Розділ І. Теоретичні аспекти авансованого капіталу підприємства 2 страница

При виявленні транспорту на місці аварії його огляд входить до огляду місця події, а якщо транспортний засіб відсутній, то він оглядається за місцем виявлення окремо і результати оформляються самостійним протоколом. Транспорт треба оглядати на тому місці, де він був виявлений після події, оскільки при його пересуванні можуть бути знищені або пошкоджені сліди, що є на ньому, і речові докази, змінено положення важілів керування тощо.

Положення транспортного засобу на місці події фіксується шляхом вимірювання відстані від переднього і заднього правих коліс до узбіччя (тротуару) та від передньої (або задньої) осі до нерухомого орієнтиру (лінії “стоп”, пішохідного переходу, дорожнього знаку та ін.).

Огляд транспорту починають з тієї його частини, яка, судячи з обставин події, контактувала з перешкодою, або на якій залишились помітні пошкодження. При огляді зовнішньої поверхні машини слід звертати увагу на відсутність окремих деталей (фар, колпаків коліс, габаритних ліхтарів, емблем та ін.), наявність характерних пошкоджень (прим'ятин, подряпин, розривів чи відломів окремих деталей, порушення цілісності скляних частин), плям крові, мозкової речовини, шматочків шкіри, волосся, слідів нашарування фарби, специфічного грунту, волокон і частин тканини одягу, відбитків структури цієї тканини, слідів рук, сторонніх предметів тощо. Всі ці сліди найчастіше залишаються на частинах автомашини, що виступають (бампері, фарах, крилах, підніжках, ручках дверей, бокових дзеркалах заднього виду) та на ходовій частині. Проте сліди дорожньо-транспортної події необхідно відрізняти від змін, що виникли внаслідок неякісного ремонту або обслуговування транспорту.

При огляді транспортного засобу обов'язково фіксуються положення коліс щодо кузова (повернуті праворуч, ліворуч, скеровані паралельно кузову), стан протекторів шин (ступінь зносу їх малюнка), характер вантажу, що перевозився, його вага, розміщення і спосіб кріплення. Стосовно пошкоджень і слідів, то в протоколі огляду зазначаються місця, де вони виявлені, висота розміщення верхньої та нижньої межі сліду, їхня форма, розміри (в об'ємних слідах — й глибина), індивідуальні особливості.

Проводячи огляд внутрішньої частини салону чи кабіни, визначаються положення держака ручного гальма, держака перемикання швидкостей, покажчиків повороту, покажчики спідометра; чи включені освітлювальні прилади. У випадках, коли водій зник з місця події чи заявляє, що транспортним засобом керувала інша особа, вживаються заходи щодо виявленнята фіксації слідів рук на кермі, держаку перемикання передач, ручному гальмі, дверних ручках, світлозахисному козирку, склі дверей тощо, предметів, що не належать водію.Після цього перевіряється технічний стан рульового керування, системи гальмування (експериментальним шляхом), приладів освітлення, вимірюється за допомогою манометра тиск у шинах.

Відповідно до статей 85, 195 КПК всі ці дані фіксуються в протоколі огляду, до якого додаються план (схема) місця дорожньо-транспортної події, що викреслюється під час слідчої дії на міліметровому папері в масштабі 1: 200, і фототаблиця.

Після огляду місця події водія необхідно направити до медичного закладу для встановлення факту сп'яніння шляхом лабораторного дослідження крові та сечі.

Судово-медична експертиза. У зв'язку з тим, що відповідно до чинного законодавства кримінальна відповідальність настає тільки при заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, наслідком яких може бути й смертельний випадок, значення судово-медичної експертизи при розслідуванні дорожньо-транспортних подій зросло. На розв'язання судово-медичної експертизи можуть бути винесені наступні питання:

а) час і причини настання смерті;

б) характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, їх локалізація;

в) давність нанесення тілесних ушкоджень;

г) чи є на тілі потерпілого ушкодження, характерні для транспортного травматизму;

г) яким видом транспорту і якими його частинами завдані ці ушкодження;

д) в якому положенні перебував потерпілий у момент наїзду;

е) мав місце наїзд чи повний переїзд тіла колесами;

є) чи є на трупі або одязі сліди волочіння тіла;

ж) яка послідовність заподіяння ушкоджень;

з) чи не перебував потерпілий у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння; наявність у нього фізичних вад, що вплинули на виникнення події.

