Роль іпотечного ринку у стимулюванні економіки у короткостроковому періоді 1 страница

Потік інвестицій, що виникає під час функціонування іпо­течного ринку, відіграє подвійну роль: з одного боку, впливає на сукупний попит і визначає обсяги виробництва і зайня­тості, з іншого — впливає на сукупну пропозицію через капіталоутворення і визначає потенційний обсяг виробництва. Ос­кільки зв'язок іпотечного кредитування з рівнем цін, обся­гами виробництва та рівнем зайнятості в економіці залежить від тривалості періоду, протягом якого взаємодіють сукупний попит і сукупна пропозиція, тому значення іпотечного ринку у системі відносин ринкової економіки досліджується нами, по-перше, з позицій забезпечення короткострокового стимулювання економіки і досягнення макроекономічної ста­більності, яка передбачає економічне зростання до точки довгострокової рівноваги економіки з заданими ресурсами і технологіями, досягнення повної зайнятості та відносно стабіль­ного рівня цін (рух від точки А, яка відображає ситуацію повної зайнятості ресурсів та/або неефективності вироб­ництва до точки Б, яка відображає досягнення економікою ефективності та повної зайнятості ресурсів, і вказує на зрос­тання реального ВВП на рис. 4.1). По-друге, з позицій ство­рення іпотечним ринком умов для економічного зростання у довгостроковій перспективі, що виявляється у зростанні потенційного рівня ВВП (рух від точки А з потенційним рів­нем ВВП Y*₁ до точки В із потенційним рівнем ВВП Y*₂ на рис. 4.2).

У короткостроковому періоді іпотечний ринок усуває ситу­ацію недовикористання наявних виробничих потужностей: потік іпотечних кредитів у формі інвестицій стимулює сукуп­ний попит, розширює місткість внутрішнього ринку, забезпе­чує зростання національного доходу в напрямі досягнення ним потенційного значення. Рух економічної системи до точ­ки на

кривій виробничих можливостей забезпечує трансмі­сійний механізм[55] іпотечного ринку, зумовлений мережевим зв'язком галузей і секторів економіки, який виникає у ре­зультаті взаємодії фінансового і реального секторів. Під транс­місійним механізмом іпотечного ринку ми розуміємо сукуп­ність каналів, через які пропозиція іпотечних кредитів впливає на економічну активність.

Рушієм взаємодії фінансового і реального секторів еконо­міки є потреба в капіталі суб'єктів суспільного відтворення, з метою задоволення якої вони виступають носіями попиту од­ночасно на ринках іпотечних кредитів і відповідних сегмен­тах ринку нерухомості. Інтеграційний характер іпотечного ринку, виявляючись у єдності ринків капіталу та нерухомості, сприяє перенесенню пожвавлення з одного рину на інші, через ефекти

Ефект мультиплікації інвестицій — багаторазова зміна обсягу національного виробництва під впливом одноразової зміни в обсягах інвестицій — виникає в результаті пожвавлення у будівництві і суміжних із ними галузях. Особливе місце будівельного комплексу в економіці забезпечує найвищий коефіцієнт його взаємозв’язку з іншими галузями: матеріально-технічну базу будівельної індустрії забезпечують 70 галузей промисловості; 75% усіх матеріальних ресурсів, що використовуються у будівництві, надходить із промисловості будівельних матеріалів, деревообробної та металургійної галузей[56]. Тому незначне пожвавлення на ринку нерухомості й у будівельній індустрії супроводжується зростанням попиту інших секторах економіки. Оцінюючи роль іпотечного кредитування для економічного розвитку України, фахівці визначили, що збільшення інвестицій у житлове будівництво за рахунок іпотечного кредитування на 1% призведе до зростання валової доданої вартості в економіці в цілому на 0,32%, у промисловості — на 0,33, у лісовій, деревообробній, целюлозно-паперовій галузях — на 1,13, у промисловості будівельних матеріалів — на 1,25, у будівництві в цілому — на 2,5%; тобто фактично у всіх галузях промисловості, за окремих винятків, відбудеться економічне зростання[57]

Активізуючи ринки землі, житлової, промислової та комерційної нерухомості, іпотечний ринок не лише сприяє економічному зростанню, але й надзвичайно його форсує, що створює ефект акселератора. Тобто в результаті зростання реального ВВП, зумовленого іпотечним кредитуванням, зростають автономні інвестиції, які прискорюють економічне зростання, поєднуючись з інвестиціями, генерованими іпотечним ринком.

