Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Вплив кліматичних факторів на організм людини




Екологія людини

Екологія (з грецьк. «ойкос» — житло і «логос» — наука) вивчає весь комплекс відношень живих організмів з на­вколишнім середовищем. Цілісність, сталість і, якщо воно відбувається, розселення людських груп базуються на взаємодії з навколишнім середовищем—безупинному обміні речовинами й енергією. Завдяки цьому обміну група одержує необхідні речо­вини та створює умови для свого існування.

Екологія людини — наука, Ідо вивчає взаємодію людини як біосоціальної істоти зі складним багатокомпонентним навколиш­нім світом, динамічними, постійно мінливими умовами існування.

Екологія в широкому сенсі означає динамічний взаємозв'язок співтовариства із середовищем, у якому воно знаходиться.

Пристосування, необхідні для успішного існування у певних умовах, називають адаптаціями. Середовище—це комплекс навколишніх умов, у яких перебуває співтовариство. До нього належать абіотичні (фактори неживої природи—фізичні й хімічні умови середовища), біотичні (фактори живої природи—міжви­дові й внутрішньовидові відносини) компоненти, у тому числі особливості рельєфу, клімат, тваринний і рослинний світ, і ант­ропогенні фактори—діяльність людини, що призводить до змін середовища проживання живих організмів.

Комплекс, що складається з певної групи живих істот і сере­довища, у якому ця група існує, називають екосистемою. Під екологією людини слід розуміти екологію всієї екосистеми в ціло­му, розглянутої з погляду ролі, яку відіграє в ній «людський ком­понент».

Екосистема — це «боротьба за існування», у якій успіх залежить від ефективності адаптаційних можливостей людини. Мета і значення адаптації полягають в збереженні біологічного гомеостазу, що являє собою сукупність стійких станів, підтри­муваних в організмі, і включає два взаємозалежних процеси — досягнення стійкої рівноваги і саморегуляцію.

Одним з найважливіших абіотичних факторів, що мають вплив на всі фізіологічні функції усіх живих організмів, є температура. На земній поверхні температура залежить від географічної широти і висоти над рівнем моря, а також від пори року, тому в навколишньому середовищі вона ніколи не буває постійною й організму необхідно пристосовуватися до її умов, що змінюються, адаптуватися.

Адаптивну функцію людини забезпечують основні теплові й холодові рецептори шкіри, рецепторні поля і центральна нерво­ва система. Їхня спільна діяльність одержала назву теплорегу­ляції, у процесі якої відбувається постійний обмін тепла між організмом і зовнішнім середовищем (тепловіддача), а також ут­ворення тепла в організмі людини в результаті окисних процесів (теплотворення). Існує певна залежність між температурою по­вітря й обміном речовин в організмі.

Так, при зниженні температури повітря утворення тепла в організмі підсилюється, при підвищенні — теплотворення змен­шується, і навпаки. Ці два взаємозалежних процеси регулю­ються дією центральної нервової системи, що супроводжуєть­ся змінами в діяльності ряду інших органів людського орга­нізму (кровоносних, дихальних) і посиленням чи уповільненням обміну речовин, за допомогою яких реалізуються його присто­сувальні можливості.

Адаптація до низьких температур виявляється в цілому ряді пристосувальних змін, що відбуваються в організмі, наприклад, тремтінні м'язів, посиленні обміну речовин, утворенні тепла в органах черевної порожнини — печінки і нирках, звуженні крово­носних судин та ін.

Адаптація до підвищення температури зовнішнього середо­вища виявляється в підвищенні тепловіддачі за допомогою роз­ширення судин, посилення кровообігу, інтенсивного потовиді­лення й ін.

Сприйняття температури виключно індивідуальне: одним лю­дям подобаються холодні й морозні дні, іншим — теплі й сухі. Здоров'я людини значною мірою залежить від погодних умов: узимку люди часто хворіють на простудні захворювання (грип, ангіна й ін.).

Адаптація, наприклад, при проживанні у високогірних районах, залежить вщ фізіологічних особливостей і натренованості організ­му. Відсутність таких якостей призводить до «гірської хвороби», що супроводжується слабістю, посиленням серцебиття, головним болем, пригнобленим станом, втратою свідомості тощо. Тому для тих, хто планує здійснити турпохід у гори, зайнятися скелелазін­ням, необхідне спеціальне тренування, консультація медиків.

Температура навколишнього середовища впливає на життя людської популяції: збільшення чи зниження густоти населення залежно від середньорічних температур у конкретних географіч­них зонах, сезонних температурних змін.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 62; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopediasu.com - Студопедия (2013 - 2026) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.