Пред'явлення для впізнання людей і речей у специфічних слідчих ситуаціях.

При сучасній техніці організація впізнання можлива по телеканалу при досить

грамотній режисурі слідчого. Однією з таких ситуацій виникає при впізнанні за голосом і звуковою мовою.

Впізнання за голосом і мовою людини використовується в слідчій практиці

здавна. Ідентифікаційними ознаками при цьому виступають: сила, висота, тембр голосу, шепелявість, гаркавість, заїкуватість та інші дефекти мови.

Тактика пред'явлення для впізнання має свої особливості, а саме:

а) впізнання повинно проводитися так, щоб впізнаючий не бачив впізнаваного, а лише чув його голос;

б) необхідно надати можливість впізнаючому порівняти голос впізнаваного з голосами інших осіб;

в) зміст розмови під час впізнання не повинен стосуватися обставин розслідуваної справи, але в його тексті мають бути слова, які чув упізнаючий в момент сприйняття.

За звуковим образом можна впізнавати не тільки людей і тварин, а й предмети, агрегати, машини, що є джерелами звуку, наприклад, характерного звуку працюючого мотора автомашини тощо.

Впізнаваний пред'являється серед статистів, які мають однорідні ознаки мови. Для переконливості впізнання слідчий повинен підготувати спеціальні тексти, в яких слова і фрази, що їх чує впізнаючий, розміщують серед нейтральних пропозицій. Такі підготовлені тексти слідчий пропонує для читання впізнаючому і статистам. При цьому послідовність прочитання обирає сам впізнаючий. Ця умова фіксується понятими і відзначається в протоколі. Впізнаючий слухає тексти, що зачитуються, один за одним і заявляє, що впізнає за мовою людину, яка читала текст другою. Цю заяву, тобто факт впізнання, посвідчують поняті, а слідчий заносить до протоколу.

Потім поняті міняються місцями, і процедура впізнання повторюється, однак текст для читання використовується інший, підготовлений за такою ж методикою.

Результатом впізнання за функціональними ознаками, звичайно, є встановлення більшого чи меншого ступеня схожості, хоча і не виключено встановлення тотожності.

Повторне пред'явлення для впізнання людини допустиме, коли первісне впізнання проводилося в умовах, що ускладнюють або навіть виключають можливість впізнання. Як правило, це випадки, коли первісне впізнання проводилося з грубими порушеннями тактичних і процесуальних рекомендацій. До повторного його проведення треба підходити дуже обережно.

Іноді, коли потрібно пред'явити для впізнання лише функціональні ознаки об'єкта, що впізнається, наприклад, навичкові звички поведінки, жестикуляцію, манеру тримати паузу в конкретних випадках, виникає нетрадиційна ситуація. Видається, що пред'явлення таких навичкових властивостей і поведінкових прийомів є можливим. Безперечно, таке впізнання вимагає спеціальної підготовки із запрошенням фахівців.

У випадках, коли пред'являються антикварні речі, предмети індивідуального виготовлення, рідкісні старовинні монети, марки тощо, рекомендується пред'являти ці об'єкти у вигляді фотознімків.

Фіксація процесу впізнання і його результатів здійснюється, як правило, техніком-криміналістом фотозйомкою, відеозаписом, складанням планів, схем, що відображають розташування ділянок впізнання і місць установки засобів (камер) фіксації.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 57; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!