Розділ 2. Сільськогосподарська лексика у повісті І.Нечуя–Левицького “Кайдашева сім’я”.

Контрольні запитання

1. Сформулювати і довести ознаку сталості функції.

2. Сформулювати і довести ознаку монотонності функції.

3. Що називається максимумом, мінімумом,екстремумом функції?

4. Сформулювати і довести необхідну умову існування екстремуму функції.

5. Сформулювати і довести достатню умову існування екстремуму функції.

6. Як дослідити функцію на максимум та мінімум на відрізку?

7. Сформулювати і довести достатню умову опуклості (вгнутості) графіка функції.

8. Як визначити інтервали опуклості (вгнутості) функції.

9. Сформулювати і довести необхідну умову опуклості (вгнутості) графіка функції.

10. Як знайти точки перегину графіка функції?

11. Як знайти асимптоти графіка функції (вертикальні та похилі)?

12. Наведіть повну схему дослідження функції.

Повість "Кайдашева сім'я І.С.Hечуя-Левицького знайомить нас з яскpавими каpтинами життя і побуту, обpядів і звичаїв укpаїнського села після скасування кpіпацтва.

Змальовуючи pеалістичні сцени побуту, автоp показує глибоке знання наpодних звичаїв, обpядів, тpадицій, віpувань, способу життя. Чудово подані у повісті описи каpтин сватання, оглядин, воpожіння, знахаpства, пpощі в Києві.

Повість "Кайдашева сім'я" увійшла до скаpбниці укpаїнської літеpатуpи як цінне художнє надбання. Геpої твоpу живуть в уяві читачів і ще довго житимуть. Вчать і будуть вчити наpодних тpадицій, звичаїв, обpядів, пpавильної поведінки у побуті.

Усю сільськогосподарську лексику за своєю функцією можна угрупувати в такі тематичні групи: сільськогосподарські споруди, одяг, їжа, домашня худоба, посуд, траспорт, меблі, знаряддя праці, сільськогосподарські роботи.

У повісті ми зустрічаємо назви сільськогосподарських знарядь праці:

*заступ - це звужена до низу залізна або дерев’яна з залізним наконечником лопата для земляних робіт [4;21].

“Лаврін проворно совав заступом по землі” [20;52];

“Сини стояли без діла й базікали, поспиравшись на заступи ” [20;53];

“ – Ану, Лавріне, бери заступа та йди на роботу, - загадував Карпо братові” [20;164];

“- Так було б ще лучче... та ще якби взяти заступом поза тим сучим горбом попід самим тином, - сказав Кайдаш, випивши чарку і запаливши люльку”[20;57];

“Кайдаш з жінкою поїхали на ярмарок, звелівши синам забрать заступи та розкопать трохи дорогу з гори”[20;60].

*віник - це зав’язаний жмуток віниччя, лози, гілок для підмітання долівки, підлоги, обметення чого – небудь тощо [21;476].

“Вона кинула об землю віником і побігла до печі” [20;73];

“Кайдашиха взяла віник і вимела хату й сіни”[20;76].

*гребінь - це високий дерев’яний стояк із зубцями, що на них насаджується пряжа за ручного прядіння [21;662].

“Вже Мотря напряла півпочинка й почала приставлять до печі обід, як Кайдашиха злізла з печі й сіла на гребінь ” [20;75].

*струг - це інструмент для грубої обробки деревени струганням [24;432].

“Кайдаш скочив з ослона й вибіг з стругом в руці з повітки”[20;53];

“За дітьми почали забігати один до другого батьки для своєї господарською справи: то за стругом, то за свердлом, то за сокирою, спершу в повітки, а потім і в хати, а вже за ними почали любенько через тин розмовляти й жінки” [20;163].

*рало - це старовинне безвідвальне орне знаряддя, що використовувалося переважно для перехресної оранки на староорних грунтах і для міжрядного обробітку просанних культур[4;24]. Це слово є застарілим в сучасній українській мові і не вживається в сільскогосподарській лексиці.

“Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та рала і заробляв добрі гроші, але ніяк не міг вдержати їх у руках”[20;57].

*драбина - це пристрій з двох поздовжених жердин, частин мотузки і т.ін., скріплених рядом поперечок, що використовується для піднімання або спускання куди – небудь [21;840].

“Замість дверей він налапав драбину й звалив її, потрапив на діжку з водою, скинув кружок і шубовснув у воду обома руками”[20;58];

“Він ухопив драбину, приставив до стріхи, вискочив на покрівлю й почав зривати кулики з Карповиї хати”[20;161];

“Лаврін стояв спершись на драбину ”[20;157].

*віхоть - це жмут клоччя, шматок старої тканини тощо для мазання [21;485].

“- Ей, встань, бо я й тебе підведу червоною глиною: будеш ще рудіший,- сказала Мотря, махаючи віхтем коло самого Карпа”[20;61];

“ – Та вже ж не ти, - сказала Мотря, махаючи віхтем коло самого Карпа; Карпо посунувся ще далі”[20;61];

“ – Як мажешь, то не крути дуже віхтем, а так, моє серденько, дрібненько та дрібненько та дрібненько перше впродовж, а потім упоперек, отак, отак, отак!”[20;75].

*терниця - це деревяне знаряддя з двох нерухомих закріплених у стояках дощок і однієї рухомої, що слугують для тертя, подрібнення стебель льону, конопель [4;22].

“ Терниця гавкала під її руками, як сучка, дрібно та голосно, аж скрипіла, аж вила”[20;68];

“- Дома. Вони в хаті, - обізвалась Мотря, і терниця замовкла на хвилину та й знов загавкала на весь садок”[20;68];

“- Прядиво таке ваше, як і моє. Хіба я не брала конопель, не мочила, не била на бительні, не терла на терниці, може, більш од вас?”[20;87].

