Податки на майно

Податки на споживання

Податки на доходи

Податки на доходи стягуються з сукупного доходу фізичних та юридичних осіб, а їх безпосереднім об’єктом є з/пл. громадян, їх доходи та прибуток чи ВД п/п.

Податки на споживання сплачуються не під час отримання доходів, а під час їх використання(у формі непрямих податків).

Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна (сплачуються постійно, доки майно перебуває у власності).

За методом справляння

Розкладні -визначалась сума податків необхідна для задоволення потреб держави і потім ця сума розподілялась між адміністративними одиницями.

Окладні (квотарні)( для кожного платника нарахована до сплати сума податку визначається залежно від обсягу податкової бази, або обєкта оподаткування і ставок податку )

За порядком використання

Загальні( надходять до державного бюджету, витрачаються на проведення загальнодержавних заходів, ан покриття будь-яких витрат держави)

Спеціальні( стягуються в спеціальні фонди і можуть бути використані тільнки за цільовим призначенням )

За суб’єктами сплати

Юридичні особи

Фізичні особи

Юр та фіз..

2.4.Ставки податків і їх характеристика.

Науковцями в процесі розвитку та існування податкової системи розглядалися наступні види ставок.

В залежності від виду діяльності платника податку:

базові (головна, основна ставка);

підвищені ставки (прибуток гральний бізнес),

понижені ставки (ПДВ і 0%).

В залежності від системи будування вони поділяються на:

тверді (у грошовому вираженні, акциз євро за тону бензину),

відносні (визначаються у відношенні до якої-небуть величини (НМДГ))і бувають:

а)прогресивні – збільшуються в залежності від збільшення бази оподаткування. Проста прогресивна(збільшується в рівних пропорціях), складна прогресивна по ступінчатому методу тобто не в рівних частинах.

Б) пропорційні. Залишаються стабільними і не залежать від зміни об’єкта оподаткування.(при високих доходах виникає бажання зменшувати базу!!!!)

В) регресивні – із зростанням бази оподаткування ставка податку знижується(можуть використовуватись наприклад на землях з низькою родючістю і зі збільшенням площі знижувати ставку.)

Г) змінна ставка. Припускають використання змішаних варіантів.

На сьогоднішній день нашим Податковим кодексом прописані такі види ставок:

Абсолютна (специфічною) є ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування.

Відносна (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.

Граничною ставкою податку визнається максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком.

2.5.Порядок та способи сплати податків.

В практиці зарубіжних країн існує три способи стягнення податків:

кадастровий, у джерела (стягнення до отримання доходу), по декларації (стягнення після отримання доходу).

Кадастр – реєстр, котрий має перелік типових об’єктів (землі, доходів), що класифікуються по зовнішнім признакам і встановлюють середню дохідність об’єкту оподаткування (до зовнішніх при знаків відносяться розмір ділянки, кількість худоби…)

У джерела це коли податок розраховується і утримується бухгалтерією наприклад тієї юридичної особи, яка сплачує дохід суб’єкту податку – ПДФО. За третім способом передбачається надання декларації в податкові органи де чітко вказані отримані доходи.

Тема 3. Податкова система України

3.1. Принципи побудови податкової системи.

3.2. Система податків в Україні (загальнодержавні, місцеві)

3.3. Переваги і недоліки прямого і непрямого оподаткування.

3.4. Уникнення подвійного оподаткування.

3.5. Податкова політика держави.

3.1. Принципи побудови податкової системи.

Принципи по Сміту:

1. Принцип справедливості, підтверджує все загальність оподаткування і рівномірність розподілу між громадянами відповідно до їх доходів.

2.Принцип визначеності, потребує аби сума, спосіб та час платежу були точно і завідомо визначені платнику.

3. Принцип зручності, передбачає, що податок повинен стягуватись в такий час та таким способом, які представляють найбільші зручності для платника.

4. Принцип економії, полягає в зменшенні витрат на стягнення податків, в раціоналізації податкової системи.

