Складові людського мислення

Роль теорії розв’язання винахідницьких завдань у розвитку педагогічних працівників та учнів

Концепція творчої педагогіки визначається тим, що для її реалізації використовується теорія розв’язання винахідницьких завдань(ТРВЗ). Основні риси, які визначають творчу працю, нам відомі, це:

ª наявність невизначеності або педагогічної проблеми, для рішення якої у вчителя немає відомих засобів;

ª вільний характер праці, без вказівок "під руку", можливість самостійно вибирати час, послідовність та прийоми педагогічної діяльності;

ª залежність результатів від вчителя, його досвіду, інтуїції, волі...;

ª можливість змагання, порівнювати результати своєї праці з результатами праці колег, підвищувати свої успіхи.

Типові риси творчої особистості докладно досліджені Г.С.Альтшуллером [1]. Він визначив шість якостей, які треба цілеспрямовано розвивати у кожного педагога:

1. Наявність нової або недосягнутої цілі.

2. Наявність плану досягнення цілі та контролю напрацьованих результатів.

3. Висока працездатність (потреба в праці).

4. Уміння вирішувати творчі задачі.

5. Уміння "тримати удари", працювати, незважаючи на невдачі, обмеження, перешкоди, відсутність визнання.

6. Наявність критеріїв.

Г.С.Альтшуллер запевняє, що захоплення у людини відбувається через "диво" – сильне та раптове переживання, враження. Він запропонував інструментарій організації "дива" для конкретної дитини з урахуванням її рівня домагань. Адже кожна дитина бажає бути "самою…– самою…". Педагогіка творчості повинна стимулювати цілеспрямованість. "Вставайте, граф, на Вас чекають великі справи!" – так будив видатного А.Сен-Сімона його слуга. Саме так дитячі душі повинен пробуджувати вчитель.

Особливість принципів ТРВЗ полягає в тому, що:

ª в основі навчання – передача учню способів діяльності, а не передача знань;

ª діяльність, яка передається при навчанні, розглядається на чотирьох рівнях: фізіологічному, емоційному, інформаційному та методичному;

ª в основі їх реалізації знаходиться принцип домінанти (за теорією О.О.Ухтомського).

Таблиця 19

У американців є одне дуже корисне поняття, "self made man" "селфмейдмен" – людина, яка зробила саму себе. Так називають людей, які завдяки своїм зусиллям досягли великих успіхів. Кожен педагог, певною мірою, – "селфмейдмен". Адже кожен із нас планує, направляє свою діяльність та життя, "будує себе". Наша біда в тому, що в більшості випадків ми точно не знаємо, чого бажаємо досягнути та як це зробити.

Леона Еванс та Керол Кіфер наводять дуже повчальну притчу. Один чоловік був засуджений на двадцять років до в’язниці та поміщений у вежу старого замку. Двічі в день протягом двадцяти років до в’язня в камеру приходив охоронець. Він відчиняв двері та давав в’язню їжу. Потім охоронець забирав тацю, зачиняв двері та залишав його наодинці. Нарешті, двадцять років ув’язнення закінчилися. В’язень жадав отримати довгождану волю. Наступного ранку, як звичайно, до камери зайшов охоронець. В’язень вже стояв біля дверей в нетерплячому очікуванні. "Швидше ж, – сказав він, – відімкни двері. Я так хочу вийти на волю!". Той подивився на нього та й сказав: "Відкрий двері сам – вони ніколи не були замкнені".

В психології сучасного менеджменту практикується поняття "професійного вигоряння" яке треба розуміти як стан фізичного, емоційного та розумового виснаження керівника (менеджера), що не дозволяє йому надалі виконувати владні управлінські функції.

Синдром професійного вигоряння включає три основні компоненти: емоційне виснаження, деперсоналізація (цинізм) та редукція професійних досягнень. Компонент "деперсоналізація" відображає негативне ставлення не лише до підлеглих, але і до роботи в цілому, що являє собою загалом професійну кризу управлінця. На думку М.Лукашевича та В.Торішнього 72% керівників постійно знаходяться у стані фізичного та психологічного навантаження.

З точки зору визначення стресового процесу за Г.Сельє (тобто стадій тривоги, резистентності і виснажен­ня) вигоряння можна прирівняти до третьої стадії. Коли вимоги постійно перева­жають над ресурсами, у людини порушується стан рівноваги. Безперервне або прогресуюче порушення рівноваги неминуче призво­дить до вигоряння. Вигоряння – це наслідок некерованого стресу: очікування все зростають і зростають, а ресурси – виснажуються.

Вигоряння вважають розладом, притаманним над­то відданим і упертим. Виго­ряння – заразне: схильні до стресу керівники служать негативною моделлю для своїх підлеглих. У особи, враженої вигорянням, відбуваються по­мітні зміни:

ª у поведінці: часто запізнюється; втрачає творчі під­ходи до вирішення проблем; працює довше, але менш результативно; усамітнюється і уникає спіл­кування з колегами; втрачає прагнення до розваг і відновлення здоров’я;

ª у почуттях: втрачає гумор, натомість з’являється по­чуття "чорного гумору"; підвищено дратівливий і на роботі, і вдома; відчуває збентеження і безсилля;

ª у мисленні: не здатний концентрувати увагу; надто підозрілий і недовірливий; набуває менталітету жер­тви; цинічно та з осудом ставиться до оточуючих;

ª у здоров’ї: порушення сну; підвищена сприйнят­ливість до інфекційних захворювань; стомлюва­ність і виснаження; порушення психічного і сома­тичного здоров’я[5].

Питання до підрозділу

& Назвіть основні риси розвинутої особистості педагога-менеджера.

& За допомогою яких прийомів можна пізнати себе?

& Назвіть риси відмінностей відкритої людини та "людини- гравця".

& Які мотиви вибору кар’єри?

& Прокоментуйте основні етапи адаптації спеціаліста освіти.

& Як здійснюється вимір інтелектуального розвитку людини?

& За якими рисами можна ідентифікувати обдаровану особистість?

& Роль ТРВЗ у формуванні дослідницьких навичок.

& У залежності знаходяться інтелект людини та її успіхи у навчанні?

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 63; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!