КАТЕГОРИИ:
Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)
Католицької Церкви 2 страница
|
|
|
|
Отже, богословське значення соціальної доктрини Церкви ґрунтується на таких міркуваннях:
1. Людина створена за образом Божим, відкуплена кров’ю Ісуса Христа і покликана до вічної злуки з Богом. Вона не може бути принижена до знаряддя і об’єкта державних, соціальних або економічних процесів, оскільки “порядок речей повинен підлягати потребам людської особи, а не навпаки”, підкреслює конституція “Радість і надія” (GS. 26). Наріжні заповіді Нового Заповіту – це любов до Бога і ближнього.
2. Христос визволив людину в усіх її вимірах від первородного гріха, тому Церква свою доктрину спрямовує як на конкретного індивіда, так і на людське суспільство загалом.
3. Предметом соціальної доктрини Церкви є соціальний лад, його поновлення і вдосконалення, згідно з євангельським планом спасіння, та його тлумачення у світлі християнського віровчення.
4. Християнська соціальна доктрина через втілення (воплочення) Ісуса Христа, стала „складовою частиною християнського вчення про людину”, узагальнює енцикліка “Мати і вчителька”(ММ. 222). Боже слово, приймаючи людську подобу, ввійшло в історичне соціальне життя людства. Бог став сам активним учасником соціального життя. Тому християнин повинен пам’ятати, що він не може ігнорувати соціальне життя.
Таим чином, християнська соціальна доктрина – це сукупність понять соціальної філософії (що походять від соціальної природи людини) та богослов’я для пізнання природи і порядку людського суспільства, а також норми і завдання, які випливають з нього і які треба пристосовувати до конкретних історичних обставин.
Соціальна доктрина Церкви не ставить собі за мету ані рай на землі, ані обожнювання „модерного світу”, але такий соціальний порядок, який дозволяє людині виконати Божу волю і вести гідне, щасливе християнським життя. Вона відкидає соціальну утопію, так само як і надто містичне християнство, яке заперечує у християнській вірі будь-яке право бути активною у соціальній площині, віддаючи таким чином світ на поталу хаосові [39, с.127].
На підставі сказаного виокремимо основні напрями й положення у розвитку соціального вчення Католицької Церкви:
а) воно випливає із Святого Письма;
б) соціальне вчення пов’язане з орієнтирами в повсякденному соціальному житті;
в) важливим питанням для Церкви є її ставлення до держави. Державна влада є початком порядку. У своїй головній функції охорони добра і боротьби зі злом держава слугує утворенню єдності людини з Церквою. Ця єдність зумовлює природне співробітництво між Церквою та державою. Водночас, держава повинна знати свої межі, зумовлені завданнями загального блага і соціального захисту. Католицька Церква дотримується концепції взаємовигідної співпраці і взаємопротиваги Церкви і держави, регулюючи свої відносини з державою на основі міжнародного права;
г) Церква приймає цінності демократичної держави, погоджуючись із принципами релігійної свободи ідеологічно нейтральної правової держави. Церква бачить своє завдання у здійсненні цивільного контролю над державою, зберігаючи власну свободу дії;
ґ) важливим пріоритетом Церкви є підтримка нею культури. Головний акцент її діяльності – збереження духовного коріння культури;
д) економічна сфера також перебуває в центрі контролю Церкви. Церква виробила й обґрунтувала власну християнську позицію в економічному поступі;
е) у галузі внутрішньої і міжнародної політики Церква чітко дотримується позиції внутрішнього і зовнішнього миру. Зброя, гонка озброєнь категорично відкидаються як засіб розв’язання конфліктів;
є) у міжнародній політиці вектор Церкви спрямований на зміцнення сили міжнародного права, підтримку між країнами добросусідських стосунків, протидію тоталітарним режимам, сприяння зміцненню міжнародної єдності.
Осердям усієї соціальної доктрини Католицької Церкви є людина як особистість.
Світове співтовариство в 70-ті роки ХХ ок. підійшло до усвідомлення того, що в результаті науково-технічного прогресу і пов’язаного з ним бурхливого розвитку атеїстичних ідей відбулася втрата моральних цінностей у політиці, громадському житті, міжособистісних взаєминах. За того часу почався процес, який сформував сучасний погляд на моральні та соціально-політичні цінності не тільки католицизму, а й інших світових релігій і ставлення до них як до основи гармонійного розвитку суспільства в новому тисячолітті. Це проявилося не тільки у зростанні авторитету релігії у світі, а й в екуменічному процесі – діалозі між представниками різних віросповідань, що дає можливість сподіватися на швидке подолання міжнаціональних та міжрелігійних конфліктів, успішний пошук взаємоприйнятих шляхів до порозуміння і миру.