Дієвість ефекту мультиплікації-акселерації залежить від рівня використання ресурсів в економіці: за наявності незадіяних ресурсів, мультиплікатор діє на повну силу; з набли­женням економіки до стану повної зайнятості незадіяні у суспільному виробництві ресурси вичерпуються, і мультиплікатор втрачає дієвість: дедалі більша частка приросту інвестицій трансформується у зростання цін, а менша — у приріст реального ВВП; із досягненням економікою повної зайнятості мультиплікатор інвестицій не діє — приріст інвестиційних витрат трансформується у зростання цін.

Функціонування іпотечного ринку стимулює розвиток про­мисловості, сільського господарства, житлового будівництво. Іпотечне кредитування промислових підприємств дає змогу спрямувати потоки інвестиційних ресурсів у будівництво і перепланування виробничих будівель, споруд і приміщень, в оновлення і модернізацію виробничих потужностей підприємств. Це сприяє створенню нових виробництв, підвищенню якості та конкурентоспроможності продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Іпотечний ринок, забезпечуючи капіталізацію землі, сприяє формуванню у сільському господарстві умов для розширеного відтворення: зі збільшенням частки операційного капіталу сільськогосподарські товаровиробники мають більше мож­ливостей для придбання землі, техніки, паливно-мастильних матеріалів, проведення меліоративних та агрохімічних за­ходів. Іпотечний ринок стабілізує ринок засобів виробництва і продуктів харчування, сприяє ліквідації соціальних проти­річ у сільській місцевості, стимулює нарощення обсягів ви­робництва сільськогосподарської продукції.

На ринку житла іпотечний ринок формує платоспроможний попит, що сприяє доступності житла, активізує первин­ний і вторинний житлові ринки, залучає у житлову сферу зао­щадження населення та інші позабюджетні ресурси. Задовольняючи соціальні потреби населення у житлі, іпотечний ринок сприяє реалізації економічних інтересів як фінансово-кредитних інститутів в ефективному використанні вільних фінансових ресурсів, так і житлово-будівельного комплексу в завантаженні виробничих потужностей, ініціюючи і сти­мулюючи його розвиток та активізуючи економіку країни в цілому. Сьогодні будівництво і придбання житла у більшості країн здійснюється саме з використанням іпотечних кредитів. У Німеччині 32% дорослого населення виступають власниками цільових будівельних рахунків на суму більше 650 млрд. євро^1[58]. У США у період 1970—1996 рр. за рахунок іпотечних кредитів фінансувалося 84—89% операцій з будівництва і придбання житлової нерухомості (табл. 4.1), що дало змогу щорічно спрямовувати на ринок житла біля 400 млрд. дол. і щорічно вводити в експлуатацію в середньому 230 млн. м² житла[59].

Таблиця 4.1. Джерела фінансування житлового будівництва

Джерело: Складено за даними: Лимаренко В.И. Ипотека: стратегия развития. Теория и практика внедрения системі ипотечного кредитования в условиях кризисной экономики России. — М.: Диалог- МГУ, 2000. — С. 42.

Розвиток житлового сегмента іпотечного ринку сприяє розширенню можливостей громадян вільно обирати місце проживання, що сприяє мобільності трудових ресурсів; задоволення потреб населення у житлі підвищує працездатність, покращує демографічну ситуацію у країні; іпотека стає од­ним із визначальних чинників підвищення якості життя громадян, розширює можливості підприємницького самовизначення, дає можливість вирішувати житлову проблему, зменшує соціальну напругу в суспільстві^3[60]. Саме рівень вирі­шення житлового питання, як зазначає В. Лагутін, є мірилом задоволення усіх інших потреб людини і сім'ї: "Людина прагне до кращих житлових умов не тільки для забезпечення зручності проживання, але й для того, щоб реалізувати свої інтереси і здібності. Комфортне і зручне житло — показник самоповаги людини"[61].

Отже, іпотечний кредит як форма інвестицій є важливим засобом стимулювання сукупного попиту, розширення міст­кості внутрішнього ринку, що є необхідною передумовою для закріплення тенденцій економічного зростання.

