Засновники Руху

Хлопомани

V. Термінологічна розминка.

Дайте визначення термінам та поняттям:

а) філологія,

б) славістика,

в) кобзар,

г) театр,

д) фольклор,

е) архітектура,

ж) ампір,

з) опера,

і) камерна музика,

к) пейзаж.

На початку 1860-х рр. з-поміж польської та спольщеної шляхти Правобережжя відокремилася група студентів, сумління яких мучило усвідомлення того, що їхній клас упродовж століть гнобив селян, і які вирішили зблизитися з народом. Цю групу на чолі з Володимиром Антоновичем називали хлопоманами, хоча самі себе вони називали українофілами. Вони перейшли з римсько-католицької віри у православну, носили український національний одяг, співали українських пісень, свідомо дотримувалися народних звичаїв і не цуралися селянського товариства. А закидам у зраді з боку польських діячів В.Антонович відповів статтею «Моя исповедь» в журналі «Основа», в якій він зазначав: «Якщо ви хочете бути послідовними демократами і служити народу, то мусите визнати, що більшість народу на Правобережній Україні становлять українські селяни… Отже, поляки-шляхтичі мають перед судом совісті два виходи: або полюбити народ, серед якого вони живуть, перейнятись його інтересами, повернутися до його національності та невтомною працею і любов’ю спокутувати те зло, що було завдане українському народові їхнім класом, або залишитись у ролі визискувачів чужої праці та ворогів національного розвитку свого народу».

Спершу хлопомани надавали перевагу етнографічній діяльності. Під час студентських канікул чи в інший вільний час мандрували селами (протягом 1857–1859 рр. вони здійснили три подорожі, пройшовши Волинь, Поділля, Київщину, Холмщину, більшу частину Катеринославщини та Херсонщини), збирали народні пісні, казки, прислів’я, звичаї та обряди. Водночас студенти вивчали селянський побут, розповідали слухачам про славне минуле України, їхнє злиденне становище та можливий вихід із нього. Така діяльність тривала до 1860 р., але ходіння в народ було малоефективним. Сільська влада й поліція переслідували хлопоманів.

Окрім подорожей по Україні, хлопомани влаштовували зібрання, готували й зачитували реферати, випускали рукописний журнал та заснували 1859 р. підпільну семирічну школу, де зібрали до 15 бідних юнаків, котрих «вчили в національному напрямі». Вони утримували учнів на свій кошт, самі викладали, писали підручники українською мовою. Розміщувалася вона в будинку, де мешкало подружжя Антоновичів. Під тиском поліції школа припинила існування 1862 р.

Зрештою, гурток самоліквідувався.

Серед засновників руху - Володимир Антонович, Тадей Рильський (у майбутньому — батько видатного українського поета Максима Рильського), Борис Познанський, Кость Михальчук, Павло Житецький, Павло Чубинський.

Ідеологом руху був Володимир Антонович (1834-1908), який сформулював його основні програмні засади. Відповідаючи полякам на висунуті звинувачення у зраді й перехід на чужий бік, у своїй знаменитій «Сповіді» він зазначав: «Якщо ви хочете бути послідовними демократами і служити народу, то мусите визнати, що більшість народу на Правобережній Україні становлять українські селяни… Отже, поляки-шляхтичі мають перед судом совісті два виходи: або полюбити народ, серед якого вони живуть, перейнятись його інтересами, повернутися до його національності та невтомною працею і любов’ю спокутувати те зло, що було завдане українському народові їхнім класом, або залишитись у ролі визискувачів чужої праці та ворогів національного розвитку свого народу».

Володимир Антонович стверджував, що українському народові чужі прагнення польської радикально налаштованої інтелігенції, спрямовані на відновлення Польської держави і закликав сучасників полюбити народ, серед якого живеш, жити його інтересами, повернутися до народності.

Також «хлопомани» відкидали звинувачення їх в сепаратизмі, оскільки не підносили питання про відокремлення України від Росії, вважаючи, що в своїй більшості неграмотне селянство не готове до сприйняття цієї ідеї.

3. Мета діяльності та заходи

Головною метою своєї діяльності «хлопомани» вважали:

- Ліквідацію царизму та кріпацтва;

- Встановлення демократичної республіки на основі добровільного й рівноправного співжиття росіян, українців, поляків;

- Активне служіння народу;

- Освіта українського селянства.

Утілення в життя цих задумів вони вирішили розпочати з поширення знань серед українських селян, з піднесення їхньої національної свідомості. Під час студентських канікул чи в інший вільний час мандрували селами. Так протягом 1857–1859 рр. вони здійснили три подорожі, пройшовши Волинь, Поділля, Київщину, Холмщину, більшу частину Катеринославщини та Херсонщини. Під час подорожей вони збирали народні пісні, казки, прислів’я, звичаї та обряди. Водночас студенти вивчали селянський побут, розповідали слухачам про славне минуле України, їхнє злиденне становище та можливий вихід із нього. Регулярно відвідуючи села для просвітницької роботи, хлопомани, як правило, вдягали селянський одяг, дотримувалися народних традицій і звичаїв, говорили виключно українською народною мовою.

Така діяльність тривала до 1860 р., але ходіння в народ було малоефективним. Сільська влада й поліція переслідували хлопоманів. Для декого з них ці подорожі на село завершилися арештом і слідчою справою. Молоді київські гуртківці потрапили під негласний нагляд поліції

Окрім подорожей по Україні, хлопомани влаштовували зібрання, готували й зачитували реферати, випускали рукописний журнал та заснували 1859 р. підпільну семирічну школу, де зібрали до 15 бідних юнаків, котрих «вчили в національному напрямі». Вони утримували учнів на свій кошт, самі викладали, писали підручники українською мовою. Розміщувалася вона в будинку, де мешкало подружжя Антоновичів. Під тиском поліції школа припинила існування 1862 р.

В наслідку переслідування владою 1863 р. «хлопомани» припинили припинили свою діяльність, але брали участь у діяльності Київської Громади та в інших громадських заходах.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 56; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!