Поточний контроль.

До форм поточного контролю належить оцінювання:

- рівня знань під час семінарських, практичних, лабораторних занять;

- якості виконання індивідуальної та самостійної роботи.

Поточний контроль здійснюється під час проведення семінарських, практичних та лабораторних занять і має за мету перевірку засвоєння знань, умінь і навичок курсантом (студентом, слухачем) з навчальної дисципліни.

У ході поточного контролю проводиться систематичний вимір приросту знань, їх корекція. Результати поточного контролю заносяться викладачем до журналів обліку роботи академічної групи за національної системою оцінювання («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»).

Оцінки за самостійну та індивідуальну роботи виставляються в журнали обліку роботи академічної групи окремою графою за національною системою оцінювання («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»). Результати цієї роботи враховуються під час виставлення підсумкових оцінок.

При розрахунку успішності здобувачів вищої освіти в Університеті враховуються такі види робіт: навчальні заняття (семінарські, практичні, лабораторні тощо); самостійна та індивідуальна роботи (виконання домашніх завдань, ведення конспектів першоджерел та робочих зошитів, виконання розрахункових завдань, підготовка рефератів, наукових робіт, публікацій, розроблення спеціальних технічних пристроїв і приладів, моделей, комп’ютерних програм, виступи на наукових конференціях, семінарах та інше); контрольні роботи (виконання тестів, контрольних робіт у вигляді, передбаченому в робочій програмі навчальної дисципліни). Вони оцінюються за національною системою оцінювання («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»).

Результат навчальних занять за семестр розраховується як середньоарифметичне значення з усіх виставлених оцінок під час навчальних занять протягом семестру та виставляється викладачем в журналі обліку роботи академічної групи окремою графою.

Результат самостійної роботи за семестр розраховується як середньоарифметичне значення з усіх виставлених оцінок з самостійної роботи, отриманих протягом семестру та виставляється викладачем в журналі обліку роботи академічної групи окремою графою.

Курсант (студент, слухач), який отримав оцінку «незадовільно» за навчальні заняття або самостійну роботу, зобов’язаний перескласти її.

Загальна кількість балів (оцінка), отримана здобувачем за семестр перед підсумковим контролем, розраховується як середньоарифметичне значення з оцінок за навчальні заняття та самостійну роботу, та для переводу до 100-бальної системи помножується на коефіцієнт 10.

Загальна кількість балів (перед підсумковим контролем)

=((

Результат навчальних занять за семестр

Результат самостійної роботи за семестр

) /

*10

Підсумковий контроль проводиться з метою оцінки результатів навчання на певному ступені вищої освіти або на окремих його завершених етапах.

Для обліку результатів підсумкового контролю використовується поточно-накопичувальна інформація, яка реєструються в журналах обліку роботи академічної групи. Результати підсумкового контролю з дисциплін відображуються у відомостях обліку успішності, навчальних картках курсантів (студентів, слухачів), залікових книжках. Присутність курсантів (студентів, слухачів) на проведенні підсумкового контролю (заліку, екзамену) обов’язкова. Якщо курсант (студент, слухач) не з’явився на підсумковий контроль (залік, екзамен), то науково-педагогічний працівник ставить у відомість обліку успішності відмітку «не з’явився».

Підсумковий контроль (екзамен, залік) оцінюється за національною шкалою. Для переводу результатів, набраних на підсумковому контролі (екзамені, заліку), з національної системи оцінювання в 100-бальну вводиться коефіцієнт 10, таким чином максимальна кількість балів на підсумковому контролі (екзамені, заліку), які використовуються при розрахунку успішності курсантів (студентів, слухачів), становить - 50

Підсумкові бали з навчальної дисципліни визначаються як сума балів, отриманих здобувачем протягом семестру та балів, набраних на підсумковому контролі (екзамені, заліку).

Підсумкові бали навчальної дисципліни

Загальна кількість балів (перед підсумковим контролем)

Кількість балів за підсумковим контролем

Курсант (студент, слухач), який під час складання підсумкового контролю отримав оцінку «незадовільно», складає підсумковий контроль (екзамен, залік) повторно. Повторне складання підсумкового контролю (екзамену, заліку) допускається не більше двох разів з кожної навчальної дисципліни, у тому числі один раз – викладачеві, а другий – комісії, що створюється навчально-науковими інститутами (факультетами). Незадовільні оцінки виставляються тільки в відомостях обліку успішності. Курсантам (студентам, слухачам), які отримали не більше як дві незадовільні оцінки (нижче ніж 60 балів) з навчальної дисципліни, можуть бути встановлені різні строки ліквідації академічної заборгованості, але не пізніше як за день до фактичного початку навчальних занять у наступному семестрі. Курсанти (студенти, слухачі), які не ліквідували академічну заборгованість у встановлений термін, відраховуються з Університету. Особи, які одержали більше двох незадовільних оцінок (нижче ніж 60 балів) за підсумковими результатами вивчення навчальних дисциплін з урахуванням підсумкового контролю, відраховуються з Університету.

