Самостійна робота 1 страница

Висновок

В ході виконання роботи, було виконано наступні завдання:

- Розрахунок тривалості виробничого циклу.

Було розрахована тривалість виробничого циклу Твц для наступних видів руху деталей на виробництві:

1.послідовному

2.паралельному

3. паралельно-послідовному

Виконавши це завдання було проаналізовано, що паралельний метод має найменшу тривалість Твц, а за умов однакового значення Твц паралельно-послідовний і послідовний методів, другий метод є більш ефективним, тому що забезпечує безперервність робіт на кожному робочому місці.

-Розрахунок сітьової моделі

Основними складовими сітьової моделі є робота, шлях, подія, пізній, ранній початок та закінчення резерви часу, дійсних та фіктивних робіт, а також критичний шлях.

Отже, розрахувавши сітьову модель графічним і табличним способом:

Ми визначили основні її складові, зокрема резерви часу і критичний шлях, який визначає строки виконання комплексу всіх робіт визначено сітьовою моделлю. Критичний шлях не має резервів часу.

У нашому випадку критичний шлях є Ткр=1-2-5-6-9-10

Тривалість критичного шляху є шлях Ткр= 51

Найбільша тривалість 51 місяць.

Список використаної літератури:

1) Інтерент-джерела:

http://p-for.com/book_341_glava_16_Glava_4._Sіtove_modeljuvannja.html

http://pidruchniki.com/15220122/ekonomika/virobnichiy_tsikl_yogo_harakteristika_struktura

http://subject.com.ua/economic/business/104.html

http://westudents.com.ua/glavy/22807-82-virobnichiy-tsikl-vigotovlennya-virobu.html

з дисципліни: Організація виробництва

Виконала:

Студентка ТМ 5-1с

Тищенко Ірина

Перевірив:

Доц. Порфіренко В.І.

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1. Особливості організаційно-правових форм створення та функціонування концернів,холдингових компаній

РОЗДІЛ 2. Розрахунок тривалості виробничого циклу

РОЗДІЛ 3. Розрахунок сітьової моделі

Висновок

Список використаних джерел

ВСТУП

Виробнича діяльність підприємства являє собою складний, багатосторонній предмет вивчення, що знаходиться в стані безперервної зміни і розвитку.

Управління виробництвом значно полегшується, якщо виробничий процес керованого об’єкта представити у вигляді сітьової моделі, тобто такого плану, в якому відображається весь хід робіт до досягнення кінцевої мети. Завдяки методу сітьового планування і управління (СПУ) можна:
• наочно представити організаційно-технологічну послідовність виконання робіт (операцій) та взаємозв’язок і взаємозалежність між ними;
• показати можливість виконання їх паралельно чи паралельно-послідовно;
• створити умови для ефективного контролю і координації діяльності з метою своєчасного виконання всього комплексу робіт;
• виявити роботи, від яких залежить тривалість виробничого процесу і зосередити увагу на своєчасному виконанні перш за все цих робіт;
• визначити тривалість виробничого циклу виконання робіт (приготування страв), який знаходиться на критичному шляху, проаналізувати можливість його скорочення;
• забезпечити безперервне планування й оперативний контроль за ходом робіт, передбачених сітьовою моделлю;
• ефективно використати матеріально-технічні ресурси, що покращує техніко-економічні показники і якість роботи.

Організація виробництва розробила цілий ряд методів математичного розрахунку основних складових і факторів виробничого процесу, зокрема головних з них – часу тривалості виробничих процесів і виконання окремих робіт. Мова йде насамперед про розрахунок тривалості виробничого циклу аналітичним та графічним способами відповідно до різних відомих видів руху сировини та заготовок (деталей) та сітьового моделювання, що передбачає графічний та табличний методи розрахунку часу виконання окремих робіт і усього завдання загалом.

У виконанні роботи ми порушуємо питання теоретичних основ сітьового графіків. Відповідно до визначених вихідних даних графічним і табличним способом ми розраховуємо тривалість виробничого циклу відповідно підприємства. У наступному блоці буде наведено приклад побудови сітьового графіку та визначення відповідних його складових з перенесенням отриманих даних для табличних розрахунків. Після проведення розрахунків ми прийдемо до відповідних виробничих результатів, що матимуть планування і можуть бути при потребі застосовані для організації виробничих процесів підприємства з відповідною виробничою структурою.

РОЗДІЛ 1. Особливості організаційно-правових форм створення та функціонування концернів,холдингових компаній.

Об’єднання підприємств здійснюється на добровільних засадах з метою спільної діяльності на основі комерційного розрахунку та самофінансування.

У відповідності з українським діючим законодавством підприємства можуть об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству. В зв’язку з цим, однією із важливих функцій Антимонопольного комітету України є проведення аналізу діяльності існуючих і створюванних об’єднань підприємств, для виявлення, запобігання, обмеження та недопущення в їх діяльності монополізму.