*щабель - це поперечний брусак, планка в дробині [24;854].

“- Якого ти нечистого полохаєш наших курей! – крикнув Лаврін, стоячи на щаблі ”[20;172].

*коромисло - це дерев’яна вигнута палиця з зарубками або гачками по кінцях, якою носять на плечах коновки з водою тощо [23;339].

“Мотря поскладала плаття на коромисло й пішла прати на ставок”[20;76].

*кочерга - це знаряддя, яким пораються біля печі [23;354].

“Йому приснилось, ніби в хату серед ночі вбігла коза з червоними очима, з вогнем у роті, освітила огнем хату, вхопила у лапи кочергу й почала поратися коло печі та все клацала до його червоними огняними зубами”[20;79];

“Він заворушився в сінях, стукнув лобом об двері, звалив кочергу, перекинув мірку в сінях і, позіхаючи на весь рот, одсунув засува“[20;122];

“Мотря, покинь мотовило, бо як ухоплю кочергу, то поб’ю тобі руки”[20;88].

*налигач - це тонка коротка мотузка для прив’язування худоби за роги[23;763].

“- Як візьму налигача, то я вас обох так обчухраю, що ви будете мені покорятись”[20;83];

“- Що ти кажешь? Щоб мене мій син, моя кров, та прив’язав налигачем серед вигону на сміх людям? – сичала Кайдашиха”[20;160].

*бительня - це дерев’яне пристосування, подібне до терниці, але масівнеше і з конусними пазами, що використовувалося для першої грубої обробки конопель [4;20].

“- Прядиво таке ваше, як і моє. Хіба я не брала конопель, не мочила, не била на бительні, не терла на терниці, може, більш од вас?”[20;87].

*мотовило - це знаряддя, пристосоване для змотуванні пряжі, шовку тощо [23;692].

“Мотря витягла з своєї скрині десять товстих починків, взяла мотовило й хотіла мотать”[20;87];

“Мотря, покинь мотовило, бо як ухоплю кочергу, то поб’ю тобі руки”[20;88];

“Ба не дам, бо й мені треба, - одказала Мотря, не випускаючи з рук мотовила ”[20;87].

*сокира - це знаряд для рубання і тесання, що являє собою посаджену на дерев’яний держак залізну лопать з гострим лезом з одного боку та обухом – з другого [24;291].

“- Тату! Візьміть лучче сокиру та за одним разом зарубайте мене, - промовив Карпо, ледве дишучи...”[20;91];

“За дітьми почали забігати один до другого батьки для своєї господарською справи: то за стругом, то за свердлом, то за сокирою, спершу в повітки, а потім і в хати, а вже за ними почали любенько через тин розмовляти й жінки” [20;163].

*ярмо - це упряж для робочої рогатої худоби, зроблене з прямого дерев’яного бруса й двох природно вигнутих під прямим кутом коренів, кілляк, яку одягають на шию тварин і замикають занозами [4;23].

“Не встиг він закласти заноза в ярмо і ненароком кинув очима на Рось: за Россю, коло скелі на долині, вкритій зеленим житом, червоніла якась велика квітка”[20;99].

*батіг - це тонка палиця з прив’язаною на кінці мотузкою або ріменцем для підгоняння худоби [4;20].

“Лаврін махнув батогом на воли і, замість того щоб їхати додому через греблю, повернув цабе на пригорок за дівчиною”[20;100].

“Палажка покинула Кайдашів, кинулась до воріт і вперещила граблями по воротях”[20;133];

“Параска вхопила шматок граблів і шпурнула ними через ворота на Палажку”[20;133]

“Кайдашиха забрала граблі, тикву з водою, і вони вирядились у поле”[20;141].

*коса - це знаряддя для косіння трави, збіжжя тощо, що має вигляд вузького зігнутого леза, прикріпленого до держака з ручкою [4;23].

“Коли дивиться він, серед двору Лаврін запрягає воли, а коса лежить на призьбі”[20;141];

“Другого дня Лаврін узяв косу і пішов з Мелашкою та матір’ю до ячменю”[20;142]

“Кайдаш обернувся й махнув на хлопця косою ”[20;144].

*деркач - це стертий віник [21;735].

“- Доки я буду терпіти од тієї іродової Мелашки! – крикнула Мотря на весь двір; вона вхопила деркача та й розкидала сміття попід Лавриною призьбою”[20;154];

“ Деркач свистів, як шуліка в повітрі, у Мелащиних руках, а шибки аж дзвенькали”[20;155];

“Мотря кинулась до Мелашки та й почала видирати деркача з рук”[20;155].

*струг - це інструмент для грубої обробки деревени струганням [23;432].

“За дітьмі почали збігать один до другог батьки для своєї господарської справи: то за стругом, то за свердлом, спершу в повітки, а потім і в хати, а вже за ними почали любенько через тин розмовлять й жінки”[20;163];

“Кайдаш скочив з ослона вибіг з стругом у руці з повітки”[20;53].

*борона - це сільськогосподарське знаряддя для розпушування землі [21;142].

“Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та рала і заробляв добрі гроші, але ніяк не міг вдержати їх у руках”[20;57].

*пужало - це рукоятка батога, пуш [23; 844].

“Кайдаш скочив з війя, побіг за волами, спиняв їх, бив пужалом по мордах, але важкі воли не могли здержати воза”[20;110].

*гнуздечка - це залізні стрижні, прикріплені до ременів вуздечки, якими гнуздають коня [21;616].

