Розділ І. Науково-методологічні засади педагогіки: історія і сучасність

Тема 1. Предмет, структура і методологія педагогіки

Термін «педагогіка»: сутність, історія. Виникнення і джерела розвитку педагогіки як науки. Предмет і завдання педагогіки. Система педагогічних наук: загальна педагогіка (загальні засади педагогіки, історія педагогіки, дидактика, теорія виховання, теорія управління навчально-виховним процесом), вікова педагогіка (пренатальна та перинатальна, дошкільна, шкільна, дорослих: професійно-технічної та вищої освіти), корекційна або спеціальна педагогіка (сурдопедагогіка, тифлопедагогіка, логопедія, олігофренопедагогіка, пенітенціарна педагогіка), галузеві педагогіки (порівняльна педагогіка, музична педагогіка, військова, авіаційна, інженерна тощо), етнопедагогіка, сугестопедагогіка, педагогічна акмеологія, інші. Зв'язок педагогіки з іншими науками. Функції та основні категорії педагогіки (виховання, освіта, навчання, розвиток, формування). Виховання у широкому і вузькому значенні. Педагогічна наука і практика. Актуальні проблеми сучасної педагогіки.

Методологія і методи педагогічних досліджень. Пізнання педагогічних фактів (явищ) включає два рівні дослідження – емпіричний і теоретичний. Метод наукового пізнання. Метод дослідження проблем виховання й навчання. Наукове спостереження. Педагогічний експеримент. Метод вивчення педагогічної документації та учнівських праць. Метод дослідної бесіди. Письмове опитування (анкетування). Статистичний метод. Метод моделювання. Теоретичний рівень досліджень.

Тема 2. Ґенеза педагогічної теорії та практики: зарубіжний та вітчизняний досвід

Педагогічні ідеї та освітня практика стародавнього світу. Педагогічні погляди та діяльність Сократа, Платона, Аристотеля, Демокрита, Цицерона, Квінтіліана. Школа і педагогічна думка в середньовічній Європі. Розвиток школи, виховання і педагогічних ідей в епоху Відродження та Реформації (Ян-Амос Коменський). Західноєвропейська педагогічна наука Просвітництва (Джон Локк, Жан-Жак Руссо, ін.). Європейська класична педагогіка кінця XVIII – першої половини XIX століття (Г. Песталоцці, Й. Гербарт, Ф. Дістерверг, ін.). Реформаторська педагогіка кінця ХІХ-ХХ століття (Г. Кершенштейнер, Р. Штайнер, Джон Дьюї, К. Роджерс, ін.).

Школа і педагогічна думка Київської Русі (Іларіон "Слово про Закон і Благодать", Володимир Мономах "Повчання дітям"). Навчальні заклади (братські школи, Острозька та Києво-Могилянська академії, ін.), педагогічні ідеї (П. Могили, Ф. Прокоповича, Д.Туптала) у ХУІІ – ХУІІІ ст. Розвиток освіти в Україні (поява класичних університетів) та вітчизняної класичної педагогіки (К. Ушинський) у XIX ст. Основні етапи розвитку вітчизняної школи та педагогічної думки у XX столітті (Х.Алчевська, С.Русова, Г.Ващенко, А.Макаренко, В.Сухомлинський).

Історія освіти та передовий педагогічний досвід на Сумщині.

Тема 3. Педагог як суб'єкт навчально-виховного процесу

Соціальний статус педагога і роль учителя в розвитку суспільства. Педагог у широкому значенні слова. Учителі в період Київської Русі і в часи козаччини (XVI – XVIII ст.). Тип земського вчителя. Престиж учительської праці в радянські часи.

Педагог як суб’єкт навчально-виховного процесу і трудового колективу (учитель, викладач, керівник трудового колективу). Права та обов’язки вчителя в законодавстві України. Суспільна значущість праці педагога з глобальної позиції – чого чекає суспільство від нього; з позиції суб'єктів навчально-пізнавальної діяльності – чого чекають вони від учителя, викладача, керівника трудового колективу; з позицій суб'єкта викладання – якими є його обов'язки, як він розуміє їх і виконує.

З'ясування соціальних орієнтацій для визначення дистанції між нормативним і реальним образом учителя, для пом'якшення суперечностей між об'єктивними функціями освіти й цілями індивідуальної педагогічної діяльності, для полегшення професійної й соціальної адаптації вчителів і учнів. Модель сучасного педагога.

Сутність професійної компетентності вчителя в інтегруванні знань, умінь, досвіду, особистісних якостей, що забезпечують професійний розвиток і самореалізацію фахівця, тобто особистісних можливостей, що дозволяють самостійно й ефективно вирішувати педагогічні завдання.

Структура видів психолого-педагогічної діяльності суб'єктів цілісного педагогічного процесу. Професійно-педагогічна компетентність менеджера педагогічного процесу, що передбачає: його знання (теоретичні; знання життя; прикладні знання); уміння (конструктивно-методичні; організаторські); навички (методичні; мислення); особисті якості (моральні; психолого-педагогічні) тощо. Сутність, загальна характеристика прав і обов'язків педагога-менеджера навчально-виховного процесу.

Майстерність виховання й навчання. Два підходи до розуміння вчительської майстерності у педагогічній теорії. Вираження майстерності учителя в умінні організувати навчальний процес; у досконалому володінні сучасними методами викладання. Мистецтво вчителя. Виховна робота вчителя в процесі навчання; формування у вихованців високої моральності, почуття патріотизму, працьовитості, самостійності. Педагогічне спілкування як специфічна міжособистісна взаємодія педагога й вихованця (учня), що сприяє засвоєнню знань і становленню особистості в навчально-виховному процесі. Продуктивність спілкування. Цілі й цінності спілкування, які мають бути прийняті всіма суб'єктами педагогічного процесу. Передача суспільного й професійного досвіду (знань, умінь, навичок) як основна мета педагогічного спілкування. Педагогічне спілкування як один з головних засобів педагогічного впливу. Риторична культура вчителя.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 76; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!