Для АЕС потужністю більше 4 Гвт - у радіусі 50 кілометрів.

У разі хімічного зараження, виникнення повені, катастрофічного затоплення, масових пожеж евакуація здійснюється в безпечні райони поблизу місць виникнення надзвичайної ситуації.

У разі виникнення аварії на хімічно або радіаційно небезпечному об'єкті евакуація населення проводитися у два етапи:

перший - від місця знаходження людей до межі зони забруднення;

другий - від межі зони забруднення до пункту розміщення евакуйованого населення в безпечних районах.

На межі зони забруднення в проміжному пункті евакуації здійснюється пересадження евакуйованого населення з транспортного засобу, який рухався забрудненою місцевістю, на незабруднений транспортний засіб. Забруднений транспортний засіб використовується для перевезення населення тільки забрудненою місцевістю.

Після завершення 1-го етапу евакуації, всі евакуйовані повинні пройти реєстрацію, повну санітарну обробку, після якої проходять дозиметричний контроль. З цією метою спеціалізовані формування ЦО (формування ЦО особливого періоду), житлово-комунальні служби розгортають санітарно-обмивочні пункті (СОП).

Евакуація населення з зон можливого катастрофічного затоплення проводитися в першу чергу з населених пунктів, що знаходяться поблизу веслувань, хвиля прориву яких може досягнути зазначених населених пунктів протягом менше ніж 4 часів, а з інших населених пунктів - за наявності безпосередньої загрози їх затоплення.

Для планування, підготовки та проведення евакуації, приймання й розміщення населення створюються:

1) евакуаційні комісії,

2) збірні евакуаційні пункти,

3) проміжні пункти евакуації.

4) приймальні евакуаційні пункти (далі - евакуаційні органи).

Час на розгортання і підготовку евакуаційних органів усіх рівнів до роботи не винний перевищувати чотирьох годин з моменту отримання рішення про проведення евакуації.

На органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та керівників об'єктів, які проводять евакуацію населення, покладається:

- планування й проведення евакуації працівників та членів їх сімей;

- подання до відповідних транспортних органів розрахунків споживи в транспортних засобах для вивезення працівників і членів їх сімей до безпечних районів;

- контроль за плануванням, підготовкою й проведенням евакуаційних заходів підвідомчими об'єктами;

- визначення та підготовка району для розміщення евакуйованих працівників і членів їх сімей.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та об'єкти, які приймають евакуйоване населення, визначають склад відповідних евакуаційних органів, забезпечують планування приймання та розміщення евакуйованого населення, яке прибуває з небезпечних районів, у будівлях і приміщеннях незалежно від форми власності, підготовку приймальних евакуаційних пунктів, обладнання станцій, портів, пунктів висадки населення, сховищ для захисту евакуйованого населення, контроль за підготовкою житла, медичних закладів, інших об'єктів для розміщення і життєзабезпечення евакуйованого населення, організацію його обліку, інженерної, медичної, пожежної, радіаційної, хімічної розвідок на маршрутах евакуації й у районах (пунктах) розміщення населення, організацію дозиметричного контролю, спеціальної обробки населення, одягу й техніки.

Організація забезпечення цивільного захисту населення, у тому числі евакуації, у транспортних засобах покладається на органи управління залізничним, автомобільним, водним та авіаційним транспортом.

Мінтранс для прискорення проведення евакуації завчасно визначає за відповідними варіантами графіки та маршрути руху залізничних, автомобільних, морських, річкових та авіаційних транспортних засобів, що забезпечують евакуаційні перевезення.

Транспортні служби і організації:

- розробляють плани забезпечення потреб евакуації в транспортних засобах;

- беруть участь в плануванні й підготовці транспортних засобів для перевезена евакуйованого населення.

У масштабі регіону (міста) проведення розосередження й евакуації планується управлінням (відділом) ЦЗ міста. Виписки з цього плану доводять до відома відділів міських районів й об'єктів господарчої діяльності в частині, що стосується їх.

Вихідними даними для планування розосередження й евакуації населення міста (персоналу об'єкту) є:

- загальна чисельність населення, що проживає в місті;

- кількість підприємств, установ, навчальних закладів, науково-дослідних інститутів й інших установ й організацій;

- кількість робітників та службовців, що підлягають розосередженню, і членів їхніх родин;

- кількість населення, що підлягає евакуації;

- кількість автомобільного (залізничного) транспорту і його місткість;

- кількість пального що необхідна на проведення евакуації;

- наявність залізничних, автомобільних і водних шляхів й їхня пропускна здатність;

- кількість залізничних станцій і платформ, пристаней і причалів, пунктів посадки й висадження; стан мостів;

- можливості підвищення пропускної здатності доріг і водних шляхів;

- кількість населених пунктів сільської місцевості й приміщень у них, придатних для розміщення людей, установ й організацій;

- санітарний стан населених пунктів;

- наявність у місті й у заміській зоні медичних установ, медичного персоналу;

- можливості медичного забезпечення населення на збірних пунктах, у шляху проходження й у районах розміщення що розосереджують й евакуйованих;

- наявність і розміщення запасів продовольства й предметів першої необхідності;

- кількість і пропускна здатність підприємств громадського харчування;

- наявність хлібозаводів, пекарень й їхня продуктивність;

- можливість організації рухливих пунктів харчування, порядок доставки відсутнього продовольства й предметів першої необхідності;

- наявність захисних споруджень, їхня місткість і захисні властивості;

- наявність матеріалів і конструкцій для будівництва швидкозводимих сховищ і протирадіаційних укриттів;

- наявність індивідуальних засобів захисту, місця їхнього зберігання;

- порядок забезпечення індивідуальними засобами захисту евакуйованих;

- наявність джерел води, їхня характеристика, можливості й рядка будівництва нових;

- метеорологічні умови, характерні для даної місцевості, можливості виникнення зон затоплення й інших стихійних лих.