Соціальна доктрина Церкви включає погляди на суспільство, державу, історію суспільства, революційні та національно-визвольні рухи, ставлення до науки і культури. У поглядах на суспільство та його історію Католицька Церква спирається на позиції провіденціалізму, згідно з якими будь-яке соціальне явище, вся суспільна історія відбувається з волі Бога, відповідно до наперед визначених Богом планів і окресленої мети.
В оцінці революційного і національно-визвольного рухів Католицька Церква керується принципами класового миру і дотримується реформістського методу у розв’язанні соціальних проблем сучасного світу. Папа Іван-Павло ІІ у своїх енцикліках соціальний прогрес розглядав як моральний розвиток людства, усвідомлення кожною людиною своєї солідарності з ближнім, як „розумний діалог” і спільна відповідальність робітників і підприємців заради спільного блага та справедливості. Право приватної власності захищає, проте не оголошує її тепер священною і недоторканною. Припускається навіть усуспільнення приватної власності на основі релігійного корпоратизму в інтересах „суспільного блага”. Класові суперечності, на думку католицьких богословів, можна вирішити на основі „гармонійного співробітництва між багатими та бідними”, шляхом поступових реформ. Усі проблеми соціально- економічного, національного і класового плану соціальна доктрина Ватикану розглядає крізь призму моральних норм.
Таким чином, основні принципи соціального вчення Католицької Церкви можна коротко охарактеризувати так:
1. Принцип наступності: кожний новий папа не бере під сумнів правильність положень, сформульованих до нього, і опирається лише на розвиток тих ідей, які були висловлені його попередиками, внаслідок чого виникає логічна низка тез, які утворюють єдину систему.
2. Доктрина постійно оновлювалася відповідно до дійсності, тобто забезпечувалися умови для того, щоб вона завжди залишалась актуальною.
3. Правомірність такого оновлення визначав лише сам папа або вищі колективні церковні органи (Всесвітній собор чи Єпископський синод) за його згодою.
4. Понтифіки виходили з того, що священики та миряни повинні керуватися соціальним вченням, згідно з внутрішньою переконаністю в її правильності, а не в результаті примусу.
5. Основні положення соціального вчення розглядалося як обов’язкові для всіх католиків і, насамперед, для священнослужителів, щоправда, на практиці так бувало не завжди, що підтверджує існування „теології звільнення”, проте це тільки збагачувало соціальне вчення католицизму.
Незважаючи на велику кількість різних порушених тем, у церковному соціальному вченні помітна відсутність відповідей на деякі сучасні і дуже спірні теми в Католицькій Церкві, зокрема енергозабезпечення, біогенетики, становища жінки в суспільстві тощо.
1. Енергозабезпеченіня. Жахлива катастрофа на Чорнобильській АЕС, викликала в усьому світі побоювання, чи використання „мирної атомної енергії” є безпечними для всього людства. Інші зауважують, що традиційні електростанції, які працюють на нафті або вугіллі, забруднюють також навколишнє середовище. Без сумніву, рішення „за” або „проти” атомної енергії є не тільки політичним, але також моральним питанням. Церква не дає на сьогодні остаточної відповіді на це питання.
2. Біоетика й генетичні дослідження. Широке поле біохімічних досліджень – одне із найактуальніших моральних проблем. Крім заборони абортів папа Іван-Павло ІІ не аналізує цієї небезпеки. Адже учені застерігають щодо генетично модифікованих продуктів харчування, щодо досліджень над ембріонами людини, щодо клонування тварин і людини тощо. Ймовірно проблематика біоетики ще до кінця не вирішена, оскільки про шкідливість генетично модифікованих продуктів не можна ні ствердно сказати, лиш припустити їх небезпеку при поєднанні їх із небезпечними вірусами [79; 73], ні заперечити, а от про небезпеку використання ембріональних препаратів можна говорити вже точно, позаяк виготовлення препаратів із плаценти – це одне, а оскільки ці препарати виготовляються із маленьких ембріонів людини і цей процес поставлений на промислову основу – то, фактично, запущено механізм людиновбивства. Зрозуміло, що Церква проти цього виступає категорично (див. Ч.І. Р. ІІ. §7 Не вбий) [3; 81; 82].
