Питання для самоперевірки

План

ТЕМА VІІІ. ТЕРМІННА ЛЕКСИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

1. Поняття про термін.

2. Основні риси слів-термінів.

3. Джерела формування терміносистеми.

4. Детермінологізація.

Рекомендована література

а) основна

1. Панько Т.І. Від терміна до системи. – Львів: Світ, 1979. – 146 с.

2. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство. – Львів: Світ, 1994. – С. 160 - 174, 195 - 206.

3. Карпова Л.В. Термін і художнє слово. – К.: Наук. думка, 1967. – С. 3 - 13.

б) для самостійного конспектування

1. Кочан І.М. Слова з міжнародними терміноелементами в сучасній українській літературній мові // Мовознавство. – 1998. – № 6. – С. 62 - 67.

в) додаткова

1. Мурашко Л.В. З історії формування української військової термінології // Мовознавство. – 1997. – № 4,5. – С. 49 - 52.

2. Соколова С.О. До питання про формування української аспектологічної термінології // Мовознавство. – 1993. – № 1. – С. 33 - 35.

Завдання І. Прочитайте текст і визначте, які терміни переважають у ньому.

Усне мовлення має багатогранну структурну і комунікативну специфіку. Існують різні види усного мовлення з огляду на літературну внормованість. Сьогодні велика кількість носіїв української мови володіє мовленням “високої” літературної внормованості; це люди, у яких унормована артикуляційна база, відчутна “українськість” у вживанні лексики, синтаксичних конструкцій, у мелодиці. Можна виділити усне літературне мовлення “середньої” внормованості. Нашою реальністю є мовлення із елементами суржику (получив квартиру, сємдесять гривень). В усній формі функціонують діалекти, жаргони сленги.

Можемо виділити різновиди усного мовлення, беручи до уваги сферу його функціонування: літературне усне мовлення вживаємо у побуті, на виробництві, в освіті, науці, у сфері державного життя, ЗМІ, у церкві, хоч в окремих сферах воно утверджується ще не без певних труднощів. Отже, можна говорити про усне літературне мовлення: побутове і публічне. У наше життя ввійшла особлива форма усного мовлення – радіомовлення та телемовлення, яке вже в умовах державності української мови проходить своє становлення. Специфіка ефірного мовлення, вироблення основ його техніки стали сьогодні важливою науковою проблемою.

Усне літературне мовлення свою специфіку виявляє в мовленні людей різних професій, різного віку, має свої особливості в різних регіонах тощо (О.Сербенська).

Завдання ІІ. Запишіть по 5 слів-термінів із спорту, права, дипломатії, біології, механіки, музики, політології.

Завдання ІІІ. З поданих текстів випишіть терміни. До якої терміносистеми вони належать?

І. Для виконання певного завдання комп’ютер треба забезпечити інструкцією, яка описує послідовність його дій, спрямованих на одержання бажаного результату. Таку визначену послідовність правил розв’язання завдання в математиці називають алгоритмом. Поняття це виникло ще задовго до створення комп’ ютера. Комп’ютер без алгоритму не здатен виконувати будь-яке завдання, оскільки не має людського інтелекту з його здатністю до прийняття рішень. “Енциклопедія кібернетики” подає таку дефініцію алгоритму: “Алгоритм – точно визначене правило дій, для якого задано вказівку, як і в якій послідовності це правило слід застосувати до вихідних даних завдання, щоб одержати його розв’язання”. Для представлення машинних алгоритмів послугувалися спеціальними машинними мовами (Сі⁺⁺, Паскаль ін.), які зменшують кількість приписів комп’ютеру, як виконати той чи інший крок алгоритму (Є.Карпіловська).