Об’єднання є юридичними особами і діють на підставі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками.

Підприємства, що входять до складу об’єднань, також зберігають за собою статус юридичної особи і не змінюють форми власності. Об’єднання не відповідають за зобов’язаннями підприємств, що входять до його складу і, навпаки, підприємства - члени об’єднань несуть субсідіарну відповідальність за зобов’язанням останніх, тобто якщо об’єднання не в змозі виконати свої зобов’язання, то ці зобов’язання виконують підприємства засновники. Умови, розміри та порядок такої відповідальності визначаються, як правило, в межах внеску кожного із засновників у статутний фонд, що відображається у засновницьких документах.

Об’єднання виконує тільки ті функції і має тільки ті повноваження, які йому делегували підприємства-учасники.

За учасниками об’єднання зберігається право виходу з його складу із збереженням взаємних зобов’язань і договорів, укладених із іншими підприємствами і організаціями.

Основним принципом у взаємовідносинах між учасникми об’єднання є добровільність при створенні об’эднання. Юридичною формою її виразу є засновницький договір і затверджений всіма членами об’эднання статут.

В ньому, окрім загальних, вміщуються відомості про склад об’єднання, основні цілі його діяльності, органи управління, порядок прийняття ними рішень, в тому числі з питань, рішення, за яких повинні прийматься одноголосно або кваліфікованою більшістю голосів членів об’єднання. Це стосується, перш за все, питань про порядок розподілу майна при ліквідації об’єднання.

Об’эднання створюються для спільного вирішення задач, що стоять перед його учасниками, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі об’єднання зусиль та засобів, організації спільної діяльності, розподілу праці, спеціалізації і кооперації, а також в цілях проведення інших заходів виробничого, комерційного чи природоохоронного характеру.

Об'єднання здійснює право володіння, використання, розпорядження закріпленим за ним майном, до складу якого відноситься також майно, передане об'єднанню підприємствами-засновниками. Майно об'єднання є спільним майном учасників.

До числа основних видів об'єднань підприємств входять: асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, холдінги, конгломерати, фінансово-промислові групи, франчайзинг.

Холдиінг - холдінгове добровільне об’єднання підприємств з метою управління іншими компаніями задопомогою володіння контрольними пакетами їх акцій. Розрізняють два види холдінгу - чистий холдінг, який утворюється спеціально для виконання зазначеної вище функції, а також змішаний холдінг, який поряд з управлінням за допомогою контрольних пакетів акцій здійснює також підприємницьку діяльність в промисловості, кредитно-банківській, торгівельній, транспортній та інших сферах. Функції холдінгу фактично здійснює будь-яка велика компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших компаній.

Холдингова компанія-суб′єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства або підприємств З метою захисту інтересів дочірніх підприємств у статті 126 Господарського кодексу визначено обов′язок холдингової компанії компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки, якщо з вини контролюючого підприємства ним було укладено або здійснено невигідні для нього угоди або операції. Якщо ж дочірнє підприємство з вини холдингової компанії буде визнано банкрутом, то контролююче підприємство буде нести субсидіарну відповідальність перед кредиторами банкрута.

Холдинги мають різноорганізаційну форму - господарського товариства, одноосібного, державного підприємства. Як правило, учасники холдінгу мають досить широку економічну незалежність в оперативно-господарській діяльності.

Концерн визначається як статутне об′єднання підприємств, інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об′єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньо-економічної діяльності. Концерн наділений частиною повноважень своїх учасників. А право його учасників на вступ до інших концернів повністю обмежене. Як видається, така позиція законодавця обумовлюється його бажанням зберегти конкуренцію серед концернів та не допустити монополізації ринка.

Наприклад, концерни загальнодержавної власності створюються, реорганізуються і ліквідуються рішенням Кабінету Міністрів України, Склад членів і статути цих об'єднань затверджують відповідні галузеві міністерства.

Територіальні статутні об'єднання комунальної власності створюються, реорганізуються і ліквідуються відповідними радами народних депутатів. За таким же принципом створюються концерни, які об'єднують підприємства, засновані на залученні приватного капіталу. Підставою для об'єднання підприємств саме на основі статуту, а не установчого договору є повна фінансова залежність підприємств-членів концерну від одного або групи підприємств.

На сучасному етапі розвитку економічних відносин концерни здійснюють значний вплив і на розвиток економіки високорозвинених країн Північної Америки і Західної Європи. Під словом “концерн” тут розуміють об'єднання групи підприємств (дочірніх фірм) навколо одного підприємства (материнської компанії), яка володіє контрольним пакетом акцій цих підприємств.

