємстві, тобто обумовлених заходами з попередження помилок, запланованим контролем якості, виправленням дефектів на виробництві і поза його межами, а також керуванням якості на підприємстві.

Класифікація відповідних витрат базується на трьох підходах: розподіл витрат на конкретні дії, розподіл з орієнтацією на ефективність, облік витрат щодо окремих дефектів. Конкретні дії складаються з технічного обслуговування, контролю та наслідків дефектів. В залежності від місця виявлення цих дефектів їх поділяють на внутрішні (витрати на додаткову обробку) і зовнішні (усунення дефектів у споживача). Орієнтація на ефективність – це виокремлення відповідності від невідповідності товару вимогам клієнта. В цю категорію входять заходи з подальшого усунення дефектів і попередження ризиків їх виникнення. Виробництво товарів, що не відповідають вимогам товарів – це марна витрата ресурсів. Тут також мають місце зовнішні і внутрішні витрати.

Орієнтація на конкретні дефекти допомагає виявити конкретні причини появи цих дефектів і зосередити зусилля на їх усунення. Це робиться за допомогою аналізу витрат і вигод. Існують два види аналізу – абсолютний і відносний. В рамках першого виду економічність керування якістю розглядається по відношенню до фіксованого моменту часу. В рамках другого виду порівнюються два або більше заходів з підвищення якості. Результати аналізу подаються у вигляді статичних або динамічних показників.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 79; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!