ІІ. Кожна конкретна наука використовує свою методологію і спеціальні методи. Методологія – це система принципів і засобів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності. Метод – це сукупність прийомів та організацій практичного і теоретичного засвоєння дійсності. Соціальні функції науки змінювалися й розвивалися протягом історії людства. У різні епохи ці функції були представлені по-різному, наприклад, у середньовіччі культурно-світоглядні проблеми в суспільстві обговорювалися у теології. Сьогодні дослідження і методи науки широко використовуються у розробці програм соціального і економічного розвитку. Щоб описати феномени, наука виробляє свою спеціальну мову, тому вироблення чіткої термінології – неодмінна вимога наукової термінології (З підручника).

Завдання ІV. Користуючись словником, поясніть значення лінгвістичних термінів.

Тезаурус, евфонія, ідіома, кліше, кодифікація, дериватологія, сленг, палаталізація, білінгвізм, енклітика, синхронія, дифтонг, валентність, асиміляція, еліпсис, синтаксис, інгресивність, ад’єктивація.

Завдання V. Прочитайте текст і випишіть та проаналізуйте професійно-виробничу лексику.

Для зберігання возів, саней, човнів, реманенту служили спеціальні повітки або клешні, возівні. Добрий господар обов’язково мав свій транспорт: віз, гарбу, макару, бричку чи безтарку. Чи не найдавнішим сухопутним видом транспорту були сани або ґринджоли, на яких їздили переважно взимку.Сани були різного розміру: однокінні – невеликі, парокінні або волові – більші.Заможні селяни мали так звані сани-козирки для урочистих виїздів.Вони мали орнаментовий зручний дашок, спинку, або кибитку, яку панство ставило взимку. Вози також були кінні й волові, розрізнялися розміром і призначенням. До воза запрягали коня або вола. Для запряжки потрібні були хомут, дуга, дишла тощо. В різних регіонах існували свої способи запрягання. На думку Ф.Вовка в західній частині України як волів, так і коней запрягають з дишлом, але без дуги й хомута. Ярмо одягали переважно на волів. Господар, котрий мав коней, обов’язково виготовляв сам, або замовляв у майстра-лимаря кінську збрую. Добра упряж високо цінувалася, тому її часто прикрашали різьбленими або кованими прикрасами, розписом тощо.

Найдавніші повозки були двоколісні з двома голоблями, в які запрягали коня. Такі повозки відомі нині під назвами біда, бідарка, бричка та ін. Великі вози, в які впрягалися воли, що могли тягнути великі вантажі, пов’язані з давнім чумацьким промислом українців. Чумацькі валки їздили в Крим та на Азовське море по сіль, на Дон по рибу, вели торгівлю цими товарами. Для транспортування снопів, сіна, сооми використовувалися також великі вози, що мали назви гарба, мажара. Українці в ХVІ-ХVІІ ст. користувалися різними каретами, ридванами, тарантасами та ін.(Г.Лозко).

Завдання VІ. Перекладіть поданий текст та випишіть слова-терміни.

В теории колебаний методы синхронизации генераторов электрических колебаний разделяются на две группы: захватывание частоты колебаний генратора и параметрическая синхронизация. В телевизионной технике захватывание частоты автогенератора и параметрическая синхронизация получили соотвеиственно названия непосредственной и инерционной синхронизации.

При непосредственной синхронизации импульс воздействует на автогенератор, непосредственно навязывая ему вынужденные колебания с определенными частотой и фазой. Наиболее просто непосредственная синхронизация реализуется при использовании в качестве задающих генераторов мультивибраторов, блокинг-генераторов и других релаксационных генераторов. Непосредственная синхронизация в реализации проще инерцеонной. Однако в телевидении она используется редко.

Вспомним, что по линии связи между ТВ центром и приемником, если не учитывать звукового сопровождения, передаются два сигнала: сигнал изображения и сигналы синхронизации разверток ТВ приемника (З підручника).

1. Дайте визначення терміна.

2. Окресліть основні ознаки слів-термінів.

3. З’ясуйте поняття про детермінологізацію.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 79; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!