Загальна характеристика бази практики

Як вирішується проблема співвідношення біологічного і соціального в людині в психоаналізі і неофрейдизмі? Як розглядається ними природа несвідомого? В чому можна вбачати найбільші вади фрейдизму? Якою мірою, на вашу думку, слід враховувати та використовувати вчення З.Фрейда в поясненнях явищ людського життя? – Наведіть конкретні приклади.

Завдання 6. Персоналізм як напрям антропологічної філософії ХХ ст.

Визнаним представником персоналізму є французький філософ Е.Муньє (1905-1950). Дайте оцінку його твердженням і визначить провідні ідеї персоналізму:

“Центральне положення персоналізму – це існування вільних та творчих особистостей, і він також передбачає наявність в їх структурах принципу непередбачуваності… Особистість – це не об’єкт, хай навіть найдосконаліший, який, як і всілякі інші, ми могли би пізнати ззовні. Особистість – єдина реальність, яку ми пізнаємо та водночас створюємо із середини… Особистість є жива активність самотворення, комунікації та поєднання із іншими особистостями… Змусити людину пробудитися від глибокого сну, відмовитись від жалюгідного існування може лише той, хто зрозумів сенс особистісного існування і кличе до його вершин… Подібний сенс людського існування полягає не в тому, щоби злитися із абстрактною всезагальністю Природи або Царства ідей, але в тому, щоби змінити “таємницю своєї душі”, щоби прийняти в неї царство небесне та втілити його на Землі. До такого вчинку покликана людина своєю свободою” (Е.Муньє).

Чим персоналізм відрізняється: а) від екзистенціалізму; б) від філософської антропології? В чому ви можете побачити очевидні позитивні риси та переваги персоналізму над іншими вченнями антропологічного спрямування? Чи згідні ви із тим тлумаченням людської особистості, яке дає персоналізм?

“Будь-яке безумство є поразкою в спілкуванні: alter (інший) стає alienus (чужий), Я стає чужим мені самому. Персоналістський досвід – це досвід “Ти”, бо в акті кохання дається найбільш сильна людська визначеність і екзистенціальне cogito. Люблю, отже, існую, і життя варте того, щоб бути прожитим” (Е.Муньє).

На яких характер людського спілкування наставляє нас персоналізм? Чи можна вважати такий тип спілкування гуманістичним?

Завдання 7. Ідеї культурології у філософії ХХ ст.

Перечитайте деякі принципові положення засновника культурології ХХ ст. О.Шпенглера:

“… Історики забувають про те, що видима історія постає лише виразом, знаком той душевної стихії, яка набула форми. Я ще не зустрічав нікого, хто би всерйоз займався вивченням цих проявів морфологічної спорідненості (усіх виявлень певної культури)…” (О.Шпенглер).

“Існують культури, що розквітають та старіють… У кожної культури існують свої власні можливості, вирази, які виникають, визрівають, в’януть та більше ніколи не повторюються… У кожної культури є своя цивілізація; це є неминуча доля культури. Цивілізація – це крайні та штучні стани; вони є завершенням, вони приходять як те, що сталося, після процесу становлення так само, як смерть після життя. Вони – неминучий кінець усякої культури… Енергія людини культури спрямована всередину, енергія людини цивілізації – назовні… Душа – це те, що підлягає здійсненню в культурі; “світ” – здійснене, “життя” - здійснення” (О.Шпенглер).

Що постає поштовхом для створення культури? Чому між формами певної культури існує спорідненість? В якому відношенні до культури перебуває цивілізація? – Прокоментуйте положення про те, що людина культури спрямовує свою енергію всередину, а людина цивілізації – назовні.

Ознайомтесь із деякими твердженнями прихильників структуралізму – напряму, який відіграв суттєву роль в розвитку культурології ХХ ст.

“Із усіх суспільних явищ, напевне, лише мова може бути підданою справді науковому дослідженню, що пояснює спосіб її формування та подальшого розвитку… Застосувавши цей метод до інших соціальних явищ, ми… зможемо визнати, що різні форми соціального життя являють собою за суттю дещо спільне: всі вони – структури поведінки, кожна з яких є проекцією на площину… дії законів, що керують несвідомою діяльністю духу… Так, будь-який міф володіє структурою із різних шарів, і ця структура на поверхні міфу проявляє себе у прийомі повторення…” (К.Леві-Стросс).