“Коняка зірнула з гнуздечки, на радощах хвицьнула задніми ногами та й скочила через тин у Лаврінів огород”[20;171].

*ломака - це велика палиця [23;514].

“Вона кривдила, батюшко, й нашу матір – вибила їй око, - й моїх дітей так і лупить ломакою, по чому влучить, - жалівся Лаврін”[20;179].

Майстерність побутових картин досягається тим, що письменник добре знає життя селян і вміє точно, з художньою виразністю відобразити його в деталях. Перед читачем постають картини сільськогосподарських робіт:

Робота на землі:

*жнива - це пора збірання хлібних рослин [22;33].

“ Жнива кінчались, наставав вільний час”[20;66];

“Коло повітки на току два Кайдашеві сини, молоді парубки, попровляли поди під стіжки: жнива кінчались, і наставала возовиця”[20;52];

“Балаш частував зятя, а Мелашка з матір’ю пішла в садок, жалілась на свекруху й свекра, виплакала всі сльози, що зібрались за всі жнива, і полила ними матерін садок”[20;121].

*возовиця - це вивезення хліба з поля після жнив, а токож період, коли це робиться [21;509].

“Коло повітки на току два Кайдашеві сини, молоді парубки, попровляли поди під стіжки: жнива кінчались, і наставала возовиця ”[20;52];

“Спільна вигода присилувала їх помагати один одному в оранці, і в сівбі, і в заволікуванні, і в возовиці ”[20;164].

*оранка - це пора, період, коли орют землю [23;129].

“Спільна вигода присилувала їх помагати один одному в оранці, і в сівбі, і в заволікуванні, і в возовиці”[20;164].

*сівба - це дія за значенням сіяти [23;211].

“Спільна вигода присилувала їх помагати один одному в оранці, і в сівбі, і в заволікуванні, і в возовиці”[20;164].

*заволікування - це прцес, коли закривають землю, насіння, обробляти сходи посівів [22;49].

“Спільна вигода присилувала їх помагати один одному в оранці, і в сівбі, і в заволікуванні, і в возовиці”[20;164].

*косити - означає зрізувати, стинати траву, збіжжя й т.ін. косою, косаркою тощо [22;345].

“- Іди в поле косити, кажу тобі! Як треба буде до млина, то я сам піду”[20;141];

“У понеділок він пішов у поле косити, а нудьга давила його, як камінь”[20;144].

Домашня робота:

*прясти - скручуючи волокна коноплі, льону т.ін., робити безперервну тонку нитку, пряжу [23;835].

“Постривай же свекрухо, не буду я більше для твоєї панської шкури на тонке полотно прясти ”,- подумала Мотря, і з того часу вона стала прясти починки собі окремо та ховати в свою скриню”[20;85];

“Вже Мотря напряла півпочинка й почала приставлять до печі обід, як Кайдашиха злізла з печі й сіла на гребінь” [20;75].

*мазать - укривати шаром глини [23;548].

“Вона збиралась мазать червоною глиною припічок”[20;60];

“Мотря підмазала стіни, обмазала комин, грубу, припічок”[20;74].

*приставляти - ставити біля вогню, наближати, присувати до вогню, до жару [23;733].

“- Подивись лишень, в якому горшку приставила твоя невісточка оцю кашу, - сказала Кайдашиха”[20;95];

“Мотря встала, розпалила в печі й приставила чавун з водою”[20;72].

*запрягати - надягати упряж на коня або іншу тварину і прикріпляючи її до воза, саней і т.ін., готувати до їзди [22;95].

“Лаврін запріг вола”[20;98];

“Старий Кайдаш плюнув і пішов у повітку, а Лаврін почав запрягати воли”[20;142].

*гребти - збирати що – небудь у купу граблями, лопатою [21;663].

“Старий Кайдаш загадав Кайдашисі та Мелашці гребти сіно, а Лаврінові косити ячмінь”[20;141].

У повісті можемо знайти детальний опис святкового і буденного одягу української дівчини та жінки, парубка та чоловіка:

*кісник - це стрічка для вплітання в косу [22;254].

“Сонце било на Мотрю косим промінням, освічувало її з одного боку, обливало жовтогарячий кісник на голові та червоне намисто на шиї”[20;61];

“- Мотре! Хто тобі купив оті червоні кісники?”[20;61].

*вінок - це квіти, листя, гілки і т.ін., сплетене в коло, яким звичайно прикрашають голову [3;146].

“Карпо ледве вглядів на ходу її гострі, як ніж, очі, вхопив її блискучій погляд з-під вінка квіток та зеленого листя”[20;66].

*шапка - це головний убір (переважно без полів, м’який, теплий) [3;1389].

“Між парубками зачорніла висока смушева Карпова шапка ”[20;66].

*кибалка - це старовинний жіночій головний убір, що має форму півмісяця [3;425].

“Всі дівчата були тільки в червоних кибалках, одна Мотря прийшла у квітках та в стрічках”[20;66];

“Довбишівна сіла на круглому дзигликові коло стола, а подруга – сусідка наділа Мотрі на голову кибалку, вирізану з товстого паперу, схожу на вінок; на кибалку, над самим лобом, поклала вузеньку стрічку з золотої парчі, а потім клала стрічки одну вище од другої так, що над лобом було видко пружок од кожної стрічки”[20;64]

*хустка - це шматок тканини або в’язаний, трикотажний виріб, переважно квадратний, який пов’язують на голову, шию, накидують на плечі [24;769].