Окремою проблемою є питання трансплантації органів, оскільки там є різні технології. Одна із них передбачає т. зв. “нарощування органів”, тобто людина дає частинку чогось свого і їй відновлюють на основі її ж біоматеріалу хворий чи знищений орган. Ця технологія не викликає заперечень, за умови що для “вирощування” органів людини не використовуватимуться антигуманні технології.
Інша проблема – пересадка органів, щодо якої останнім часом виникає багато заперечень через боязнь їх викрадення [80], але ця технологія має багато побічних ефектів і менш успішна.
Стосовно проблеми клонування людини поки що можна стверджувати однозначно, що вчені добре навчилися робити забір плідного матеріалу й збільшувати кількість яйцеклітин, готових до зачаття. А от щодо клонування самої людини, як нам видається, що ще рано про це говорити. Можна видавати бажане за дійсне, але… Можна штучним способом збільшити у жінки кількість яйцеклітин, можна здорову жінку зробити неплідною, а потім ніби повернути її плідність, це ж стосується й чоловіків [81]. Але чи моральним є таке втручання в організм людини? Фактично, цими дослідами, на які виділяються шалені гроші, можна збільшити або зменшити кількість окремих народів або країн. І Церква це добре розуміє, тому й вивчає докладно усі ці проблеми, щоб передбачити всі негативні наслідки для людства. Про це згадував у енцикліці “Humanae vitae”(“Гуманність життя”, 25. 07. 1968) папа Павло VІ, уявлення християнської моралі про питання біоетики відображені в енцикліці Івана-Павла ІІ “Евангелія життя” (“Evangelium vitae ”, 1995.03.25). Деякі питань з біоетики актуалізував папа Бенедикт ХVІ у листі «Dignitas personæ” (“Гідність людської особи”,12. ХІІ. 2008).
Становище жінки в суспільстві. Деякі кола сподівалися, що Святіший Отець Іван-Павло ІІ після появи Апостольського листа „Malieris dignitatem” („Про гідність жінки”, 1988р.) та “Листа до жінок” (“Letter to Women” 2.06.1995) [3; 85], у якому окреслено досить абстрактне богослов’я жінки в сучасному суспільстві, доповнить думки в енцикліці з нагоди століття „Rerum novarum”. Таке очікування є актуальне, зокрема в тих країнах, де емансипація жінки призвела до негативних наслідків у лоні самої Католицької Церкви (феміністичне богослов’я, вимоги щодо рукоположення жінок тощо). Хоча Святий синод єпископів у Римі вже 1971 року домагався „для жінок належної участі у відповідальності й взагалі в публічному житті”. Папа Іван-Павло ІІ в його „Laborem exercens” засудив будь-яку дискримінацію або виключення жінок “від позицій, до яких вони кваліфіковані”. Однак образ і роль жінки в Церкві залишається надалі невизначеним.
Ряд негативних явищ, які іноді проявляються у Церкві потребують досить активного вивчення, щодо їх подолання. Не можна сказати, що Церква не реагує на них. Ще на початку останнього десятиліття одна із сестер підготувала дисертацію на ступінь доктора філософії про роль і місце жінки в Церкві в перші віки поширення християнства, де докладно вивчила всю практику участі жінок у поширенні ідей християнства.
Попри це можна стверджувати, що вже сформульовано певне філософське соціальне вчення Католицької Церкви, яке можна вважати її доктриною, оскільки доктриною (лат. doctrina – вчення) називається наукова або філософська теорія.
Соціальна доктрина, яка поступово формувалася протягом ХІХ – ХХ сторіч на Заході, поступово знайшла своє втілення і у ряді церков східних обрядів. Першими відгукнулися своїми реальними кроками Східні Католицькі Церкви, які разом із делегатами від Православних Церков, брали участь у ХХІ Вселенському (ІІ Ватиканському) соборі. На своїх помісних соборах вони частково дали відповідь на окремі соціальні проблеми. Зрозумівши небезпеку, яка загрожує всім християнам, Православні Церкви, теж ухвалили відповідні рішення й подали своє бачення соціальних проблем. Позитивним є те, що на проблеми гідності людини і майбутнього людства Церкви мають майже однакову позицію.
Таким чином, можна зараз сказати, що соціальна доктрина християнських церков є програмою їх діяльності, спрямованою на збереження майбутнього людства.