“Мною опанувало смутне відчуття, що слід шукати той же самий вид процесів в усіх сферах природних феноменів, що можна виявити роботу того ж самого виду законів і для структури кристалів, і для структури суспільства…Сьогодні я скоріше скажу, що типи ментальних операцій, корисні в аналізі однієї області, можуть бути рівною мірою корисними і в аналізі іншої. Скоріше структура науки, ніж структура природи, постає ідентичною в усіх областях” (Г.Бейтсон).

Зверніть увагу на те, структури власне чого постають для наведених авторів вихідними щодо пояснення різних сфер дійсності. В чому проявляється єдність їх позицій, у чому – відмінність? В чому ви можете виявити певні методологічні переваги структуралізму у дослідженні явищ культури?

Із “Словника термінів французького структуралізму”:

“Оскільки кожна система складається із одиниць, що взаємно обумовлюють одна одну, вона відрізняється від якихось інших систем відношеннями між цими одиницями, що й складає структуру” (Е.Бенвеніст).

Зверніть увагу на універсальність терміну “структура” та на можливість за його допомогою вивчати явища дійсності відсторонено, об’єктивно. Спробуйте назвати ті сфери дійсності та явища, в дослідженні яких було би доцільно скористатись методологією структуралізма.

Завдання 8. Релігійна філософія ХХ ст.

Головними тенденціями розвитку сучасної релігійної філософії є: по-перше, актуалізація і оновлення середньовічної філософії (неотомізм); по-друге, виникнення нових течій як спроби синтезувати ідеї філософії, релігії і науки (персоналізм, тейярдизм); по-третє, об’єднання з іншими філософськими течіями (теологічний екзистенціалізм, теологічний позитивізм тощо).

Зверніться до вихідних тез неотомізму – офіційної філософії католицької церкви та однієї з найбільш авторитетних форм сучасної релігійної філософії.

“Заради чого вартує філософствувати, як не заради наших сучасників? І якщо ми не знаходимо якогось рішення їхнім сумнівам, то для чого це філософствування? Томізм не кунсткамера мертвих думок. Він цінний своєю вітальною енергією, в нездатності реформуватися – його загибель” (Кардінал Мерс’є).

Як тут проявляється основна риса релігійних вчень – явний чи прихований доказ необхідності існування релігії?

“Чому слід звертатися скоріше до Св.Фоми, ніж до інших мислителів? Перш за все тому, що його вчення не лише не виключає усі інші, а, навпаки, включає в себе усе істинне, що є в кожному з них… Християнство не увійшло би в сучасну епоху, якщо б не мало зв'язків із прогресом науки та філософії…” (Е.Жільсон).

Прокоментуйте ці твердження одного із найбільших авторитетів неотомізму. Яка позиція щодо відношення між наукою та релігією тут проголошена?

“Суб’єктивність як така висковзує зі сфери того, що ми знаємо про себе через ідеї… Суб’єктивність непізнавана; вона відчувається як благотворна та всеохоплююча ніч… Непереборювана перешкода, на яку наштовхується філософія, полягає в тому, що вона, звичайно, пізнає суб’єкти, але вона пояснює їх як об’єкти. В той час як релігія входить у відношення суб’єкта до суб’єкта” (Ж.Маритен)

“На яку більш істинну науку міг би претендувати філософ? Він міг би досягнути бажаного, коли б одного разу не через дискурсивні засоби розуму, а за допомогою інтимного та простого досвіду… відчує, що єства при всій їхній красі більшою мірою відрізняються від нескінченного Буття, ніж схожі на нього, та пізнає, якою величезною є закинутість тих, хто задля того, щоби розглянути створене, піднялись на льодовик порожнечі і побачили в усьому порожнечу” (Ж.Маритен).

Проаналізуйте, в яких аспектах Ж.Маритен протиставляє філософію та релігію. Якою мірою ви згідні із даними міркуваннями? Як би ви могли, спираючись на наведені положення неотомістів, пояснити причини існування релігії та релігійної філософії у епоху широкого розповсюдження науки?

