Предмет судового почеркознавства. Навик письма та його властивості.

Дослідження матеріальної частини документів.

Об'єктами дослідження матеріалу документів є папір, барвники штрихів, відбитків печаток (штампів), клей, за­хисні покриття. Матеріальна частина документів склада­ється з паперу та спеціальних за складом речовин (пасти кулькових ручок, чорнила, туші, штемпельної фарби тощо).

Зараз відомо понад 600 видів паперу. Найбільш відомі види паперу — писчий, для друку, газетний, фільтруваль­ний, світлочутливий, електроізоляційний, промисловий та ін. Папір характеризується масою (4—250 г/м2), товщиною (4—400 мкм), механічними властивостями, кольором, біли­зною, гладкістю, еластичністю, міцністю, прозорістю та ін. Папір є основою великої кількості різних документів.

Техніко-криміналістичне дослідження паперу дозволяє вирішувати такі питання: чи є однорідним папір досліджу­ваного документа і надісланого зразка паперу; чи виконано два або більше документів на папері однієї групи (класу); чи були шматки паперу до їх розриву єдиним цілим.

Письмові маси — це речовини за допомогою яких ви­конують текстові записи на папері. Існують різні групи пи­сьмових мас — чорнило, туш, пасти кулькових ручок, стрижні олівців (графітні, кольорові, спеціальні), штемпе­льна та друкарська фарби. Кожна група письмових мас має свої характеристики.

Техніко-криміналістичне дослідження речовини штри­хів проводиться з метою встановлення належності речови­ни штрихів до певної групи (виду чи типу); однорідності письмової маси, якою написані тексти одного чи різних до­кументів; відповідність їх нормі; визначення підприємства-виготовлювача; встановлення приладдя, яким виконано запис у документі тощо. Технічна експертиза документів у таких випадках дозволяє встановити групову належність письмових мас. Для дослідження письмових мас викорис­товуються різні фізико-хімічні методи.

Криміналістичне дослідження письма (судове по­черкознавство) — це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає закономірності письма, процес його дослід­ження, можливість ідентифікації людини за почерком та вирішує інші завдання почеркознавчої експертизи. (Рис. 18) Судове почеркознавство вивчає письмо з метою вирішен­ня ідентифікаційних і неідентифікаційних (діагностичних) завдань.

Рис.18. Експертний аналіз фрагменту письма.

Письмова мова — це вираження думок людини за допо­могою різних засобів мови (синтаксису, орфографії, лекси­ки, пунктуації, стилістики). Письмова мова кожної людини відрізняється стилем викладання, словниковим складом, загальним рівнем грамотності. Для письмової мови людини характерними є індивідуальність і відносна сталість.

Почерк — манера написання, виражена в системі ру­хів, які фіксуються в рукопису. Почерк залежить від рівня розвитку особи і закріплення в неї письмово-рухових на­вичок. Своєрідність почерку виявляється в певній сукупності загальних і окремих ознак. Ідентифікаційними влас­тивостями почерку є його індивідуальність (виражається в наявності ознак, які рідко зустрічаються) і відносна ста­лість (основні ознаки почерку не зазнають істотних змін протягом ідентифікаційного періоду).

Упродовж всього життя людини почерк зазнає певних змін, він розвивається, вдосконалюється. Найбільшу ста­більність має сформований почерк, який частіше за все є наявним у особи 25-річного віку.

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 237; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!