При формуванні конкретного переліку питань слід враховувати вид злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху і об'єкт дослідження (труп, потерпілий, водій). Для успішного вирішення поставлених питань експертові також надають протокол огляду місця події, протоколи допиту водія, потерпілого, свідків.

Допит водія. Залежно від наявних у розпорядженні слідчого матеріалів водій транспортного засобу, який брав участь у дорожній події, допитується як свідок або підозрюваний. Перед допитом треба перевірити всі документи водія (паспорт, посвідчення водія, маршрутний лист, технічний паспорт), що допоможе встановити дані про його особу, кваліфікацію і дисциплінованість, куди і з яким вантажем направлявся, власника транспортного засобу та ін.

Після вільної розповіді про обставини події, що трапилася, слідчий з'ясовує: самопочуття водія напередодні і в день події, скільки часу він перебував за кермом до моменту аварії, стаж роботи водія; чи був справним транспортний засіб, у чому полягала несправність, коли він її виявив, яких вжив заходів для її усунення; хто здійснював випуск машини з парку, хто ще перебував.в транспортному засобі (прізвища, імена, де проживають тощо) і на яких місцях; куди їхав водій, якою вулицею (дорогою), з якою швидкістю, в якому ряду і на якій відстані від краю тротуару (узбіччя); наявність інших транспортних засобів на проїжджій частині, їх взаємне розташування, з якою швидкістю вони рухалися; які дорожні знаки бачив водій на даній ділянці, який сигнал був на світлофорі, чи не перешкоджало щось спостереженню за дорожньою обстановкою, яка була погода, видимість, стан дорожнього покриття; коли і на якій відстані водій виявив перешкоду, де перебував пішохід, якою була його поведінка, якою частиною транспортного засобу він був збитий; яким був перебіг дорожньо-транспортної події, які заходи вживалися водієм для її запобігання (гальмування, маневр тощо); які дії він вчиняв на місці після події, чи надавав допомогу потерпілим.

Водію, який зник з місця події, поряд з вищевказаними, додатково ставляться запитання: чому він поїхав з місця події і не надав допомоги потерпілим, які заходи вживалися для приховання слідів злочину (на місці аварії, на транспортному засобі тощо). Для одержання найбільш повних і точних показань треба використовувати схему дорожньо-транспортної події, особливо при з'ясуванні її механізму, місцезнаходження учасників та ін.

Показання водія треба оцінювати критично, бо він, щоб уникнути відповідальності чи пом'якшити свою провину, може викривити фактичні обставини того, що трапилося.

Допит потерпілого. Потерпілого бажано допитувати невідкладно, оскільки розрив у часі між подією і допитом сприяє забуванню окремих деталей події. Крім того, водій чи його родичі можуть впливати на потерпілого, намагаючись схилити його до дачі неправдивих свідчень. Якщо потерпілий відразу був доставлений до лікувального закладу, то допит його проводиться тільки з дозволу лікаря.

При допиті потерпілого з'ясовують, чи не страждає він на захворювання органів зору, слуху, в якому місці перебував до події, куди і в якому темпі рухався, коли побачив транспорт, з якою швидкістю він їхав, чи рухалися в цей час інші транспортні засоби, як вони розташовувались на проїжджій частині, яких заходів вживав водій для запобігання події (подав звуковий сигнал, зменшив швидкість та ін.), який сигнал був на світлофорі, якою частиною транспорту був збитий потерпілий, ознаки машини (тип, модель, колір, номерний знак та ін.), хто сидів за кермом, тощо.