“Кайдашиха наділа тонку сорочку, зав’язалась гарною новою хусткою з торочками до самих плечей і понадівала всі хрести й дукачі, наділа нову юпку, нову білу свиту, ще й у жовті чоботи взулась”[20;109];

“Вернувшись додому, Кайдашиха поїхала в Богуслав на ярмарок, набрала Мелашці на спідницю й на фартух, купила здорову гарну хустку й новий жовтий з червоними квітками очіпок”[20;140];

“Кайдашиха вбралась, як у неділю, в горсет, у жовті чоботи, в нову білу свиту ще й засунула в рукав білу хусточку ”[20;67].

*очіпок - це старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з поздовженим розрізом ззаду, який зашнуровують, стягуючи сховане під ним волосся [23;173].

“Вернувшись додому, Кайдашиха поїхала в Богуслав на ярмарок, набрала Мелашці на спідницю й на фартух, купила здорову гарну хустку й новий жовтий з червоними квітками очіпок ”[20;140].

*намисто - це прикраса з перлів, коралів, різнокольорових камінців і т.ін., яку носять на шиї [3;570].

“- Мотре! Хто це тобі купив таке гарне намисто? – спитав Карпо”[20;61];

“Сонце било на Мотрю косим промінням, освічувало її з одного боку, обливало жовтогарячий кісник на голові та червоне намисто на шиї”[20;61];

“Оддалеки він спідлоба дивився на Мотрю, як на її плечах манячили довгі кінці стрічок, як дріботіли в танцях її червоні чоботи, як бряжчало на шиї добре намисто з дукачами”[20;66].

*сорочка - це одяг, що надягають поверх білизни, для верхньої частини тіла [23;303].

“- Постривай же, свекрухо! – говорила голосно Мотря сама до себе, розвішуючи сорочки по тину. – Будеш ти в мене циганської халяндри скакати, а не я в тебе”[20;79];

“Кайдашиха наділа тонку сорочку, зав’язалась гарною новою хусткою з торочками до самих плечей і понадівала всі хрести й дукачі, наділа нову юпку, нову білу свиту, ще й у жовті чоботи взулась”[20;109].

*спідниця - це жіночий одяг, що покриває фігуру від талії донизу [23;325].

“На третій день різдва Мотря витягла з скрині нову спідницю, привезену од батька”[20;83];

“Вернувшись додому, Кайдашиха поїхала в Богуслав на ярмарок, набрала Мелашці на спідницю й на фартух, купила здорову гарну хустку й новий жовтий з червоними квітками очіпок”[20;140];

“Мотря пішла в хижку, наділа спідницю й червону запаску, ввійшла в хату та все похождала по хаті та розправляла широкі фалди кругом себе, перед самим носом у свекрухи”[20;83].

*фартух - це жіночий одяг у вигляді шматка тканини повного розміру та фасону, який одягають спереду на сукню, спідницю, щоб запобігти забрудненню їх [24;672].

“Вернувшись додому, Кайдашиха поїхала в Богуслав на ярмарок, набрала Мелашці на спідницю й на фартух, купила здорову гарну хустку й новий жовтий з червоними квітками очіпок”[20;140].

*свита - це старовинний довгополий одяг, звичайно з домотканного грубого сукна [3;1106].

“З тими словами Кайдашиха накинула свиту та й побігла в волость позивати Мотрю та Карпа”[20;156];

“Кайдашиха наділа тонку сорочку, зав’язалась гарною новою хусткою з торочками до самих плечей і понадівала всі хрести й дукачі, наділа нову юпку, нову білу свиту, ще й у жовті чоботи взулась”[20;109];

“Вона миттю заслала скатертю стіл, поклала на столі хліб, накинула на себе горсет, а Довбиш вискочив у сіні, вскочив у хижку і накинув на себе свиту ”[20;68];

“Кайдаш кинув свиту на лаву в куток, звалився, але не дістав головою до свити ”[20;59].

*сап’янці - це чоботи з тонкої м’якої шкіри найрізноманітніших кольорів, виготовленої із козлячих шкур [3;1104].

“Кайдашиха виставила навсмисне напоказ громаді жовті нові сап’янці ” [20;109].

*дукачі - це жіноча прикраса у вигляді монет [21;861].

“Сіно почіплялось до червоних торочок на голові, поналазило в комір, у пазуху, заплуталось у хрестах та в дукачах ”[20;110];

“Кайдашиха наділа тонку сорочку, зав’язалась гарною новою хусткою з торочками до самих плечей і понадівала всі хрести й дукачі, наділа нову юпку, нову білу свиту, же й у жовті чоботи взулась”[20;109].

*запаска - це жіночий одяг, що використовується замість спідниці для обгортання стану поверх сорочки [22;85].

“Мотря пішла в хижку, наділа спідницю й червону запаску, ввійшла в хату та все похождала по хаті та розправляла широкі фалди кругом себе, перед самим носом у свекрухи”[20;83].

*горсет - це верхній жіночий одяг – безрукавка, пошита в талію з кольорової тканини [21;342].

“Вона миттю заслала скатертю стіл, поклала на столі хліб, накинула на себе горсет, а Довбиш вискочив у сіні, вскочив у хижку і накинув на себе свиту”[20;68];

“Кайдашиха вбралась, як у неділю, в горсет, у жовті чоботи, в нову білу свиту ще й засунула в рукав білу хусточку”[20;67].

*чоботи – це рід взуття з досить високими халявами [3;1380].

“Кайдашиха вбралась, як у неділю, в горсет, у жовті чоботи, в нову білу свиту ще й засунула в рукав білу хусточку”[20;67];

“Оддалеки він спідлоба дивився на Мотрю, як на її плечах манячили довгі кінці стрічок, як дріботіли в танцях її червоні чоботи, як бряжчало на шиї добре намисто з дукачами”[20;66].