Якщо дисципліна вивчається протягом двох і більше семестрів з семестровим контролем у формі підсумкового контролю (екзамену чи заліку), то результат вивчення дисципліни в поточному семестрі визначається як середньоарифметичне значення балів, набраних у поточному та попередньому семестрах.

Підсумкові бали навчальної дисципліни

Підсумкові бали за поточний семестр

Підсумкові бали за попередній семестр

У цьому розділі також повинні бути розроблені чіткі критерії оцінювання результатів роботи здобувачів вищої освіти під час поточного контролю (роботу на семінарських, практичних, лабораторних й інших аудиторних заняттях, виконання самостійних навчальних та індивідуальних творчих завдань) та підсумкового контролю. Кафедра визначає вимоги до здобувачів вищої освіти щодо засвоєння змісту навчальної дисципліни, а саме: кількість оцінок, яку він повинен отримати під час аудиторної роботи, самостійної або індивідуальної роботи. Наприклад:

Робота під час навчальних занять	Самостійна та індивідуальна робота	Модульний контроль
Отримати не менше 4 позитивних оцінок	Підготувати реферат, підготувати конспект за темою самостійної роботи, вирішити практичне завдання тощо.	Отримати за модульний контроль не менше 30 балів

Оцінка в балах	Оцінка за національною шкалою	Оцінка за шкалою ECTS
Оцінка	Пояснення
90 – 100	Відмінно (“зараховано”)	А	„Відмінно” – теоретичний зміст курсу освоєний цілком, необхідні практичні навички роботи з освоєним матеріалом сформовані, всінавчальні завдання, які передбачені програмою навчання, виконанів повному обсязі, відмінна робота без помилок або з однією незначною помилкою.
82 – 89	Добре (“зараховано”)	B	„Дуже добре” – теоретичний зміст курсу освоєний цілком, необхідні практичні навички роботи з освоєним матеріалом в основномусформовані, всінавчальні завдання, які передбачені програмою навчання, виконані, якість виконання більшості з них оцінено числом балів, близьким до максимального, робота з двома-трьома незначними помилками.
75 – 81	C	„Добре” – теоретичний зміст курсу освоєний цілком, практичні навички роботи з освоєним матеріалом в основному сформовані, всінавчальні завдання, які передбачені програмою навчання, виконані, якість виконання жодного з них не оцінено мінімальним числом балів, деякі види завдань виконані з помилками,робота з декількома незначними помилками або з однією–двома значними помилками.
68 –74	Задовільно (“зараховано”)	D	„Задовільно” – теоретичний зміст курсу освоєний неповністю, але прогалини не носять істотного характеру, необхідні практичні навички роботи з освоєним матеріалом в основному сформовані, більшість передбачених програмою навчання навчальних завдань виконано, деякі з виконаних завдань містять помилки,робота з трьома значними помилками.
60 – 67	E	„Достатньо” – теоретичний зміст курсу освоєний частково, деякіпрактичні навички роботи не сформовані, частина передбачених програмою навчання навчальних завдань не виконана,або якість виконання деяких з них оцінено числом балів, близьким до мінімального,робота, що задовольняє мінімуму критеріїв оцінки.
35–59	Незадовільно („не зараховано”)	FX	„Умовно незадовільно” – теоретичний зміст курсу освоєний частково, необхідні практичні навички роботи не сформовані, більшість передбачених програм навчання, навчальних завдань не виконано, або якість їхнього виконання оцінено числом балів, близьким до мінімального; при додатковій самостійній роботі над матеріалом курсуможливе підвищення якостівиконання навчальних завдань (з можливістю повторного складання), робота, що потребує доробки
1–34	F	„Безумовно незадовільно” – теоретичний зміст курсу не освоєно, необхідні практичні навички роботи не сформовані, всі виконанінавчальні завдання містять грубіпомилки, додаткова самостійнаробота над матеріалом курсу не приведе до значимого підвищення якості виконання навчальних завдань, робота, що потребує повної переробки

10. Інформаційне та методичне забезпечення навчальної дисципліни

1. Конституція України // ВВР України. – 1996. – № 30. – Ст.141.

