Педагогічна технологія організації колективної життєдіяльності дітей

Формування загальношкільних і класних колективів – завдання педагогів. Відома його методика. Виділені стадії розвитку колективу за характером вимог, які ставить педагог.

На першій стадії педагог організовує життя і діяльність групи, пояснює цілі і зміст діяльності, пред’являючи чіткі, рішучі вимоги.

На другій стадії, коли вимоги педагога підтримуються колективом, ця найбільш свідома частина групи пред’являє вимоги до товаришів.

На третьому етапі розвитку більша частина членів групи ставить вимоги до товаришів, до себе, і допомагає педагогам коректувати розвиток кожного. У процесі розвитку колективу змінюються стосунки його членів до цілей та діяльності, один до одного, розробляються загальні цінності й традиції.

Методика створення і виховання колективу базується на залученні учнів до спільної діяльності на спеціальних прийомах стимулювання діяльності, згуртування групи. До них належать такі: а) вміла постановка вимог до учнів; б) виховання учнівського активу з допомогою консультування, психологічної підтримки, обміну досвідом, організації і контролю; в) організація перспективи життя (система перспективних ліній за А. Макаренком) – організація завтрашньої радості: постановка близьких, середніх і далеких цілей, які стимулюють рух, розвиток колективу. Наприклад, свято закінчення навчального року і великий багатоденний похід; г) принцип паралельної дії; д) створення традицій; е) оптимістичний мажорний тон, почуття впевненості, захищеності кожного члена колективу; є) принцип відповідальної залежності у колективі. Ці стосунки переважно мають характер ділової співпраці. Поряд з ними існують міжособистісні – це стосунки вибіркового характеру, побудовані на взаємній симпатії, інтересах, дружбі, почуттях.

Тому теорію і методику колективного виховання необхідно бачити в історичній перспективі. Поряд з розвитком колективістських стосунків учителю необхідно займатися індивідуальним вихованням і формувати у дітей психологічні знання і уміння взаємодіяти, емпатію, культуру спілкування, взаємоповагу, етику міжособистісних стосунків. Для цього потрібно використовувати не тільки педагогічні методи, але й психологічні, психотерапевтичні методики: рольові ігри, аналіз ситуації, групові дискусії. Такий підхід збагачує теорію колективу, знижує негативний ефект колективного виховання, який проявляється при його догматизації.

Питання для самостійної роботи:

1. Доведіть, що діяльність і спілкування – джерела колективних стосунків.

2. Обґрунтуйте, чому співпраця і співтворчість необхідні для повноцінного розвитку особистості.

3. Розкрийте, як змінились педагогічні погляди на роль колективу і виховання особистості. Проаналізуйте наведені висловлювання про колектив і висловіть своє ставлення до них.

А.В. Луначарський: «Ми хочемо виховати людину, яка жила б суспільним життям значно більше, ніж особистими інтересами. Людина повинна мислити як «ми», стати живим корисним відповідним органом, частиною цього «ми».

В.О. Сухомлинський: «У кожного вихованця є сильні й слабкі сторони. Впливати на людину через колектив необхідно тонко і непомітно».

Є.С. Заір-Бек: «Ідеї педагогічної взаємодії в сучасній школі можна відобразити формулою: світ дитини + мотивація діяльності + кооперація і співпраця + відкритий світ = успіх кожного!».

4. Беручи участь у діяльності підлітків, учитель може займати різні позиції (консультант, інструктор, керівник, помічник організатора, спостерігач тощо. Яку позицію ви виберете в ситуації: а) проведення екскурсії в музей; б) організації виставки дитячих робіт; в) проведення тематичного свята «Золота осінь»; г) поетичної вітальні із запрошенням батьків.

Лекція № 8

Тема: Форми і методи виховання

Література:

1. Волкова Н. П. Педагогка: посібник для студентів вищих навчальних закладів / Н. П. Волкова. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 576 с. – (Алма-матер)
2. Зайченко І. В. Педагогіка: навч. посіб. [для студ. вищ. пед. навч. закл.] / Іван Васильович Зайченко. – [2-ге вид.]. – К.: Освіта України, 2008. – 528 с.

3. Кузьмінський А. І. Педагогіка: підручник / А. І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. –2- вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2004. – 445 с. – (Навчально-методичний комплекс з педагогіки).

1. Мазоха Д. С. Педагогіка: навч. посіб. / Д. С. Мазоха, Н. І. Опанасенко. – К.: Цент навчальної літератури, 2005. – 232 с.
2. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка: навч. посіб. / Н. Є. Моисеюк. – [3-те вид., допов.]. – К.: ВАТ КДНК, 2001. – 608 с.
3. Фіцула М. М.Педагогіка: посібник / М. М.Фіцула. – К.: Академія, 2006. – 302 с.
4. Ягупов В. В. Педагогіка: навч. посібник / В. В. Ягупов. – К.: Либідь, 2002. – 560 с.

План

1. Загальна характеристика форм виховання та їх класифікація

2. Основні дії педагога при організації виховного процесу

3. Основні дії педагога при організації виховного процесу

4. Класифікація методів виховання

5. Методи формування свідомості особистості, або методи переконань.

6. Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної. Поведінки.

7. Методи стимулювання.

Основний зміст

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 100; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!