Автор також показує нам наявність у селі домашніх тварин:

*кабан - це самець свині [3;408].

“Як угляділа Мотря, як ухопить хворостину, як вперіщить кабанчика по спині!”[20;169];

“Мотря з дітьми загнала кабана в свій хлів та й зачинила”[20;171].

*півень - це свійський птах з червоним гребнем на голові, пишним хвостом і шпорами на ногах [3;761].

“Коли це Мотрін півень вилітає на тин; потріпав крилами, закукурікав та – шубовсь у Лаврінові огірки”[20;170].

*віл - це кострований бик, якого використовують як тяглову силу [3;146].

“Кайдашиха вгніздилась на ввесь віз, Кайдаш сів спереду й поганяв воли ”[20;109];

“Лаврін запріг вола ”[20;98].

*вівця – це невелика свійська тварина, яка дає вовну, м’ясо, молоко [21;391].

“А як приставиш окріп, то піди видій корову та оджени вівці до череди”[20;72].

*кінь - це велика свійська однокопитна тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів [3;452].

“На Карповому дворі стояла коняка, прив’язана до воза, й їла сіно”[20;171];

“ Коняка пішла пастись на Лаврінові бурякі”[20;171].

*корова - це велика парнокопитна свійська молочна тварина [3;456].

“А як приставиш окріп, то піди видій корову та оджени вівці до череди”[20;72].

Поряд з описом трудового життя та одягу селянства України XIX століття повість “Кайдашева сім’я” містить відомості про транспорт та його складові:

*віз - це засіб пересування на чотирьох колесах з кінною або воловою тягою здебільшого для перевезення вантажів, людей [21;469].

“Ота мені каторжна гора потрощила не одного воза!”[20;57];

“На Карповому дворі стояла коняка, прив’язана до воза, й їла сіно”[20;171];

“Лаврін сідив на возі, спустивши ноги на війя”[20;110];

“Кайдашиха вгніздилась на ввесь віз, Кайдаш сів спереду й поганяв воли”[20;109].

*полудрабок - це бік возового ящика, утворений за допомогою поздовжніх і поперечних жердин на зразок драбини [23;550].

“Кайдашиха вхопилась за полудрабки й трусилась, як у пропасниці”[20;110].

Для створення колориту сільського побуту автор подає детальний опис інтер’єру. Знаходимо у повісті “Кайдашева сім’я” такі назви меблів:

*лава - це дошка (або кілька дощечок) на стояках (іноді прікріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що – небудь [22;438].

“Кайдаш кинув свиту на лаву в куток, звалився, але не дістав головою до свити”[20;59];

“Кайдашиха пересіла з ослона на лаву ”[20;69].

*дзиглик - це стільчик, стільчак, ослін, ослінчик [21;746]. Це слово є розмовним.

“Довбишівна сіла на круглому дзигликові коло стола, а подруга – сусідка наділа Мотрі на голову кибалку, вирізану з товстого паперу, схожу на вінок; на кибалку, над самим лобом, поклала вузеньку стрічку з золотої парчі, а потім клала стрічки одну вище од другої так, що над лобом було видко пружок од кожної стрічки”[20;64].

*стіл - це вид меблів у вигляді горизонтально укріпленої на ніжках широкої дошки [23;401].

“Довбишка взяла паляницю в руки, поцілувала і знов поклала на стіл ”[20;68];

“Довбишівна сіла на круглому дзигликові коло стола, а подруга – сусідка наділа Мотрі на голову кибалку, вирізану з товстого паперу, схожу на вінок; на кибалку, над самим лобом, поклала вузеньку стрічку з золотої парчі, а потім клала стрічки одну вище од другої так, що над лобом було видко пружок од кожної стрічки”[20;64];

“Мотря покликала Карпа обідати і поставила на стіл борщ”[20;95];

“Кайдашиха поклала на стіл паляницю”[20;68].

З метою точного, правдивого відтворення життя тогочасного селянства письменник використовує різноманітни назви сільськогосподарських споруд, їхніх частин:

*повітка - це господарське приміщення для утримання свійських тварин або зберігання сільськогосподарського реманенту та різного майна [3;813].

“Кайдаш скочив з ослона вибіг з стругом у руці з повітки ”[20;53];

“Коло повітки на току два Кайдашеві сини, молоді парубки, попровляли поди під стіжки: жнива кінчались, і наставала возовиця”[20;52];

“Старий Кайдаш плюнув і пішов у повітку, а Лаврін почав запрягати воли”[20;142].

*тин - це огорожа, сплетина з лози, тонкого гілля [22;522].

“- Так було б ще лучче... та ще якби взяти заступом поза тим сучим горбом попід самим тином, - сказав Кайдаш, випивши чарку і запаливши люльку”[20;57];

“- Постривай же, свекрухо! – говорила голосно Мотря сама до себе, розвішуючи сорочки по тину. – Будеш ти в мене циганської халяндри скакати, а не я в тебе”[20;79];

“Коли це Мотрін півень вилітає на тин; потріпав крилами, закукурікав та – шубовсь у Лаврінові огірки”[20;170];

“Поганенький тинок звився, як полотно, під кінськими копитами і поліг на городину”[20;171].

*сіни - це нежила частина селянських хат і невеликих міських будинків, яка з’єднує жиле приміщення з ґанком, рундуком або переділяє будинок, хату на дві половини [3;1129].

