Розробка шляхів поліпшення управління оборотним активами

Запропоновані характеристики досягнутої та потенційної конкуренції дають смогу визначити ринкове становище банку і сформувати ефективну стратегію подальшого розвитку на ґрунтовній аналітичній базі.

На даній момент нові підходи до управління активів залежать від якості активів.

Якість активів визначається їх ліквідністю, об’ємом ризикових активів, питомою вагою критичних і неповноцінних активів, об’ємом активів, які приносять дохід.

Для забезпечення властивості банку кожен день відповідати по своїм зобов’язанням структура активів комерційного банку повинно відповідати якісним вимогам ліквідності.

В склад ліквідних активів входять усі кредити, виданні кредитною організацією в національній і іноземній валюті.

Установлюючи раціональну структуру активів, банк повинен виконувати вимоги до ліквідності, а відповідно, мати достатній розмір високоліквідних, ліквідних та довгостроково ліквідних коштів по відношенню до зобов’язань з обліком їх строків, сум і типів, і виконувати нормативи миттєвої, поточної і довгострокової ліквідності.

Ці нормативи використовуються у процесі управління активами. Але саме головне для побудови раціональної структури активів банку – виконувати співвідношення між ліквідними і сумарними активами.

Оцінка активів за ризиком виконується шляхом перемноження залишку коштів на відповідному балансовому рахунку, або їх частини, на коефіцієнт ризику, поділений на сто.

Ступінь ризику своїх активів банк повинен визначати і підтримувати на рівні, відповідному діючому законодавству і політики банку в цьому відношенні. Однак вивчення активів за ступенем ризику вимагає і аналізу об’ємів критичних та неповноцінних активів, а також їх зміни.

Крім кредитних вкладень в активі комерційного банку присутні статті активів, які приносять дохід. Узагальнюючім показником в аналізі раціональній структурі активів є відношення активів, які приносять дохід, до загальної суми активів.

Однак, не взираючи на високу дохідність, рентабельність і прибутковість і питомої ваги працюючих активів, у банку є загроза недотримання показників ліквідності по низькій частині непрацюючих активів.

Отже, в складі і структурі активів, кожен банк хоче мати раціональну структуру активів, яка залежить від їх якості.

Існують три підходи до управління активами. Це інтегрований підхід, традиційний та альтернативний підходи.

Інтегрований підхід до управління активами забезпечує належне з точки зору сучасного банківського менеджменту бачення керівництвом комерційного банку його сьогоденних і майбутніх проблем. Цей підхід базується на таких основних принципах:

а) визначення стратегії та цілей, для досягнення яких керівництво повинно якомога повніше контролювати обсяги, структуру, доходи та витрати за активами.

б) контроль над активами повинен бути скоординований таким чином, щоб управління активами характеризувалося внутрішньою єдністю.

в) наріжним каменем стратегії банку с прибутковість. При цьому слід

враховувати, що доходи та витрати відносяться до активних.

г) управління ризиками є актуальним завданням менеджменту банку, для вирішення якого необхідно подбати про методологічне, організаційне, інформаційне та програмне забезпечення.

Інтегрований підхід до управління активами допомагає вирішити проблему оптимізації співвідношення між прибутковістю та ризиком.

Трактування управління активами як методів чи певних прийомів суттєво звужує сферу застосування інтегрованого підходу до управління банком. Спираючись на принципи системного підходу, вважаємо найдоречнішим розглядати управління активами як загальну методологічну концепцію, згідно з якою формується філософія управління сучасними банком. Сутність концепції управління активами полягає у скоординованому керуванні фінансовими потоками банку, в процесі якого шляхом узгодження управлінських рішень досягається кілька цілей – таких, як підвищення прибутку, зниження ризиків, аналіз і контроль ліквідності. Інтегрований підхід стосується практично всіх сфер фінансового управління банком.

Традиційний підхід до розв'язання проблеми полягає в об'єднанні джерел фінансування. Згідно з таким методом управління структура зобов'язань не впливає на вибір напрямків розміщення активів, усі кошти розглядаються як єдиний ресурсний потенціал банку без урахування особливостей різних видів зобов'язань. Завдання керівництва банку — визначити пріоритетні напрямки розміщення активів, що розглядаються як незалежна величина.

