Координаційні повноваження прокурора й організаційно- правові засади їх здійснення

Координаційна функція органів прокуратури визначається Законом України «Про прокуратуру) (ст. 10), Указом Президента України «Про вдосконалення координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю» від 12 лютого 2000 року № 229. Права й обов'язки прокурора як спеціального суб'єкта координації досить детально врегульовано ст. 10 та ч. 2 ст. 29 Закону України «Про прокуратуру». Зазначені нормативні акти, а також наказ Генерального прокурора України «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України» від 19 вересня 2005 року № 1 та Регламент Генеральної прокуратури України, затверджений наказом від 30 вересня 2005 року № 53, визначають організаційно-правові засади координаційної діяльності прокурорів усіх рівнів по боротьбі зі злочинністю. (стр. 89)

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про прокуратуру» координаційну діяльність по боротьбі зі злочинністю органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, податкової міліції, митної служби, військової служби правопорядку у Збройних силах України та інших правоохоронних органів здійснює Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори. Окрім того Рада національної безпеки і оборони України відповідно до ч. 2 ст. 107 Конституції України та ст. З Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» координує діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки. Таким чином, в Україні діє три рівні координації. Координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю здійснює прокуратура. Координацію діяльності правоохоронних та інших органів в масштабах усієї держави здійснює Рада національної безпеки і оборони України і діяльність інших органів виконавчої влади щодо запобігання злочинності. На регіональному рівні такою діяльністю повинні займатися відповідні органи місцевого самоврядування й державні адміністрації областей і районів.

Сутність координації правоохоронних органів з протидії злочинності полягає у забезпеченні злагоджених дій відповідних владних структур, що мають спеціальні повноваження у сфері протидії злочинності, в інтересах досягнення спільної мети - створення ефективного захисту суспільства та його громадян від злочинних посягань.

Безпосереднім об'єктом координації є не сама злочинність та інші правопорушення, як при здійсненні наглядової функції, а діяльність правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю.

Питання про те, які саме органи є об'єктом координаційної діяльності прокурорів, не має однозначного тлумачення. Це пояснюється передусім тим, що Закон України «Про прокуратуру» не містить вичерпного переліку суб'єктів, дії яких мають координуватися. Назвавши в ст. 10 органи внутрішніх справ, Служби безпеки України, податкової міліції, митної служби та військової служби правопорядку у Збройних силах України, законодавець не поставив крапку, а назвав «і іншими правоохоронними органами». Що слід розуміти під «іншими правоохоронними органами», в Законі не зазначено. (стр. 90)

Частково відповідь на дане запитання можна знайти у Законі України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів». Стаття 2 цього Закону відносить до числа правоохоронних органів, окрім зазначених вище, такі: органи охорони державного кордону; органи і установи виконання покарань,- державну контрольно-ревізійну службу; органи рибоохорони; органи державної лісової охорони та інші, які здійснюють правозастосовчі або правоохоронні функції. Проте не для всіх цих органів боротьба зі злочинністю є головним напрямом діяльності, тому координуюча роль прокуратури на них не розповсюджується, але вони можуть залучатися до роботи міжвідомчих нарад.

До основних напрямів, за якими здійснюється координація діяльності правоохоронних органів, належать:

· спільний всебічний аналіз стану злочинності і корупції, їх структури та динаміки, прогнозування тенденцій з метою визначення загальних засад і шляхів протидії злочинності в усіх її формах і проявах;

· розробка та здійснення спільних цільових заходів щодо виявлення, розкриття, розслідування, припинення і профілактики злочинів, а також усунення причин та умов, що сприяли їх вчиненню;

· розробка та надання узгоджених пропозицій до проектів державних і регіональних програм, спрямованих на протидію і запобігання злочинності та корупції;

· аналіз стану виконання загальнодержавних і регіональних програм боротьби, спрямованих на протидію і запобігання злочинності та корупції;

· внесення узгоджених пропозицій органам державної влади і місцевого самоврядування щодо впливу на криміногенну ситуацію;

· розробка та надання пропозицій компетентним органам щодо удосконалення нормативно-правового регулювання діяльності у сфері протидії і запобігання злочинності та корупції;

· спільне ініціювання наукових досліджень з проблем протидії і запобігання злочинності та корупції, участь у їх проведенні.