“- Хіба ж ти не бачиш, що ти в сінях? – сказала Кайдашиха”[20;58];

“Він заворушився в сінях, стукнув лобом об двері, звалив кочергу, перекинув мірку в сінях і, позіхаючи на весь рот, одсунув засува”[20;122];

“Мелашка завешталась по хаті, зняла з кілків ночви, винесла в сіни й пішла в хижку за борошном”[20;113];

“Кайдашиха взяла віникі вимела хату й сіни ”[20;76].

*гребля - це гідротехнична споруда, що перегороджує річку або інший водотік для створення водосховищ, одержання енергії [21;663].

“Кайдашеві здавалось, що він іде через вузеньку греблю попід вербами і що він шубовснув з греблі у ставок”[20;58].

*груба - це піч, що служить для опалювання приміщення [21;663].

“Мотря підмазала стіни, обмазала комин, грубу, припічок”[20;74].

*перелаз - це певним чином обладнана частина огорожі; місце, де перелазять або переступають, перескакують і т.ін. через неї [3;731].

“- Так собі питаю, - сказав Карпо і помаленьку, не хапаючись, переліз через перелаз у двір”[20;61].

*припічок - це горизонтальна площина перед челюстями печі під комином, продовженням якої є черінь печі [23;719].

“- Геть, одчепися од мене, бо мати лаятиме, що я й досі припічка не підвела, - сказала Мотря, але не пішла в хату підводити припічок, а почала мазать призьбу”[20;61];

“Мотря підмазала стіни, обмазала комин, грубу, припічок ”[20;74].

*причілок - це бокова стінка будинку; бокова частина даху [23;757]. Це слово належить до розмовної лексики.

“Мотря втекла за причілок, виглядала з-за вугла й репетувала та кляла Кайдашиху”[20;156].

*пасіка - це місце, де разставлено вулики з бджолами і розташовані спеціальні будівлі [23;217].

“І зелений садок, і маленька пасіка в садку під горою, і криниця під грушею, і левада, і зелена діброва на горах, і розмова з Лавріном за пасікою – все ніби заквітчало свекрову хату квітками та залило пахощами”[20;116].

*погриб - це спеціально обладнана яма для зберігання продуктів (переважно овочів), з лядою, але без східців [23;486].

“- А мати чом не встане та не одчинить? Мабудь, жде, поки я встану,- обізвалась Мотря, неначе десь у погребі ”[20;122].

*хата - це сільський одноповерховий житловий будинок [24;719].

“Під однією горою, коло зеленої левади в глибокій западині, стояла чимала хата Омелька Кайдаша”[20;60];

“Мелашка завешталась по хаті, зняла з кілків ночви, винесла в сіни й пішла в хижку за борошном”[20;113];

“Мотря вийшла з хати з глиняником у руках”[20;60];

“Кайдашиха взяла віникі вимела хату й сіни”[20;76].

*хлів - це будівля для свійської худоби та птиці [24;739].

“Мотря з дітьми загнала кабана в свій хлів та й зачинила”[20;171].

*хижка - це прибудова в житловому будинку [24;728]. Слово входить до складу розмовної лексики.

“Мелашка завешталась по хаті, зняла з кілків ночви, винесла в сіни й пішла в хижку за борошном”[20;113];

“Мотря пішла в хижку, наділа спідницю й червону запаску, ввійшла в хату та все похождала по хаті та розправляла широкі фалди кругом себе, перед самим носом у свекрухи”[20;83].

*віконниця - це дерев’яний або металевий щит з однієї або двох стулок для прикривання вікна [3;146].

“Коло вікон віконниці, помальовані ясно-синьою фарбою”[20;60].

*вигін - це простора вільна ділянка біля села або в селі, куди виганяють пастися худобу, птицю [21;275].

“- Що ти кажешь? Щоб мене мій син, моя кров, та прив’язав налигачем серед вигону на сміх людям? – сичала Кайдашиха”[20;160].

*комин - це канал з вогнетривкого матеріалу для виходу диму з печі, груби в повітря [3;444].

“Мотря підмазала стіни, обмазала комин, грубу, припічок”[20;74];

“Сало загуло й підняло здоровий огняний язик, лизнуло вітром у комині ”[20;96].

*комора - це окрема будівля для зберігання зерна тощо [3;445].

“Понесли люди мішками пашню в Беркову комору, а Берко тільки гладив бороду білою рукою, дивився, як п’яні мужики валялись під його шинком, та зараз-таки підняв скажену ціну на горілку в усіх шинках”[20;168].

*млин - це споруда, що розмелює зерно на борошно за допомогою вітряної, водяної, парової та іншої енергії [22;659].

“Раз перед зеленими святками Кайдаш послав Лавріна до млина ”[20;98];

“Іди в поле косити, кажу тобі! Як треба буде до млина, то я сам піду”[20;107].

*одвірок - це боковий або верхній брус рами, дверей // частина стіни навколо цієї рами [23;70].

“Кайдашиха нагнулась і тільки що хотіла гордо підняти голову, та з усієї сили лусь тім’ям об одвірок ”[20;111].

*шибки - це скло в рамі вікна, дверей і т.ін. [3;1395].

“Через старі шибки, вкриті зеленими та червоними плямами, не видно було навіть неба”[20;112].

*призьба – це невисокий переважно земляний насип вздовж стін хати знадвору [23;697].

“Коли дивиться він, серед двору Лаврін запрягає воли, а коса лежить на призьбі ”[20;141];

“Тільки що вона почала мазати призьбу од порога, Карпо сів на призьбі ”[20;61];

“- Доки я буду терпіти од тієї іродової Мелашки! – крикнула Мотря на весь двір; вона вхопила деркача та й розкидала сміття попід Лавриною призьбою ”[20;154];

“- Геть, одчепися од мене, бо мати лаятиме, що я й досі припічка не підвела, - сказала Мотря, але не пішла в хату підводити припічок, а почала мазать призьбу ”[20;61].