При допиті потерпілого необхідно враховувати, що внаслідок одержаної фізичної чи психічної травми або через динамічність події він може добросовісно помилятись і давати показання, які не за всіма обставинами відповідають дійсності. У деяких випадках потерпілий може навмисно викривляти факти, звинувачуючи у всьому водія, хоча сам порушив правила дорожнього руху. Для одержання достовірної інформації треба максимально деталізувати показання потерпілого.

Допит свідків. При розслідуванні злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху як свідки допитуються пішоходи, пасажири, водії транспортних засобів, які не брали участі в події, працівники міліції, медичних закладів, транспортних організацій та ін. Передо всім і особливо докладно повинні бути допитані свідки-очевидці, що спостерігали за подією.

Свідкам, що перебували поза транспортним засобом, ставляться запитання, спрямовані на встановлення умов сприймання того, що трапилося, дорожньої обстановки, дій потерпілого і водія, зокрема: де перебував свідок у момент події (біля якого об'єкту, на якій відстані від місця аварії); що робив (йшов, стояв); які були умови освітлення і видимості; стан його зору, слуху; в якому напрямку і звідки рухався постраждалий (пішохід, транспорт, велосипед); швидкість його руху і транспорту, який зробив наїзд (сутичку); наявність інших транспортних засобів, інтенсивність їх руху; в якому місці стався наїзд (сутичка); де впав постраждалий після удару; чи мало місце волочіння його тіла і на яку відстань; хто знаходився в машині крім водія; що робив водій після події (втік, надав допомогу, подавав назад, посував вперед); прикмети транспортного засобу, що зник, і водія; в якому напрямку зник транспорт тощо.

Оцінюючи показання свідків, треба враховувати психофізіологічні особливості особи, її досвід, положення щодо місця події (наприклад, якщо очевидець спостерігає подію з невеликої відстані або перебуває попереду чи позаду транспортного засобу, то складається враження про велику швидкість руху, допускаються деякі погрішності при визначенні відстаней). Тому особливу увагу слід звертати на допит свідків, які мають фахові навики водіння автомобіля. Такі особи можуть найбільш точно визначити вид і модель транспорту, його швидкість, відстань, інші елементи механізму дорожньо-транспортної події тадорожньої обстановки.

При допиті очевидців з числа пасажирів з'ясовують, чи відволікався водій від керування розмовами, чи не скаржився на втому, хворобливий стан, чи не висловлював сумніву щодо справності транспортного засобу, яка була швидкість безпосередньо перед подією, які були дії водія, які заходи він вживав для запобігання аварії, чи не вживав він алкоголь та ін.

У разі смерті потерпілого при транспортуванні або у лікарні як свідки допитуються медичні працівники, які можуть повідомити, що їм говорив постраждалий про обставини події. Інформація, що має відношення до злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху, може бути одержана при допитах працівників транспортних підприємств, яким належить транспорт, родичів потерпілого та інших осіб.

Розшук водія і транспортного засобу. У тих випадках, коли водій зник з місця події на транспортному засобі, для розшуку використовуються відомості, одержані під час огляду місця події та допитів очевидців і потерпілих. Якщо подія сталася недавно, то за показаннями очевидців, по слідах шин, краплях води і мастила, по бризках з калюж і деяких інших ознаках визначається напрямок, в якому поїхав транспорт, і організується переслідування по “гарячих слідах”. Встановивши дані про транспортний засіб (тип, модель, колір, номер, вантаж, що перевозився, його можливі ушкодження), їх негайно повідомляють на пости ДАІ та органам міліції найближчих районів, організують загороджувальні пости. З урахуванням цієї інформації проводяться перевірки автогосподарств, ремонтних майстерень тощо. За наявності відомостей про номер або частину номеру транспорту за даними реєстраційного відділу ДАІ встановлюють його власника чи організацію, якій він належить. Після цього треба швидко прибути на місце стоянки цього транспортного засобу, щоб водій не встиг знищити на ньому сліди дорожньо-транспортної події.

