України у світлі грошових теорій

Грошово-кредитна політика

За роки незалежності України її грошово-кредитна політика і практика розвивалися відповідно до ідей кейнсіансько-неокласичного синтезу.

На першому етапі розвитку (1991–1994 pp.) підходи до вирішення економічних проблем мали переважно кейнсіанський уклін. Явно перебільшувалися можливості та роль держави в регулюванні економіки, переоцінювалися можливості фіскально-бюджетного механізму, доводилась доцільність і ефективність прямого втручання державних органів у всі економічні процеси.

Вирішальну роль у прийнятті економічних рішень відігравали короткострокові, тактичні цілі, що визначалися політичною доцільністю, а довгострокові, стратегічні цілі відсувалися на задній план. Оскільки такі методи в нових умовах не спрацьовували, економіка країни виявилася недостатньо керованою й опинилася у вкрай складному становищі, а ринкові реформи неймовірно розтягувалися.

Кейнсіанський підхід проявлявся також у ставленні до інфляції, загроза якої явно недооцінювалася. Емісія грошей широко використовувалася для фінансування поточних витрат, які не передбачалися державним бюджетом, та для монетизації бюджетного дефіциту. У руслі кейнсіанських підходів були і заходи монетарної політики в цей період – жорстка фіксація валютного курсу (1993–1994 pp.), переважне використання адміністративно-обмежувальних монетарних інструментів – висока норма обов'язкового резервування і часті її зміни, застосування «кредитних стель», обмеження рефінансування банків та ін.

З 1994 р. в економічній політиці, особливо в грошово-кредитній, відбулися зміни, що відповідали рекомендаціям монетаристів. У загальноекономічній політиці був проголошений курс на макроекономічну стабілізацію, прискорення ринкових реформ, оздоровлення державних фінансів, послаблення податкового тиску та дефіцитного фінансування економіки. У грошово-кредитній політиці було взято курс на подолання гіперінфляції, відмежування емісійного механізму НБУ від бюджетного механізму та відмову від прямого фінансування дефіциту за рахунок сеньйоражу, на ліберизацію кредитного і валютного ринків, формування ринку цінних паперів та ін.

Такий ухил у бік монетаристської концепції не означав повної відмови від кейнсіанських рецептів виходу з кризи. Фіскально-бюджетний механізм продовжував активно використовуватися для підтримання розвитку пріоритетних галузей економіки та регіонів (звільнення від податків, надання податкових пільг, використання податкових кредитів, бюджетне кредитування та ін.). Бюджетний дефіцит став майже хронічним явищем. Для його покриття широко використовувалися ресурси НБУ, що обмежувало його можливості рефінансувати комерційні банки. Постійно відчувався тиск уряду на НБУ щодо девальвації гривні задля стимулювання експортоорієнтованих підприємств, наслідком якого стало зниження курсу гривні до долара США в 1998–1999 рр. майже вдвічі. Та й сам НБУ у своїй монетарній політиці не завжди дотримувався монетаристських рецептів, зокрема «грошового правила» М. Фрідмана. Він допускав значно швидше зростання грошової маси порівняно зі зростанням обсягів ВВП, а основним орієнтиром для монетарної політики була не стабільність цін, а стабільність валютного курсу. Наслідком такої політики було не тільки зростання рівня монетизації ВВП, а й інфляційне стимулювання виробництва, підтримання розвитку внутрішнього ринку. Адже рівень інфляції після 1996 р. рідко в які роки опускався нижче 10 %. Така тенденція скоріше відповідала неокейнсіанській, ніж монетаристській концепції.

Орієнтація органів монетарної влади України на кращі ідеї обох напрямів монетаристської теорії позитивно вплинула на подолання економічної кризи і прискорення економічного зростання. Після 2000 р. кілька років Україна мала чи не найвищі показники приросту ВВП серед країн Європи.

ВИСНОВКИ

1. Монетарна теорія – це напрям економічної думки, який охоплює дослідження сутності, ролі та механізмів використання грошей у ринковій економіці. Вона поділяється на абстрактну теорію та прикладну теорію. Ключове місце в абстрактній теорії займає товарна теорія грошей, а в прикладній – кількісна теорія.

2. Товарна теорія грошей сформувалася в процесі дослідження проблем походження, сутності, вартості і функцій грошей. Спираючись на товарне походження грошей та переважне існування їх у товарній формі, представники цієї теорії (Т. Тук, Д. Рікардо, К. Маркс та ін.) прирівняли гроші до золота як найбільш досконалого товару. Проте такий підхід виявився занадто вузьким, щоб пояснити всі прояви природи грошей. Повністю неспроможною вона виявилася в поясненні цінності грошей з позиції трудової теорії вартості. Обґрунтовану критику цій теорії дає український учений М. І. Туган-Барановський.

3. Кількісна теорія грошей – це не якась окрема концепція, а загальнометодологічний підхід в економічній теорії, згідно з яким гроші впливають на економіку лише своєю кількістю і тому функціонування економічних систем вивчається у взаємозв'язку зі зміною маси грошей в обороті (кількісним чинником).

