Плікативні тектонічні порушення

Основним вираженням в природі плікативних порушень є складки, під якими слід розуміти будь-які вигини верстви гірських порід без розриву їх суцільності.

В складках розрізняють (рис. 4.1): крила – верстви (пласти), які складають бокові частини складки, розташовані по обидва боки згину; ядро – внутрішня частина складки, обмежена якою-небудь верствою порід; кут при вершині складки – кут, утворений продовженням крил складки до їх перетину; замок, або склепіння – місце вигину пластів; осьова поверхня – поверхня, яка ділить кут при вершині складки навпіл; шарнір – точка перегину в замку, або склепінні складки; шарнірна лінія – лінія перетину осьової поверхні з покрівлею, або підошвою верстви в замку або склепінні складки; осьова лінія, або вісь – лінія перетину осьової поверхні складки з горизонтальною поверхнею; гребінь – найвища точка складки, яка не співпадає з шарніром у випадку нахилених або лежачих складок.

Рис.4.1. Основні елементи складки.

Виділяється два основних типи складок: антиклінальні, в ядрі яких залягають древні породи, і синклінальні, де ядро складене більш молодими породами в порівнянні з крилами (рис. 4.2). Ці визначення не змінюються навіть у тих випадках, коли складки виявляються перекинутими. Якщо неможливо визначити покрівлю або підошву верстви, наприклад, у високометаморфізованих породах, для визначення вигину верств застосовують терміни: антиформа, у випадках коли верстви вигнуті догори, і синформа, якщо вони вигнуті донизу.

Рис. 4.2. Антикліналь (а) і синкліналь (б).

Залежно від нахилу осьової поверхні та положення крил (у поперечному розрізі) виділяються наступні різновиди складок: пряма (симетрична і асиметрична) складка – це складка, осьова поверхня якої вертикальна; похила – осьова поверхня нахилена, але крила падають в різні сторони; перевернена – осьова поверхня нахилена, а крила падають в одну і ту ж сторону під різними або однаковими кутами; лежача – осьова поверхня горизонтальна (рис. 4.3). Коли осьова поверхня “пірнає” нижче лінії горизонту таку складку називають пірнаючою.

Рис.4.3. Види складок виділені за положенням осьової поверхні.

а – пряма симетрична; б – пряма асиметрична; в – похила; г – перевернена; д – лежача.

Залежно від величини кута при вершині складки та співвідношення осьової поверхні і крил розрізняють: відкриті складки, які характеризуються тупим кутом при вершині; закриті, кут при вершині яких гострий, та ізоклінальні, осьова поверхня яких паралельна крилам складки.

За формою замка складки діляться на: гребенеподібні – вузькі, гострі антикліналі, розділені широкими пологими синкліналями; кілеподібні – вузькі гострі синкліналі, розділені широкими, пологими антикліналями; скринеподібні – широкі пологі антикліналі та синкліналі та інші (рис.4.4).

Рис. 4.4. Види складок виділені за формою замка та крил.

а – гострі; б – гребенеподібні; в – аркоподібні; г – скринеподібні; д – віяло подібні; е – ізоклінальні.

За співвідношенням потужностей верств на крилах та в замках виділяються подібні, концентричні, діапірові і діапіроїдні складки (рис. 4.5). Подібні складки – це складки, в яких потужність верст на крилах менша в порівнянні з їх потужністю у замковій частині, при збереженні кута нахилу крил. Такі складки утворюються при роздавлюванні крил під тиском порід, які залягають вище, що спричиняє переміщення матеріалу в склепінну, або замкову частини. Концентричні складки характеризуються однаковою потужністю верст на крилах і в замку, але з глибиною відбувається зміна нахилу кута крил. Діапірові складки – це складки, ядра яких складені пластичними породами (сіль, гіпс, глина та інші), які виринаючи в результаті інверсії щільності, протикають верстви, що їх перекривають, нерідко виходячи на поверхню. Діапіроїдні складки характеризуються потоншеними замками і добре розвиненим ядром, що спостерігається в пластичних товщах.

За характером вираження в плані складки поділяються на (рис. 4.6): лінійні – довжина складки набагато перевищує її ширину; брахіформні – овальні складки, довжина яких у два-три рази більша за ширину; куполоподібні – антиклінальні складки, довжина і ширина яких приблизно однакові; мульди – синклінальні складки, довжина і ширина яких приблизно однакові.

Рис. 4.5. Види складок виділені за співвідношенням потужностей

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 97; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!