Якщо водій зник, а транспорт залишився на місці події, то його власник встановлюється за номером аналогічним чином. Для розшуку особи, яка перебувала за кермом у момент події, використовується інформація, що одержується від очевидців (ознаки зовнішності, напрямок, в якому зник) та при огляді місця події (сліди рук на держаках керування транспортом, різноманітні предмети і документи, що належать водію). Передусім перевіряються особи, які мають будь-яке відношення до даного транспортного засобу (родичі, знайомі власника та ін.) або відомості про яких містяться в криміналістичних обліках (наприклад, раніше засуджені за викрадення транспорту).

Оперативно-розшукові дії по виявленню і затриманню водія, який зник, і його транспорту провадяться органами ДАІ за участю інших підрозділів органів внутрішніх справ.

§3. Наступний етап розслідування

Поряд із судово-медичною експертизою по справах даної категорії частіше за все призначається автотехнічна, судово-біологічна, трасологічна і судово-хімічна експертизи.

На розгляд судової автотехнічної експертизи ставляться питання, спрямовані на встановлення:

а) технічного стану транспортних засобів (які несправності, що загрожують безпеці руху, має система, механізм, вузол даного транспортного засобу; коли — до ДТП або в процесі її розвитку — виникли дані несправності; яка причина відмови даного механізму, системи транспортного засобу; чи є причинний зв'язок між даною несправністю і наїздом, перекиданням, сутичкою; чи мав водій технічну можливість запобігти події за наявності даної несправності тощо);

б) дії учасників події (як повинен був діяти водій у дорожніх обставинах, що склалися, з метою забезпечення безпеки руху; чи мав водій технічну можливість запобігти наїзду, зіткненню, перекиданню з моменту виникнення небезпеки для руху; чи відповідали дії водія технічним вимогам Правил дорожнього руху;

в) параметрів механізму дорожньо-транспортної події (швидкість транспортного засобу при даній довжині слідів гальмування; допустима швидкість транспортного засобу при умовах видимості дороги; допустима швидкість транспортного засобу на заокругленні дороги даного радіусу; яке було взаємне розташування транспортного засобу і пішохода в різні моменти ДТП; взаємне розташування транспортних засобів у момент зіткнення; який з транспортних засобів у момент зіткнення стояв, а який рухався тощо).

Крім того, перед автотехнічною експертизою можуть ставитися питання, пов'язані з дослідженням на основі спеціальних автотехнічних знань дорожньої обстановки (визначення значень параметрів і коефіцієнтів, що характеризують рух транспортних засобів та інших об'єктів на місці події; умови видимості та оглядовості з місця водія в момент події за даними про дорожню обстановку і результатами огляду; які обставини, що відносяться до дорожньої обстановки, сприяли або могли сприяти виникненню ДТП тощо).

Можливості автотехнічної експертизи багато в чому залежать від наданих на дослідження матеріалів. Її особливістю є те, що поряд з речовими доказами як об'єкти можуть використовуватися фактичні дані, одержані слідчим при проведенні слідчих дій. Тому разом з постановою про призначення автотехнічної експертизи направляються (залежно від поставлених питань) протокол огляду місця події зі схемою і фототаблицями, протокол огляду транспорту, протокол відтворення обстановки і обставин події, протоколи допитів водіїв і очевидців, висновки інших експертиз (зокрема судово-медичної) та ін.

Судово-біологічна експертиза призначається для дослідження виявлених на місці події або на транспортному засобі слідів крові, волосся та інших об'єктів біологічного походження.

При розслідуванні дорожньо-транспортних подій досить часто виникає необхідність проводити криміналістичні експертизи, серед яких слід виділити трасологічну експертизу (в тому числі цілого за частинами), дактилоскопічну і техніко-криміналістичну експертизу документів. По слідах протекторів шин, слідах на транспортному засобі і одязі потерпілого трасологічна експертиза встановлює: конкретний транспортний засіб, що брав участь в події; його тип, модель (групову належність); напрямок руху; механізм слідоутворення; послідовність виникнення слідів та ін.

Трасологічна експертиза цілого за частиною призначається у випадках виявлення на місці події скалок розсіювачів фар, уламків деталей і виявлення транспорту зі схожими пошкодженнями (розтрощене скло фари, відсутня частина деталі). Досліджуючи лінії розлому, їх рельєф, структуру і склад частин, експерт може встановити, чи не були раніше одним цілимчастини транспортного засобу та уламки (скалки), виявлені на місці події.