Запитання та завдання для самостійної роботи студентів
1. Де закладено основну ідею соціальної доктрини Церкви?
2. У яких офіційних документах Церкви проголошуються ідеї соціальної доктрини Церкви?
3. Дати визначення соціальної доктрини Церкви.
4. На які принципи опирається соціальна доктрина Церкви?
5. Як проявляється кожен із принципів соціальної доктрини в практичній діяльності?
6. У практиці яких товариств проявляються принципи соціальної доктрини Церкви?
ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА ДО V РОЗДІЛУ:
Джерела:
1. Джерела канонічного права Православної Церкви. Вип. І. – Харків: Видання Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, 1977. – 112с.
2. Документи Другого Ватиканського Собору: Конституції, декрети, декларації. – Львів: Свічадо, 1996. – 759с
3. Енцикліки Вселенського архієрея Івана-Павла ІІ. – Торонто – Рим: Вид-во оо. Василіян, 1989. – 342с.
4. Іван-Павло ІІ. Апостольський лист „Наближення третього тисячоліття”. – Львів: Свічадо, 1997. – 61с.
5. Папа Іоан ХХІІІ. Мир на землі. – Ватиканська поліграфія поліглота, 1963. – 50с.
6. Святе Письмо Старого й Нового Заповіту. – Рим, 1991.
7. Дъяния Вселенских Соборов. В 7 т. (4кн.). – Санкт – Петербург: Воскресеніе. – 1996. – 2144 с.
Довідково-енциклопедична література:
8. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. В. Т. Бусел. – К.., 2001. – 1440с.
9. Геник Л. Я. Історія християнства. Програми. Вид. 2-е. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – 266с.
10. Словник іншомовних слів / Уклад. Л. О. Пустовіт та ок. – К.: Довіра, 2000. – 1018с.
11. Філософський енциклопедичний словник / За ред. В. І. Шинкарука. – К.: Інститут філософії ок. Г. С. Сковороди НАНУ. – 2002. – 743с.
12. Філософський словник / За ред. В. І. Шинкарука. – 2-е вид. перероб. і доп. – К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. – 800с.
13. Энциклопедия религий / Под ред. А. П. Забияко, А. Н. Красникова, Е. С. Элбакян. – М.: Академпроект, Гаудеамус, 2008. – 1520с.
Підручники й посібники:
14. Бедуел, Гі. Історія Церкви / пер. з фр. Г. Григорович. – Львів: Свічадо, 2000. – 296с.
15. Добош М., Кравчук А. Догматичне богослов’я Католицької Церкви. – Львів: СТРІМ, 1994. – 502с.
16. Катехизм Католицької Церкви / Пер. з лат. – Жовква: Місіонер, 2002.- 772с.
17. Костюк П. Нарис історії Вселенської Церкви. – Івано-Франківськ: Гостинець, 2002. – 475с.
18. Лубський В. І. Релігієзнавство. – К.: Вілбер, 1997. – 362с.
19. Релігієзнавство / за ред. Заковича М. М. – К.: Вища шк., 2000. – 350с.
20. Основы религиоведения: Учеб. Ю. Ф. Борункав, И. Н. Яблоков, К.И. Никонов и ок.; Под окл. И. Н. Яблокова.- 2-е изд., перераб. И доп. – М.: Высшая школа, 1998. – 480с.
21. Радугин А. А. Введение в религиоведение: оклон, история и современные религии: Курс оклон. – М.: Центр, 1996. – 300с.
22. Религия и общество: Хрестоматия по социологии религии: Учеб. пособие для вузов / сост. В. И. Гараджа, Е. Д. Руткевич. – М.: Аспект Пресс, 1996. – 775с.
Монографії:
23. Герич Ю. Сучасна ситуація в нашій Церкві, і який її вихід. – Торонто: Братство українських католиків Торонтської єпархії, 1976. – 27с.
24. Григулевич Й. Р. Папство. Століття ХХ. – К.: Політвидав. України, 1988. – 543с.
25. Гьофнер Й. Християнське суспільне вчення / Пер. з нім. С. Пташник, Р.Оглашенний. – Львів: Свічадо, 2002. – 304с.
26. Костюк П. Соціальна доктрина Церкви. Короткий нарис – Льєж – Івано – Франківськ – Тернопіль, 1996. – 196с.
27. Мальтійський орден: минуле і сьогодення. – Івано – Франківськ: Мальтійська служба допомоги, 2000. – 35с.