Ознайомтесь також із досить типовою аргументацією неотомістів відносно союзу розуму та віри:

“Принципи, на які спирається розум, дані Богом, оскільки він створив такі раціональні істоти, як ми. Якщо ці принципи містяться в нас, то містяться вони і в Божественній премудрості. Значить, сказати, що розум може протистояти тому, що відкривається, все одно, що сказати, ніби Божественна премудрість може суперечити самій собі. Там, де має місце єдине джерело, там ті істини, що із нього витікають, також повинні бути гармонійними” (Г.Клокер).

Поясніть особливості наведеної аргументації: вона розвивається від Бога до людини, чи від людини до Бога, чи виходить із єдності Бога та людини?

“Виключно не у нашій владі… бути із Богом… Без прояву із нашого боку якої-небудь можливості в справу вступає могутня можливість Бога і робить можливим те, що ми самі по собі зробити не в змозі… Я користуюсь дарунком, в якому Бог дав мені самого себе. “Вірую, що ні своїм розумом, ні своєю силою не можу вірити у Господа мого Ісуса або прийти до нього”, - говорить Лютер” (К.Барт).

Порівняйте наведені положення протестантського теолога К.Барта із попередніми твердженнями представників неотомізму, зафіксуйте їх докорінну відмінність у питанні про роль розуму у людському відношенні до Бога. Поясніть свою оцінку їх позицій.

“Христос допомагає не в силу всемогутності, а завдяки Своїй слабкості і стражданню – в цьому полягає головна відмінність християнства від будь-якої релігії ”(Д.Бонхоффер).

Як в протестанській теології відстоюється принцип індивідуалізму, можливість особистісного зв’язку людини з Богом, “виправдання вірою”?

П.Тейяр де Шарден приходить до ідеї всезагального одухотворення матерії, яка в своїй еволюції проходить чотири етапи: неорганічної природи (“переджиття)”, органічної матерії (“життя”), духовного світу (“ноосфери”, думки), Бога (“наджиття”, “точка Омега”). Прочитайте уривок з праці П.Тейяра де Шардена:

“В своїх головних рисах християнство містить в собі просте і надзвичайно сміливе рішення світу. В центрі постало ствердження Бога як Особистості... Як змогли поєднатися в теології персоналізм і всезагальність? Як Бог об’єднує світ, органічно поєднує з Собою? Частково занурюючись в речі, входячи в світові стихії, а потім, завдяки цьому опорному пункту, знайденому всередині, в серці матерії, прийнявши керування і очоливши те, що ми зараз називаємо еволюцією. Христос – це вселенське животворне Начало, бо Він з’явився Людиною посеред людей, і з того часу завжди здійснює справу зосередження в Собі, очищення, скерування і одухотворення процесу піднесення свідомостей, в який Він увійшов Сам. Завдяки неперервній дії причетності і піднесення, Він з’єднує Себе з цілісним психізмом Землі. І коли в підсумку Він збере і перетворить усе, Він останнім актом уведе все в той Божественний Осередок, з якого Він Сам ніколи не виходив, і тим самим Він завершить все в Собі і в Своїй перемозі. І тоді, каже ап.Павло, “хай буде Бог все у всьому ”. Дійсно, це вища форма пантеізму. Всесвіт завершується інтеграцією особистісних центрів у досконалій відповідності до законів єдності, і тут являє Себе Бог – Центр центрів. Без сумніву, я б ніколи не наважився звернутися до точки Омега, якби не побачив її очима віри як живу реальність” (П.Тейяр де Шарден).

Які важливі аспекти сучасного розуміння світобудови намагається пояснити філософ? Чи дають його твердження пояснення феномену еволюції, появі на Землі людини, її розуму? Які сильні та слабкі сторони “тейярдизму” ви би змогли підкреслити?

Перечитайте визначення завдань теософії одним із її талановитих пропагандистів:

“Найвище, до чого людина може звернути свій погляд, вона іменує словом “божественне”. І вона повинна своє вище призначення мислити у деякому зв’язку з цим божественним. Тому й та мудрість, що виходить за межі чуттєвого, мудрість, що розкриває їй її єство та тим самим – призначення, може бути названа “божественною мудрістю” або Теософією” (Р.Штайнер).