Перевагою методу об'єднання джерел фінансування є простота й доступність його практичного застосування, а головним недоліком - виникнення проблем з ліквідністю.

Альтернативний підхід до управління структурою активів та зобов'язань банку базується на поділі джерел фінансування. Сутність методу полягає у встановленні відповідності між конкретними видами таких джерел та напрямками використання ресурсного потенціалу. Кошти, одержані з відносно стабільних джерел, таких як строкові вклади, депозити, можуть бути спрямовані на видачу довгострокових кредитів і придбання облігацій.

Отже, основна ідея концепції управління активами полягає в тому, що банки, визнаючи роль сукупного портфеля в одержанні високого прибутку за прийнятого рівня ризику розглядають свої активи.

Розробка шляхів поліпшення управління оборотним активами включає:

1.Аналіз оборотних активів за попередній період.

2.Оптимізацію складу оборотних активів.

3.Прискорення оборотності оборотних активів.

4.Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів.

5.Забезпечення мінімізації втрат оборотних активів в процесі їх використання.

6.Формування принципів фінансування окремих видів оборотних активів.

Формування оптимальної структури джерел фінансування оборотних активів.

Чим менша тривалість обороту оборотних засобів тим більше число здійснених ними кругообігів при тому ж обсязі реалізованої продукції тим менше потрібно оборотних коштів і тим швидше оборотні кошти роблять кругообіг, тим ефективніше вони використовуються.

Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговою задачею підприємств у сучасних умовах і досягається наступними шляхами:

- прискорення НТП (упровадження прогресивної технології і техніки,

-

особливо спеціальних програм, що дозволяють підвищити ефективність та прискорити процес планування на даному підприємстві, Особливу увагу слід приділяти організації забезпечення документації управління, обробці фінансово-економічної інформації, роботі з організованими масивами інформації);

- удосконалювання системи розрахунків, збільшення обсягу наданих послуг;

- створення Комітету по управлінню активами і пасивами;

- Розробити стратегію фінансового оздоровлення, що обов’язково включатиме розробку принципів управління оборотними активами

Управління оборотними активами в першу чергу має передбачає визначення оптимальної величини, розробку варіантів фінансування та забезпечення ефективності їх використання. Оптимальна величина оборотних активів повинна з однієї сторони забезпечувати безперебійне ефективне функціонування підприємства, з іншої – мінімізувати наявність недіючих поточних активів.

Необхідний обсяг оборотних активів слід розглядати з двох позицій: ліквідності та доходності.

При низькому рівні оборотних активів можлива втрата ліквідності і як наслідок можливі перебої в роботі та втрата доходів. При зростанні величини оборотних активів ризик втрати ліквідності знижується.

При деякому оптимальному рівні оборотних активів прибуток стає максимальним. Подальше зростання оборотних активів, приводитиме до того, що підприємство матиме в своєму розпорядженні вільні активи, утримання яких призводить до витрат і зниження прибутку.

Таким чином, стратегія і тактика управління оборотними активами полягає в пошуку компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективності роботи підприємства.

Значних успіхів в зниженні загальної потреби в оборотних активах можна досягти напрацювавши ефективну політику управління дебіторською заборгованістю.

Невиправдана дебіторська заборгованість є іммобілізацією власного капіталу, а перевищення її певного рівня може призвести до втрати ліквідності.

Найбільш відомим інструментом інкасації дебіторської заборгованості є надання знижок за швидку оплату послуг. Багато підприємств використовують цей інструмент для прискорення повернення дебіторської заборгованості, однак роблять це інтуїтивно, без серйозних розрахунків, допускаючи при цьому помилки. Застосування механізму знижок за швидку оплату доцільне лише постійним клієнтам при суровому дотриманні ними платіжної дисципліни за термінами та сумами.

Нетрадиційним для національних підприємств, хоча і достатньо перспективним є такий інструмент повернення дебіторської заборгованості як факторинг-продаж дебіторської заборгованості. Це пояснюється високим ризиком неповернення дебіторської заборгованості в наших умовах, досить високими цінами на факторингові послуги, хоча і за кордоном ціни на подібні послуги вище.

Наслідком впровадження ефективної політики управління оборотними активами мають стати:

- забезпечення безперебійної роботи банку;

- зниження обсягів вільних поточних активів, і, як наслідок, зниження витрат на їх фінансування;

- прискорення обороту оборотних активів;

- максимізація прибутку банку при збереженні ліквідності.