Якщо виникають сумніви щодо особи, яка керувала транспортом у момент події, призначається дактилоскопічна експертиза, яка по слідах рук, виявлених на держаках керування, ідентифікує конкретну людину.

Під час техніко-криміналістичної експертизи документів, які можуть вилучатися у водія, потерпілого, на транспортному підприємстві, вирішуються питання щодо їх справжності або підробки, початкового змісту (наприклад, якщо вони були пошкоджені, залиті речовиною, що фарбує).

Судово-хімічна експертиза дає можливість визначити якісний і кількісний склад хімічних елементів, що містяться в досліджуваній речовині; однорідність паливно-мастильних матеріалів, нафтопродуктів, рідкого і сипкого вантажу, лакофарбувального покриття, волокон тканин, виявлених на місці події, постраждалому і на транспортному засобі.

Для вирішення найбільш складних, загальних для експертів різних спеціальностей питань призначаються комплексні експертизи. У випадках наїзду (переїзду) комплексна судово-медична і трасологічна експертиза допомагає вирішити питаннящодо механізму виникнення ушкоджень на тілі потерпілого. При зіткненні транспортних засобів для вирішення питань про їх взаємне розташування в момент події призначається комплексна судово-автотехнічна і трасологічна експертиза. Питання про місцеперебування в транспорті кожної із осіб може бути вирішене в процесі проведення комплексної судово-медичної, трасологічної і судово-автотехнічної експертизи.

Відтворення обстановки і обставин події (слідчий експеримент). Ця слідча дія є досить поширеною при розслідуванні злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху і найчастіше проводиться з метою встановлення:

1) можливості сприйняття будь-якого факту або явища (наприклад, чи міг водій у конкретних умовах місця і часу бачити перешкоду; чи могли учасники ДТП чути звукові сигнали, шум транспорту; яка видимість і оглядовість з місця водія; чи міг свідок з певної відстані впізнати особу, яка перебувала за кермом);

2) можливості здійснення певної дії в даних обставинах (розвороту, повороту транспорту на конкретній ділянці дороги;гальмування автомобіля; наявності чи відсутності у водія професійних навиків, необхідних для управління і обслуговування транспорту);

3) можливості існування якого-небудь явища (наприклад, раптового виникнення несправності певної системи чи деталі транспортного засобу в даних умовах; заносу транспорту; самовільного скочування транспортного засобу з ухилу; осліплення водія світлом фар);

4) окремих елементів механізму злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху (наприклад, можливості утворення слідів на дорожньому полотні при певному розташуванні учасників події).

Особливу увагу при проведенні слідчого експерименту з рухомим транспортом слід звертати на забезпечення безпеки його учасників і оточуючих осіб. Тому до проведення слідчого експерименту слідчий визначає: мету; допустимість експерименту у конкретних дорожніх умовах; відсутність у транспортного засобу несправностей, що загрожують безпеці руху; зміст дослідів; порядок їх проведення; заходи щодо забезпечення безпеки; необхідні науково-технічні засоби. До участі в експерименті завжди доцільно залучати експерта-автотехніка, а в деяких випадках — і інших спеціалістів (судового медика, криміналіста).

Інші слідчі дії. При необхідності по справах даної категорії можуть бути проведені виїмка (одягу потерпілих, документів водія чи підприємства, за яким закріплений транспорт, документів, що характеризують його технічний стан), пред'явлення для впізнання (трупа, предметів, що належать учасникам події, транспортного засобу, водія), очні ставки (між свідком і водієм, між водіями).

Важливе значення має допит обвинуваченого, в ході якого слід прагнути до одержання максимально докладних і конкретних показань щодо дорожньої обстановки, швидкості руху транспорту, його технічного стану, способу вчинення злочину, дій водія, спрямованих на запобігання події, дій інших учасників події, фізичного стану водія, його дій після закінчення події (чи допомагав постраждалому, чи не знищував сліди) та інші обставини злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху.