28. Мизь Р. Християнство – що це, властиво? – Львів: Свічадо, 1994. – 235с.
29. Музичка І. Християнство в житті особи і народу. Вибрані твори / упор.А.Колодний. – К., 1999. – 387с.
30. Нове мислення Католицької Церкви / Віра і розум – двоє крил людського духу. – Ротенберг – Івано-Франківськ, 1997. – 142с.
31. Переступи поріг надії: Іван–Павло ІІ відповідає на питання Вікторіо Мессорі / пер. з італ. Попач Н. – К. – Львів, 1995. – 170с.
32. Сорокін М. Триєдине служіння Богові або сім принципів перетворення соціуму. – К., 2004. – 51с.
33. Церква і соціальне питання. Твори А. Шептицького. – Рим: Вид-во оо. Отців Василіян, 1997.- 840с.
34. Векфильд У. Мортинс Х. С. Инструкция по изучению и преподаванию социальной доктрины Церкви. – Рим, 1990.
35. Гергей Е. История папства. – М.: Республика, 1996. – 463с.
36. Де Лобье П. Три града. Социальное учение христианства / Пер. с фр. Л. А. Торчинського. – СПб.: Алетейя, 2000. – 412с.
37. Задворний В. История Римских пап. – Т.1. – М., 1995.
38. Карсавинъ Л. П. Католичество. – Брюссель, 1974. – 151с.
39. Католицизм: Сборник статей. – М., 1977. – 256с.
40. Ковальский Н. А. Ватикан и мировая политика. Организация внешнеполитической деятельности католического клерикализма. – М., 1964. – 268с.
41. Ковальский Я. В. Папы и папство. – М.: Политиздат, 1991. – 236с.
42. Ладывирова С. Периодизация эволюции социальной доктрины католицизма. – К., 1992. – 17с.
43. Лозинский В. П. История папства. – М.: Политиздат, 1986. – 382с.
44. Майка Ю. Социальное учение Католической Церкви: Опыт исторического анализа. – Рим – Люблин: Изд. Святого Креста, 1994. – 480с.
45. Максимова Н. В., Филлипов Б. А. Социальное учение Католической Церкви и либеральные институты // Православие и Католичество: социальные аспекты. – М., 1998.
46. Михайлова Л. В. Католическая Церковь и рабочий класс. – М.: Наука, 1980. – 159с.
47. Овсиенко Ф. Г. Социально – этическое учение современного католицизма. – М.: Знание, 1987. – 64с.
48. Овсиенко Ф. Г. Эволюция социального учения католицизма: Философский критический анализ. – М.: Изд. МГУ, 1987. – 256с.
49. Хеффнер Й. Христианское социальное учение. – М.: Духовная Библиотека, 2001. – 322с.
50. Шмит К. Политическая теология. Сборник / Пер. с нем. Заключительная статья и составление А. Филлипова. – М., 2000. – 336с.
51. Ястребов И. Б. Социальная программа католицизма. – К., 1990. – 200с.
52. Ястребов И. Б. Социальная философия католицизма в ХХ веке. – К.: Высшая шк., 1988. – 190с.
Статті:
53. Україна К. Запрошення до діалогу: Україна очима посла Ватикану // День. – 2004. – 21 вересня. – С.4
54. Журавський В. Римо – Католицька Церква в сучасному світі // Молодь України, 1998. – 11 листопада.
55. Зубкова Ю. Б. Еволюція соціального вчення Католицької Церкви у 60 – 70 рр. ХХ ок. та механізм його реалізації на прикладі Латинської Америки // Український історичний журнал. – 2002. - № 6. – С.61 – 78.
56. Католицька Церква в усьому світі мовою цифр // Людина і світ. – 2003. - № 4. – С.48 – 51.
57. Максимович Б. Соціальна доктрина Церкви // Київська Церква. – 1999. - № 5. – С.60.
58. Місіонер. Український християнський часопис. – 2005. – травень. – С.16.
59. Політичні вибори у світлі соціальної науки Католицької Церкви // Людина і світ. – 2002. - № 5. – С.4 – 10.
60. Світ римо – католицизму // Релігійна панорама. – 2000. - № 1 – 2. – С.13 – 18.
61. Сергійко В. Органічна концепція соціального життя: Про ключові проблеми соціального вчення католицизму // Людина і світ. – 2003. - № 2. – С.19 – 24.