[P1] Пуруша - букв: "городянин", дух, що перебуває в тілі, дух, що живе в "дев'ятивратному граді", тобто, тілі. Пуруша, звільнившись від пракріті, бачить Позамежне. Він без'якісний..

1.1 Характеристика діяльності бази практики

На даному етапі розвитку української економіки існує дуже велика кількість підприємств різної форми власності, які здійснюють свою діяльність у найрізноманітніших сферах виробництва та обслуговування. Приватне підприємство «Бюро Маркуса» не є винятком, що займається надання послуг з оцінки нерухомого та рухомого майна.

Приватне підприємство «Бюро Маркуса» знаходиться в місті Києві за адресою вул. Івана Федорова, 26. На сучасному українському ринку послуг приватне підприємство «Бюро Маркуса» функціонує і розвиває свою діяльність понад 7 років та діє на підставі сертифіката суб’єкта оціночної діяльності №13576/12 від 25 червня 2012 року. (Додаток)

Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені. [1]

Компанія відповідно до сертифіката здійснює оціночну діяльність у таких напрямках:

1.1 Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі експертна грошова оцінка земельних ділянок.

1.2 Оцінка машин і обладнання.

1.3 Оцінка дорожніх транспортних засобів.

1.4 Оцінка літальних апаратів.

1.5 Оцінка судноплавних засобів.

1.7 Оцінка рухомих речей, крім таких, що віднесені до машин, обладнання, дорожніх транспортних засобів, літальних апаратів, судноплавних засобів та тих, що становлять культурну цінність.

2.1 Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів (крім оцінки прав на об'єкти інтелектуальної власності).

2.2 Оцінка прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Приватне підприємство «Бюро Маркуса» спеціалізується на оцінці значущих або нестандартних (нетипових) об'єктів. До них відносяться всі типи майна та майнових прав (нерухомість, нематеріальні активи, корпоративні права тощо), оцінка яких потребує високої кваліфікації та суттєвого професійного досвіду.

В своїй практиці приватне підприємство «Бюро Маркуса» мало можливість вирішувати різні завдання щодо оцінки значущих об'єктів бізнесу та нерухомості, пам'яток архітектури, готельних комплексів та ін.

Оцінки, виконані спеціалістами підприємства, успішно приймалися в кредитних комітетах в Райффайзен Банку Аваль, ОТП, ХВБ (HVB) банку, Ощадного банку, Альфа Банку та інших банках. Роботи оцінювачів підприємства проходили перевірку в рамках аудиту Деллойт & Туш, Ернст & Янг і ін Оцінювачі компанії залучалися керівництвом банків Райффайзен Банку Аваль, згодом OTP Bank, АКБ «Київ» та інших українських банків для рецензування звітів про оцінку, виконаних іншими суб’єктами оціночної діяльності.

Компанія має широку мережу субконтракторами, що дозволяє виконувати роботи в будь-якому регіоні України.

Приватне підприємство «Бюро Маркуса» здійснює свою діяльність у таких формах (схема 1.1.1):

- практична діяльність з оцінки майна, яка полягає у практичному виконанні оцінки майна та всіх процедур, пов'язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна;

- консультаційна діяльність, яка полягає в наданні консультацій з оцінки майна суб'єктам оціночної діяльності, замовникам оцінки та (або) іншим особам в усній або письмовій формі;

Схема 1.1.1

- рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному нормативно-правовими актами з оцінки майна;

- навчальна діяльність оцінювачів, яка полягає в участі у навчальному процесі з професійної підготовки оцінювачів.

З вище викладеного можна сказати, що приватне підприємство «Бюро Маркуса» надає послуги майже у всіх напрямках оцінки майна і майнових прав, що є зручно для суспільства і економіки країни в цілому.

1.2. Організаційна структура приватного підприємства «Бюро Маркуса»

Організаційна структура управління уособлює побудову та устрій суб'єкта управління, які дозволяють виконувати необхідні управлінські функції. Організаційна структура підприємства відбиває упорядковане розташування його управлінських елементів та форму їх взаємозв'язку, перетворюючи діючу структуру на систему. Структура є своєрідним каркасом, навколо якого будуються всі складові підприємства.