Другою ознакою концернів є те, що вони діють на підставі статутів, затверджених власниками або уповноваженими ними органами, і не мають установчих договорів. Отже, предмет і цілі їх діяльності визначають власники або уповноваженими органи, а не самі члени об'єднань.

Особливістю статутних об'єднань є обмежене право виходу з них підприємств-членів. Підприємства мають право вийти із статутного об'єднання тільки за згодою засновника (власника або уповноваженого органу).

Об'єднання капіталу і зосередження адміністративних функцій в руках центрального органу управління надасть змогу більш ефективно реалізовувати значні фінансові проекти і оперативно реагувати на зміну ринкової кон'юнктури.

Учасники концерну не мають права бути одночасно учасниками інших об'єднань без згоди концерну, у відповідності із засновницькими документами можуть нести субсидіарну юридичну відповідальність за зобов'язаннями концерну, в свою чергу концерн може відповідати за зобов'язаннями учасників.

РОЗДІЛ 2. Розрахунок тривалості виробничого циклу

Виробничий цикл — один із найважливіших показників, який є основою для розрахунку багатьох інших показників виробничо-господарської діяльності підприємства. Наприклад, на основі виробничого циклу встановлюються строки запуску виробів у виробництво, розраховуються потужності виробничих підрозділів, визначається обсяг незавершеного будівництва та деякі інші показники.

Виробничий цикл — це календарний період часу, протягом якого виріб або партія виробів, що обробляються, проходять усі операції виробничого процесу або певної його частини і перетворюються на завершений продукт.

Інтервал календарного часу від початку першої виробничої операції до закінчення останньої називається тривалістю виробничого циклу в часі, яка вимірюється в днях, годинах, хвилинах, залежно від виду виробу та стадії оброблення.

Виробничий цикл включає:

Час виконання технологічних операцій — основна складова виробничого циклу, яка необхідна для здійснення конкретних робочих операцій перетворення предмета праці на готову продукцію. Підготовчо-завершальний час виділяється робітникові для ознайомлення із здаванням і для здачі готової продукції. Тривалість операційного циклу складається з часу виконання технологічної операції та підготовчо-завершального часу, тобто тривалість операційного циклу — це час оброблення однієї партії деталей на конкретній операції технологічного циклу.

Тривалість проходження природних процесів визначається особливостями технології (це час твердіння бетону, охолодження металу тощо), тобто природні процеси характеризуються тільки затратами часу.

Тривалість обслуговуючих процесів складається з часу виконання контрольних операцій, складських та транспортних (включаючи навантаження й розвантаження) операцій. Сукупність усіх складових виробничого процесу утворює його робочий період.

Частина виробничого циклу — це перерви, які складаються з міжопераційних і міжзмінних перерв.

У процесі виробництва перед нами стоїть задача, розрахувати аналітично (за допомогою формул) і графічно тривалість виробничого циклу при вищеназваних способах руху деталей, використовуючи наступні фактичні дані:

Обробляється одна пара деталей в кількості номер по порядку + 5шт, (n=5), на m=6 робочих місцях,, t1- тривалість обробки деталей, кількість деталей в транспортній порції(p)=1, сi=1 робітник,

Час обробки однієї деталі працівником (індекс-відповідний номер посту):

t1=5,t2=2,t3=6,t4=8,t5=4,t6=3.

Здійснимо розрахунок тривалості виробничого циклу аналітичним способом

1) Для послідовного виду руху деталей:

2) Для паралельного виду руху деталей:

3) Для паралельно-послідовного виду руху деталей:

140-(5-1)* ( )=140-68=72хв

При визначенні тривалості виробничого циклу при паралельно-послідовному виді руху деталей необхідно знайти суму всіх залишків часу «Ti», який вираховується від моменту передачі деталі у партії на наступний пост до моменту фактичного закінчення роботи на попередньому посту, по суті – з якого передається деталь.

При розрахунку тривалості виробничого циклу графічним методом ми визначили таку суму тривалості залишків часу:

Розрахунок тривалості виробничого циклу при відповідно послідовному, паралельному та паралельно-послідовному виді руху деталей проведено у вказаній послідовності на наступних малюнках (Мал.1.2.3.): Рис.1:

Переваги: безперервність на кожному робочому місті при роботі з деталями

Недоліки: велика тривалість Твц

N/n			Тривалість, хв.
			5 10 15	25
				25 30 35
				35	45 50 55	65
						70 75 65	85 90 95 49	105
								110 115 105
									125	140

Рис.1. Послідовний вид руху деталей

N/n			Тривалість, хв.
			5	8	13	16	21 24	29	32	37
			2	7		15	21 23	29	31	37 39
				7	13	15	21	29	31	39 37	45
					13		21	29		37		45	53
							25 21	29	33	37	41 45	49		57
								28			44 41	49		57 60

Рис.2.2 – Паралельний метод

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 50; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!