62. Сергійко В. Проблеми розвитку соціального вчення католицизму // Українське релігієзнавство. – 1999. - № 10. – С.58 – 64.
63. Соціальна доктрина Церкви / Зб. Статей. – Львів: Свічадо, 1998. – 298с.
64. Яроцький П. Л. Релігія в сучасному світі; християнство в контексті сучасності // Академічне релігієзнавство – за наук. окл. Докт. А. Колодного. – К., 2000. – С.711 – 728.
65. Яроцький П. Л. Релігія. Міра готовності до глобальних викликів // Віче. – 2004. - № 12. – С.59.
66. Яроцький П. Л. Соціальна доктрина католицизму // Філософська і соціологічна думка. – 1992. - № 12. – С.62 – 78.
67. Яроцький П. Л. Соціальна доктрина Католицької Церкви // Людина і світ. – 1989. - №3. – С.55 – 58.
68. Яроцький П. Л. Церква і світ на межі тисячоліть // Віче – 1998. - № 4. – С.135 – 150.
69. Ковальський Н. А. Справился ли католицизм с вызовами ХХ века? // Новая и новейшая история. – 1999. - № 6. – С.27 – 38.
70. Корнуэлл Д. Папа Гитлера: [О папе Пие ХІІ – главе оклоняє католической церкви с 1939 по 1958 год] // Зарубежом. – 1999. - № 43. – С.12.
71. Максимова Н. В., Филлипов Б. А. Социальное учение Католической Церкви и либеральные институты // Православие и Католичество: социальные аспекты. – М., 1998.
72. Шлаен А. Красный Папа: [Иоанн ХХIII] // Киев. Телеграфь. – 2004. – № 12. – 25 марта. – С.20.
Інтернет:
73. Огляд смертельних епідемій останніх років / http://tsn.ua// Світ, 28 квітня, 2008. /07:45. 1.01. 2009.18:09.
74. Бенедикт XVI написав енцикліку про трактування тексту Євангелія http://www.newsru.ua/rest/17oct2007/benedikt.html/17.11.2010 15:53.
75. Еволюція соціальної доктрини католицизму. Від «Rerum novarum» до сьогодення //http://iifpo.pp.net.ua/publ/11-1-0-104. 17.11.2010/ 1:04:06
76. «Милосердя в істині» — Папський трактат про кризу 2009-07-07 13:25:22// http://hds.lviv.ua/news/42.html?page=7/ 17.11.2010/ 14:35.
77. Неотомізм: шлях до сьогодення. Консерватизм теж потребує філософської основи http://www.credo-ua.org/17.11.2010 13:05
78. Папа Римський видав нову енцикліку «Милосердя в істині» на соціальну тематику http/www.newsru.ua/world/07jul2009/encyclical_print.html/17.11.2010 14:07.
79. Биотеррористы способны нанести стране удар пострашнее ядерного/ http://www.opera.com/support/ /13.01.2009 / 10:39.
80. За полгода в Украине пропали без вести 2223 ребенка и всего 105 из них найдены/ http://censor.net.ua/ 04.06.2008/ 14:21.
81. Китайские ученые: Стволовые клетки могут лечить женское бесплодие/ http://www.vovremya.info/ 13.04.2009 / 20:27 (21:41).
82. О чем гены могут рассказать достоверно / http://www.likar.info/ 29 Апреля 2009/7:04.
83. Постная еда предотвращает рак / http://www.opera.com/support/ /13.01.2009 / 10:39.
84. СПИД – обман мирового масштаба! Ирина Михайловна Сазонова – врач с тридцатилетним стажем // http://www.marketgid.com/14.03. 2009/ 6:55.
85. Documents and Speeches by Pope Benedict XVI//http://www.gcatholic.com/10.03. 2009. 8:28.
86. Documents and Speeches by Pope John Paul II//http://www.gcatholic.com/10.03. 2009. 9:33.
87. Tomas Rurk. The Social and Political Thought of Benedict XVI / http://www.credo-ua.org/2010/07/31627/ 17.11.2010. 13:36
88. www.zn.kiev.ua/nn/show/
89. www.ucu.edu.ua/ipc/editions/relreedom
90. www.rizu.org.ua/ukr/resourses/library/internet–library/lis/ 2004
91. www.bilouns.idknet.com/news/vohni 7.htm
92. www.vensa.org.ua./txt/sxid/polk 2003/54.html
93. www.hds/org.ua./library/christiant.htm
|
|
|
|
|
Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 68; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!