Стимулюючи зростання обсягу національного виробництва, іпотечний ринок сприяє підвищенню рівня зайнятості. Для визначення впливу зміни реального ВВП на динаміку рівня безробіття доцільно застосовувати залежність, яка є справедливою для країн із розвинутою ринковою економі­кою[62]:

Де Y_t, Y_t-1—реальний ВВП у розрахунковому (t) та базисно­му (t-1) періодах; U_t, U_t-1 —рівні безробіття у розрахунко­вому (t) та базисному (t -1) періодах.

З формули (4.1) випливає, що кожний процент зростання реального ВВП понад 3 % підвищує рівень зайнятості в еко­номіці на 0,5 %; і навпаки: рівень безробіття в економіці зростає на 2 % у разі зниження обсягів ВВП на 1 %. Скорочен­ня її рівня безробіття зменшує демоекономічне навантаження на робочу силу, сприяє соціальній стабільності у суспільстві.

В іпотечному ринку закладені також внутрішні потужні рушії до активізації економіки у фінансовій сфері. Іпотечне кредитування виступає відносно низькоризиковою банківсь­кою операцією порівняно з поточними кредитними операціями комерційних банків: 1) позики, забезпечені заставою нерухомості, є безпечнішими для банків порівняно з бланковими кредитами, бо в разі неповернення позиченої вартості банк задовольняє свої вимоги із вартості застави; 2) частина ризиків у іпотечному кредитуванні перекладається на пози­чальника та інвестора; 3) вторинний ринок іпотечного капіта­лу сприяє підвищенню ліквідності іпотечних інститутів. Від­сутність іпотеки у банківській системі створює небезпеку для фінансово-кредитних інститутів, інвестицій, фондових рин­ків, грошового обігу. Фінансово-економічна криза другої по­ловини 1998 р. в Україні, Росії, інших країнах СНД яскраво це засвідчила: активи банків, які не забезпечені ліквідною нерухомістю, швидко знецінилися[63].

Іпотечне кредитування забезпечує економіку платіжними засобами; здійснює антиципацію доходу позичальника (від лат. anticipatio, від anticipo — наперед визначаю — передба­чення, прогноз, заздалегідь складене уявлення[64]); відволіка­ючи грошові засоби із поточного споживання у нагромадження, запобігає інфляційній кризі. Саме іпотечний ринок, на думку спеціалістів, виступає гарантом стійкості фінансової системи США, який постійно підтримує курс долара на висо­кому рівні[65].

Справедливе й інше твердження про те, що надмірне кре­дитування негативно впливає на кон'юнктуру ринку нерухомості та купівельну здатність грошей, що перетворює іпотеч­ний ринок на джерело макроекономічної нестабільності. Зо­крема, зниження облікової процентної ставки у 2002—2004 рр. у США сприяло суттєвому зниженню вартості іпотечних кре­дитів для позичальника. Оскільки 70—80 % угод на ринку і нерухомості США здійснюється з використанням іпотечних кредитів[66], то зниження процентних ставок і спрямування значних обсягів фінансових ресурсів на ринок нерухомості викликали зростання цін на об'єкти житлової та нежитлової нерухомості та стимулювали економічне зростання у короткостроковому періоді. Разом з тим, підвищення доступності іпотечних кредитів та зростання цін на ринку нерухомості у коротко- і середньостроковій перспективі стали причиною спекулятивних настроїв: реальні інвестори почали укладати фінансові ресурси в об'єкти нерухомого майна не з метою по­кращення житлових умов або розвитку малого бізнесу, а з ме­тою одержання вищої норми доходу, ніж забезпечують аль­тернативні напрями інвестування. Це підтверджується тим фактом, що у 2003 р. обсяг ринку нерухомості США становив 145 % ВВП, тоді як обсяг фондового ринку не перевищував 82 % ВВП. Як наслідок, нереальні очікування щодо динаміки цін на ринку нерухомості призвели до його "перегріву". Так, головні аналітики National City Corporation, порівнявши тем­пи зростання цін із середніми історичними показниками, а також з темпами приросту реальних доходів, вартістю іпотеч­них кредитів та щільністю населення у 299 містах, які скла­дають 80 % американського ринку нерухомості, прийшли до висновку, що у 69 % із них вартість нерухомості виявилася завищеною у середньому на 30 %. "Перегрів" ринку нерухомості стимулюють також інструменти іпотечного кредитування, за якими протягом перших років сплачуються лише процентні платежі. Так, наприклад, у 2001 р. із використан­ням цього інструменту кредитування у Каліфорнії купувалося лише 2 % житлової нерухомості, тоді як у 2004 р. — 48 %. Саме цей штат фахівці вважають найбільш "перегрітим" із позиції вартості житлової нерухомості: темпи приросту цін на об'єкти нерухомості у 2004 р. тут становили 33 % з рівнем інфляції лише 3 %[67].