Не оминув увагою І.Нечу-Левицький і українську кухню, хоча страв у будні дні було небагато (борщ, каша та галушки), але вони мали бути смачними та поживними. Знаходимо у тексті повісті такі назви їжі:

*сіль - це біла речовина з гострим характерним смаком, що являє собою кристали хлористого натрію і вживається як приправа до страв, для консервування і т.ін. [3;1128].

“Треба солі, треба горшків, треба смоли”[20;59].

*сало – це відокремлений від м’яса підшкірний свинячий жир, що зберігається солоним і вживається сирим, смаженим чи вареним [3;1096].

“Мати загадала їй зібрати з глечика сметану та накришити сала ”[20;68];

“Кайдашиха помолилась богу й почала знов навчати невістку, як наливати борщ, як затовкувать, коли вкидати сало ”[20;73];

“ Сало загуло й підняло здоровий огняний язик, лизнуло вітром у комині”[20;96].

*паляниця – це хлібина переважно з пшеничного борошна, певним чином замішаного [3;700].

“Довбишка взяла паляницю в руки, поцілувала і знов поклала на стіл”[20;68];

“Кайдашиха поклала на стіл паляницю ”[20;68].

*перцівка – це горілка настояна на перц [3;755].

“Хазяїн налив чарку перцівки ”[20;70].

*горілка – це міцний алкогольний напій, що є сумішю винного спирту і води у певній пропорції [3;192].

“Кайдашиха ледве помочила губи в горілці, хоч і любила горілочку ”[20;70];

“В горілці плавав червоний стручок перчиці, неначе тільки що вирвали на городі”[20;69];

“Понесли люди мішками пашню в Беркову комору, а Берко тільки гладив бороду білою рукою, дивився, як п’яні мужики валялись під його шинком, та зараз-таки підняв скажену ціну на горілку в усіх шинках”[20;168].

*городина – це городні плоди та зелень, що є продуктами харчування (капуста, огірки, морква та ін.) [3;192].

“Поганенький тинок звився, як полотно, під кінськими копитами і поліг на городину ”[20;171].

*борщ – це українська національна рідка страва, що вариться з посічених буряків, капусти з додаванням картоплі та різних приправ [3;60].

“- Візьми ж, моє сердце, начисть картоплі на борщ та накриши бурків, а я ось зараз встану та покажу тобі, як борщ накладати”[20;73];

“Мотря покликала Карпа обідати і поставила на стіл борщ ”[20;95].

*каша – це страва з крупів, пшона, рису тощо, зварена на воді або молоці [3;421].

“Кайдашиха разів зо два одсунула горщик од жару, вимішала кашу, а хати всетаки не замела”[20;75];

“- Як приставиш до вогню борщ та кашу, то вимети хату та покриши сала на вишкварки до каші,- знов порядкувала Кайдашиха, згорнувши руки, а далі знов полізла на піч, заохала й знов лягла відпочивати”[20;73];

“-Подивись лишень, в якому горшку приставила твоя невісточка оцю кашу,- сказала Кайдашиха”[20;95];

“- Глянь! Що це таке! – сказала Кайдашиха, тикаючи під самий ніс Кайдашеві горня з кашею ”[20;95].

*вареники – це невеликий варений виріб, зліплений з прісного тіста і начинений сиром, ягодами, капустою і т.ін [3;75].

“Кайдашиха полизала вареники, виїла полуниці, а тісто покинула в полумиску”[20;114];

“Кайдашиха не зводила з неї очей та все скоса поглядала на чорні, неначе житні, вареники на ситі”[20;114];

“Незабаром і вареники поспіли”[20;114];

“ – Зварім на полудень вареники з полуниць”[20;113].

*вишкварки – це добре просмажені шматочки сала і залишки від сала після витоплення з нього жиру [3;121]. Це слово належить до розмовної лексики.

“- Як приставиш до вогню борщ та кашу, то вимети хату та покриши сала на вишкварки до каші,- знов порядкувала Кайдашиха, згорнувши руки, а далі знов полізла на піч, заохала й знов лягла відпочивати”[20;73].

*тісто - в’язка маса різної густоти з борошна, замешаного на воді, молоці і т.ін. часто з додаванням дріжджів [3;1250].

“ Тісто було зовсім невимішане: на йому було видно бульбашки, неначе горіхи”[20;117];

“ Тісто в діжі аж запищало і неначе заплямкало губами під її руками”[20;117].

*лемішка – це страва з густо запареного борошна, звичайно гречаного [3;484].

“- Тепер, про мене, стромляй руку в лемішку та й мішай”[20;118];

“Вона вхопила ложку і почала вимішувати лемішку ложкою”[20;118].

*мед – це солодка маса, яку бджоли виробляють з нектару квітів [3;516].

“В мене ж є й горішки, є мед і мак; була б спекла маківників”[20;112];

“Той солодкий медок не сподобався Мотрі”[20;69].

*яєчня – це страва з підсмажених яєць [3;1422].

“Тим часом Довбишка звеліла дочці розкласти в челюстях трісок і спрягти яєчню ”[20;69].

*маківник – це коржик із маком та медом [3;553].

“В мене ж є й горішки, є мед і мак; була б спекла маківників ”[20;112];

“Мамо, хочу маківників! – зарепетувала дівчинка”[20;113];

“Горішки і маківники залоскотали у їх ротиках”[20;112].

У творі І.Нечуя-Левицького маємо можливість спостерігати опис тогочасного посуду:

*діжка – це велика дерев’яна або металева циліндрична посудина з плоским дном [21;768].