Планування евакуації проводитися для населення, яке проживає в зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного зараження, районах виникнення стихійного лиха (масових лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, паводків, підтоплень та інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками), великих аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня за гроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людей).

У плані евакуації, складовою частиною якого є карта (схема), зазначаються:

- висновки з оцінки обстановки в разі виникнення надзвичайної ситуації;

- порядок оповіщення населення про початок евакуації;

- кількість населення, яку підлягає евакуації, за віковими категоріями;

- терміни проведення евакуації;

- склад евакуаційних органів і терміни приведення їх у готовність;

- кількість населення, яку вивозиться різними видами транспортних засобів окремо й виводиться пішки;

- розподілення об'єктів за збірними евакуаційними пунктами, пунктами посадки, районами (пунктами) розміщення та евакуаційними напрямками;

- маршрути евакуації;

- райони (пункти) розміщення евакуйованого населення;

- пункти посадки на транспортні засоби, пункти висадки в безпечному районі, порядок доставки населення з пунктів висадки до районів (пунктів) розміщення;

- заходи щодо організації приймання, розміщення, захисту та життєзабезпечення евакуйованого населення в безпечному районі;

- порядок організації управління й зв'язку.

На карті (схемі) позначаються:

- райони (пункти) розміщення евакуаційних органів, вихідні пункти та пункти посадки (висадки);

- схема оповіщення, організації зв'язку й управління;

- розміщення евакуйованого населення по об'єктах у безпечному районі.

Розділ плану, у якому визначаються види забезпечення евакуації, розробляється відповідними службами. До цього розділу включаються:

- основні завдання служби;

- перелік сил і засобів, які залучаються для виконання евакуаційних заходів;

- терміни виконання завдань.

Розділ плану з транспортного забезпечення евакуації розробляється транспортною службою, погоджується з відповідним уповноваженим управлінням МНС й затверджується керівником органу управління відповідного виду транспорту.

На всіх громадян, які підлягають евакуації, завчасно складаються списки за об'єктами й житлово-експлуатаційними організаціями в трьох примірниках, один з яких залишається на об'єкті або в житлово-експлуатаційній організації, другий (у разі одержання рішення про проведення евакуації) після уточнення списків надсилається на збірний евакуаційний пункт, третій - до евакуаційної комісії району (пункту) розміщення.

З отриманням рішення (сигналу) про проведення евакуації евакуаційні комісії уточнюють завдання керівникам об'єктів щодо проведення евакуаційних заходів, контролюють стан оповіщення населення, його збору, формування колон (через начальників маршрутів), забезпечують переміщення їх до пунктів евакуації, а також разом з транспортними службами - готовність транспортних засобів до перевезень, уточнюють порядок їх використання, підтримують постійний зв'язок з начальниками маршрутів та з органами виконавчої влади безпечних районів, інформують їх про хід евакуації.

Керівники об'єктів господарської діяльності, після оповіщення про евакуацію віддають наступні розпорядження:

1) провести герметизацію приміщень, сховищ, де зберігається коштовне устаткування, цінні папери;

2) скласти опис майна, що залишається, у 2-х екземплярах (наприклад: комп'ютерів, коштовного обладнання, запчастин і іншого матеріального майна);

3) підготувати документи, цінні папери, гроші до евакуації й упакувати в герметичну тару;

4) замовити в управлінні МНС району транспорт, необхідний для евакуації персоналу (автобуси) і криті машини для перевезення всієї документації і грошей.

Евакуація населення проводиться після ретельної підготовки. План евакуації, що має, уточнюється, готується транспорт, уточнюються маршрути евакуації з урахуванням радіаційної обстановки.

Населення попереджається про час і порядок евакуації, транспорт подається до місця укриття населення, навантаження і перевезення людей виробляється в короткий термін щоб уникнути переопромінення.

Автобуси для населення подаються в кожен під'їзд будинку, для працюючих - до під'їздів підприємств, офісів, виходам з цехів заводів, фабрик, установ, навчальних закладів і т.п. Дозволяється використовувати особистий транспорт.

Евакуйовані громадяни повинні мати при собі паспорт, військовий квиток, документ про освіту, трудову книжку або пенсійне посвідчення, свідоцтво про народження, гроші і цінності, продукти харчування і воду на 3 доби, постільну білизну, необхідний одяг і взуття загальною вагою не більш як 50 кілограмів на кожного члена сім'ї.

Рахуючи необхідність перевезення особистих речей осіб, що евакуйуються, при розрахунку необхідної кількості транспортних засобів для евакуації, приймати місткість транспортного засобу при:

- евакуації по виробничо-територіальному принципу (з міста роботи) рівному не більш ніж 0,7 (К_м) місткості транспортного засобу;

- евакуації за місцем проживання через житлово-експлуатаційні органи по територіальному принципу рівному не більш ніж 0,6 (К_м) місткості транспортного засобу.

Дітям дошкільного віку вкладається в кишеню або пришивається до одягу записка, де зазначається прізвище, ім'я та по батькові, домашня адреси, а також ім'я та по батькові матері і батька.

Евакуйоване населення розміщується в придатних для проживання будівлях, які в зимовий період опалюються.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 75; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!