Отже, більшість значних криз на ринках нерухомості спри­чиняються нереальними ринковими очікуваннями, які призводять до надмірного інвестування у нове будівництво, незатребуваності ринком значної кількості проектів, під які було надано іпотечні позички, перенасиченням ринку нерухомості. Небезпека інфляції виникає у випадку, коли зростання грошової маси не супроводжується відповідним зростанням обсягів виробництва. Кредит не створює інфляції, якщо кре­дитування здійснюється за наявності резервів у виробничій сфері; за строками не перевищує період, потрібний для ство­рення нового продукту; обмежений рамками кредитних гро­шей і вільних резервів; розширює виробництво товарів, які користуються попитом.

У цілому взаємозв'язок фінансових ринків і ринку нерухо­мості у загальному циклі ділової активності має такий вигляд: підвищення індексів фондового ринку, позитивні очікування інвесторів щодо прибутковості капіталовкладень на ринку не­рухомості та зниження вимог до дохідності фінансових інстру­ментів призводять до зниження процентних ставок за іпотечними кредитами. Наслідком покращення умов запозичення на фінансових ринках є пожвавлення на ринку нерухомості, яке через ефекти мультиплікацїї-акселерації переноситься на еко­номіку в цілому, стимулюючи економічне зростання у корот­костроковому періоді. І навпаки, зниження індексів фондового ринку, негативні очікування інвесторів і підвищення вимог до дохідності фінансових інструментів призводять до підвищення процентних ставок за іпотечними кредитами, спаду на ринку нерухомості та в економіці в цілому. Ця залежність справедлива для країн з високим рівнем розвитку іпотечного ринку: чим більша частка трансакцій на ринку нерухомості здійснюється за участі іпотечного кредиту, тим більшою мірою ринок неру­хомості залежить від кон'юнктури фінансових ринків, від поточної вартості іпотечного капіталу.

Викладені теоретичні положення щодо ролі іпотечного рин­ку в забезпеченні короткострокового стимулювання економіки підтверджуються низкою історичних фактів. Зокрема, розви­ток іпотечного ринку дав змогу вийти свого часу з економічної кризи багатьом країнам: Канаді, США, Німеччині, Чилі, Ар­гентині, а також прискорити проведення економічних реформ у ряді інших країн[68]. Показовим є досвід Німеччини: у 50-х ро­ках XX ст. щорічний обсяг інвестицій у житлове будівництво становив 9—11 млрд. німецьких марок, 40—50 % із яких ста­новили іпотечні кредити. Швидке зростання житлового будів­ництва спричинило загальне економічне піднесення у країні: до 1950 р. ВВП Німеччини досяг рівня 1936 р., у період 1950— 1955 рр. національний дохід зростав темпами 12 % на рік, від­булося зниження рівня безробіття, темпи росту заробітних плат і пенсій перевищували темпи зростання цін і податків[69].

Отже, іпотечне кредитування у короткостроковому періоді забезпечує:

1) економічний ефект, який полягає в комплексному роз­витку галузей і ринків; укріпленні фінансової та банківської систем; створенні нових робочих місць і зниженні рівня без­робіття; підвищенні сукупного попиту, зростанні національ­ного доходу і ВВП;

2) соціальний ефект, що виявляється у підвищенні якості життя населення; розв'язанні проблеми забезпеченості населення житлом; укріпленні інституту сім'ї, духовного і фізич­ного здоров'я населення; стимулюванні демографічного відтворення; відродженні малих міст і сіл; зниженні соціальної напруги у суспільстві.