До змісту

Глава 34. Розслідування підпалів та інших злочинів, пов’язаних з виникненням пожеж

§1. Криміналістична характеристика підпалів та інших злочинів, пов’язаних з виникненням пожеж

Підпали та інші злочини, пов’язані з виникненням пожеж спричиняють збитки господарству, майну, життю та здоров'ю громадян.Основним завданням при розслідуванні цих злочинів є дослідження всіх обставин, пов'язаних з пожежею, встановленням причин, виявленням винних у її виникненні. Кримінальне законодавство України передбачає відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК), знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245 КК), терористичний акт (ст. 258 КК), порушення правил поводження в вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами (ст. 267 КК), незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин (ст. 269 КК), порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 КК), порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (ст. 273 КК), порушення правил ядерної або радіаційної безпеки (ст. 274 КК) та ін.

Криміналістична характеристика цього виду злочинів включає:

а) способи вчинення злочину;

б) способи приховання;

в) сукупність найбільш типових слідів;

г) дані про особу злочинця;

г) дані про особу потерпілого.

Можна виділити підпали: а) від легкозаймистих речовин; б) з використанням спеціальних пристроїв; в) при створенні умов, що сприяють самозайманню; г) при порушенні правил пожежної безпеки.

Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки трапляються в разі: а) експлуатації опалювальних, освітлювальних, інших приладів; б) використання приладів, установок, устаткування, не обладнаного протипожежним захистом; в) ведення робіт з відкритим вогнем; г) порушення правил зберігання, перевезення, виготовлення різних легкозаймистих речовин та матеріалів.

До основнихспособів приховування підпалів відносяться знищення слідів злочину, знарядь і засобів підпалу, інсценування обстановки, що вказує на випадкове виникнення пожежі. Способи приховування пожежі внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки такі: маскування слідів (знищення приладу, внесення змін в обстановку, фальсифікація документів, що підтверджують справність обладнання та наявність протипожежного захисту тощо), іноді інсценування підпалу.

Залежно від того, де мали місце підпал чи пожежа внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (виробництво, сільськогосподарські об'єкти, установи та ін.), з'ясовуються обстановка, місце, час, шляхи проникнення і відходу, способи вчинення підпалу, особи, які мають доступ до об'єктів. Такі дані дозволяють висунути версії про подію, її причини, осіб, які вчинили злочин, інсценування пожежі з метою приховання іншого злочину (вбивства, розкрадання, диверсії).

Найбільш типовими слідами, пов'язаними з вчиненням названих злочинів, є сліди дії полум'я (попіл, залишки матеріалів, що не згоріли, сліди плавлення і пальних речовин), а також дії окремих осіб (сліди взуття, рук, знарядь злому, транспортних засобів тощо).

Злочинця слід шукати серед осіб, інтереси яких пов'язані зі знищенням даного об'єкта чи майна. Відомості про особу потерпілого можуть орієнтувати слідчі органи відносно характеру події, її мотивів, особи злочинця, причин та умов, що сприяли вчиненню злочину.

У разі порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки коло осіб, які притягаються до відповідальності, обмежене суб'єктами, які мають відношення до діяльності та дій, що спричинили подібні порушення.

Основними джерелами відомостей про обставини злочину і особу злочинця можуть бути первісні слідчі та оперативно-розшукові дії: огляд місця події, допит свідків, призначення і проведення окремих видів експертиз.

Обставини, що підлягають з'ясуванню у справах про пожежі, визначаються залежно від характеру події. Так, у справах про підпали необхідно з'ясувати:

1) спосіб вчинення і використані засоби;

2) об'єкти;

3) винну особу;

4) співучасників;

5) мотиви і мету;

6) чи не було вчинено якого-небудь іншого злочину;

7) наслідки;

8) матеріальну шкоду;

9) причини та умови, що сприяли вчиненню цього злочину.

