Критерії визначення стану проблемності території

Не досить аргументованими є також спроби окремих науковців запровадити кількісні критерії відсталості чи кризовості.

Узагальнення наукових досліджень з даної проблематики дає підстави стверджувати, що, очевидно, найбільш імовірною розмежувальною ознакою слаборозвинених та депресивних регіонів є часові рамки формування та поширення явищ депресивності. Таким своєрідним часовим бар'єром можна вважати початок 90-х років XX ст. Відтак "слаборозвиненими" (відсталими) є ті території (регіони), які й до 90-х років XX ст. мали низькі показники соціально-економічного розвитку, а "депресивними" - ті з регіонів, котрі до початку економічних трансформацій кінця XX ст. характеризувалися не нижчими, за пересічні у країні, показниками економічного розвитку. Тобто депресивність є переважно набутою в процесі економічних трансформацій ознакою, а не наслідком історично усталених тенденцій розвитку, хоча роль останніх також неможна недооцінювати.

Якщо ототожнювати депресивні та старопромислові райони, то можна стверджувати, що слаборозвиненими є території, котрі характеризуються малодиверсифікованою структурою економіки, низьким науково-технічним потенціалом і не відіграють помітної ролі в економічному потенціалі країни.

"Кризовими" слід вважати території, що набули негативних тенденцій розвитку в результаті обвального падіння основних економічних показників, які були спричинені кризовими явищами на кшталт етнічних, військових конфліктів чи екологічних катастроф[46].

Водночас описані вище підходи не усувають імовірності того, що відсталі території можуть перейти до категорії депресивних. Крім того, на думку В. Тарасевича, у силу складності регіонального розвитку, цілком можливим є існування, наприклад, периферійно-депресивних чи депресивно-відсталих територій. Зрештою варто погодитися з думкою про те, що у "чистому" вигляді регіональна депресія зустрічається лише на рівні низових адміністративно-територіальних одиниць, і чим більшими є розміри території, тим частіше ми маємо справу зі змішаним характером депресивності території.

Визначення типових ознак депресивних територій має важливе значення для їх точної делімітації та розробки програм санації. У більшості наукових досліджень, ознаки депресивних територій є подібними.

Окремої уваги, у контексті визначення ознак депресивних територій, заслуговує дослідження 3. Герасимчук та В. Галущак, які не лише здійснили їх узагальнення, а й запропонували власну класифікацію ознак проблемності регіонів. На їх думку, в найбільш загальному вигляді ознаки проблемності бувають внутрішніми та зовнішніми. У свою чергу перші з них бувають умовно статичними (недостатність ресурсного забезпечення території, відсталість економічних процесів у регіоні, несприятливі історико-географічні передумови розвитку регіону) та набутими (мало диверсифікована система управління регіональним розвитком, нераціональна структура економіки, невідпрацьований механізм використання наявних ресурсів, спад інтенсивності економічних процесів у регіоні, низький рівень якості життя населення та навколишнього середовища).

Значні здобутки у вивченні депресивних територій, зокрема у визначенні їх типових ознак, мають російські науковці В. Лексин та О. Швецов. На їх думку, за умови масового поширення кризових явищ, ті чи інші території доцільно відносити до категорії депресивних лише, коли там "... по-перше, темпи, масштаби і тривалість спаду виробництва, зниження рівня життя і наростання інших негативних тенденцій суттєво вище середньодержавних (середніх по регіону); по-друге, за економічними, соціальними та екологічними причинами відсутні передумови та стимули самостійного розвитку, тобто відсутній потенціал самостійного усунення вищеназваних тенденцій і виникає необхідність надзвичайної підтримки з боку "центра".

Таблиця 3

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 52; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!