Ієрархія злочинного світу в місцях позбавлення волі.

У злочинному світі існує жорстка стратифікація або ієрархія. Найвище місце тут посідають "злодії в законі" — особи, які дістали цей статус на спеціальній злодійській сходці. Щоб отримати цей титул, претендент мусив мати кілька "ходок" (судимостей), добре знати блатний жаргон ("феню"), а також чітко дотримуватися злодійських "законів", бути їх провідником серед "вихованців" (підлітків, яким передаються секрети кримінальної майстерності). При цьому він не повинен був служити в Збройних силах, міліції чи інших державних органах.

На початку 90-х років минулого століття середній стаж перебування у "зоні" для злодіїв у законі становив 13-15 років. Сьогодні дослідження показують, що зменшується не тільки тюремний стаж, а й кількість "злодіїв у законі", які мали судимість. Спостерігається тенденція до відмови від норми, що забороняє їм працювати або спілкуватися з державними структурами. Це пояснюється тим, що виникла необхідність налагодження корумпованих зв'язків з чиновниками всіх рівнів. Тепер "злодії у законі" навіть прагнуть увійти в депутатський корпус, аби ще більше законспірувати злочинну діяльність та ускладнити боротьбу з ними правоохоронних органів.

Трохи нижчий щабель в ієрархії професійних злочинців посідають "авторитети", які теж мають досить вагомий статус у злочинному світі. Як правило, їм доручається виконувати адміністративні функції в межах якогось виду кримінальної діяльності. Вони відносно автономні й мають підпорядковані їм злочинні групи. Саме із середовища "авторитетів" рекрутують нових "злодіїв у законі".

Найнижчу сходинку у цій ієрархії займають "шестірки", які покликані виконувати доручення "авторитетів". На волі "шестірки" можуть очолювати невеличкі групи, але зобов'язані підкорятися "бригадиру". У місцях позбавлення волі вони складають безпосередню свиту "злодіїв у законі". Там же перебувають і "мужики", які становлять основний контингент засуджених. Для "мужиків" характерні такі риси: прагнення бути незалежними; підтримання неформальних норм поведінки, що склалися в колонії; звернення до "злодіїв у законі" в разі порушення їх прав іншими засудженими; ухилення від прибирання місць загального користування; володіння недозволеними режимом предметами.

Серед засуджених є й категорія осіб, що мають явно виражений маргінальний характер — це "ображені" або "опущені". До них належать ті, з якими за якусь провину був вчинений акт мужолозтва. Зауважимо, що під таку санкцію не підпадають "злодії у законі", для яких за серйозні порушення злодійських норм передбачена лише смертна кара. До "ображених" відносяться і засуджені за розтління чи зґвалтування неповнолітніх (їх "опускають" одразу ж, як стане відомо про такий злочин), а також пасивні гомосексуалісти.

Статус професійних злочинців не є незмінним. Так, професійний злодій може стати "авторитетом", а потім за якусь провину, наприклад, співробітництво з правоохоронними органами, бути опущеним до становища "ображеного".

Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 144; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!