Сучасні принципи:

.1. загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати податки та збори, платником яких вона є.

.2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

3. невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4. презумпція п равомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

.5. фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

.6. соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

7. економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

8. нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

.9. стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

.10. рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

.11. єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

3.2. Система податків в Україні (загальнодержавні, місцеві)

До загальнодержавних належать податки та збори, що є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених податковим Кодексом.

8.3. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Стаття 9. Загальнодержавні податки та збори

9.1. До загальнодержавних належать такі податки та збори:

9.1.1. податок на прибуток підприємств;

9.1.2. податок на доходи фізичних осіб;

9.1.3. податок на додану вартість;

9.1.4. акцизний податок;

9.1.5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

9.1.6. екологічний податок;

9.1.7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

9.1.8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

9.1.9. плата за користування надрами;

9.1.10. плата за землю;

9.1.11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

9.1.12. збір за спеціальне використання води;

9.1.13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

9.1.14. фіксований сільськогосподарський податок;

9.1.15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

9.1.16. мито;

9.1.17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

9.1.18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Стаття 10. Місцеві податки та збори

10.1. До місцевих податків належать:

10.1.1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

10.1.2. єдиний податок.

10.2. До місцевих зборів належать:

10.2.1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

10.2.2. збір за місця для паркування транспортних засобів;

10.2.3. туристичний збір.

3.3. Переваги і недоліки прямого і непрямого оподаткування.

Засоби розмежування прямих і непрямих податків.

Прямі сплачує і несе одна особа, включається в ціну товару на стадії виробництва, стягується по декларації та кадастру, джерелом сплати є дохід та майно. Непрямі податки: сплачує одна особа, несе інша, включається в ціну товару на стадії реалізації, стягується по тарифам, джерелом сплати є витрати і споживання товарів та послуг.

Переваги прямого оподаткування:

1. Еокономічні – прямі податки дають можливість встановити пряму залежність між доходами платника і його платежами до бюджету.

2. Регулюючі – в країнах з розвиненою ринковою економікою пряме оподаткування є важливим фінансовим важелем регулювання еноконмічних процесів(накопичення, інвестиції…)

3. Соціальні – прямі податки спонукають до розподілення подлаткового навантаження таким чином, що більші податкові видатки мають ті члени суспільства у яких більш високі доходи. Такий принцип оподаткування більшістю еоконмістів вважається справедливим. Недоліки прямих податків:

1.Організаційні – пряма форма оподаткування потребує складного механізму стягнення податків, так як пов’язана з достатньо складною методикою ведення бухгалтерського обліку і звітності.

2. Контрольні – контроль надходження прямих податків потребує суттєвого розширення податкового апарту і розробки сучасних методів обліку і контролю платників.

3. Поліцейські – прямі податки пов’язані з можливістю ухилення від сплати податків із-за недосконалості фінансового контролю і наявності комерційної таємниці.

4.Бюджетні – пряме оподаткування потребує відповідного розвитку ринкових відносин, так як тільки в умовах реальног ринку може формуватись реальна ринкова ціна, а відповідно і реальні доходи(прибток), однак з такою ж ймовірністю можуть мати місце і втрати.

Непрямі податки мають такі переваги та недоліки.

Переваги:

1. Організаційні – для непрямих податків характерна простота сплати і регулярність надходжень до бюджету, їх утримання та контроль надходжень не потребують розширення податкового апарату.

2. Бюдетні – оскільки непрямі податки збільшують доходи держави за рахунок зростання населення чи його благополуччя, то вони більш вигідні для країн, прогресуючих в економічному відношенні.

3. Поліцейські – впливають на сукупне споживання шляхом здорожчання того чи іншого продукту(здоровя нації.)

4.Політичні – завуальвано в ціні товару.

5. Економічні – визначаються розміром споживання, зручністю сплати вчасі, близькістю до місця внесення, відчутністю витрат часу для внеску.

