Питання1. Мікроекономіка, як складова частина теоретичної економіки.

Харків

Затверджено на засіданні кафедри економічної теорії

Протокол № 11 від 09.04.2008 р.

Мікроекономіка. Конспект лекцій для студентів спеціальностей 6.050100 “Фінанси” та “Облік і аудит” усіх форм навчання / к. е. н., Є. Ю Кузькін, Т. М. Куценко. – Харків: Вид. ХІФ УДУФМТ, 2008 – 95 с. (Укр. мов.)

Рецензент – канд., екон. наук, доцент кафедри управління фінансовими послугами Харківського національного економічного університету Н. В. Кузьмінчук

Рецензент – канд. екон. наук, професор кафедри фінансів Харківського інституту фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі Афанасьєв А.О.

Конспект лекцій відповідає вимогам програми навчальної дисципліни “Мікроекономіка” і включає дванадцять тем. Ураховані зміни в законодавчій базі України.

Рекомендовано для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів усіх форм навчання.

© Харківський інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, 2008

© Т.М. Куценко

ЗМІСТ

Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки

1. Мікроекономіка, як складова частина теоретичної економіки.

2. Предмет, концептуальні основи та об’єкт мікроекономіки.

3. Методологія мікроекономіки.

Економічна наука вивчає поведінку людей і допомагає пояснити, як і чому приймаються різноманітні економічні рішення в суспільстві.

Мікроекономіка – розділ економічної теорії, що вивчає поведінку окремих суб’єктів господарювання (домогосподарств, підприємств, держави) за умов рідкісності (обмеженості) ресурсів та альтернативності напрямів їх використання.

Отже мікроекономіка – розділ економічної теорії і одночасно самостійна базова дисципліна, яка тісно пов’язана з іншими економічними науками.

Важливим аспектом дослідження на мікрорівні також виступає діяльність суб’єктів при утворенні таких ринкових структур як локальні ринки та окремі галузі. Тому префікс “мікро”, який означає “маленький”, в контексті визначення назви економічної дисципліни носить умовний характер. По-перше, ринкова одиниця за величиною може бути як маленькою, так і великою. По-друге, при дослідженні економічної одиниці, не можна не враховувати її взаємодію з іншими одиницями, що неминуче призводить до виходу на макрорівень дослідження.

Ще один важливий аспект мікроекономіки – аналіз процесу утворення ринків у різних галузях і їхня взаємодія. Аналізуючи різні ринки, мікроекономіка концентрує увагу на закономірностях визначення цін в залежності від типу ринкової структури. Тому мікроекономіку ще називають „теорією цін”.

Головна економічна проблема – це обмеженість ресурсів суспільства, з одного боку, та безмежність бажань і потреб людей – з іншого.

Ресурс – це все те, що необхідно для організації процесу виробництва.

Фактори виробництва (ресурси):

1. праця (труд), робоча сила;

2. капітал (основний, оборотний);

3. земля;

4. підприємницькі здібності.

Особливістю економічних ресурсів є їх відносна обмеженість. Тому суспільству завжди необхідно робити вибір між альтернативними цілями використання обмежених ресурсів. При цьому мікроекономіка виходить з гіпотези про раціональну поведінку економічних суб’єктів. Згідно з цим принципом суб’єкт господарювання завжди намагається отримати за даних умов найкращій для себе результат. Тому вважається, що всі економічні суб’єкти діють раціонально, як при визначенні цілей своєї діяльності, так і при виборі способів її досягнення.

Пошук відповідей на перелічені питання дає змогу мікроекономіці реалізувати її функції:

- теоретико-пізнавальна – вивчення і пояснення економічних процесів і явищ;

- методологічна – слугує теоретичним фундаментом для досліджень;

- практична – забезпечення економічної стратегії господарюючих суб’єктів;

- прогнозна – визначення тенденцій і прогнозування моделей поведінки економічних суб’єктів.