4.3. Значення іпотечного ринку для економічного зростання у довгостроковому періоді. Ефект "витіснення"

У довгостроковому періоді іпотечний ринок створює умови для економічного зростання, що виявляється у збільшенні потенційного рівня ВВП і зміщенні праворуч лінії довгострокової сукупної пропозиції та кривої виробничих можливос­тей. Однак звичайна акумуляція капіталу недостатня для стимулювання довгострокового економічного зростання: умовою прискорення економічного розвитку виступає оптималь­на інтегрованість інвестицій у формі іпотечних кредитів до загальної структури виробництва.

У XIX і на початку XX ст. у країнах із ринковою еконо­мікою домінувало кредитування під заставу виробничої неру­хомості, проте, починаючи з 30-х років XX ст., акценти в іпотечному кредитуванні зміщуються у сферу житлової не­рухомості. Тенденція переважного розвитку житлового сег­мента іпотечного ринку спостерігається у більшості країн: частка житлових іпотечних кредитів у їх загальному обсязі становила у США в 1994 р. — 75 % [70] а в 2004 р. — 82,5[71], у країнах Західної Європи у 1998 р. — 85 %[72].

Аналіз структури інвестицій домогосподарств у житлову нерухомість показав, що у країнах із ринковою економікою будівництво і придбання житлової нерухомості здійснюється, як правило, із використанням іпотечних кредитів, тоді як у країнах, що розвиваються, і країнах із трансформаційною економікою переважають власні заощадження населення. Для ілюстрації цього твердження в табл. 4.2 наведено частку житлових іпотечних кредитів у структурі житлових інвести­цій домогосподарств у деяких країнах із різним рівнем економічного розвитку.

Дані таблиці 4.2 показують, що частка житлових іпотеч­них кредитів у структурі житлових інвестицій населення у країнах з розвинутою ринковою економікою в середньому у в разів вища, ніж у країнах, що розвиваються, тому дослі­дження ролі і значення іпотечного ринку у суспільному відтворенні у довгостроковому періоді здійснюється нами на прикладі житлових сегментів іпотечного ринку країн з розви­нутою ринковою економікою.

Також зауважимо, що під час вивчення механізму впливу іпотечного ринку на макроекономічну динаміку у довгостро­ковому періоді ми не брали до уваги закономірності, які ство­рюють іпотечні ринки країн з трансформаційною економікою, бо за невисоких обсягів кредитування частка іпотечного кредитування у структурі наданих кредитів у цих країнах незначна. Так, наприклад, відношення обсягу наданих кре­дитів населення до ВВП станом на 1 січня 2005 р. у США було 74,7 %, Великобританії — 96,5, Німеччині — 49,9, тоді як у Польщі — 15,2, Угорщині — 14,2. Чехії — 13,0%[73]. У струк­турі наданих кредитів у СЩА, Німеччині, Великобританії чистка іпотечних кредитів становила у середньому 76,3 %, тоді як у Польщі, Угорщині і Чехії — 53,6 %[74].

Таблиця 4.2. Іпотечні кредити у структурі житлових інвести­цій домогосподарств

Примітка: Дані про групу високо розвинутих країн наведені за 2003 р.; про групу країн, що розвиваються, — вибрані роки кінця 1970-х.

Джерела: Складено за даними: Buckley R. M. Housing finance in developing countries: the role of credible contracts // Economic Development and Cultural Change. — Chicago, 1994. — Vol. 42. — № 2. — Р. 319;

Лимаренко В.И. Ипотека: стратегия развития. Теория и практика внедрения системы ипотечного кредитования в условиях кризисной экономики России.— М.: Диалог-МГУ, 2000. — С. 42; Walley S. European Mortgage Markets in a Changing Environment // BIS Committee on the Global Financial System Meeting (16 March, 2005) / European Mortgage Federation, 2005. — Р. 24.

* Середні темпи зміни відповідних показників розраховано за формулою середньої геометричної.

** Обчислено за період 1996—2000 рр.

Джерела: За даними: International Financial Statistics: International Monetary Fund. — 2003. — Vol. LVI. — № 1. — Р. 156, 304, 374, 394, 408, 568, 656, 738, 828; Hardt J., Earley F. European Integration in the Mortgage Lending Industry: Developments since to Euro / European Mortgage Federation, 2004. (http://www.hypo.org/); Lambert A. Real estate transactions and the secured credit market in Europe: Introductory Eulis Seminar (Lund, 27—28 February 2003) / European Mortgage Federation, 2004. (http://www.hypo.org /); Trends in Europe and North America: 2003. — The Statistical Yearbook of the Economic Commission for Europe. — U. N.: New-York; Geneva, 2003. — Р. 179.