У справах про порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки обставинами, що підлягають з'ясуванню, єтакі:

1) які вимоги пожежної безпеки порушені (не дотримані), в яких діях це виявилось;

2) причини порушення;

3) причинний зв'язок між діями і виникненням пожежі;

4) винна особа;

5) наслідки (заподіяння значних матеріальних збитків, шкоди здоров'ю людей тощо);

6) причини та умови, що сприяли виникненню пожежі.

§2. Початковий етап розслідування

Підставою для порушення кримінальної справи є матеріали, які свідчать про те, що пожежа сталася внаслідок підпалу або порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, а також заяви громадян.

Розслідування злочинів, пов'язаних з підпалом, іншими злочинами, пов’язаними з виникненням пожеж, наслідком яких були людські жертви або значні матеріальні збитки, проводиться слідчими органами.

Розслідування пожеж, не пов'язаних із вказаними наслідками, покладено на державний пожежний нагляд МВС, який є органом дізнання, порушує справи цієї категорії та проводить їх розслідування.

Типові слідчі ситуації на початковому етапі розслідування підпалів і порушень встановлених законодавством вимог пожежної безпеки:

а) є дані про подію злочину та спосіб його вчинення, особа злочинця невідома;

б) є дані про подію злочину, проте спосіб його вчинення і особа злочинця невідомі.

Залежно від ситуації слідчий обирає оптимальні слідчі дії, оперативно-розшукові заходи, а в окремих випадках - тактичні операції, спрямовані на затримання злочинця, виявлення речових доказів, встановлення документів, що відносяться до забезпечення пожежної безпеки, з'ясування причин та умов, що сприяли виникненню пожежі. Первісні слідчі дії при розслідуванні пожеж:

а) огляд місця події;

б) призначення пожежно-технічної, судово-медичної, криміналістичної експертиз;

в) обшуки у підозрюваних осіб;

г) освідування;

г) допити свідків.

Огляд місця події у справах про пожежі повинен проводитися негайно. Для цього запрошуються фахівці - інженер-електрик, інженер-будівельник (якщо є дані про те, що поширенню пожежі сприяли конструктивні дефекти будівництва), інженер-хімік (якщо є припущення про можливе самозаймання речовини) та інші спеціалісти - відповідно до специфіки об'єкта, що оглядається.

Під час огляду місця події особлива увага приділяється вивченню обстановки і слідів, що дає змогу з'ясувати:

1) вогнище пожежі;

2) обставини, що сприяли поширенню вогню;

3) час виникнення пожежі;

4) її причини;

5) засоби підпалу;

6) винних;

7) стан протипожежних засобів та заходів;

8) характер і розміри заподіяних збитків.

При огляді трупа необхідно зафіксувати позу, визначити ступінь обгоряння, наявність кіптяви в дихальних шляхах, слідів боротьби та ін.

Огляду місця події має передувати опитування очевидців, потерпілих. При опитуванні слідчий з'ясовує: коли, за яких обставин виникла пожежа; хто перший побачив вогонь, дим; якого кольору вони були, як розповсюджувалось полум'я; хто із сторонніх осіб був на місці пожежі; хто і як гасив пожежу, чи не було в процесі горіння вибухів тощо.

При огляді місця події слідчий передусім встановлює вогнище пожежі: за характером і напрямком розповсюдження вогню (показання свідків) або руйнувань, ступенем обгоряння і задимленості предметів. Температурний режим при горінні залежить від характеру, кількості та розташування пальних матеріалів, доступу та напрямку руху повітря, інших умов, інтенсивності горіння тих чи інших матеріалів.

Час виникнення пожежі визначають за характером руйнувань, ступенем обгоряння окремих предметів.

Причини пожежі встановлюють за слідами та речовими доказами, якими є: предмети, облиті пальною рідиною, обвуглені сірники, залишки свічок, бікфордових шнурів, пляшки з-під пальних сумішей, різні пристосування, що сприяють підпалу або швидкому поширенню вогню, а іноді й частини одягу, документи підпалювача.

Важливо вивчити стан опалювальної та освітлювальної систем, виявити ознаки порушення протипожежних правил у процесі експлуатації опалювальних приладів, які могли бути джерелом пожежі.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 48; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!