4. Залежно від того, як прибічники кількісної теорії пояснюють механізм впливу маси грошей на сферу реальної економіки, виділяється кілька її напрямів:

· класична кількісна теорія;

· кейнсіанський напрям;

· неокласична кількісна теорія;

· неокейнсіанський напрям;

· сучасний монетаризм;

· кейнсіансько-неокласичний синтез.

5. Класична кількісна теорія грошей зміну цін пояснює лише зміною кількості грошей в обігу. При цьому вплив кількості грошей на ціни є безпосереднім, прямо пропорційним і загальним, тобто однаково дійсним для всіх товарів. Сам механізм впливу кількості грошей на ціни та наслідки зміни цін у сфері виробництва ця теорія не вивчає.

6. Сутність неокласичної кількісної теорії грошей полягає в тому, що вона, вивчаючи механізм впливу кількості грошей на ціни, а цін – на виробництво, визнає, що цей вплив не є прямо пропорційним, що він не однаковий на різних часових інтервалах, що залежить він від багатьох чинників, які повинні враховуватися при розробленні рекомендацій для практики грошово-кредитного регулювання.

7. Кейнсіанський напрям у кількісній теорії грошей має ту особливість, що, принципово не заперечуючи значення кількісного чинника впливу на ціни і реальну економіку, зовсім по-іншому трактує механізм цього впливу і його значення. Дж. М. Кейнс виходив з того, що ринковій економіці внутрішньо властива розбалансованість та нерівномірність (циклічність) відтворювального процесу, який зумовлює низьку ефективність монетарних факторів економічного регулювання і вимагає більш прямого і потужного втручання держави в економічні процеси, зокрема через механізм фіскально-бюджетної політики. У самому механізмі впливу кількісного фактора на економіку Кейнс на перше місце ставив не зміну цін, а динаміку процентної ставки та пов'язаний з нею інвестиційний процес.

8. Представники сучасного монетаризму відновили ключову ідею класичної теорії про здатність ринкової економіки до саморегулювання і на цій підставі в центр уваги знову поставили кількісний чинник і монетарну політику. У «передавальному механізмі» впливу грошей на економіку вони повернулись до прямого зв'язку між кількістю грошей і цінами та конкретизували механізм цього зв'язку через зміну попиту і пропозиції на гроші та зміну структури активів

9. Загальноекономічна та грошово-кредитна політика, що проводилась в Україні в перехідний період, поступово трансформувалася від суто кейнсіанського спрямування до кейнсіансько-монетаристського синтезу.

Запитання для самоконтролю

1. Що вивчає монетарна теорія? На які дві частини вона поділяється?

2. До яких частин монетарної теорії відносяться товарна теорія і кількісна теорія грошей?

3. Які основні положення монетаристської теорії грошей, у чому її відмінність від абстрактної теорії грошей?

4. У чому полягає сутність товарної теорії грошей? У чому її сильні і слабкі сторони?

5. У чому полягає сутність кількісної теорії грошей, чому вона так названа? Які напрями в кількісній теорії грошей Ви запам'ятали?

6. Які соціально-економічні події в історії Європи послугували базою для формування ідеї кількісної теорії грошей?

7. У чому полягають основні постулати класичної кількісної теорії грошей?

8. У чому полягає сутність «рівняння обміну» і хто його сформулював? Чому воно вважається найбільш виразним виявом кількісної теорії грошей?

9. До якого з напрямів кількісної теорії можна віднести ідеї американського економіста І. Фішера і чому?

10. Що нового вніс у кількісну теорію український економіст М. Туган-Барановський?

11. Який новий напрям у монетарній теорії започаткував М. Туган-Барановський? Як назвав він свою теорію грошей?

12. Чим відрізнявся підхід «кембриджської школи» до аналізу кількісного фактора від класичної кількісної теорії І. Фішера?

13. У чому полягали принципові відмінності кейнсіанського підходу до вивчення монетарного механізму економічного регулювання від підходів представників класичної школи?

14. Як можна формалізувати «передавальний механізм» впливу грошей на реальну економіку в кейнсіанському трактуванні, в чому його новизна та недоліки?

15. Чому кейнсіанська доктрина має внутрішню інфляційну спрямованість?

16. Які події в соціально-економічному житті Європи сприяли появі кейнсіанства і які – його послабленню?

17. У чому полягає відмінність підходів до економічного регулювання представників сучасного монетаризму від підходів кейнсіанців?

18. У чому полягає «грошове правило» М. Фрідмана?

19. Що спричинило появу доктрини сучасного монетаризму?

20. У чому виявляється зближення позицій монетаристів і кейнсіанців та чи можливий їх синтез з позицій практики економічного регулювання?

21. На якому етапі перехідного періоду економічна та монетарна політика в Україні більше відповідали канонам кейнсіанської концепції і на якому – канонам монетаристської концепції? У чому ця відповідність проявлялась?

22. Чи є підстави вважати, що органи монетарного управління України орієнтуються у своїй економічній політиці на ідеї кейнсіансько-неокласичного синтезу? Якщо є, то які вони?

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 173; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!