Діалог Україна – НАТО: виклики Російській Федерації

РОЗДІЛ ІІІ. Проблема Чорноморського флоту РФ у контексті євроатлантичної інтеграції України

З кінця 2004 р. можна говорити про початок нового етапу у розвитку українсько-російських відносин. На початку 2005 року тодішній президент Віктор Ющенко проголосив курс на євроінтеграцію стратегічною ціллю України. Тенденція посилення залежності України від російської зовнішньої політики, все більш починала суперечити ефективному просуванню нашої держави на шляху інтеграції до європейської спільноти та її включенню в систему євроатлантичної безпеки. Цим намірам України наполегливо протидіє Росія. Однією з причин такої політики є те, що у разі вступу України до НАТО, у Росії не залишиться аргументів на користь збереження на території України основних сил і структур Чорноморського Флоту. Але справа не в тому, що дислокація ЧФ у Севастополі зможе запобігти включення України до НАТО. Альянс для надання Україні плану дій щодо членства не вимагає виведення ЧФ з Севастополя. Претензії Росії на те, щоб російський ЧФ залишився у Криму на довший час будуть продовжуватися і посилюватися якраз у разі невходження України в НАТО. Слід мати на увазі, що знаходження ЧФ РФ на території України значно підвищуватиме ризик відокремлення Севастополя і Криму від України і переходу їх до складу Російської Федерації. Наслідки подібного акту повинні враховуватися і в керівництві НАТО, і урядами країн-членів Альянсу.

Західні політики, в свою чергу, стосовно цього питання висловлюються на користь України, спираючись на те, що ні загрозливий тон, який звучав під час Бухарестського саміту з боку Росії, ні наступні заяви не мають для НАТО ніякого політичного значення. НАТО і країни, що входять до Альянсу, засуджують будь-які заяви щодо обмеження державного суверенітету України і вважають це дестабілізуючим і контрпродуктивним кроком з боку Росії. Маючи підтримку Заходу, Україна поставила питання про виведення ЧФ за десять років до закінчення терміну дії угоди. У свою чергу Росія заявила, що не збирається залишати Крим у 2017 році і зробила це демонстративно. Це підтверджують не тільки численні висловлювання як офіційних високопосадовців, так і не офіційних осіб, а й концептуальна позиція держави, а саме той факт, що в Росії розроблена "Морська доктрина РФ на період до 2020 року", в якій не передбачена передислокація ЧФ на свою територію.

Чорноморський флот є політичним козирем Росії в Чорному морі. Головнокомандувач ВМС Росії адмірал Володимир Висоцький виступив із заявою щодо Чорноморського флоту, в якій наголосив, що Росія планує збільшити число кораблів у складі ЧФ до 100 (на той момент у складі Флоту налічувалось 35 кораблів при чисельності особового складу до 25 тисяч осіб).

Україна, у свою чергу, прагнучи отримати членство і надалі інтегруватися в НАТО, стала досить активно і предметно займатися питаннями підготовки до того, що в 2017 році ЧФ РФ покине її територію. При цьому, оцінюючи питання безпеки, в Україні аналізують, що ступінь загальної безпеки в регіоні не порушиться, якщо ЧФ з усіма своїми основними комунікаціями буде перебазований так само на узбережжя Чорного моря, але на три сотні кілометрів до Сходу, на російську територію. У той же час в Україні вже склалася стійка позиція, що знаходження ЧФ РФ і його пролонгація після 2017 року може призвести до втрати Україною не лише Севастополя, а й Криму.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 102; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!