Для визначення ступеня чутливості ВВП до зміни обсягів житлового іпотечного кредитування обчислено коефіцієнт еластичності як відношення відносної зміни ВВП до відносної зміни житлової іпотечної заборгованості за формулою кое­фіцієнта дугової еластичності:

де ВВП₀, ВВП₁ — відповідно базові і фактичні значення ВВП; ЖІК₀, ЖІК₁ — відповідно базові і фактичні значення заборгованості за житловими іпотечними кредитами.

Коефіцієнт еластичності показує, на скільки процентів зміниться обсяг реального ВВП у разі зміни обсягів житлового іпотечного кредитування на 1%. Характеристика ступеня чутливості реального ВВП до зміни обсягів житлового іпотеч­ні по кредитування наведена у табл. 4.4.

Значення коефіцієнтів еластичності реального ВВП за об­сягами житлової іпотечної заборгованості для деяких країн із різним рівнем розвитку іпотечного ринку наведено в табл. 4.5. Обчислення показали, що значення коефіцієнта еластичності реального ВВП до зміни обсягів житлового іпотечного креди­тування у співставних цінах змінюється на проміжку 0 < | Е | < 1, тобто зміна обсягів житлового іпотечного кредитування на 1 % спричиняє зміну реального ВВП у довгостроковому періоді на величину, меншу ніж 1 %. Це дозволяє зробити висновок про невисоку чутливість реального ВВП до зміни обсягів заборгованості за житловими

Для встановлення характеру і тісноти зв'язку між обсяга­ми житлового іпотечного кредитування та його ефективністю здійснено математичне моделювання економічних процесів із застосуванням прийомів і методів кореляційного і регресійного аналізу. Використання елементів кореляційно-регресійного аналізу у вивченні зв'язків між обсягами та ефективністю житлового іпотечного інвестування у довгостроковому періоді має практичне значення, оскільки дасть можливість: 1) розширити уявлення про рушійну силу житлового іпотеч­ного кредитування у довгостроковому періоді;

2) розробити адекватні методи, інструменти та визначити напрями державного впливу на обсяги житлового іпотечного кредитування та, відповідно, рівень розвитку житлового сегмента іпотечно­го ринку для перетворення його на потужний каталізатор економічного зростанні у довгостроковій перспективі.

Для виявлення взаємозв'язку між факторною (частка жит­лових іпотечних позик у ВВП) і результуючою (ефективність житлового іпотечного кредитування) ознаками застосовано метод аналітичного групування. Результати аналітичного гру­пування систематизовано у табл. 4.7, в якій показано розподіл одиниць якісно однорідної сукупності за факторною ознакою та зміну варіюючої ознаки в результаті зміни факторної озна­ки. Кожна група, яка виділена за факторною ознакою, харак­теризується середніми значеннями результуючої ознаки, що дозволяє встановити вплив зміни факторної ознаки на розсію­вання результуючої ознаки і на цій основі виміряти тісноту зв'язку між варіаціями цих ознак. Кількість груп розподілу визначено за формулою Стерджеса[75]: k = 1 + 3,322 • lg(n), де n — кількість одиниць у сукупності. З n = 38, кількість груп становить 1 + 3,322 • lg(38)≈6. Величину інтервалу визначили шляхом ділення розмаху варіації факторної ознаки (визна­чається як різниця між її максимальним і мінімальним зна­ченнями) на кількість груп: (71 — 5): 6 = 11.

Аналіз табл. 4.7 із використанням інструментарію кореляційно-регресійного аналізу (табл. 4.8—4.9) виявив обернений зв'язок між ефективністю житлових іпотечних кредитів і рів­нем розвитку іпотечного ринку: із зростанням частки позик у ВВП їх віддача (приріст ВВП на 1 євро житлових іпотечних кредитів) знижується. Обчислення показали, що:

1) зв'язок між рівнем розвитку житлового сегмента іпотеч­ного ринку та ефективністю житлового іпотечного кредитування характеризується як яскраво виражений із наближен­ням до функціональної залежності (| r | ≥ 0,7);

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 52; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!