Способи нарахування процентів

У практиці фінансових розрахунків суми грошей незалежно від їх походження та призначення обов'язково так чи інакше пов'язують з конкретними періодами або моментами часу. Тому в кредитних угодах (у їх широкому значенні) передбачаються не тільки суми боргу, а й строки та періодичність його погашення і сплати процентів. Особливо важливу роль чинник часу відіграє у довгострокових позичкових операціях. Це випливає з нерівноцінності сьогоднішніх і майбутніх грошей, навіть якщо не брати до уваги інфляцію та ризик. Як зазначалося вище, майбутні гроші менш цінні, ніж сьогоднішні. Тому цілком справедливим є афоризм: «Час – це гроші».

Існують різні способи нарахування процентів, які залежать від умов договору позички. Відповідно застосовують різні види процентних ставок, кожна з яких має свої ознаки. Зокрема, проценти розрізняються за базою, яка береться для їх нарахування. При цьому застосовуються постійна чи послідовно змінна база для розрахунку. У разі застосування змінної бази за неї береться сума, отримана на попередньому етапі нарощення, або дисконтування. Інакше кажучи, проценти нараховуються на проценти, тобто при нарахуванні використовуються складні процентні ставки.

Прикладом можуть бути наднаціональні процентні ставки, які застосовуються на євроринку валют. Наприклад, змінною базою вважається Лондонська міжбанківська ставка пропозиції – ЛІБОР (London interbank offered rate). До ЛІБОР додається надбавка (спред) за кредитами. При цьому розмір спреда може бути постійним протягом усього строку користування позичкою чи змінним.

У міру розширення міжнародного ринку позичкових капіталів в окремих країнах з'явились аналогічні ЛІБОР свої базові ставки: ПІБОР (Париж), ФІБОР (Франкфурт-на-Майні), БІБОР (Бахрейн), НІБОР (Нісау, Нью-Йорк, Норвегія), ЛЮКСІБОР (Люксембург), МІБОР (Москва), СІБОР (Сінгапур), ТІБОР (Токіо) тощо. У комерційній пресі зустрічається й базова ставка КІБОР (Київ). Проте широкого застосування вона ще не набула.

У разі постійної бази використовуються прості процентні ставки.

Процентні ставки також можуть бути фіксованими або «плаваючими». Перша з них установлюється незмінною на весь період користування позичкою. «Плаваюча» – процентна ставка, величина якої змінюється залежно від обумовлених у кредитній угоді чинників, наприклад, від зміни темпів інфляції, облікової ставки центрального банку, зміни вартості кредитних ресурсів на грошовому ринку тощо. У разі застосування «плаваючої» процентної ставки встановлюється не сама процентна ставка, а лише базова ставка і розмір надбавки до неї – спреда.

У розрахунках на практиці застосовують так звані дискретні проценти, тобто проценти, які нараховуються за фіксовані у договорі періоди (рік, півріччя, квартал, місяць, день). При цьому період розглядається як дискретна змінна. Інколи, переважно в теоретичних викладках, у формальних обґрунтуваннях та фінансових розрахунках розглядають безперервні проценти, тобто проценти, які визначаються без прив'язки до конкретного відрізку часу.

Прості проценти, як правило, нараховуються за короткостроковими позичками або у випадках, коли проценти не приєднуються до основного боргу. При цьому користуються формулою:

S = P + I = P( 1 + ni),

де S – нарощена сума, або сума в кінці строку;

Р – первісна сума боргу;

І– проценти за весь період позички;

п – строк позички;

і – ставка нарощування (десятковий дріб).

Зазвичай строк позички вимірюється в роках, а звідси і – річна ставка. Тому кожен рік приносить проценти на суму Рі, а за весь строк позички проценти становитимуть: І= Рпі.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 63; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!