Тема 10. Загальні положення криміналістичної тактики

1. Поняття і предмет криміналістичної тактики.
2. Тактичний прийом як елемент криміналістичної тактики.
3. Функції тактичних прийомів.
4. Психологічні основи використання тактичних прийомів.
5. Організація і планування розслідування.
6. Вчення про криміналістичну версію.

1. Поняття і предмет криміналістичної тактики.

У період зародження криміналістики як самостійної галузі знань тактика розглядалась як частина поліцейсь­кої (кримінальної) техніки. У працях вчених Австро-Угор­щини і Німеччини Г. Гросса, А. Вейнгардта, Г. Шнейкерта, В. Штібера та інших відбилися перші уявлення про кри­міналістичну тактику. Зокрема, А. Вейнгардт вказував, що у боротьбі зі злочинністю, як і на війні, насамперед необ­хідні енергійна діяльність, прояв особистої ініціативи та швидкість. Розпочинаючи розслідування з можливою по­спішністю, не слід діяти не обмірковано та навмання.

У загальному розумінні тактика — це си­стема засобів, спрямованих на досягнення певної мети че­рез боротьбу, зіткнення інтересів та подолання опору. Роз­слідування злочинів звичайно здійснюється у ситуації конфлікту інтересів, протидії зацікавлених осіб. Термін «тактика» у криміналістиці має деякі елементи умовності, оскільки вона не рівноцінна воєнній тактиці та її не слід зводити тільки до тих способів, застосування яких призво­дить до усунення конфліктних взаємозв'язків та протидії.

Криміналістична тактика – це система наукових поло­жень і рекомендацій щодо організації та планування досудового і судового слідства, які розробляються на основі ви­значення оптимальної лінії поведінки осіб, прийомів про­вадження слідчих і судових дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів та встановлення обставин, що спри­яли вчиненню злочину.

У структурному відношенні в тактиці виділяються два розділи: перший містить так звані загальні положення (вчення про криміналістичну версію, планування розсліду­вання, взаємодію слідчого з органами дізнання, залучення громадськості до розслідування злочинів); другий включає положення щодо тактики провадження окремих слідчих дій.

Тактика проведення окремих слідчих і процесуальних дій складається з:

- тактики проведення огляду;

- тактики проведення обшуку та виїмки;

- тактика проведення допиту та очної ставки;

- тактика проведення впізнання;

- тактика проведення відтворення обстановки та обставин події;

- тактика призначення експертизи;

- тактика одержання зразків для порівняльного дослідження;

- тактика затримання та взяття під варту.

Дискусійними залишаються питання про тактику судових дій, оперативно-розшукових заходів і тактику розшуку. Розшукова діяльність органів дізнан­ня має непроцесуальний, переважно розвідувальний хара­ктер та здійснюється спеціальними засобами. Тактика провадження оперативно-розшукових заходів повинна по­сісти відповідне місце не тільки у теорії оперативно-роз­шукової діяльності, а й у криміналістиці. Це пов'язано з тим, що хоч природа оперативно-розшукової та криміналь­но-процесуальної діяльності різна, однак існує тенденція до легалізації та надання доказової сили оперативно-розшуковим заходам.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 68; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!