До недоліків непрямих податків відносять:

1. Ообтяжливість для багатосімейних.

2. Політичні – право стягнення непрямих податків майже ніколи не оскаржується.

3.Соціально-економічні – лягають тягарем на низько оплачувані верстви населення.

4. Підприємницькі – обмежують розмір прибутку, бо в умловах конкуренції не зажди є можливість підвищувати ціни.

3.4. Уникнення подвійного оподаткування.

Подвійне оподаткування – випадки оподаткування, коли об’єкт податку чи платник податку оподатковується в рамках однієї чи декількох фіскальних юрисдикцій податком даного виду більше ніж один раз.Подвійне оподаткування передбачає також накладання податків один на один, багаторазове оподаткування як в вертикальному(одна держава), так і горизонтальному(різні держави) аспектах. Питання подвійного оподаткування торкаються національних фіскальних інтересів. Крім того міжнародні організації намагаються узгоджувати державні невідповідності в сфері оподаткування, задля встановлення глобальної економічної гармонії.

Подвійне оподаткування можна класифікувати по таким ознакам:

1. Оподаткування одного й того ж об’єкту на різних рівнях державн\их структур однієї країни(федерація, штати, органи місцевого самоврядування).

2.Оподаткування прибутку юридичних осіб (компаній фірм) з подальшим оподаткуванням цього ж прибутку як дивідендів акціонерів цієї ж компанії.

3. Оподаткування об’єктів більш одного разу владою одного рівня (як правило різні держави)

Основні напрямки подолання подвійного оподаткування:

Податковий кредит – застава податків сплачених закордоном, в рахунок внутрішніх податкових зобов’язань.

Податкова знижка – зменшення оподатковуваного доходу в огдній країні на сумі податків сплачених в іншій країні.

Податковий кредит відрізняється від знижки тим, що на величину податкового кредиту зменшується підлягаючий сплаті розмір податку, а скидка зменшує на суму вже сплаченого податку оподатковуваний прибуток.

Методи

1) метод повного звільнення — держава резиденції не обкладає податком прибуток, що відповідно до договору може оподатковува­тися в іншій державі, тобто прибуток, що може обкладатися подат­ками в одній з договірних держав, зовсім не обліковується іншою державою з метою оподатковування, що не має права враховувати в такий спосіб звільнений дохід при визначенні податку, стягнутого з частини доходу, що залишилася;

метод прогресивного звільнення — дохід, що може обкладатися податком в одній з договірних держав, не обкладається податком і в іншій державі, яка, проте, зберігає за собою право врахувати цей дохід при визначенні податку, що накладається на іншу частину доходу;

метод повного заліку — держава резиденції нараховує свій по­даток на підставі сукупного доходу платника податків, у тому числі доходів в інших державах, що відповідно до договору про уникнення подвійного оподатковування можуть обкладатися податком в іншій державі. Після цього вона дозволяє вирахувати із власного податку суму податку, сплачену в іншій державі, тобто, держава резиденції дозволяє відрахування всієї суми податку, сплаченого в іншій дер­жаві, за доходом, що міг обкладатися податком у цій державі;

метод звичайного заліку — відрахування державою резиденції за податком, сплаченим в іншій державі, обмежується тією частиною власного податку, що стосується прибутку, який оподатковується в іншій державі.

Податкова угода – правовий інструмент управління податковим процесом на міжнародному рівні, спосіб регламентації фінансової політики багатонаціональних корпорацій і міра підвищення їх податкової дисципніли відносно держав на території яких вони здійснюють свою комерційну діяльність.

За юридичною силою міжнародні податкові угоди бувають двох видів:

А) Угоди, що мають більшу юридичну силу в порівнянні з

національними податковими законами.

Б) Угоди, що мають рівну юридичну силу (США, Великобританія).

Міжнародні угоди, що реголюють податкові відносини можна поділити

на три групи:

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 50; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!