Пояснення економічних явищ та прогнозування поведінки суб’єктів належить до так званого позитивного аналізу, який констатує економічний стан суб’єктів (“як є?”), але ж до розв’язання мікроекономічних проблем можна підходити і з позицій нормативного аналізу, який передбачає оцінку правильності їхніх дій (“як має бути?”). Останній підхід може виходити за межі курсу мікроекономіки, тому що пов’язаний з реалізацією економічної політики.

Враховуючи все вище зазначене, можна сказати, що завданням мікроекономіки є забезпечення встановлення та відновлення стану рівноваги мікросистеми та пошук умов оптимальної поведінки економічних суб’єктів, а метою – підвищення ефективності їхньої діяльності.

Питання 2. Предмет, концептуальні основи та об’єкт мікроекономіки

Предмет мікроекономіки характеризується метою, об’єктами і суб’єктами.

Мета мікроекономіки – підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання. Звідси об’єктом дослідження мікроекономіки виступають економічні категорії, від яких залежить ефективність діяльності суб’єктів господарювання (прибуток, рентабельність тощо), та сфери господарювання, де ці категорії формуються:

- сфера виробництва – процес формування витрат суб’єкта та його інвестиційна діяльність;

- сфера обігу – формування цін на економічні блага та економічні ресурси;

- сфера економічних відносин суб’єкта з державою – сфера, яка виступає потужним зовнішнім фактором, що впливає на ефективність.

Об’єктом мікроекономічних досліджень також є мікросистема. Оскільки мікросистема – це система економічних відносин між господарюючими суб’єктами, то аналізувати її треба через з’ясування того, які суб’єкти вступають у ці відносини; з приводу чого ці відносини складаються та який головний зміст цих відносин. Тобто об’єктом мікроекономічних досліджень є окремі економічні суб’єкти або мікросистеми:

1. окремі індивідууми - споживачі, які виступають на боці попиту, та продавці, які здійснюють пропозицію благ;

2. домогосподарство (сім’я) – це група людей (один і більше), які об’єднують свої доходи, мають спільну власність на фактори виробництва та разом приймають економічні рішення. На ринку товарів та послуг домогосподарство виступає як покупець, а на ринку факторів виробництва – продавцем робочої сили. До домогосподарств відносять усіх споживачів, найманих робітників, власників великих та дрібних капіталів, землі, засобів виробництва.

3. фірма – це економічна одиниця, яка самостійно приймає рішення, прагне максимізувати свій прибуток, використовує фактори виробництва для виготовлення і продажу продукції іншим фірмам, домогосподарствам та державі. На ринку товарів є продавець, на ринку факторів виробництва є покупець.

4. держава – це самостійний суб’єкт, до складу якого входять урядові установи, які виступають координатором та регулятором економічного життя. Для мікроекономіки найсуттєвішою є координаційна роль держави.

Домогосподарства та фірми створюють приватний сектор, а держава – державний. Усі ці економічні суб’єкти взаємодіють між собою, створюючи “потоки” видатків та доходів.

Рисунок. 1. Схема економічного кругообігу.

Роль домогосподарств та фірм економічному кругообігу подвійна. На ринку кінцевих товарів і послуг домогосподарства виступають на боці попиту як покупці. З іншого боку, домогосподарства – це власники ресурсів, які вони постачають для виробничих цілей. Тому на ринку ресурсів домогосподарства перетворюються на продавців, формують пропозицію. Фірми, в свою чергу, на ринку товарів і послуг виступають продавцями, а на ринку факторів виробництва – покупцями необхідних для здійснення виробничої діяльності ресурсів.

Узагальнюючи, можна сказати, що об’єктом мікроекономіки є економічна діяльність людей та загальні економічні проблеми, що виникають під час її здійснення і розв’язуються у відповідності до існуючих інститутів. Предметом мікроекономіки виступають процеси економічного вибору, що здійснюють суб’єкти господарювання для досягнення своїх цілей в умовах обмежень, які накладаються на їхні можливості.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 86; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!