ВИСНОВКИ

Узагальнюючи результати теоретичної та практичної роботи по вдосконаленню управління оборотними активами банку, слід зробити наступні висновки.

Термін “оборотні активи” має в економічній теорії кілька синонімів – оборотні кошти, оборотний капітал, робочий капітал тощо. Але, незважаючи на різноманітність термінів, економічна сутність поняття, що ними визначається, трактується у вітчизняній та зарубіжній літературі досить однозначно.

Питанням оборотних коштів в радянській спеціальній науковій літературі приділялося багато уваги, проте, методологія аналізу поняття оборотних коштів в основному носила макроекономічний характер, що було зумовлено централізованим управлінням держави всіма суб’єктами і об’єктами господарської діяльності. Таким чином, з точки зору підприємства, оборотні кошти аналізувалися як окремі об’єкти, і такий ретроспективний аналіз був методологічно відірваний від прогнозування і не ставив за мету створення ефективної інформаційної системи для внутрішнього управління фінансовими ресурсами підприємства.

В процесі дослідження визначено також характерні ознаки, притаманні оборотним активам, а саме:

- мобільність, що визначає їхню здатність забезпечувати внаслідок високої ліквідності постійну платоспроможність підприємства за поточними зобов’язаннями;

- тісна пов’язаність з джерелами, за рахунок яких вони утворені (власні та залучені);

-досить вузька сфера застосування – обслуговування лише операційної діяльності підприємства, пов’язаної з процесами надання послуг.

Необхідно зазначити, що відсутність управління оборотними активами, поряд з інфляцією і відсутністю механізму поповнення оборотних коштів, є одним з основних факторів, що негативно вплинули на формування оборотних активів підприємств в процесі перебудови вітчизняної економіки.

Відсутність управління оборотними активами підприємств призводить до розбалансованої діяльності, що спричиняє виникнення ризикових ситуацій. Саме до таких ситуацій можна віднести недостатність оборотних активів.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1) Білолипецький В.Г., Фінансовий менеджмент. - М.: КНОРУС, 2006. - 448 с.

2) Бланк І.А., Фінансовий менеджмент. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004. - 656 с.

3) Вахрушина М.Т. Фактори, що впливають на структуру оборотних активів і принципи управління ними / / Фінансовий менеджмент, 2005. - № 1. - 18 с.

4) Гаврилова О.М., Сисоєва Є.Ф., Барабанов А.І., Фінансовий менеджмент. - М.: КНОРУС, 2008. - 432 с.

5) Карасьова І.М., Ревякіна М.А, Фінансовий менеджмент. Омега-Л, 2008. - 335 с.

6) Кузнєцов Б.Т., Фінансовий менеджмент. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005.-415 с.

7) Ковальов В.В., Фінанси. - М.: ТК Велбі, 2006. - 640 с.

8) Лісовська І.А., Основи фінансового менеджменту. - М.: ТЕИС, 2006. - 120 с.

9) Миронов М.Г., Замедлина Е.А., Жарікова Є.В., Фінансовий менеджмент. - М.: Іспит, 2007. - 224 с.

10) Савицька Г.В. Економічний аналіз. - М.: Нове знання, 2005. - 651 с.

11) Ткачук М.І., Кірєєва Є.Ф., Основи фінансового менеджменту. - Мн.: Перспектива, 2005. - 416 с.

12) Вахрушина М.Т. Фактори, що впливають на структуру оборотних активів і принципи управління ними Фінансовий менеджмент 2005 № 1

13) Заруба О.Д. Фінансовий менеджмент у банку: Навчальний посібник. – К.: Т-во"Знання", КОО, 1997.

14) Любунь О.С., Грушко В.І. Фінансовий менеджмент у банку. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий Дім "Слово", 2004. – 296 с.

15) Маслюченков Ю.С. Финансовый менеджмент в КБ: Фундаментальный анализ. – М.: Перспектива, 1996. – 160 с.

16) Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1995. – 704 с.

Додаток А

Звіт про фінансові результати станом на 31 грудня 2011 року ВАТ «ВТБ Банк» (тис.грн.)

Додаток Б

Баланс станом на 31 грудня 2011 року ВАТ «ВТБ Банк» (тис. грн.)

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 74; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!