2. Цивільний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – №11. – Ст. 461.

3. Господарський кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – №11. – Ст. 462.

4. Про страхування: Закон України від 7 березня 1996р. (у новій редакції від 4 жовтня 2001 року) // ВВР України. – 1996. – №18. – Ст.78.

5. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001р. // ВВР України. – 2002. – №1. – Ст.1.

1. Абрамов В.Ю. Страховое право: Очерки –М., 2004.- 184с.

2. Ахвледиани Ю.Т. Имущественное страхование.- М.:Юнити, 2002.-286с.

3. Александров Л. Страхування особисте, майнове, обов'язкове, цивільної відповідальності. Приблизні правила і умови страхування.-М., 1998.—185 с.

4. Базилевич В. Д. Страховий ринок України.— К.: «Знання».- 1998- 374с.

5. Балабанов И.Т. Балабанов А.И. Страхование. Организация. Структура. Практика.-Санкт-Петербург, 2001.

6. Бондаренко М.И. Духов В.Е. Страхование. Учебное пособие – Х: ХИБМ., 2000.- 288с.

7. Брагинский М.И. Договор страхования. М.: “Статут”, 2000.-174с.

8. Гинзбург А.И. Страхование.- СПб: “Питер”, 2002.-176с.

9. Грищенко Н.Б. Основы страховой деятельности: Учеб.пособие.-М.:Финансы и статистика, 2004.-352с.

11. Журавлев Ю.М., Секкерж И. Г. Страхование и перестрахование (Теория и практика).—М.: Анкил, 1993.

12. Жилкина М.С. Государственное регулирование страхового рынка.-М.: “Спутник +”, 2002.-301с.

13. Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків.- Тернопіль: Екон. думка, 2002.-570с.

14. Кудрявцев А.А., Плам Р.Г., Чернова Г.В. Страхование здоровья: опыт Великобритании.-М.:Анкил, 2003.-216с.

15. Лиричев В.Д. Мошенничество в сфере страхования. М. 1998.-158с.

16. Личное страхование в России. Опыт. Проблемы. Перспективы. –М.: Дайджест, 2001.-220с.

17. Нечипорук Л.В. Закон Украины “О страховании”: Научно-практический комментарий. Х., “Одиссей” 2006.-384с.

18. Перестрахование 2003: Потенциал развития: Материалы VII Всероссийской конференции по перестрахованию.-М: Пульс, 2003.-752с.

19. Плешков А.П., Орлова И.В. Очерки зарубежного страхования.— М.: Анкил, 1997.

20. Правове регулювання страхової діяльності: навч. посібник / О.П.Гетманець, О.М.Шуміло, Т.В.Колєснік та ін.; за ред.. О.П.Гетманець, О.М.Шуміла.- К.: Хай-Тек Прес, 2014. – 400 с.

21. Райхер В.К. Общественно-исторические типы страхования – М.: ЮКИС.1992.- 284с.

22. Рудницкий В.В., Федорова. Т.А. Основы страховой деятельности. — СПб.: Изд-во Петербург, 1992.

23. Скамай Л.Г. Страхование: учебное пособие.- М.: ИНФРА – М, 2001- 160с.

24. Страхование от А до Я (книга для страхователей) / Под ред. Л. И. Корчевской, К.Е. Турбиной. – М.: Инфрв-М, 1996. – 624с.

25. Страхове право України за ред. Д.П. Біленчук, П.Д. Біленчук, О.М. Залетов, Н.І. Клименко.- К “Атіка” –1999- 366с.

26. Страхування: Підручник / Керівник автор. колективу і науковий ред. С.С. Осадець.- К.: КНЕУ, 1998.

27. Турбина К.Е. Тенденции развития мирового рынка страхования.- М.: Анкил, 2000.- 320с.

28. Чапичадзе Я.А. Правовое регулирование страховой деятельности в Украине. Учебное пособие. Харьков., 2004.

29. Шахов В.В. Введение в страхование –М. –2000.- 287с.

30. Шиминова М.Я. Страхование: история, действующее законодательство, перспективы. - М.: Наука, 1989.

31. Юлдашев Р.Т. Организационно-экономические основы страхового бизнеса.-М.:Анкил, 2002.-248с.