“Кайдашиха наносила повнісіньку діжку води”[20;58];

“Замість дверей він налапав драбинуй звалив її, потрапив на діжку з водою, скинув кружок і шубовснув у воду обома руками”[20;58];

“Кайдашиха заглянула в діжку ”[20;117];

“Тісто в діжі аж запищало і неначе заплямкало губами під її руками”[20;117].

*горшик – це глиняний посуд, у якому варять їжу [21; 648].

“ Треба солі, треба горшків, треба смоли”[20;59];

“ Горшик полетів Кайдашеві на голову й гепнув об землю”[20;59];

“ Горшки сипались з полиць, як яблука з яблуні, неначе земля тряслася”[20;159];

“Але глянули вони, що з полиці сиплються горшки, а з мисника миски, та давай оборонять полицю та мисник”[20;160];

“По обіді Мотря почала мити горшки та миски”[20;73];

“ Горшик завищав під ножем наче цуценя”[20;73].

*горня – це аленький горшик [21;644]. Це слово є діалектним.

“Вже стало розвиднятись, Кайдашиха злізла з печі, глянула в піч і вгляділа двоє маленьких горнят ”[20;94];

“- Глянь! Що це таке! – сказала Кайдашиха, тикаючи під самий ніс Кайдашеві горня з кашею”[20;95].

*глиняник – це посудина, в якій розводять глину або крейду для мазання долівки, стін [21;607].

“Мотря вийшла з хати з глиняником у руках”[20;60];

“Другий глиняник з ілою глиною стояв коло порога”[20;60];

“Мотря сіпнула глиняника до себе; шматок горшка зостався в Карпових руках”[20;61].

*глек – це висока кругла, переважно глиняна посудина, слегка розширена в нижній частині [21;604].

“Мати загадала їй зібрати з глечика сметану та накришити сала”[20;68].

*каганець – це велика чарка [22;206].

“Кайдашиха погасила каганець, і в хаті все стихло і втихомирилось”[20;59].

*чавун – це посудина, горшик із сплава заліза з вуглецем [24;797].

“Мотря встала, розпалила в печі й приставила чавун з водою”[20;72].

*чарка – це невелика посудина для пиття вина та спиртних напоїв [24;801]. У сучасній мові слово не вживається, є застарілим.

“Хазяїн випив усю чарку до самого дна, щоб не зоставалось на сльози”[20;70];

“Балаш почастував їх з своїх рук і налив чарку Кайдашисі”[20;114];

“Хазяїн налив чарку перцівки”[20;70];

“- Так було б ще лучче... та ще якби взяти заступом поза тим сучим горбом попід самим тином, - сказав Кайдаш, випивши чарку і запаливши люльку”[20;57].

*миска – це посудина у вигляді широкої чашки, в якій звичайно подають страву до столу [22;633].

“Але глянули вони, що з полиці сиплються горшки, а з мисника миски, та давай оборонять полицю та мисник”[20;160];

“По обіді Мотря почала мити горшки та миски ”[20;73].

*мисник – це полиця для посуду, іноді для продуктів у сільській хаті [22;634].

“Але глянули вони, що з полиці сиплються горшки, а з мисника миски, та давай оборонять полицю та мисник ”[20;160];

“Мотря стала коло мисника мов укопана”[20;77].

*сито – це натягнена на обруч густа сітка, крізь яку просівають борошно та інші сипкі речовини або проціджують що-небудь [23;209].

“Кайдашиха не зводила з неї очей та все скоса поглядала на чорні, неначе житні, вареники на ситі ”[20;114];

“Мотря задумала, соваючи сито по сійцях, перекладених уподовж ночовок”[20;74].

*ночви – це довгаста посудина з розширеними доверху стінами для хатнього вжитку: виготовлення тіста, прання білизни, купання і т.ін. [22;894].

“Мотря задумала, соваючи сито по сійцях, перекладених уподовж ночовок ”[20;74];

“- Одні ночви маємо, а ти й ті розбий”[20;76];

“Вона вилила з ночовок у помійницю луг і так кинула ночовки на ослін, що вони посковзнулись і полетіли на землю”[20;76].

*ніж – це знаряддя, інструмент для різання, що складається з леза та ручки [22;878].

“Горшик завищав під ножем наче цуценя”[20;73].

*щербатий – це горшик з вищербленими краями, з щербиною, щербинами [24;917]. Слово належить до размовної лексики.

“ – В щербатому б то, чи що,- сказав Кайдаш.

- В щербатому... А чи стане цієї каші на всіх? – спитала Кайдашиха, сердита, що Кайдаш не розуміє діла”[20;95].

*рогач – це довгий дерев’яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і ставлять у піч або виймають з неї горшики, чавуни і т.ін. [23;7].

“ – Не йди до Мотрі позичати хліба, бо ноги рогачем поперебіваю!”[20;118].

І.Франко відзначив, що серед письменників другої половини XIX ст. “найвидніше місце займає безперечно доробок І.Нечуя-Левицького як по красоті і плавності складу, так і по силі та живості картин, вірності рисунку та... хватаючій за серце теплоті чуття”. Художня спадщина І.С Нечуй-Левицького, що становить понад п’ятдесят творів, різножанрова і розмаїтна. Особливе місце тут займає селянська тематика. Письменник швидше і глабше, ніж його попередники, побачив і усвідомив суперечності, позитивні і негативні тенденції в самому народному середовищі. “Не відрікаючись від фолькльорної ідеалізації та героїзації. Нечуй-Левицький багатограніше веде “хроніку” щоденного життя героїв, які в умовах неправильного соціального життєвпорядкування духовно відчужуються”.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 106; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!