Нормативні документи що встановлюють вимоги до формування облікової політики підприємства

Рівні облікової політики

На державному рівні облікова політика формуєть­ся через урядові структури і оформляється у вигля­ді законів про облік, аудит, звітність. Облікова полі­тика втілюється через Програму реформування обліку, яка містить заходи по переходу системи обліку України на міжнародні стандарти, поділ єдиної системи на підсистеми, визначення моделі обліку (англо-саксонська чи континентальна), рівень регламентації обліку, компетентні органи щодо регулювання обліку в краї­ні та інші нормативні акти загальнодержавної ваги.

Отже, сутність, роль та значення облікової політики потрібно оцінювати, як: процес формування інформаційних ресурсів; якісну базу та засіб для отримання інформації для контролю та прийняття рішень.

Нормативні документи, що регулюють бухгалтерський облік в Україні визначають, що бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, уза­гальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам. Даний процес від виявлення господарської операції до її відобра­ження у фінансовій звітності здійснюється за певними прави­лами. Існують загальні правила, які введені нормативними ак­тами, такими як національні стандарти бухгалтерського облі­ку, інструкції, методичні рекомендації тощо. Питання методо­логії бухгалтерського обліку та фінансової звітності регулюю­ться Міністерством фінансів України. Міністерства, відповідно до галузевих особливостей, розробляють на базі П(С)БО методичні рекомендації щодо їх застосування. Нормативні документи встановлюють певні рамки щодо організації та ме­тодики облікового процесу і, разом з тим, дають деякий простір для формування правил організації та ведення обліку.

Ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежений державною регламентацією бухгалтерського обліку, яка визначена переліком методик і облікових процедур, серед яких припустимі альтернативні варіанти. Іноді нормативні документи взагалі не містять конкретних рекомендацій щодо правил обліку окремих фактів господарського життя. Якщо система не встановлює спосіб ведення бухгалтерського обліку з конкретного питання, то при формуванні облікової політики підприємство самостійно розробляє відповідний спосіб, виходячи з діючих положень. Сукупність правил обраних та розроблених для внутрішнього використання кожним господарюючим суб'єктом і є обліко­вою політикою

При використанні нормативних та законодавчих документів необхідно простежити дотримання принципу несуперечності, тому що в системі обліку не може бути норм, які б вступали у протиріччя одна другій.. Юридично це представлено двома правилами:

- якщо два нормативних документа носять взаємовиключні норми, то дія норма документа, затвердженого вищим органом;

- якщо нормативні документи видані одним й тим же органом влади, то діючим визначається норма останнього по терміну видання документу.

Крім ЗУ № 966 та ПСБО 1, що визначають поняття облі­кової політики та основні питання організації бухгалтерського обліку на підприємствах, роз'яснення щодо формування розпорядчого документу про облікову політику викладені в ряді підзаконних актів та листів міністерств і ві­домств: ЗУ «Про бухгал­терський облік і фінансову звітність в Україні» (для усіх підприємств), Положення про порядок бухгалтерсько­го обліку окремих активів та операцій підприємств держав­ного, комунального секторів еко­номіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об'єктами державної, комунальної власності – Наказ МФУ від 19.12. 2006 № 1213 (для підприємств державної, комунальної власності), Лист Міністерства фінансів України від 21.12.2005 р. N 31-34000-10- 5/27793 «Про облікову політику»(для усіх підприємств)

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 86; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!