Не виключається можливість здійснення координації за іншими напрямами, в тому числі:

· підготовка і направлення інформації з питань боротьби зі злочинністю Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету (стр. 91) Міністрів України, іншим державним органам, а також органам місцевого самоврядування;

· узагальнення (за узгодженою програмою) практики застосування законів з протидії злочинним проявам і підготовка пропозицій щодо покращення правоохоронної діяльності;

· узагальнення практики виконання міжнародних договорів і угод з іноземними державами та міжнародними організаціями з питань співробітництва у галузі протидії злочинності і розроблення відповідних пропозицій;

· вивчення практики координації дій правоохоронних органів, поширення позитивного досвіду.

Координація здійснюється в таких основних формах:

· проведення координаційних нарад керівників правоохоронних органів;

· проведення спільних засідань колегій правоохоронних органів;

· обмін поточною та іншою інформацією з питань протидії злочинності;

· спільні виїзди у регіони для проведення узгоджених дій, перевірок і надання допомоги місцевим правоохоронним органам у сфері протидії злочинності, вивчення та поширення позитивного досвіду;

· створення спільних слідчо-оперативних груп для розкриття і розслідування конкретних злочинів;

· проведення спільних цільових заходів з метою викриття і припинення злочинів, усунення причин та умов, які сприяли їх вчиненню;

· спільне використання можливостей правоохоронних органів з підготовки і навчання кадрів, підвищення їхньої кваліфікації, проведення спільних семінарів, конференцій;

· взаємна допомога у забезпеченні особистої безпеки при здійсненні діяльності по боротьбі зі злочинністю у випадках і в порядку, передбачених законом;

· видання спільних наказів, вказівок, підготовка інформаційних листів, орієнтувань та інших організаційно-розпорядчих документів[2]. (стр. 92)

Перелічені й інші форми координації обираються керівниками правоохоронних органів залежно від конкретної ситуації, обставин і характеру питань, що потребують вирішення. Матеріально-технічне забезпечення координаційної діяльності покладається на її учасників.

Серед названих вище форм координації найбільш значущою вважається координаційна нарада, на якій визначається скоординована стратегія протидії злочинності. Як випливає з наказу Генерального прокурора України «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України» від 19 вересня 2005 року № 1, координаційна нарада - одна з найбільш поширених організаційних форм узгодження спільних заходів протидії злочинності та її запобігання (п. 23; п. 23.1; п. 24; п. 25).

Учасниками координаційної наради є прокурор (голова наради) та перші керівники правоохоронних органів (члени наради). Згідно з регламентом Генеральної прокуратури України, затвердженим наказом Генерального прокурора України від ЗО вересня 2005 року № 53 (зі змінами), дата, час, місце проведення та учасники наради визначаються Генеральним прокурором України чи його заступниками. Матеріали та проекти постанов координаційних нарад готують працівники структурних підрозділів, яких стосується винесене на розгляд питання. Відповідний відділ забезпечує участь у нараді запрошених осіб, доопрацьовує прийняту постанову і передає її відповідному заступнику Генерального прокурора України для підпису учасниками наради, після чого надсилає виконавцям і складає протокол.

За результатами вивчення стану додержання законності в діяльності міністерств, відомств керівництвом Генеральної прокуратури України проводяться міжвідомчі наради за участю керівників відповідних органів, до компетенції яких належить вирішення питань, винесених на розгляд. Матеріали міжвідомчої наради готуються структурним підрозділом, який ініціював розгляд питання. Ним забезпечується участь запрошених осіб, готується проект постанови.

Постанови міжвідомчих і координаційних нарад підписуються у десятиденний термін з часу їх проведення.

Головне управління нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства забезпечує належну організацію (стр. 93) координаційної діяльності, контролює стан організації цієї роботи у підпорядкованих прокуратурах, періодично вивчає практику її здійснення, вносить відповідні пропозиції щодо удосконалення цієї роботи.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 86; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!