Організаційна структура управління – це упорядкована сукупність посадових осіб, що знаходяться у взаємозв'язку і співпідпорядкованості, що виконують певні управлінські функції. [23]

На приватному підприємстві «Бюро Маркуса» організаційну структуру складають чотири спеціаліста: Маркус Віктор Васильович, Маркус Яків Ісаакович, Пазірук В’ячеслав Ігорович та Контиєвска Ольга.

Маркус Віктор Васильович - експерт-оцінювач (кваліфікаційне свідоцтво ЦМК № 199 від 02.04.2005 р., МФ № 3506 від 02.04.2005 р.), директор приватного підприємства «Бюро Маркуса», член Правління СРО ВГО «АСБОУ». У 2007 році пройшов навчання в Міжнародній федерації нерухомості FIABCI і отримав Диплом міжнародного фахівця по роботі з нерухомістю від 21.11.2007 р. Юрист за фахом, 9 років займається оціночною діяльністю. Брав участь в оцінці багатьох складних об'єктів; автор низки публікацій у сфері оцінки майна і майнових прав.

Маркус Яків Ісаакович, експерт-оцінювач (сертифікат № 8 від 11.04.1995 р.), заслужений експерт-оцінювач Українського товариства оцінювачів (кваліфікаційне свідоцтво № 03 від 17.12.1999г.). Голова Експертної

Ради Українського Товариства Оцінювачів, віце-президент і Голова Експертної Ради Всеукраїнської Ліги Оцінювачів Землі, Fellow of the Royal Institution of Chartered Surveyors (Заслужений член-кореспондент RICS) № 1291565; член правління міжнародної федерації нерухомості «FIABCI-Україна», кандидат

Рис 1.2.1

Маркус Віктор Васильович

Рис 1.2.2

Маркус Яків Ісакович

технічних наук, доцент кафедри маркетингу Міжнародного Соломонового Університету.

Займається оціночною і консалтинговою діяльністю в сфері нерухомості та бізнесу більше 15 років. Головний редактор двох професійних журналів «Вісник оцінки» і «Практика оцінки майна». Автор книги «Нерухомість особистого користування», підручника «Посібник з оцінки бізнесу в Україні» та понад 100 публікацій, присвячених питанням оцінки майна і майнових прав.

Пазірук В'ячеслав Ігорович, експерт-оцінювач (сертифікат № 138 від 23.05.1995 р.), Заслужений експерт-оцінювач Українського товариства оцінювачів (кваліфікаційне свідоцтво № 15), член СРО ВГО «АСБОУ». У 1997 р. отримав сертифікат за оцінкою майнових прав та бізнесу Лейпцігської Торгово-промислової Палати (Німеччина), де проходив навчання за курсом «Інвестиції та менеджмент». У жовтні 2004 року успішно склав екзаменаційні іспити за системою "Approved by TEGoVA" (the European Group of Valuer's Associations), кваліфікація "сертифікований оцінювач нерухомості" у відповідності зі стандартом EN ISO / IES 17024, який дозволяє працювати на європейському ринку оцінки нерухомості.

Контиєвска Ольга - експерт-оцінювач (сертифікат ФДМУ і ПШР ОАР від 03.04.2000 р. № 181, сертифікат ФДМ і ПШР ОАР від 03.04.2000 р. № 62, Свідоцтво про реєстрацію в МРВ від 07.12.2005 р. № 4193). Член СРО ВГО «АСБОУ». Освіта - вища за фахом «​​прикладна математика», закінчила Одеський національний університет ім. І. Мечникова. Досвід роботи оціночної діяльності - 12 років. Брала участь в оцінці багатьох об'єктів різної складності; співавтор низки публікацій у сфері оцінки майна і майнових прав.

Отже, організаційна структура приватного підприємства «Бюро Маркуса» є висококваліфікована і ефективно дієва, що дає можливість досягти поставлених цілей та вирішувати найрізноманітніші завдання з оцінки майна та майнових прав.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 93; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!